Імітаційне моделювання виробничого процесу підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Июня 2013 в 01:35, дипломная работа

Описание работы

Метою роботи є підвищення ефективності функціонування виробничого процесу на конкретному підприємстві.
Завданнями, які потрібно виконати в даній роботі, є:
Дослідити теоретичні положення економічної науки, які будуть використовуватися в розробці даної роботи;
Визначити сутність виробничого процесу та виробничої системи, дати характеристику поширеним класифікаціям, зробити її аналіз;
Визначити наукові основи формування імітаційного моделювання, формування інформаційних потоків, особливості функціонування виробничого процесу ;
Розглянути показники, що характеризують ефективність виробничого процесу;

Содержание работы

Вступ
Розділ 1. Постановка завдання побудови імітаційної моделі процесу виробництва на підприємстві
1.1. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства
1.2. Аналіз системи виробництва на підприємстві
1.3. Постановка завдання з імітаційного моделювання виробничої системи підприємства
Розділ 2. Побудова та розв’язання імітаційних моделей виробничих систем підприємства
2.1. Побудова імітаційних моделей виробництва (літературний огляд та визначення моделі на підприємстві)
2.2. Методика інформаційного забезпечення імітаційної моделі виробничого процесу на підприємстві
2.3. Розв’язання імітаційної моделі на ПЕОМ
Розділ 3. Проект (план) процесу виробництва на підприємстві
3.1. Аналіз результатів розв’язання моделі
3.2. Розробка проекту (плану) виробничого процесу на підприємстві
3.3. Економічна ефективність проекту (плану) виробничого процесу на підприємстві
Висновки і пропозиції
Список літератури

Файлы: 1 файл

Виробничий процес.doc

— 1.30 Мб (Скачать файл)

При цьому  слід зазначити, що дана структура є досить гнучкою і повністю задовольняє всіх учасників процесу.

Функціонування  виробничої системи неможливо без  працівників. На даний час на заводі працює 494 чоловіка, з них – 13 сумісники, 194 – сезонні працівники та працівники, які працюють на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня.

 У серійних виробництвах, до яких відноситься ЗАТ застосовується наступна документація з обліку праці, виробітку і оплати праці - Маршрутний лист, об'єднаний із Змінним рапортом. Маршрутний лист є документом, що виписується на відповідну партію продукції, на весь шлях її обробки в даному цеху. Всі операції обробки до її закінчення знаходять відображення у Маршрутному листі, за яким можна визначити весь фактичний технологічний процес обробки від початку і до кінця.

Принципова  відмінність маршрутного листа  від Наряду полягає в тому, що Наряд виписується на одного робітника (або бригаду), що виконує відповідну операцію, а Маршрутний лист — на всю роботу (на всі операції), виконану різними робітниками по відповідній партії продукції.

У масовому виробництві  промисловості робота виконується  кожним виробником як правило однорідна. Частіше виробника закріплюють  за визначеною операцією. Тому у масових  виробництвах застосовують як правило  Змінний рапорт без Маршрутною листа або картки і розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться Журнал робіт типу табельною відомості. У цих журналах проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт. тощо). По закінченні визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку. Множення встановленої розцінки за одиницю виробітку на підсумок розраховують заробітну плату.

Первинними  документами доплат робітникові-відряднику є:

Доплатний лист - у випадках, коли за незалежних від  робітника обставин виникають відхилення від встановленого технологічного процесу, що зумовлюють допоміжні витрати робочого часу порівняно із встановленою нормою;

Простійний  лист (форма № Т-16) - лист на оплату простою не з вини робітника;

Акт про брак 9 форма № Т-46) - у разі, коли частковий  брак продукції стався з вини ( або не з вини)робітника;

Табель —  для зазначення фактичних годин  кормової, понаднормової роботи кожного  робітника і роботи в нічний час.

 

 

 

Таблиця 1.1.

 

Типові форми первинного обліку особового складу

 

№ з/п

Номер типової форми

Назва типової форми

Кадрова документація

1

П-1

Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу

2

П-2

Особова картка

3

П-3

Алфавітна картка

4

П-4

Особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи

5

П-5

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу

6

П-6

Наказ (розпорядження) про надання відпустки

7

П-7

Список про  надання відпустки

   

3 обліку використання  робочого часу

8

П-8

Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового  договору (контракту)

9

П-12

Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати

10

П-13

Табель обліку використання робочого часу

11

П-14

Табель обліку використання робочого часу

12

П-15

Список осіб, які працювали у понаднормовий  час

13

П-16

Листок обліку простоїв

3 обліку розрахунків  з працівниками з оплати праці

1

П-49

Розрахунково-платіжна відомість

2

П-50

Розрахункова  відомість

3

П-51

Розрахункова  відомість

4

П-52

Розрахунок  заробітної плати

5

П-53

Платіжна  відомість

6

П-54

Особовий  рахунок

7

П-54-А

Особовий  рахунок

8

П-55

Накопичувальна  картка виробітку та заробітної плати

9

П-56

Накопичувальна  картка обліку заробітної плати


 

Кожен з первинних  документів має містити такі реквізити:

    • прізвище виконавця роботи та їхні табельні номери; місце роботи (цех, відділ тощо);
    • період роботи ( розрахунковий);
    • найменування роботи, кількість та якість виконаної роботи;
    • розцінка за одиницю виробітку (за одиницю роботи);
    • години, хвилини (за нормою) на одиницю роботи і на всю виконану роботу;
    • об'єкт обліку витрат, на який має бути віднесена заробітна плата за даним документом ( стаття витрат, виріб, замовлення).

Дослідивши організацію  праці на заводі, покажемо структуру організації управління виробничою програмою.

До організації управління структурою підприємства відносяться  наступні складові:

  1. Визначення учасників виробничої програми.
  2. Визначення відповідальності.
  3. Визначення стилю матеріально-технічного забезпечення виробничої програми.
  4. Визначення фінансового базису виробничої програми.
  5. Розробка заходів по усуненню недоліків та підвищенню ефективності.

Учасники

В даному випадку як учасники розглядаються працівники самої  фірми, а не контрагенти.

Кадрова структура управління зображена на рисунку 1.5.

 

Рис. 1.5. Управління виробничою програмою на підприємстві в цілому.

 

Основними функціями адміністратора виробничої програми є:

  • Надання консультаційної допомоги замовникам;
  • Розробка завдань у відповідності з виробничою програмою в цілому окремим підрозділам;
  • Підготовку документів на підписання контрактів;
  • Оформлення документів для закупки необхідних матеріалів;
  • Планування, складання та винесення на погодження календарних планів та мережевих графіків;
  • Організація належного фінансування – контроль фінансових потоків, їх своєчасність, повнота;
  • Контроль за матеріально-технічним забезпеченням виробничої програми;
  • Організація інженерних розробок та патентної діяльності;
  • Контроль за вартістю, якістю, термінами та персоналом, задіяним у виробничій програмі;
  • Організація менеджменту змін;
  • Закриття виробничої програми;
  • Розробка та погодження наступної виробничої програми.

1.3. Постановка  завдання з імітаційного моделювання виробничої системи підприємства

 

 

Об'єкт моделювання. Безпосереднім об'єктом моделювання щодо ВФ є процеси виробництва продукції на підприємстві – в даному випадку імітаційне моделювання залежності від вкладення капіталу, праці процесу виробництва морозива. Відповідно, щодо рівня модельованої системи виробничі функції поділяються на виробничі функції підприємства – виробництво морозива.

Нехай Фn — множина всіх функцій від п змінних, визначених у деякій області М простору Rn. Підмножина F Фn називається параметричною (точніше, k-параметричною), якщо існує підмножина і відображення r: Аk → Фn, тобто таке, що r(А) = F. У k-параметричному класі F кожна функція

 

 

 цілком визначається вектором параметрів а = (а1, ..., аk) і може бути записана як fа(x). Зміст параметризації деякої множини функцій, по суті, є аналогічним уведенню системи координат, за допомогою якої кожна функція з цієї множини ототожнюється з послідовністю своїх координат. Параметризаций допускають лише не дуже широкі множини F, зокрема, множина Фn не може бути k-параметричною за жодного скінченого k. Якщо відображення r є лінійним, тобто р(а' + а") = р(а') + р (а"), а', а" Аk то клас F утворюють функції, лінійні за параметром. Що ж спільного можуть мати функції f, які належать деякій параметричній множині F? Припустимо, що всі функції диференційовані до другого порядку включно, а множина Ak збігається з Rn. Співвідношення , , розглядатимемо  як  систему  з рівнянь відносно k параметрів а1, ..., аk. Кількість параметрів k, як правило, має той самий порядок, що й кількість змінних (n), тому здебільшого параметри а1, ..., аn можна виразити як функції від , y, , , використовуючи k рівнянь з цієї системи. Підставляючи отримані вирази у рівняння, що залишилися, можна отримати систему диференційних рівнянь щодо функції f(•), яка вже не містить параметрів. Часто у такий спосіб вдається досягти того, щоб множина розв'язків отриманої системи рівнянь щодо функції f(•) збіглася б з F, тобто F був би загальним інтегралом системи. Власне, те, що функції з класу, який задовольняє цю систему диференційних рівнянь з частковими похідними, і є тією властивістю, що об'єднує їх. Ця обставина дає ключ до вибору виду виробничої функції певного об'єкта. Система диференційних рівнянь (разом із частковими похідними за чинниками є визначальною у формуванні таких систем. Використовуються також інші характеристичні функції — середня ефективність чинника, еластичність випуску за чинником, гранична норма заміщення чинника тощо), що поєднує між собою в загальному випадку значення функції, її аргументів і характеристик (в тій самій точці, що й значення функції). Інформація, що може бути отримана на стадії якісного (вербального) економічного аналізу модельованого об'єкта, часто дозволяє прийняти чи відхилити припущення щодо існування такого зв'язку.

Для кожного з видів  функцій можна вказати одну чи кілька систем умов для характеристики функцій даного виду, що однозначно виокремлюють цей вид з-поміж інших. Ці умови являють собою чи співвідношення між різними характеристиками функції, чи опис поведінки окремих характеристик на різних підобластях області її визначення.

 

Системний опис об'єкта. У теорії виробничих функцій виробничий процес аналізується з погляду перетворення ресурсів у продукт (продукцію). Входами є потоки ресурсів різноманітного виду, повністю чи частково використовувані у виробництві, виходом — готова до реалізації продукція. Функціонуючі в системі ресурси (чинники), технологія та умови організації виробництва визначають потенційні можливості та стан процесу (системи).

Цілі моделювання. ВФ будується для розв'язання певних економічних задач, що стосуються аналізу, прогнозування й планування (у вузькому розумінні слова) виробництва морозива. Мету побудови ВФ можна охарактеризувати як аналіз чинників щодо суттєвого впливу їх на обсяги випуску продукції.

У нашому випадку ВФ має  наступні цілі:

  1. визначення обсягів випуску за фіксованих обсягів та показників основних ресурсів (випадок, коли ці обсяги несуттєво відрізняються від тих, що спостерігались у минулому);
  2. те саме щодо випадку обсягів ресурсів, котрі суттєво відрізняються від усіх, що спостерігалися в минулому;
  3. визначення обсягів випуску за заданих значень обсягів ресурсів, що належать до деякої неперервної області (зокрема таких, що змінюються в заданих межах);
  4. визначення впливу на обся<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size: 14pt;

Информация о работе Імітаційне моделювання виробничого процесу підприємства