Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Июля 2014 в 22:28, реферат
Величезна кількість видів і особин комах, їх поширення у воді, ґрунті і на його поверхні, в повітрі, в різних частинах рослин, у тілі тваринних організмів визначають їх роль у природі.
Значення комах надзвичайно велике і різноманітне. Одні з них завдають великої шкоди рослинам, тваринам і людині, діяльність інших дуже корисна.
Цікаво, що та сама комаха шкідлива на одній стадії розвитку і корисна на іншій. Наприклад, гусінь поїдає листя, а метелик запилює квітки.
Весною від них часто гинуть розсада капусти, сходи редиски, редьки. У другій половині літа з’являється наступне покоління комах, яке для дорослих рослин з товстою шкіркою листків особливої небезпеки не являє. Але знищувати їх необхідно, тому що наступної весни вони пошкоджуватимуть розсаду та сходи рослин.
Одним з доступних методів боротьби є виловлювання комах, за допомогою маленьких папірців, змащених «мушиним» клеєм. Якщо таким папірцем (його нижній край повинен бути чистим) поводити по листках рослин, то сполохані блішки, стрибаючи, прилипають до папірця.
Від блішок листки рослин ще посипають деревним та тютюновим попелом, але наші спостереження показали, що цей метод є малоефективним.
Найбільш якісний результат дає застосування хімічного методу – обприскування рослин розчином інсектицидів. Ці речовини ефективно діють як на дорослих блішок, так і на їх личинок та на кладки яєць.
Це дуже цікавий представник ряду прямокрилих комах. Розміри комахи, в порівнянні з іншими шкідниками городу, справді гігантські. Окремі представники сягають довжини 8см (див. додаток Г). Ця комаха веде підземний спосіб життя, риючи у верхньому шарі ґрунту систему ходів від рослин до рослин, пошкоджуючи кореневу систему. Довжина ходів, прокладених однією комахою, може сягати до 50м (на основі наших спостережень).
Тіло комахи складається з трьох відділів. Масивна голова озброєна міцним гризучим апаратом для поїдання рослинних частин. Грудний відділ займає 25% величини всього тіла. До нижнього боку прикріплюються три пари ходильних ніг. Передні ноги трансформувалися в риючі кінцівки, якими комаха прокладає ходи. Зверху, в верхній частині грудного відділу, прикріплені крила, отже, не дивлячись на великі розміри, капустянка здатна літати. Це дуже важливо для поширення виду та збільшує імовірність зустрічей особин різної статі під час спарювання.
Під землею, на глибині 3-5см, самка виготовляє гніздову камеру, розміром з сірникову коробочку, стінки якої щільно втрамбовані. Тут вона відкладає, за нашими підрахунками, від 250 до 400 яєць, кожне розміром з жаб’ячу ікринку. Через декілька днів, в залежності від погодних умов, з’являються молоді капустянки, які розповзаються по підземних ходах у пошуках їжі. Гніздо шкідника розміщується, як правило, біля культурної рослини, кореневу систему якої вона пошкоджує. Ця рослина в’яне, таким чином, виказуючи гніздо шкідника. Коли за допомогою сапки чи лопати обережно зняти верхній шар ґрунту в цьому місці, то можна легко знайти гніздо. Для побудови гніздівлі комаха обирає вологі місця, низовини біля річок, ставків, озер. Ця комаха приносить значні збитки городньому господарству, підгризаючи кореневу систему рослин.
Заходи боротьби з капустянкою є самими різноманітними. Це боротьба за допомогою ручних знарядь праці (сапка, лопата). Але ефективність їх низька. Тому найбільшого ефекту можна досягти, використовуючи хімічні засоби. Приведемо один приклад: беремо 200грам пшеничного зерна і розпарюємо його, додаємо 3-5 грамів будь-якого інсектициду, перемішуючи із зерном. Щоб знищити запах отрути, додаємо 50 грамів підсмаженої соняшникової олії.
Закладання приготованої суміші проводимо у місцях знаходження ходів капустянки, на глибину до 5 см і зверху присипаємо землею.
За допомогою такого способу можна знищити до 90% шкідників на ділянці. Знайти їх буде легко, бо вони виходять на поверхню ґрунту після споживання отруєної суміші.
Зимують капустянки в купах гною, який, перегниваючи, виділяє тепло, тому в таких місцях їх можна легко знайти і знищити.
Це нічний метелик середніх розмірів (розмах крил близько 4см), бурувато-синього кольору, на передніх крилах має поперечні смужки і плями, тулуб товстий і волохатий (див. додаток Г). Влітку метелик відкладає яйця на різних бур’янах (осоті, берізці, щириці, тощо.), на сухих рештках рослин і прямо на ґрунті. Гусінь, що виходить з яєць, активно живиться спочатку бур’янами, потім переходить на озимину і, поступово линяючи і виростаючи, повністю знищують рослини. Доросла гусінь озимої совки досягає довжини 5 см, вона землистого кольору з трьома темними смугами вздовж спини.
За нашими спостереженнями протягом літа буває два покоління совки. Гусінь пошкоджує не тільки посіви озимини, а й цукрових буряків, капусти, помідорів тощо. Знайти гусінь совки дуже просто. На полі обираємо невелику ділянку та ретельно її обстежуємо. Особливу увагу звертаємо на рослинки, які трохи прив’яли або засохли. Це є наслідком пошкодження кореневої системи шкідником. За допомогою сапки обережно знімаємо верхній шар ґрунту на глибину 3-5 см: і ось бажана знахідка – величезна гусінь сіро-зеленого кольору. При обстеженні ділянки розміром 10х10 м, ми знаходили на посівах озимини (пшениця, ячмінь) до 20-30 особин гусені; на ділянках капусти, буряка, кукурудзи – 10-15 гусениць. На основі цього можна зробити висновок про екологічні і економічні наслідки діяльності шкідника. А саме, коли не застосовувати заходи захисту рослин, то врожай буде на 20-50% знищено.
Зимує гусінь у ґрунті, навесні заляльковується і через 3-4 тижні вилітають метелики, які, спаровуючись, відкладають яйця, і цикл повторюється.
Для боротьби з озимою совкою
проводять глибоку оранку, затруюють принади,
знищують бур’яни та поживні рештки рослин.
Оскільки розвиток совки починається
на бур’янах, то знищувати їх треба не
тільки на полях, а й навколо них та біля
польових доріг.
Комаха завдовжки близько 1см, завширшки 7мм, сплюснутий, жовто-сірого кольору з мармуровим малюнком (див. додаток Д). Як і у всіх крилатих клопів, передні крила тільки біля основи складаються з хітину, а верхівка їх являє собою ніжну прозору перетинку, в якій добре просвічуються жилки. Зимують шкідники в лісах, садах, чагарникових заростях під опалим листям. Навесні, з травня місяця, клопи перелітають на хлібні лани і починають свою чорну справу. Вони висмоктують соки з стебел злаків і відкладають яйця на всіх частинах рослин и, а також на бур’янах. Личинки, що розвиваються, (маленькі безкрилі клопи), живляться соками рослин, а пізніше, коли починає наливатися зерно, переповзають на колосся і висмоктують їх вміст. Після кількох линьок личинки перетворюються в дорослих клопів, які під час жнив перелітають на місця зимівлі.
Щороку шкідлива черепашка завдає відчутної шкоди хлібам, пошкоджуючи зелені частини рослини та зерно. Пошкоджене зерно непридатне для посіву, а борошно з нього – непридатне для хлібопечення.
Боротьба зі шкідником проводиться різними методами – хімічними, механічними, біологічними. Найбільший ефект досягається при застосуванні пестицидів. Добре знищують клопів птахи з ряду куриних, такі як перепели та куріпки, весною на молодих рослинах, а також в період вигодовування пташенят та після жнив до відльоту клопів на зимівлю.
Відомі випадки використання для цього свійських курей, яких спеціально вивозять на місця зимівлі клопів. Такий спосіб застосовує в своїй праці фермер Барило В.Ю. з с. Ковалівки Шишацького району. Але цей метод дуже трудомісткий, бо птахів треба перевозити, слідкувати за ними та збирати в кінці дня до кліток. Тому, з нашої точки зору, в цього метода немає майбутнього в малих фермерських господарствах.
Невеликий, близько 20 мм завдовжки з жовто-зеленими, злегка блискучми грудьми і коричнево-жовтими надкрилками жук (див. додаток Д). Це вузькоспеціалізований шкідник, який завдає шкоди лише хлібним культурам (житу, пшениці, ячменю).
За нашими спостереженнями, кількість жуків у різні роки коливається від 100 до 400 особин на 1 га площі хлібних культур. Шкідник виїдає достигаючі зерна молочно-воскової стиглості. При цьому пошкоджується близько 50% зерен у колоскові пшениці. Яйця відкладає в грунт, де з них розвиваються личинки, схожі на личинок хруща, тільки в 3 рази менші. Живляться залишками рослин у грунті та під’їдають корені зернових культур.
Отже комаха шкодить рослинам на різних стадіях свого розвитку. Заходи боротьби з жуком-кузькою найрізноманітніші.
Найбільш ефективним є використання інсектицидів шляхом розпилювання над полями. Але цей метод має суттєвий недолік – забруднення рослин та середовища, накопичення пестицидів у рослинах і грунті.
Також є ефективними засобами є агротехнічні заходи, які полягають у правильному обробітку грунту восени та весною. При цьому знищуються личинки жука та яйця.
Можна також застосовувати механічний метод, суть якого полягає у збиванні жуків за допомогою довгого шнура з колосків на землю. Ті жуки, які впали на землю, внаслідок великої густоти рослин, не можуть злетіти вгору і частина їх гине.
Для боротьби з шкідником можна використовувати птахів, приваблюючи їх на поля та лісосмуги штучними гніздівлями та пристроями для спостереження.
Це невеликий жук (довжина тіла 1 см), округлої форми, дуже вигнутої зверху (див. додаток Ж). Має характерний зовнішній вигляд: він жовтий з темними плямами на голові та грудному відділі, на крилах по п’ять повздовжніх темних смуг. Такого забарвлення не мають жодні наші жуки. Воно є застережним і захищає комаху від поїдання комахами. Окрім цього, при доторканні до жука або личинки, виділяється краплина жовто-червоної отруйної рідини.
Жуки оселяються на рослинах родини пасльонових: картоплі, баклажанах, помідорах, пошкоджуючи різні їх частини, але найбільше потерпають листя та квіти. Зимують комахи у ґрунті, зариваючись на глибину до 2 метрів. Навесні починають інтенсивно живитися різними частинами рослин. Яйця відкладають на нижній стороні листків по 20-50 штук. Вони довгасті, червонувато-жовті або яскраво-жовтогарячі. За своє життя самка відкладає близько 400 яєць. За сезон буває 2-4 покоління. Із яєць виходять личинки, розмір яких сягає приблизно 1,5мм завдовжки, які відразу ж починають інтенсивно живитися. Одна личинка за добу може з’їсти 1грам зеленої маси, а дорослий жук – до 3грамів. Через 2-3 тижні личинки заляльковуються в ґрунті біля коренів картоплі. За тиждень з лялечок виходять жуки, які продовжують живитися та відкладати яйця. Колорадський жук є дуже небезпечним. Походить він із Мексики, звідки в період Першої Світової війни був завезений до Європи. До кінця ХХ ст. колорадський жук захопив всю територію Європи аж до Уральських гір.
Не дивлячись на велику екологічну пластичність шкідника, з ним можна успішно боротися. Прикладом у цьому може бути Голландія, де кількість колорадського жука дорівнює природному фону, тобто 2-3 особини на 1га площі.
На жаль, в Україні колорадський жук почуває себе дуже вільно, внаслідок відсутності системи заходів у боротьбі з ним на загальнодержавному рівні.
Методи боротьби самі різноманітні – від ручного збирання жука до найбільш ефективного – застосування інсектицидів.
Цей жук є дуже небезпечним шкідником польових культур (див. додаток Ж). Він порівняно невеликого розміру, передня частина голови видовжена у хоботок, на кінці якого знаходяться щелепи. Ними жук і закусує молоді рослини буряка. Найуразливіші рослини в період утворення перших двох листочків.
Зимують довгоносики в ґрунті. З настанням теплих весняних днів вони стають дуже активні, інтенсивно живляться, поїдаючи спочатку сім’ядолі та бруньки буряка, а потім і самі рослини. Самка відкладає близько 200 яєць, з яких через тиждень виходять личинки, які починають під’їдати корінці рослин, від чого листки жовтіють і часто рослина гине
Довгоносик має сіре забарвлення, яке прекрасно маскує його на поверхні ґрунту.
Кількість довгоносиків в різні роки різна. Періодично, раз у п’ять років, відбувається вибух масового розмноження довгоносиків, коли його кількість зростає у тисячі разів проти норми. Таким був 2005 рік, коли шкідник ранньої весни знищив майже половину посівів буряка, які довелося пересівати, а це додаткові матеріальні затрати, зменшення врожайності та цукристості буряка.
Ми проводили підрахунки на полях господарств району і встановили, що на ділянці 0,01 га знаходиться до 100 штук довгоносиків. Коли зробити незначні обрахунки,то вийде, що на гектарі площі буряків живе 100 000 особин шкідника. Звідси випливає необхідність негайного вжиття заходів захисту рослин.
Заходи боротьби самі різноманітні. Насамперед це збирання комах вручну. Оскільки довгоносик не літає, то практикують обкопування полів буряка суцільною канавкою, куди потрапляють шкідники і не можуть вибратись, де їх і зручно збирати.
Але найбільш ефективним є застосування інсектицидів в період появи сходів буряка.
На Україні останнім часом поширена на території більшості областей (див. додаток Ж). Цей шкідник дає два покоління: весняне та осіннє. Зимує злакова муха в грунті в стадії личинки. Мухи весняного покоління при ранній весні з’являються у другій половині квітня, при пізній – у третій. Інтенсивний літ та кладка яєць спостерігаються в перші 20 днів. Найбільш активні мухи в ранкові та вечірні години, а в хмарну погоду і вдень. Відкладають яйця, концентруючимь на краях посівів пшениці і жита. Самка відкладає до 30 яєць, розміщуючи їх виключно за плівку паростків. Личинка, відродившись, рухається по спіралі до вузла кущування, де й живиться. Якщо пошкодження спричинене до кущування чи у фазі кущування, стебло жовтіє, а потім засихає центральний листок і рослина гине. У більш розвиненої рослини нтжня частина набуває маслянисто-коричневого кольору. Вона не гине, продовжує рости і дає врожай за рахунок непошкоджених стебел, продуктивність яких все-таки знижується. Озиму пшеницю злакова муха пошкоджує навесні та восени. Особливо небезпечне для врожаю є осіннє покоління. Весняне пошкодження небезпечне для рослин, які погано розкущувалися осінню. Шкода,завдана комахою, посилюється за сухої погоди, коли затримується кущування.