До видатних українських
вчених у галузі медичної мікробіології
належить С.С. Дяченко (1898-1992)(рис.
1.40). З 1943 р. по 1973 р. очолював
кафедру мікробіології Київського
медичного інституту. Вперше провів
блискуче дослідження антигену
вірулентності збудника черевного
тифу. Фундаментально вивчив фізіологічні
механізми імунітету, етіологію
і лабораторну діагностику тифів,
сальмонельозів, лептоспірозів та
збудників деяких вірусних інфекцій.
Підсумком цих важливих робіт
стали класичні посібники "Мікробіологічні
методи діагностики інфекційних
хвороб" і "Патогенні віруси
людини". Всього ним опубліковано
220 робіт, 12 з яких - монографій. С.С. Дяченко
вніс вагомий вклад у формування української
школи мікробіологів і вірусологів. Він
підготував 4 доктори та 55 кандидатів наук.
Вагомий вклад у
розвиток загальної, медичної, промислової
та сільськогосподарської мікробіології
і екології внесли грунтовні
дослідження Є.І. Квасникова(рис.
1.41). Велику теоретичну й практичну
цінність мають його роботи, присвячені
групі молочнокислих, коринеформних
та вуглецезасвоюючих мікроорганізмів.
Перу В.Й. Білай(рис.
1.42) належить близько 300 робіт,
в тому числі 16 монографій, присвячених
досконалому вивченню грибів, їх
токсинів, продуцентів антибіотиків
та інших біологічно активних
речовин.
Для розвитку й
становлення мікробіологічної науки
в Україні багато зробила і
харківська школа бактеріологів.
Зокрема В.І. Недригайлов був
одним із засновників Бактеріологічного
інституту в Харкові (нині Інститут
мікробіології та імунології
ім. І.І. Мечникова). Основні його
роботи торкаються різних проблем
імунології.
Видатний мікробіолог
і епідеміолог С.І. Златогоров(рис.
1.43) разом із Д.К. Заболотним
виїздив у складі наукових
експедицій на боротьбу з епідеміями
чуми, холери, віспи. Найбільш продуктивною
була діяльність Златогорова,
коли він працював завідувачем
кафедри мікробіології Харківськогомедичного
інституту, особливо при вивченні
збудника скарлатини й мінливості
бактерій. Він виховав ряд відомих
мікробіологів - В.С. Деркача, М.М.
Цехновіцера, Б.Л. Палант та
ін.
Л.С. Ценковський(рис.
1.44), творчо використавши метод
Пастера, розробив оригінальні
вітчизняні сибіркові препарати
(вакцини Ценковського). Вони швидко
завоювали популярність і успішно
застосовувались в Україні протягом
85 років, рятуючи отари овець
та інших тварин від згубних
епізоотій сибірки.
Крім цих основних
мікробіологічних шкіл, в Україні
були й інші відомі вчені,
які збагатили нашу науку вагомими
здобутками.
В Сімферополі довгий
час працював К.Д. Пяткін, який
досконало вивчив мінливість
збудника дифтерії та патогенез
цього захворювання, успішно розв'язав
окремі питання генетики бактерій
і вірусів. Його підручник "Медична
мікробіологія" виходив декілька
разів українською, російською
та англійською мовами.
На кафедрі мікробіології
Дніпропетровського медичного інституту
протягом 25 років працював ветеран
української мікробіології Ю.І.
Деміховський. Він виділив вірус
Алма-Атинського енцефаліту, довів
роль ешеріхій в етіології
гемоколітів у дітей, застосував
інгаляційний метод вакцинації
проти кишкових і ранових інфекцій,
сформував науковий напрямок
по вивченню захисної ролі
бактерій - продуцентів перекису
водню.
Мікробіологічна наука
в Україні знаходиться на такій
стадії розвитку, що може внести
великий вклад у добробут і
здоров'я людей. Вона дала дивовижні
відкриття в минулому, відіграє
значну роль у багатьох сферах
людського життя сьогодні й
без сумніву буде великою наукою
майбутнього.