Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Апреля 2014 в 01:44, курсовая работа
Мета моєї роботи: визначити значення родючості грунту та охарактеризувати його.
Родючість – біологічна якісна властивість, яка відрізняє ґрунт від гірської породи і робить це природне утворення основним засобом сільськогосподарського виробництва та об’єктом застосування праці. Виник цей термін ще до оформлення ґрунтознавства як науки. Пов’язано це з тим, що при використанні ґрунту людина оцінювала його передусім з погляду здатності створювати врожай рослин.
ВСТУП ................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. РОДЮЧІСТЬ ГРУНТУ, ЇЇ ОЗНАКИ, ПРИЧИНИ
ПОГІРШЕННЯ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ВІДТВОРЕННЯ
1.1. Історія вчення про родючість ґрунту........................4
1.2. Визначення поняття “родючість ґрунту”
та її класифікація.........................................................5
1.3. Причини погіршення та моделі родючості
грунту.............................................................................10
РОЗДІЛ ІІ. КАТЕГОРІЇ ГРУНТОВОЇ РОДЮЧОСТІ,
ЇХ СУТЬ І КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА
2.1. Характеристика родючості грунтів........................12
2.2. Підвищення родючості та окультурювання
грунтів.........................................................................13
2.3. Закон "спадаючої родючості грунтів",
його критика..............................................................15
РОЗДІЛ ІІІ. ОЦІНКА РОДЮЧОСТІ ГРУНТІВ.............................16
ВИСНОВКИ.....................................................................................................33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...................34
Кількісна оцінка ефективної родючості в балах, сформованої за рахунок додаткових капіталовкладень, повинна демонструвати зростання продуктивності культур відносно природної в реальному форматі, віддзеркалювати рівень реалізації природного ресурсу ґрунту в порівняних абсолютних величинах. У зв'язку з цим принцип розрахунку показників ефективної родючості повинен бути іншим щодо природної.
Переважають зростання ресурсної здатності ґрунтів при застосуванні додаткових капіталовкладень агрономічного спрямування.
Постає питання щодо просторової диференціації ґрунтів за родючістю. Основою для такого розподілу земельних ресурсів за природною і ефективною родючістю маю слугувати ґрунтово-екологічне районування України.
Ґрунтовий покрив в просторі представляє собою єдиний функціональний комплекс з різними ієрархічно підпорядкованими структурними рівнями, кожний з яких характеризується специфічними ознаками взаємозв'язку між кількісними показниками ґрунтових властивостей та параметрами природних факторів їх формування. Адекватність ґрунтових тіл умовам навколишнього середовища покладений в основу ґрунтово-екологічного руйнування, яке являє собою поділ ґрунтового покриття.
Бонітувальна шкала за природної продуктивності має замкнутий характер, у той час як за ефективної родючості вона розімкнута, тому що приріст продуктивності за рахунок ефективної родючості враховує і базову природну родючість. Для ґрунтів, які забезпечують високу врожайність за рахунок природного рівня, показники ефективної родючості перевищують 100 балів. За такого підходу до встановлення бонітетних показників за ефективною родючістю ціна бала повинна бути однаковою для обох її видів. Бонітетні бали за ефективною родючістю відображають відносно однорідні й неповторні території за ґрунтами різного еколого-генетичного статусу відповідно таксономічного їх рівня, в основі яких існують чіткі закономірності між кількісними показниками ґрунтових властивостей та параметрами природних факторів їх формування. Тому ґрунтово- екологічне районування базується на генетичній еколого-субстантивній класифікації ґрунтів України на параметричній основі, у якій кожна таксономічна одиниця виділена на підставі кількісних діагностичних показників у взаємозв'язку з екологічними умовами їх походження.
Ґрунтово-екологічне районування включає
5 послідовних ґрунтово-екологічних рівнів
територіальної диференціації ґрунтового
покриву: зона-підзона-фація-провінція-
Виділено 10 екологічних зон з певними параметрами і структурою ґрунтового покриву на рівні типу.
Ґрунтово-екологічна підзона - ареал поширення певних підтипів зональних ґрунтів унаслідок відмінностей у перерозподілі сонячної енергії і вологи в межах зон. Виділено 18 підзон: 2 в зоні Полісся, 6 - Лісостепу, 3 - Степу Північному, 2 - Степу Сухому, 5 - Лісовій Буроземній. Кожна підзона характеризується певною інтенсивністю гумусонагромадження через компактні параметри КВАГ кожного спектра структури ґрунтоутворення та відповідних критеріїв.
Для енергетики ґрунтоутворення й агрономічного потенціалу земель важливе значення має вологозабезпеченість в зимовий період, яке визначається кількістю опадів і їх засвоєнням ґрунтом. Відображенням цієї закономірності є потужність профілю (рис.8). Її параметри мають обернено пропорційний характер від тривалості морозного періоду. В зв'язку з цим територія України розподілена на 6 ґрунтово-екологічних фацій - ареал зон і підзон за параметрами засвоєння опадів холодного періоду (ХІ - ІІІ):
І - 47, ІІ - 52, ІІІ - 58, IV - 65, V - 72, VI - 80%.Кожна підзона в межах фацій розподіляється на більш гомогенні в ґрунтово- екологічному відношенні провінції з однаковими параметрами гідротермічних умов за першу (V - VII) і другу (VIII - IX) частини вегетаційного періоду та кількості опадів за ХІ - ІІІ місяці в умовах їх певного засвоєння. Функціонально дані кліматичні критерії в межах провінції повною мірою відображають ресурси вологозабезпечення як визначального чинника типу ґрунтоутворення, інтенсивності його прояву через параметри гумусонагромадження.
Ґрунтовий покрив провінції характеризується однаковими морфологічними параметрами властивостей ґрунтів залежно від їх генетичної природи, літогранулометрії та ступеня зволоження. Розроблені градації за ступенем зволоження у теплий період за гідротермічними показниками та кількістю опадів у холодний час. На території України виділено 50 провінцій.
Провінція як просторово окреслені території за однорідністю умов зволоження, компонентним складом структури ґрунтового покриву та певного гранулометричного складу ґрунтів в повній мірі віддзеркалюють якісну характеристику земельних ресурсів за родючістю. Виділення їх на підставі пріоритетних її факторів зумовлює закономірно аналогічний характер розподілу сільськогосподарських культур за продуктивністю в межах провінції. Проте параметри кожної з них визначаються сприятливістю їх до ґрунтово-екологічних умов.
У межах провінції екотопи можуть істотно відрізнятись за трофічним і водним режимами через неоднорідність структури ґрунтового покриву в результаті дії таких чинників, як літологічний та гранулометричний склад ґрунто- твірних порід, дренованості території, рівень підґрунтових вод тощо. В зв'язку з цим окремі ділянки провінції мають відмінності за ґрунтово-екологічними умовами. Це визначило потребу деталізації таксономічної одиниці провінції на ґрунтово-екологічні педопарцели.
Вони представляють частини провінції за однорідністю ґрунтового покриву щодо генетичної природи ґрунтів, їх літогранулометрії, ступеню ксероморфності, скелетності, еродованості, солонцюватості та інших властивостей. Виділення їх на підставі пріоритетних факторів родючості зумовлює закономірно аналогічний характер розподілу сільськогосподарських культур за продуктивністю в межах педопарцел. Проте параметри кожної з них визначаються сприятливістю їх до грунтово-екологічних умов.
У практичній діяльності об'єктом використання є не грунт, а грунтовий покрив, що зумовлює необхідність інформації щодо продуктивної здатності певних земельних ділянок як об'єкта використання у сільському господарстві. Коректно вирішити цю проблему на підставі агропотенціалів сільськогосподарських культур неможливо. Для цього необхідно мати інформацію про продуктивну здатність певної земельної ділянки як об'єкта використання через структуру грунтового покриву. Цим вимогам відповідає педопарцела.
ВИСНОВКИ
Родючість ґрунту - здатність природних і культурних ценозів на ньому створювати біологічну продукцію через забезпечення ним їх потреб у елементах живлення, волозі, повітрі, теплі, сприятливим середовищем за фізичними, фізико-хімічними та біологічними показниками. В зв'язку з цим неможливо об'єктивно її визначити у грунтах різної генетичної природи тільки на підставі їх властивостей через неадекватне відображення ними пріоритетних факторів продуктивної здатності.
Продуктивність культур в агросфері - об'єктивний прямий показник родючості ґрунтів. Вона обумовлюється екологічними факторами ґрунтоутворення та комплексом антропогенних чинників через високу культуру землеробства, яка забезпечує належним чином реалізацію природного потенціалу ґрунту.
Оцінка якості за родючістю реально можлива і коректна тільки на підставі використання урожайних даних через ґрунтові агропотенціали конкретних сільськогосподарських культур.
Ресурсний потенціал родючості ґрунту повною мірою віддзеркалює дворівнева система оцінки на підставі природних його чинників - агроґрунтового потенціалу природної родючості і застосування матеріальних ресурсів у вигляді оптимальних доз добрив і заходів агрономічного спрямування - агропотенціалу ефективної родючості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ