Вікові особливості серцево-судинної системи

 

Міністерство освіти і  науки України

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

 

 

 

 

 

 

 

 

Есе на тему: «Вікові особливості  серцево-судинної системи»

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

   Виконала

   студентка 14 МР  групи

   Інституту мистецтв

   Дмитренко У. М.

   Перевірила

     Грись А.М.

 

 

 

Київ - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ І. Кров та її значення……………………………………………….......5

РОЗДІЛ ІІ. Будова і робота серця. Його вікові особливості…………………..8

РОЗДІЛ ІІІ. Рух крові  по судинах. Поняття про пульс  та тиск крові…...........10

РОЗДІЛ ІV. Анемія та її профілактика………………………………………....11

РОЗДІЛ V. Вікові особливості  реакції серцево-судинної системи  на фізичне навантаження………………………………………………………………….…12

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….…..14

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Людина – це вінець творіння Божого, найдосконаліший організм на планеті. Всі його системи працюють в дивовижній узгодженості між собою і не потребують та й не допускають ніякого втручання в ці процеси з боку самої людини. При зміні того чи іншого фактору, неважливо внутрішнього чи зовнішнього, організм реагує на нього зміною процесів, які відбуваються в ньому. Зразу приходять в рух всі системи: кровоносна, ендокринна, нервова, м’язова та інші. Всі вони нерозривно пов’язані між собою і являють одне ціле.

Вивчення цих взаємозв’язків та впливу різних факторів на людський організм складає важливий елемент  сучасної медичної науки. Під час  вивчення тих чи інших процесів в  людському організмі, науковці дізнаються все більше і більше про будову та взаємодію частин організму між  собою. Згодом це знання стає могутньою  зброєю боротьби людини з хворобами  чи патологіями які виникають  під впливом різних факторів, які  в наш час мають переважно  антропогенне походження.

В організмі людини, як і  у всіх хребетних, є дві судинні  системи: добре розвинена серцево-судинна  і лімфатична, слабша і наявна не у всіх тканинах.

Серцево-судинна система  у людини здійснює постійний ритмічний рух рідкого середовища – крові в організмі. Її можна умовно поділити на дві частини: центральну – серце і периферичну – судини. Серед судин розрізняють артерії, що несуть кров від серця до органів і тканин, вени, через які кров тече від органів і тканин до серця, та проміжну ланку між артеріями і венами – капілярні судини.

Найбільшою артеріальною судиною, куди кров надходить безпосередньо  із серця під великим тиском, є аорта. Від аорти до органів і тканин відходить велика кількість артерій, які послідовно діляться на дрібніші судинні стовбури. Існує три основних типи поділу артерій: дихотомічний (найдавніший тип), коли судинний стовбур ділиться на два наступних; магістральний – від основної судини звичайно під гострим кутом, відкритим до периферії, відходять бічні гілки, і розсипний, коли судина (звичайно невеликого калібру) розпадається на кілька або велику кількість дрібних артерій.

Артерії у живої людини мають вигляд стовбурів правильної циліндричної форми. На трупі циліндр  ніби стискується з боків. Це пов'язано  з тим, що артеріальні судини після  клінічної смерті, яка настає після  зупинки серця, деякий час продовжують  скорочуватись і проштовхувати  кров у капіляри, внаслідок чого самі залишаються порожніми. Вакуум у артеріях почасти заповнюється газами трупного розкладання. Звідси й неправильна назва артерій. Тобто стародавні лікарі вважали, що артеріями рухається повітря.

Калібр артерій у міру розгалуження їх стає все меншим і  меншим. Через це артеріальні стовбури прийнято поділяти на великі (діаметром 8 мм і більше), середні (2-8 мм) і дрібні (2 мм і менше). Кожна артеріальна судина до відходження бічних гілок зберігає калібр, прямолінійний напрямок. Тільки дрібні артерії, які проходять у тканинах і легко розтягуються, можуть набувати зігнутої або звивистої форми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. КРОВ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ

 

Клітини, тканини і органи організму можуть нормально функціонувати  лише і відповідному внутрішньому середовищі. Для забезпечення такого середовища в організмі на відносно постійному рівні підтримуються кров’яний  тиск, температура, вміст білків, вуглеводів, іонів натрію, калію, хлору тощо. Збереження постійності внутрішнього середовища організму називають  гомеостазом. Внутрішнім середовищем  є кров, лімфа і тканинна рідина. Кров безпосередньо контактує із лімфою і тканинною рідиною, об’єднуючи потік речовин між ними.

Завдяки постійному рухові кров відіграє ключову роль у підтриманні  гомеостазу. Концентрації поживних речовин  та продуктів обміну в усіх клітинах, тканинах та органах перебувають  у динамічній рівновазі. Саме через  кров підтримується така рівновага, а також здійснюється обмін речовин  та енергії, гуморальна регуляція функцій  організму тощо. Підтримання гомеостазу відбувається через виконання кров’ю ряду функцій:

• Кров виконує дихальну функцію. Вона полягає у поглинанні нею кисню і винесенні вуглекислого газу. У легенях кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ, який виводиться  навколишнє середовище. У дрібних капілярах тканин і органів навпаки – кров віддає кисень клітинам, поглинаючи вуглекислий газ.
• Кров виконує транспортну і видільну функції, доставляючи поживні речовини від органів травлення до клітин і тканин організму та виносячи шкідливі продукти розпаду, які потрапляють в кров із тканинної рідини. Ці речовини доставляються до нирок, легень, потових залоз шкіри і через них виводяться з організму.
• Кров виконує захисну функцію, знищуючи і знешкоджуючи мікроби та отруйні речовини, які в неї потрапили. Деякі клітини крові поглинають хвороботворні мікроорганізми, інші виділяють спеціальні речовини – антитіла, які знешкоджують отрути.
• Кров виконує терморегуляторну функцію, охолоджуючи енергомісткі органи (серце, печінка) і зігріваючи орагни, які втрачають тепло, підтримуючи таким чином постійну температуру тіла.

У дорослої людини масою 60-70 кг міститься 5-5.5 л крові. Значна її кількість, до 50%, «зарезервована» у  кров’яних депо – судинах печінки. Селезінки. Легень і шкіри. Депо крові  бере участь у підтримці постійної  кількості циркулюючої крові. Під час важкої фізичної роботи або внаслідок втрати крові через травму, запаси крові із депо поступають у загальний кровообіг. З віком відносна кількість крові змінюється. Так, у новонароджених маса крові становить 15% від маси тіла, в однорічних дітей – 11%, в 14 років – 7%. Кров утворюється кровотворних органах – печінці, селезінці, кістковому мозку і лімфатичній системі.

Кров складається із плазми та формених елементів.

Плазма складає 45-55% від  загальної кількості крові. Вона містить 90% води і 8-10% органічних і неорганічних речовин, завдяки яким створюється  певний осмотичний тиск. Постійність  осмотичного тиску є дуже важливою для життєдіяльності клітин крові  та функціонування органів. Осмотичний тиск підтримується за рахунок поступання в організм води і мінеральних  солей та їх видалення через видільну система. Розчини, які за складом  і концентраціями солей відповідають плазмі, називають фізіологічними розчинами (замінниками крові).

Основними форменими елементами крові є: еритроцити, лейкоцити і  тромбоцити. Вони живуть певний час, після  чого замінюються новими.

Еритроцити – червоні  кров’яні тільця, які містять гемоглобін. Еритроцити утворюються в червоному  кістковому мозку. Після народження дитини червоний кістковий мозок  міститься майже в кожній кісточці. З 3-4 років життя він починає  перероджуватися в жирову тканину  і до 12-15 років залишається лише в плоских і трубчастих кістках.

Завдяки наявності в еритроцитах  гемоглобіну кров здійснює функцію  газообміну а організмі. Кількість  гемоглобіну визначають або в  абсолютних одиницях. Або у відсотках. За 100% прийнято вважати наявність 16.7 г гемоглобіну в 100 мл крові. В  людині в нормі є 4,5-5,0 млн еритроцитів  в 1 мм³ крові. У людей. Які живуть у гірській місцевості, де є дефіцит кисню. Кількість еритроцитів більша. Якщо кількість цих клітин є меншою  млн – розвивається хвороба анемія.

Важливим діагностичним  показником є реакція осідання еритроцитів. Якщо кров набрати у капіляр, еритроцити почнуть осідати на дно з певною швидкістю, а зверху буде відшаровуватися  жовта плазма. За її величиною судять про реакцію осідання еритроцитів. В нормі у жінок реакція  осідання еритроцитів становить 7-12 мм/год, у чоловіків 3-9 мм/год.

Кров новонародженої дитини характеризується підвищеним вмістом  гемоглобіну, і в 1 мм³ крові є до 7,5 млн еритроцитів. На 5-6 день життя ці показники починають знижуватися. Вважається, що причиною цього є недостатнє постачання організму киснем, оскільки не повністю сформована дихальна система. Після налагоджується в маляти легеневого дихання вище вказані показники починають знижуватися.

Лейкоцити – це білі кров'яні тільця, які захищають організм від мікробів та токсичних речовин, що потрапили в кров. Лейкоцити здатні самостійно рухатися в тому напрямку, де проникли мікроби або токсини. Приблизившись до них лейкоцити втягують їх в середину і перетравлюють. Якщо побічне тіло більше від лейкоцита, то велика кількість лейкоцитів оточують це тіло, утворюючи бар’єр. В людини в нормі є 4-9 тисяч лейкоцитів в 1 мм³ крові. Лейкоцитів у новонароджених – 20-30 тис./мм³, оскільки відбувається розсмоктування продуктів розпаду тканин немовляти. На другу добу і до кінця першого року життя кількість лейкоцитів становить 10-12 тисяч. У 13-15 років кількість лейкоцитів як в дорослої людини.

Серед лейкоцитів розрізняють лімфоцити (утворюються в лімфатичних вузлах), нейтрофіли (утворюються в червоному кров'яному мозку), моноцити (утворюються в печінці і селезінці) та ін. Ці клітини відіграють ключову роль у формуванні імунітету людини – стійкості її організму до хвороб. Існує певне співвідношення (у відсотках) між різними типами лейкоцитів – лейкоцитарна формула. У випадку інфекційного захворювання змінюється і загальна кількість лейкоцитів і лейкоцитарна формула. У дітей до періоду статевого дозрівання лейкоцитарна формула характеризується зниженою кількістю нейтрофілів. Цим пояснюється сприйнятливість дітей до інфекційних захворювань.

Тромбоцити — кров'яні  пластинки, які відіграють головну  роль у згортанні крові (утворенні  тромбу). Вони утворюються в червоному  кістковому мозку і селезінці. В 1 мм³ крові є 200-250 тисяч тромбоцитів. Вдень їх більше ніж вночі. В середньому початок згортання крові наступає через 1-2 хв і закінчується через 3-4 хв. Згортання крові у дітей в перші дні після народження сповільнене. На 7 день життя воно таке ж як і у дорослих.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. БУДОВА І РОБОТА СЕРЦЯ. ЙОГО ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

 

Кров постійно рухається  завдяки неперервній роботі серця. Серце – порожнистий м'язовий орган масою 180-300 г і завбільшки з кулак людини. Воно розташоване ліворуч від центра грудної клітки, в серцевій сумці – перикарді. Перикард складається із двох листків – парієтального і вісцерального. Парієтальний – це зовнішній, складається із щільної волокнистої тканини. Вісцеральний (епікард) – це внутрішній, який є серозною оболонкою, що захищає серце. Між цими листками є порожнина, заповнена серозною рідиною. Під перикардом розміщені міокард та ендокард. Міокард – це серцевий м’яз, який складається з клітин, що забезпечують автоматичне скорочення серця.

Ендокард – це гладенька оболонка, що вистеляє з середини серце і його клапани.

  Будова серця:

Ліва і права половини серця розділені суцільною перегородкою. У лівій знаходиться артеріальна кров, у правій – венозна. Горизонтальною перегородкою серце розділене на верхню і нижню частини, тому воно має чотири камери: дві верхні – передсердя, дві нижні, товстостінні – шлуночки.

У горизонтальних перегородках містяться стулкові клапани: зліва – двостулковий (митральний), справа – трьохстулковий. Подібні клапани містяться між лівим шлуночком і аортою та між правим шлуночком і легеневою артерією. Стулки відкриваються, якщо кров виштовхується нормально, і герметично закриваються, щоб попередити зворотну течію крові. Відкривання і закривання клапанів відбувається внаслідок скорочення або розслаблення серця. У великих судинах знаходяться півмісяцеві клапани, які перешкоджають зворотному току крові.

Ріст серця перебуває у тісному зв’язку із загальним ростом тіла дитини. У новонародженої дитини серце має кулясту форму, розмішене значно вище, ніж у дорослої людини, займаючи поперечне положення. Перегородка між двома передсердями має отвір, який заростає на другий тиждень після народження. Через відносно великі розміри воно займає значний об’єм грудної порожнини. Шлуночки і клапани недорозвинуті. Правий шлуночок має більший об’єм ніж лівий, товщина їх стінок однакова. До кінця першого тижня після народження функціонально починає переважати лівий шлуночок.

Найбільш енергійно серце  росте в перші два роки життя  та в кінці підліткового періоду. Протягом першого року життя ріст передсердь випереджає ріст шлуночків, потім вони ростуть з однаковою інтенсивністю, а після 10 років ріст шлуночків випереджає ріст передсердь. За перші 8 місяців маса серця збільшується в два рази, у 3 роки вона потроюється. Найактивніше збільшуються маса і об’єм порожнини лівого шлуночка. Зростання ваги серця у дівчат відбувається швидше і менш рівномірно, ніж у хлопчиків.

Серце перебуває в постійній  ритмічній активності: скорочення і  стискання серця змінюється розслаблення і заповнення його кров’ю. Скорочення відділів серця називають систолою, розслаблення – діастолою. Період, що охоплює одне скорочення і одне розслаблення серця називають серцевим циклом. У стані спокою серцевий цикл триває 0,8 сек., під час фізичного навантаження чи стресу – вдвічі менше. Перша фаза – систола передсердь, у стані спокою триває 0,1 сек. Під час цієї фази кров із передсердь поступає у шлуночки.

Шлуночки наповнившись кров’ю починають скорочуватися. Відбувається друга фаза – систола шлуночків, яка триває 0,3 сек. Під час тієї фази кров виштовхується в аорту і легеневий стовбур. Поверненню крові назад у передсердя перешкоджають клапани. Після систоли шлуночків в них залишається частина крові – це так званий резервний об’єм.