Вплив радіоактивних речовин на рослини

1.    Серед різноманітних видів випромінювання надзвичайно небезпечним для живих організмів є радіоактивне випромінювання. Радіоактивне випромінювання виникає при спонтанному розпаді ядер деяких елементів (урану, радію, плутонію й ін.). Основний ефект такого випромінювання полягає в здатності викликати іонізацію атомів інших речовин, тобто відщеплювати від них один чи кілька електронів, розколюючи таким чином електричне нейтральну молекулу на заряджені частки.

2.    Однією з основних  характеристик джерела радіоактивного  випромінювання є його активність, що виражається числом радіоактивних  перетворень за одиницю часу. До природних джерел IB належать: космічні випромінювання; природні натуральні джерела; технологічні природні джерела (штучні джерела в навколишньому середовищі і в побуті).

3.    Радіонукліди  досить добре акумулюються в ґрунтах, спричиняючи великомасштабне та тривале їх забруднення. Радіоактивні речовини можуть тривалий час зберігатися в різних типах ґрунтів та проникати з ґрунту в рослини.

4.    Рослини можуть  забруднюватися двома шляхами:  аерозольним (некореневий шлях) і  кореневим (ґрунтовий шлях надходження). Радіоактивне ураження рослин  виявляється в гальмуванні росту,  зниженні врожайності, репродуктивної  якості насіння, а при великих  дозах викликає загибель рослин. Різні сільськогосподарські культури мають неоднакову здатність до утримання радіоактивних опадів з атмосфери, що зумовлено як специфікою морфологічної будови рослин, так і ступенем розвитку надземної маси. Найбільш чутливі до радіації в різних фазах розвитку квасоля, кукурудза, жито, пшениця; більш стійкі - льон, конюшина, люцерна, рис, томати. Забруднення продукції рослинництва (ступінь засвоєння) РР залежить від специфіки шару ґрунту, тобто від типу і властивостей ґрунтів, на яких зростають рослини. Серед фізико-хімічних характеристик ґрунту виділяють близько 10 параметрів, що вважають найбільш значимими при визначенні поводження радіонуклідів у ґрунті і переходу їхній у рослини. У загальному вигляді вплив ґрунту виявляється в зниженні біологічної рухливості радіонуклідів при збільшенні вмісту в ґрунті обмінних катіонів, органічної речовини, мулу, мінералів, ємності поглинання. Найбільш високі рівні забруднення стронцієм спостерігаються на дерново-підзолистих ґрунтах, менші - на сірих лісних ґрунтах і сіроземах і найнижчі - на чорноземах. Аналогічна залежність установлена і для цезію.

5.    За соматичними,  і за мутагенними наслідками  опромінення вищі рослини є  досить різноманітними щодо чутливості і фенотипічних наслідків. Мутагенна допустима потужність поглиненої дози випромінювання в разі хронічного опромінювання, ймовірно, становить 0,1 — 1,0 Гр/рік. Радіорезистентність популяцій рослин зумовлена багатьма чинниками, проте, очевидно, зазначена межа має універсальний характер. Це стосується також і мутагенних наслідків хронічного опромінювання, що при зазначеному рівні не піддаються безпосередній оцінці. Лише в загальному розумінні можна стверджувати, що частота мутацій генів збільшується зі зростанням потужності поглиненої дози і ЛПЕ випромінювання, проте це виявлятиметься в разі хронічного опромінювання за потужності поглиненої дози випромінювання понад 0,1 Гр/добу (10 рад/добу).

6.    Проведений аналіз  забруднення радіоактивними речовинами  ґрунтів в Чернігівській області свідчить про деяке зниження рівня забрудненості в 2006 році в порівнянні з 1998 роком. В продукції рослинництва спостерігається незначне зниження вмісту радіоактивних речовин (зерно, картопля, овочі, силос), різке зниження радіонуклідів спостерігається у сіні та зеленій масі і лише в соломі незначне підвищення

Використана література:

1. Анненков Б. Н., Юдинцева  Е. В. Основы сельскохозяйственной  радиологии. – М.: ВО "Агропромиздат", 199, - 287 с.

2. Балашев Л. С., Сипайлова  Л. М. Накопление І37Сs доминантами  пойменных луговых фитоценозов  в зоне отчуждения ЧАЭС//Тез.  Доклад. Радиобиолог. Съезда (Киев 1993) – 63 с.

3. Вирченко В. М., Болюх  В. А. Накопление радионуклидов  мхами в фітоценозах Украинского  полесья// Тез. Доклад радиобиолог.  Съезда. – Пущино, 1993. – с. 183-184.

4. Доповідь про стан  навколишнього природного середовища в Черкаській області Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посібник. – 3-тє вид., - К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. – 309 с.

5. Кондратюк С. Я., Навроцкая  И. Л. К изучению содержания  радионуклидов в лишайниках Украины// Тез. Доклад радиобиолог. Съезда. – Пущино, 1993. – с. 487-488.

6. Куликов Н. В., Боченина  Н. В. Особенности накопления  І37Сs и 90Sr некоторыми видами  мхов// Экология. – 1976. - № 6. – с. 82-85.

7. Куликов Н. В., мол чанова И. В. Радиоэкология почвенно-растительного Покрова. – Свердловськ: УрО АН СССР, 1990. – 170 с.

8. Маргулис У. Я. Атомная  энергия и радиационная безопасность. – 2- е узд., перераб. И доп. – М.: Энергоатомиздат, 1988. – 224 с.

9. Мокроносов М. Г., Куликов  Н. В. Радиоэкологическое изучение  природних екосистем в зоне  атомных электростанцый// Екологія. – 1988. - № 3. – с. 40-45.

10. Молчанова И. В., Боченина  Н. В. Мхи как накопители  радионуклидов// Екологія. – 1980. - №  3. – с. 42-47.

11. Нифонтова М. Г. Динамика  содержания долгоживущих радионуклидов  в мохово-лишайниковой растительности// Екологія. – 1997. - № 4. – с. 273-277.

12. Чернобыльская катастрофа (Гл. ред. В. Г. Барьяхтар). - Киев, Наукова думка, 1996. – 575 с.

13. Экология города. Учебник.  – К.: Либра, 2000. – 464 с.

14. Ядерная энергетика, человек  и окружающая середа/ Н. С. Бабаев, В. Д. Демин. Узд. 2-е, М.: Энергоатомиздат, 1984.