Збереження здоров'я людини в сучасному інформаційному просторі

Міністерство освіти і науки України

Полтавський Національний Педагогічний Університет імені В.Г.Короленка

Природничий факультет

Кафедра біології та основ здоров’я людини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

 

« Збереження здоров’я людини в сучасному інформаційному просторі »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                     Виконала студентка                                                                                                                                  

                                                                                         Групи П-13

                                                                                                      Животовська Тетяна              

 

 

 

 

 

 

Полтава 2014 

  

 

 

Зміст

 

 

1. Вступ
2. Загрози, які несе інформаційне середовище
3. Модель здорової соціальної взаємодії
4. Проблема взаємовідносин людей в Інтернеті за допомогою комп’ютера
5. Інтернет залежність
6. Висновки по темі
7. Список використаної літератури

                                  

 

1.Діяльність нинішніх підприємців від мас-медіа та шоу-бізнесу свідомо чи несвідомо зорієнтована на обслуговування примітивних інстинктів, слабкостей людської психіки. Спрощене уявлення про неминучість конкурентної боротьби і природного відбору шляхом виживання найсильнішого у всіх без винятку сферах життя призвело до загострення соціальних проблем, породжує девіантність і делінквентність у таких розмірах, що їх вже майже неможливо контролювати. Від неякісних інформаційних потоків нікуди подітися. Років зі сто тому європейці не знали, як рятуватися від неоднозначних наслідків промислової діяльності. Саме тоді в суспільстві виникли перші екологічні ідеї. Сьогодні цивілізовані держави вдосконалюють, роблять жорсткішим екологічне законодавство. Аналогічні підходи мають застосовуватися й тоді, коли йдеться про якість інформаційного простору. Адже це не питання узгодженості чи неузгодженості смаків певних верств населення, а проблема збереження соціально-психологічного балансу на користь здорових, продуктивних сил суспільства. Колишнє (класичне) суспільство спиралося на традицію, згідно з якою кожному забезпечувалося певне місце в ньому, і це місце сприймалося як легітимне і цілком виправдане. Хоча масова культура не має нічого спільного з природною етнічною духовною культурою, так сталося, що інформаційна епоха змінила вироблену віками систему відбору кращих життєздатних ідей і персоналій. Нині в центрі суспільної уваги часто опиняються нікчемні людці, що продукують відверто деструктивну інформацію. Таку діяльність важко пов’язувати з культурою. Є. Безносюк і М. Князєва називають це явище псевдокультурою. За їх характеристикою, псевдокультура викликає руйнацію традиційних стійких культурних форм і зв’язків між людьми, спрямовується на формування людини, якою можна управляти засобами цієї псевдокультури та маніпулювати нею за допомогою соціальних, психологічних та інформаційних технологій. Масова культура, що розвинулася як потворний прояв технократичної цивілізації, заснованої на культі споживання, створює систему псевдоцінностей. Це позначається на концепції роботи ЗМІ, які фокусуються, як правило, на деструктивних подіях – насильстві й руйнуванні. В результаті створюється віртуальний трагічний світ, насичений небезпекою, загрозами, агресією.

Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом на нього інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), які проникають в усі сфери діяльності людей, забезпечують поширення інформаційних потоків у суспільстві і утворюють глобальний інформаційний простір. Інформаційна сфера стає такою ж важливою складовою суспільного життя, як економічна, виробнича, побутова, політична, військова та ін. Нові інформаційні технології, засоби масової комунікації багатократно підсилили можливості впливу на свідомість і підсвідомість людини. Невід’ємною і важливою частиною цих процесів є комп’ютеризація освіти. В Україні йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий  інформаційно-освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу, пов’язаними із внесенням коректив у зміст технологій навчання, які повинні бути з адекватними сучасними технічними можливостями і сприяти гармонійному входженню людини в інформаційне суспільство. Комп’ютерні технології покликані стати невід’ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищувати його ефективність.

Значну увагу необхідно приділити здоров’ю та безпеці дитини у сучасному інформаційно-освітньому просторі, щоб вільно користуватися благами комп’ютерної діяльності й уникнути шкідливого впливу. Останнім часом фахівці дедалі частіше говорять про негативний психологічний вплив надмірного захоплення дітей комп’ютерною діяльністю, оскільки найважливіша в їхньому віці пізнавальна потреба створює міцну мотивацію до навчання нового й цікавого, а саме таким постає перед ними інтернет. І якщо не контролювати захопленність дитини, то вона може перейти в надмірну і, врешті-решт, призвести до психологічної залежності.

Треба зазначити ще одну особливість взаємодії дитини з комп’ютером. На відміну від занять спортом або рухових ігор, грати з комп’ютером можна значно довше, оскільки фізичне навантаження на м’язи тіла мінімальне і відчуття втоми, яке сигналізує про вичерпаність сил, з’являється значно пізніше, ніж під час гри, наприклад, у футбол. Відтак через відсутність своєчасних сигналів від м’язів надмірне навантаження комп’ютерною діяльністю призводить до перевантаження мозку, зору, хребта, підвищення артеріального тиску, порушеня сну, нерегулярного харчування, що негативно впливає на здоров’я.

Таким чином, існують часові норми перебування за комп’ютером для дітей різного віку, визначеними Міністерством охорони здоров’я України, неперервне перебування перед комп’ютером упродовж доби не повинно перевищувати: 1-2 клас – 10хв, 3-5 клас – 15хв, 6-7 клас – 20хв, 8-11клас – 30хв.

 Розглядаючи  вплив інформаційного простору  на особистість, слід враховувати, що він поширюється на суспільство  та державу і через них опосередковано  на кожного індивідума. Цей вплив  може мати конструктивний (безпечний) і деструктивний (небезпечний) характер.

Слід памятати, що ставлення дитини до комп’ютера та інтернету формують дорослі на власному прикладі. Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, що містить інтернет-простір. Необхідно, щоб безпечні ділянки інтернет-простору, виконуючи усі функції щодо розвитку освіти та дозвілля дітей, не шкодили психічному й фізичному здоров’ю підростаючого покоління. Про вплив інформаційного простору, середовища на формування особистості школяра ще тільки починають говорити. Я вважаю, що оскільки школярі не тільки є менш стійкими до інформаційно-психологічних впливів, але й швидше адаптуються до швидких змін інформаційних технологій (ІТ), то перш ніж навчити їх користуватися ІТ, спочатку необхідно інформувати про можливі загрози інформаційного середовища.

 

2. У посібнику для батьків «Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі», виданом інститутом психології ім. Г.С. Костюка Національної Академії педагогічних наук України і національним лідером телекомунікацій “Київстар” , подаються такі дані про Інтернет - загрози для дітей:

- онлайн - насилля;

- шахрайство;

- порнографія;

- отримання  особистої інформації з метою  злочинного використання 

У 2009 році «Київстар» ініціював Всеукраїнське соціологічне дослідження «Знання і ставлення українців до питання безпеки дітей в Інтернеті», яке провів Інститут соціології НАН України. Результати вражають:

-    понад 28% опитаних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у мережі;

- 17% без вагань повідомляють інформацію про себе і свою родину – адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей в домі тощо. Навіщо незнайомцям така інформація, діти, як правило, не замислюються;

-  22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;

-   28%дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоча б один раз спробували їх купити, а 11%− спробували купувати наркотики;

- близько 14% опитаних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги.

Дослідження «Київстар» також виявило, що 87% батьків вважають, що саме вони повинні навчати дітей правилам безпеки користування Інтернетом. Однак лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина.

Таким чином, школяр повинен сам знати все про інформаційну безпеку і повинен навчитися захищати себе самостійно.

 

 

 

3. Міркуючи про критерії конструктивності і деструктивності в соціальному та інформаційному середовищі, доходимо висновку, що жодна наукова та соціально-політична діяльність в гуманітарній сфері не має права на існування без врахування її етичних і моральних аспектів та наслідків. 

Пропонована нами модель здорової соціальної взаємодії спирається на такі постулати:

 
1) Людське життя має сенс. Він полягає у прирощуванні та розвитку душі. Іншими словами: людина приходить у цей світ для трансформації себе. Оперуючи інструментом свободи вибору і відповідальності, вона шукає кращих шляхів проживання життя, виробляючи при цьому критерії кращого вибору. Емоційна система сприяє засвоєнню „життєвих уроків” людиною, супроводжуючи її досвід переживаннями радості, щастя або страждання. Людина приходить в цей світ не для того, щоб стати джерелом матеріального чи емоційного благополуччя для когось іншого. Вона приходить для того, щоби якнайповніше реалізувати свій людський потенціал. Людина є істотою з унікальними творчими можливостями. Вона цінна для простору саме можливістю повноцінної людської реалізації. Це найголовніша потреба і сенс її життя. Необхідно створювати передумови для задоволення цієї головної потреби.

 
2) Відомо, що потреби є джерелом активності людини. Індивідуальною її характеристикою можуть бути способи задоволення потреб. Конструктивними для людини є ті способи задоволення потреб, які розвивають душу. Інші способи деструктивні.                                

 

3) Структура етнічної культури (психіки етносу), як і структура індивідуальної психіки, не є аморфним нагромадженням уявлень, фактів і думок. Вона чітко структурована. Можна метафорично сказати, що існують „системні файли культури”, бездумне, анархічне втручання в які може спричинити серйозні розлади. Це виявляється в порушеннях передачі від покоління до покоління сутнісної інформації, від якої залежить виживання нації, народу.

 
4) Культура повинна створювати „приклад конструктивності” як середовище для розвитку здорової психіки. На нашу думку, засвоєння основ національних культур в процесі виховання і навчання дітей є головною складовою основ безпеки життя. Цей шлях веде до збереження національної самосвідомості, духовного і душевного здоров’я кожної людини і всього народу. Якщо в соціокультурному просторі не представлено поведінкових зразків нормальної людської самореалізації, нормальної людської взаємодії, то „з нічого” вони не з’являться. Демократичне розмаїття може бути корисним за умови здорових підходів в культурі. Принципом створення здорового інформаційного середовища може стати такий підхід: чим ширший ареал впливу певного засобу масової інформації, тим вищими для нього мають бути критерії якості.

 
5) Для професій системи „людина – людина” основним мірилом має стати професійна етика. Провідним тут є служіння справі, а не отримання прибутку. Зміна пріоритетів на протилежні веде до деградації та корупції.

 
6) Необхідно виробити принципи соціальної політики, спрямованої на впровадження здорових атрибутів культури, правдивості та моральності.

 

7)  В основу здорової інформаційної політики і профілактичних дій пропонуємо покласти провідні уявлення соціальної психології про структуру особи, мотивацію і психологічний вплив на індивіда. Окрім цього, необхідно взяти головні принципи сучасної соціальної психології, доведені в останні десятиріччя на значному дослідницькому й експериментальному матеріалі. Це: принцип нерівномірності психічного розвитку; принцип впливу ситуації на людину; принцип суб’єктивної інтерпретації і конструювання соціальної реальності; уявлення про психіку індивідів і груп як про психодинамічі системи; уявлення про передчасну або надлишкову інформацію; цілісність психіки індивіда і цілісність психіки соціуму.

 

Принцип впливу ситуації дозволяє зрозуміти, що індивіди частіше підлаштовують свою поведінку під якості соціальних ситуацій, які звичайно сприймаються, а не реалізують якісь індивідуальні якості та особисту активність. 
Активність, що індивідуалізувалася, є переважно похідною від соціальних чинників. Таке співвідношення не є однозначно детермінованим, але відображає фундаментальну тенденцію, характерну для поведінки більшості людей в типових ситуаціях.

Особистість представлена на психофізіологічному, соціо-культурному та ціннісно-смисловому рівнях. Кожному рівню відповідає свій клас людських потреб. Соціально-психологічна взаємодія має велику питому вагу психологічного впливу. Психологічний вплив буває конструктивним і деструктивним. Ідеї, спрямовані на зміну природного когнітивно-емоційного балансу, примушують людей підвищувати планку рівня домагань, порушують енергетичний обмін, що призводить до руйнування природного устрою життя і емоційних зв’язків, а, отже, є деструктивними.

Виходячи із зазначеного, можна стверджувати, що деструктивними для психіки є такі ідеї, поширювані ЗМІ, як: індукція страхів; порушення логіки, просування текстів з алогічними висновками; надактивна мотивація до діяльності та успіху; створення смислового дисонансу між етнічно культурними цінностями і пропагованими ідеями; порушення ідентичності; зміна смислового навантаження на слова, перекодування мови; протиставлення окремих груп людей; створення образу ворога, розрив природних теплих емоційних зв’язків; відверта брехня, неточності, помилки, жаргон; деструктивною є будь-яка ідея, що відокремлює певну групу людей від інших. Корпоративне, кланове, класове або націоналістичне мислення є деструктивним, бо спрямовується на самоствердження однієї групи людей за рахунок інших, а в наслідок цього й до деградації цієї первинної групи.