Аппарат дыхания

5. надгортанник овальний.

КІНЬ:

1. голосові губи чітко виражені, спрямовані вперед і вниз;
2. бічні гортанні шлуночки великі, широкі, різні за формою та розміром;
3. пластинка кільцеподібного хряща утворює з дужкою прямий кут;
4. щитоподібний хрящ скошений, з глибокою каудальною вирізкою, внаслідок чого тіло коротке і несе гортанний виступ – prominentia laryngea;
5. пластинки щитоподібного хряща ромбоподібної форми;
6. надгортанник листкоподібної форми.

 

ІННЕРВАЦІЯ  ГОРТАНІ:

I. ЧУТЛИВА: краніальний гортанний нерв (від блукаючого нерва);

II. РУХОВА: каудальний гортанний нерв (всі м’язи), краніальний гортанний нерв (перснеподібний хрящ);

III. СИМПАТИЧНА  НЕРВОВА СИСТЕМА – через краніальний шийний ганглій на непосмуговану мускулатуру судин гортані.

 

III. ТРАХЕЯ – TRACHEA

1.слизова оболонка вкрита миготливим епітелієм і містить трахейні залози;

2. середній шар – рухливі кільцеподібної форми трахейні хрящі – cartilago trachealis, які здебільшого з дорсальної поверхні незамкнені. Трахейні кільця з’єднуються між собою кільцеподібними зв’язками – ligg. anularia, а своїми вільними кінцями входять до складу дорсальної перетинчастої поверхні – facies membranacea. До її складу входять трахейний поперечний м’яз – m trachealis та поперечна зв’язка - lig. trachealis transversum;

3. зовнішній шар – шийна частина – адвентиція, в грудній порожнині – плевра.

Трахея тягнеться від гортані  через всю шию в грудню порожнину, де над основою серця поділяється  на два магістральних бронха. Місце поділу називають біфуркацією (роздвоєнням) трахеї – bifurcacio tracheae.

 

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ:

КІНЬ:

1. хрящі поперечно-овальної форми;
2. вільні кінці хрящів заходять один за другий;

ВРХ:

1. трахейні хрящі стиснені з боків, дорсальний край їх загострений;
2. до біфуркації трахеї відгалужується трахейний бронх для правої верхівкової частки легені;

СВИНЯ:

1. трахея циліндрична, кінці хрящів заходять один за одного;
2. трахейний бронх для правої верхівкової частки легень;

СОБАКА:

1. трахея циліндрична, кінці хрящів стикаються один з одним;
2. поперечний трахейний м’яз проходить дорсально від хрящів.

 

ІННЕРВАЦІЯ  ТРАХЕЇ:

I. СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА – через зірчастий ганглій на непосмуговану мускулатуру судин трахеї;

II. ПАРАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА - трахейні гілки від блукаючого нерва.

 

4. ЛЕГЕНІ – PULMONES, PNEUMONES

Парні паренхіматозні органи, лежать у грудній порожнині. Права і ліва легені нагадують конус, що має основу – basis pulmonis – косо поставлена, ввігнута відповідно куполу діафрагми; верхівку - apex pulmonis – в ділянці перших ребер.

Поверхні легень:

- реберна або латеральна (опукла) – facies costalis – прилягає до ребер;

- діафрагмальна (ввігнута) – прилягає до діафрагми;

- середостінна – facies mediastinalis – прилягає до середостіння; на середній частині середостінної поверхні в ділянці розміщення серця знаходиться перикардіальна поверхня – facies pericardiaca.

Краї легень:

- дорсальний (тупий, хребцевий) – margo dorsalis – утворений реберною і середостінною поверхнями і прилягає до хребців і хребцевих кінців ребер;

- гострий - margo acutus – вентрально утворений реберною і середостінною поверхнями, а каудально – реберною і діафрагмальною.

Гострий край кожної легені глибокими  вирізками поділяється на частки:

- верхівкову (краніальну) – lobus apicalis (cranialis);

- серцеву (середню) - lobus cardiacus (medius);

- діафрагмальну (каудальну) - lobus diaphragmaticus

На правій легені виділяють додаткову частку - lobus accessorius.

● На середостінній поверхні знаходяться ворота легень – hilus pulmonis, через які входять магістральний бронх, легенева артерія і нерви, а виходять легеневі вени. Всі разом вони формують корінь легень – radix pulmonis.

♦ Внутрішня структура легень

Після біфуркації трахея поділяється  на магістральні бронхи правої і лівої легень. Від магістральних бронхів у кожну частку легень відходять часткові бронхи, кінцеві розгалуження яких формують дані частки. Часткові бронхи розгалужуються на бронхи I, II і III порядку або більшого, середнього і меншого калібру. Від бронхів III порядку відходять часточкові бронхи, кінцеві розгалуження яких формують вторинні легеневі часточки, котрі добре видно неозброєним оком. Сукупність всіх бронхів легень від магістрального до кінцевих бронхіол називається бронхіальне дерево – arbor bronchialis.

☼ Структура вторинної легеневої часточки

Часточкові бронхи розпадаються на найдрібніші бронхи (d ≈ до 1,5 мм), які називаються бронхіоли. Бронхіоли входять у легеневі часточки, розгалужуються в них і формують альвеолярне дерево – сукупність повітряних шляхів від респіраторних бронхіол до альвеол, де відбувається газообмін.

У часточці бронхіоли поділяються  на 20-30 коротких кінцевих (термінальних) бронхіол (остання структурна одиниця повітряного русла), котрі розпадаються  на 2-3 альвеолярні (респіраторні) бронхіоли. Межа між повітряними шляхами і дихальним відділом легень (паренхімою) – це межа між термінальною і респіраторною бронхіолами. Кожна альвеолярна бронхіола ділиться на альвеолярні ходи, які закінчуються альвеолярними мішечками. Стінки мішечків утворюють кінцеві легеневі випини – альвеоли (0,1-0,2 мм). Альвеолярне дерево однієї кінцевої бронхіоли разом із пов’язаними з ним кровоносними і лімфатичними судинами, сполучною тканиною і нервами складають структурно-функціональну одиницю легень – первинну легеневу часточку або ацинус. Вторинна легенева часточка складається із декількох ацинусів.

Таким чином, легені складаються із 4-х основних компонентів:

а) повітряне русло  – починається після біфуркації і називається бронхіальне дерево;

б) кровоносне русло – йде паралельно з повітряним і представлене судинами малого кола кровообігу;

в) легенева паренхіма – сукупність альвеол, де безпосередньо відбувається газообмін;

г) легенева строма – міжчасточкова і внутрішньочасточкова сполучна тканина, яка крім колагенових містить значну кількість еластичних волокон; сполучна тканина формує перетинки між часточками, а всередині них – розділяє альвеолярні ходи.

Характеристика трубок:

1. слизова оболонка – в магістральних бронхах, бронхах I, II, III порядків – миготливий епітелій, бронхіоли – кубічний епітелій, альвеоли – плоский респіраторний епітелій.

2. середній шар – хрящовий остов, непосмугована мускулатура. Із зменшенням діаметра бронхів хрящові кільця зменшуються до невеликих пластинок, які в бронхіолах взагалі зникають поряд із збільшенням кількості непосмугованої мускулатури. В найдрібніших бронхіолах зникає і хрящовий остов, і м’язи.

3. зовнішній шар – зовні легені вкриті легеневою плеврою.

 

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕГЕНЬ:

СОБАКА:

1. частки легень відокремлені глибокими вирізками, які доходять до магістральних бронхів;
2. малюнок на поверхні легень слабо виражений;
3. трахейний бронх відсутній.

СВИНЯ:

1. правий трахейний бронх;
2. ліва верхівкова частка розділена на лопасті, права верхівкова частка – ні.

ВРХ:

1. правий трахейний бронх;
2. обидві верхівкові частки розділені на лопасті;
3. малюнок на поверхні легень дуже чітко виражений – „мраморність легень”.

КІНЬ:

1. серцева і діафрагмальна частки зростаються, утворюючи серцево-діафрагмальну частку;
2. поверхня легень гладка, часточковість непомітна.

 

ІННЕРВАЦІЯ  ЛЕГЕНЬ:

I. СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА – через зірчастий ганглій на непосмуговану мускулатуру судин легень;

II. ПАРАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА - блукаючий нерв.