Аналіз стану організації робіт по забезпеченню охорони праці в ПП „Антей” Мелітопольського району Запорізької області

-       підвищена рухливість повітря, причиною якого є різного роду несправності кабіни трактора, нещільність в з'єднаннях віконних рам дільниць ремонту та технічного обслуговування тракторів та автомобілів;

-       підвищена вологість повітря робочої зони негативно впливає на органи дихання, та в цілому, послаблююча репродуктивну функцію організму людини;

-        роботи на відкритих місцях у сиру або дощову погоду також є причиною послаблення та захворювання організму людини.

4.2 Проектні рішення по  забезпеченню рівнів безпеки  праці та екологічності виробництва  до нормативних значень 

 

4.2.1 Окремі інженерні рішення.  Організація і контроль інструктажу  працюючих

По характеру і часу проведення інструктажу працівників  підрозділяють на: ввідний, первинний  на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий.

Ввідний інструктаж проводить  інженер з охорони праці або  особа, яка виконує обов'язки інженера по охороні праці.

Первинний інструктаж на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий проводить керівник роботи.

Ввідний інструктаж проводять  з усіма прийнятими на роботу, незалежно  від їхньої освіти, стажу роботи по даній професії або посади, а  також з відрядженими, які вчаться  та студентами, прибувши ми на виробництво  або практику.

Ввідний інструктаж повинен  проводитися у кабінеті з ОТ або  спеціально обладнаних приміщеннях  з використанням сучасних технічних  засобів навчання і пропаганди, а  також наочних посібників (плакатів, натурних експонатів, макетів, моделей, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів).

Ввідний інструктаж проводять  по програмі, розробленої з урахуванням  вимог ССБТ, а також усіх особливостей виробництва, які затверджені керівником (головним інженером) підприємства (організації) з узгодженням з місцевий комітетом  профспілки. Про проведення ввідного інструктажу і перевірці знань  роблять запис у журналі реєстрації ввідного інструктажу (особистій картці інструктажу) з обов'язковими підписами.

Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма знов прийнятими на підприємство, переведеними з одного підрозділу в друге, відряджені, учнями і студентами, які прибули  на виробниче навчання або практику, з працівниками, які виконують  нову для них роботу, а також  з будівельниками при виконанні  будівельно-монтажних робіт на території  діючого підприємства. Первинний  інструктаж на робочому місці проводять  за інструкціями з ОТ, розробленими для окремих професій або видів  робіт з урахуванням вимог  ССБТ і основних питань інструктажу  на робочому місці. Проводять його з  кожним робітником індивідуально з  практичним показом безпечних прийомів і методів труда. Усі робочі після  первинного інструктажу на робочому місці і перевірки знань протягом перших 2-5 змін виконують роботу під наглядом майстра або бригадира, після чого оформлюється допуск їх до самостійної роботи, який фіксується датою і підписом інструктованого в журналі реєстрації інструктажу на робочому місці.

Повторний інструктаж проходять  усі працівники, за винятком осіб, які  не пов'язані з обслуговуванням, перевіркою, наладкою та ремонтом обладнання, використанням інструменту, охороною сировини та матеріалів, незалежно  від кваліфікації, стажу роботи, освіти 1 раз у півроку. Його проводять  з метою перевірки і збільшення рівня знань правил і інструкцій з охорони труда особисто або  з групою робітників однієї професії, бригади по програмі інструктажу  на робочому місті.

Позаплановий інструктаж проводять при:

-     зміні правил з охорони праці;

-     зміні технологічного або процесу, заміні або модернізації обладнання, пристосувань і інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, які впливають на безпеку;

-       порушені працівниками вимоги безпеки праці, які можуть привести або привели до травми, аварії, вибуху або пожежі;

-       перервах у роботі - для робіт, до яких пред'являються додаткові (підвищені) вимоги безпеки труда - більш ніж на 30 календарних днів, а для інших робіт - 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або  з групою робітників однієї професії в об'ємі первинного інструктажу  на робочому місті.

Поточний інструктаж проводять  з працівниками перед виконанням робіт, які потребують наряд-допуск. Проведення текучого інструктажу фіксують у наряді-допуск на виробництві робіт. Працюючий, який отримав інструктаж і показав незадовільні знання, до роботи не допускається. Він зобов'язаний знову пройти інструктаж.

Про проведення первинного інструктажу на робочому місці, повторного і позапланового особа, яка проводить  інструктаж робить запис у журналі  реєстрації інструктажу на робочому місці (особистій картці інструктажу) з обов'язковим підписом інструктованого  та інструктуючого. При реєстрації позапланового інструктажу вказують причину, викликану його проведення.

Робочі, які мають професію і поступаючи на роботу, до котрих пред'являються  додаткові (підвищені) вимоги безпеки  праці, перед первинним інструктажем на робочому місці повинні пройти навчання безпечним методам праці  за програмами, які затверджені Міністерствами (відомствами) по узгодженню з ЦК профспілки і органами державного нагляду.

4.2.2 Аварійні ситуації, їх  перелік, умови попередження та  дії при ліквідації однієї  з них

З Положення о розслідуванні  і обліку нещасних випадків професійних  захворювань і аварій на підприємствах, закладах і організаціях.

Стаття 76. На підприємстві, згідно нормативним актам і вимогам  законодавства о питаннях гражданської оборони і охорони труда повинні  бути розроблені і затверджені керівником:

-     план попередження надзвичайних ситуацій, в якому розглядаються можливі аварії і інші надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, прогнозуються наслідки, визначаються шляхи їх попередження, строки виконання, а також сили і заходи, які притягаються до цих заходів;

-     план (інструкція) ліквідування аварії (надзвичайній ситуації), у якому перелічені всі можливі аварії і інші надзвичайні ситуації, визначені дії посадових осіб і працівників підприємства під час їх виникнення, обов'язки професійних аварійно-рятувальних формувань або робітників інших підприємств і організацій, які притягуються до ліквідування надзвичайної ситуації.

До аварій техногенного характеру  відносяться аварії на транспортні, пожежі, вибухи, аварії з викиданням сильнодіючих отруйливих, радіоактивних, біологічно-небезпечних і інших  забруднюючих речовин, випадкове зруйнування  споруджень, обладнання і т.п.

Стаття 77. Аварії поділяються  на дві категорії:

-      до І категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

1)   загинуло п'ять і травмовано десять і більш чоловік;

2)   виникнув викид отруйливих, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;

3)   збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому середовищі більш, ніж у 10 раз;

4)   зруйнування будувань, споруджень або основних концентрацій об'єктів створено загрозу для життя і здоров'я значної кількості робітників підприємства або населення;

-      до II категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

1)   загинуло до п'яти або травмовано від чотирьох до десяти чоловік;

2)   зруйновано будування, спорудження або основна конструкція об'єкту, які створюють загрозу для життя і здоров'я робітників цеху, дільниці.

Випадки порушення технологічних  процесів, роботи обладнання, тимчасової зупинки виробництва у результаті спрацьовування автоматичних захисних блокаторів і інші локальні порушення  в роботі цехів, дільниць і окремих  об'єктів, падіння опор і обрив  проводів ЛЕП не відносяться до аварій, маючих категорії і розслідуються  підприємством в установленому  їм порядку.

Стаття 78. Про аварії свідок зобов'язаний негайно сповістити безпосередньо  керівнику робіт або іншій  посадовій особі, яка в свою чергу  зобов'язана сповістити керівнику  підприємства.

Стаття 79. власник або  особа, яка керує виробництвом під  час зміни, зобов'язана ввести в  дію план ліквідації аварії, здійснити, в першу чергу, заходи по порятунку  постраждалих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшого поширення  аварії, встановлення меж безпечної  зони і обмеження доступу до неї  людей.

Стаття 80. власник (керівник підприємства) зобов'язаний негайно  сповістити про аварії в місцевий орган державного над зору по охороні  труда, орган, до сфери управління котрого  відноситься підприємство, міський  орган виконавчої влади, штаб громадянської  оборони і надзвичайних ситуацій, прокуратуру по місту виникнення аварії і відповідний профспілковий  орган.

Стаття 88. якщо аварії виникла  з причини проектної недоробки  або конструктивних недоліків обладнання, то для участі в роботі комісії  про розслідування причин і наслідків  виникнення аварії притягаються представники підприємств, які розробляли та виготовляли  його.

Стаття 92. Особи, які допустили  порушення або невиконання вимог  цього Положення, притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

У процесі виробництва  соняшнику можливі слідуючи аварійні ситуації:

-     внаслідок розриву гумового шлангу, при заправці робочої ємності машини СТК-5 на спеціальній площадці виникла утрата азотного добрива, призначеного для приготування розчину мінерального добрива і обробці посівів соняшнику. Значна кількість забруднюючої речовини, що потрапила в навколишнє середовище, перевищує гранично-допущену концентрацію більш, ніж у 10 разів. Згідно статті 77 Положення про розслідування і урахуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, організаціях аварійна ситуація відноситься до аварії першої категорії;

-     під час виконання однієї з операцій технологічного процесу вирощування і збирання соняшнику, внаслідок наїзду трактора на опору ЛЕП стався розрив проводів і руйнування опори. Згідно статті 77 того ж "Положення" аварійна ситуація відноситься до аварії другої категорії;

- під час збирання соняшнику  внаслідок вильоту з вихлопної  труби збиральної машини іскор  сталося запалення листостеблової  маси соняшнику. Згідно з статтею  77 цього ж "Положення" ситуація  відноситься до аварії першої  категорії.

Проектовані заходи, методи, прийоми, принципи і засоби попередження аварійної ситуації

В якості аналогової аварійної  ситуації приймаємо ситуацію з викидом  значної кількості азотної речовини в навколишнє середовище.

Для попередження цієї аварійної  ситуації повинні виконуватися вимоги ГОСТ 12.2.003-74 ССБТ. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпечності, ГОСТ 12.2.061-81 ССБТ. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпечності до робочих місць, ГОСТ 12.3.006-75 ССБТ. Експлуатація водопровідних  і каналізаційних споруджень і сітей. Загальні вимоги безпечності, ГОСТ 12.3.037-84 ССБТ. Використання мінеральних добрив у сільському господарстві. Загальні вимоги безпечності. Зокрема: робочий  розчин (аміачну воду, розчин моче вини у воді і інш.) для обприскування  приготовляють на спеціально обладнаних площадках або на стаціонарних типових  заправних пунктах. Територія пункту повинна бути заасфальтована і спланована так, щоб пролитий розчин тік в  одну сторону площадки, в кінці  якої встановлюються спеціальні накопичу вальні ємності, в яких він збирається та утилізується в встановленому  порядку, при цьому необхідно  строго притримуватись вимог ГОСТ 11.1.311-84. Охорона природи. Гідросфера. Загальні вимоги охорони наземних і підземних  вод від забруднення мінеральними добривами.

В аварійних ситуаціях (розрив шлангів корпусу насосу і т.п.) тракторист (заправник) зобов'язаний негайно  вийти в безпечну зону і надіти засоби індивідуального захисту, передбачені  для цього випадку, прийняти міри по вилученню людей і тварин (якщо там такі знаходилися поблизу) з  небезпечної зоні і далі діяти  керуючись статтею 78 Положення о  розслідуваннях і урахуванні нещасних випадків, професійних захворювань  і аварій на підприємстві в закладах і організаціях.

Висновок: запропоновані  заходи, методи і принципи направлені на до забезпечення безпечних для  життя і здоров'я умов труда  працюючих, а, зокрема, і розробка в  області засобів колективного захисту  дозволять, на мій погляд, підвищити  загальний рівень безпечності і  екологічності відповідно до 98,0 і 96,0 відсотків.

5 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ  ПРОЕКТУ

Основним показником ефективності вирощування соняшника за інтенсивною  технологією служить економічний  ефект, обумовлений по різниці витрат на вирощуванні соняшника в базовому і проектованому варіанті технології.

Поряд з річним економічним  ефектом розраховують наступні техніко-економічні показники:

-      витрати праці на вирощування та збирання;

-      собівартість однієї тонни врожаю;

-      річну економію від зниження собівартості вирощування;

-      витрата палива на одиницю площі;

-      виробництво продукції на одного працюючого;

-      виробництво соняшника на одного працюючого;

-      питомі капітальні вкладення;

-      приведені витрати;

-      строк окупності капітальних вкладень.

Витрати праці на виробництво  соняшника визначають для проектованого  варіанта по технологічній карті, розроблюваній  в дипломному проекті. Для базової  технології по фактичних витратах праці  в господарстві на площу 600 га: 

846 люд. год.

Тс = 512 люд. год

де Тп , Тс - відповідно проектуємі та існуючі витрати праці. Витрати  праці на одиницю площі будуть:

,                                   (5.1)

,                                 (5.2)

де Зт.уд.п , Зтуд.с - відповідно витрати праці на одиницю площі (люд.-год./га) при проектованій та існуючій технології. 

 

Ступінь зниження витрат праці  визначається по формулі

,             (5.3)

Річна економія експлуатаційних  витрат визначається по формулі

,              (5.4)

де Этг - річна економія витрат праці, люд.-год.;

Sn - площа, яку займає  культура по проектованому варіанту, га

Ріст продуктивності праці  визначається по формулі

,                                   (5.5)

Собівартість продукції  визначається за формулою

,                              (5.6)