Маркетингові дослідження ринку м'яса птиці в Україні

Як видно з наведених даних, виробництво м'яса бройлерів за темпами зростання значно випереджало обсяги виробництва як в усіх категоріях господарств, так і в сільськогосподарських підприємствах. Частка м'яса бройлерів у загальному обсязі виробництва сільськогосподарських підприємств збільшилася від 55,6% у 2000 році до 92,9% за 2004 рік. З одного боку, це позитивно, але в той же час бачимо, що в Україні, крім м'яса бройлерів, практично не вирощують на м'ясо інші види птиці. Нарощування обсягів виробництва м'яса птиці стало можливим завдяки тому, що вкладені у реконструкцію значні фінансові ресурси забезпечили технічне переоснащення й розширення виробничих потужностей птахопідприємств суспільного сектора і як результат їх частка у загальному обсязі виробництва м'яса з кожним роком збільшувалася на 10%. На кінець 2004 року частка сільськогосподарських товаровиробників у загальному виробництві м'яса птиці в Україні досягла 59,4%. У загальній реалізації худоби та птиці на забій частка яловичини й телятини становила 50,9%, свинини — 21, птиці — 26,9%.

Вагомий внесок у відродження бройлерної індустрії зробило закрите акціонерне товариство "Комплекс Агромарс", яке розпочало свою діяльність у листопаді 1998 року. А вже наступного року продукція під торговою маркою "Гаврилівські курчата" як національний лідер із продажу м'яса курчат-бройлерів стала альтернативою так званим королям світового ринку — "ніжкам Буша". У 2000 році на першій Міжнародній Європейській виставці з якості ЗАТ "Комплекс Агромарс" було присвоєно приз "Золотий Орфей " за світовий рівень якості продукції. За 2002 рік товариством реалізовано понад 20 тис. т м'яса курчат-бройлерів, що становило третину від усього вітчизняного виробництва цього продукту. Задля нинішнього успіху на комплексі провели реконструкцію — замінили застаріле обладнання для догляду за молодняком на найсучасніше — німецьке. Нині у кожному оновленому пташнику вирощують по 180 тис. голів прабатьківського кросу "Кобб-500" (Великобританія). До речі, це найпродуктивніші м'ясні кури в світі. За 45-денний цикл вирощування курчат-бройлерів вони досягають маси 1,8—2,2 кг.

У процесі вирощування не застосовують гормональні препарати, вакцини із вмістом живих вірусів і бактерій, консерванти, кормові добавки тваринного походження. Технологія утримання та вирощування курчат максимально наближена до природних умов. У пташниках створено ідеальний штучний мікроклімат, своєчасно подаються корми. Кількаденному молодняку робиться єдина аерозольна вакцинація за технологією компанії "МегіаІ" (Франція). Під час подальшого вирощування жодних антибіотиків не застосовують. Падіж становить усього 2,5—3% від загальної кількості молодняку.

Особливо ретельного підходу вимагає приготування кормів. Вони повинні мати високий рівень калорійності: 310—320 ккал у 100 г (21—22% протеїну). їх готують на власному комбікормовому заводі, а зернофуражні культури, необхідні для виробництва комбікормів, вирощують на сільськогосподарських угіддях, що орендують у Київській і Тернопільській областях. Закуповують лише ті компоненти, що необхідні для збагачення кормового раціону. Здешевлення кормів та їх конверсія у співвідношенні 1 кг живої маси до 1,9 кг комбікорму значно знизили виробничу собівартість м'яса курчат-бройлерів. Враховуючи низьку купівельну спроможність пересічного громадянина, можна вважати, що ціни для нашого ринку задовільні. На сьогодні, скажімо, кілограм курятини майже вдвічі дешевший ніж кілограм свинини.

Позитивні зміни характерні й для інших бройлерних підприємств. Вони не лише відновили роботу, а й значно збільшили потужності. Так, "Перемога Нова" (Черкаська область) ще недавно виробляла 4 тис. т м'яса на рік, а вже у 2004 році з фабричного конвеєра зійшло 11 тис. т дієтичної продукції.

Інвестиційна привабливість українського птахівництва сприяла зростанню інтересу до нього капіталу, переважно вітчизняного[6, c. 149-152]. Одними з перших у птахівництво почали вкладати кошти українські банки (частіше як непрямі власники). Другою категорією інвесторів є зернотрейдери. Прихід у птахівництво таких інвесторів із суміжного ринку виявився дуже вдалим. Так, "Миронівський хлібопродукт" в інтеграції з колишнім гігантом галузі — кримською птахофабрикою "Дружба народів" — збільшив обсяги виробництва м'яса птиці до 20 тис. т. Реалізація вирощеної продукції проводиться під торговою маркою "Наша Ряба". В цілому ж по Україні, за даними ВНО "Укрптахопром", до 87 підприємств, які спеціалізуються на птахівництві, прийшов інвестор.

Найбільші комплекси Дніпропетровської, Харківської, Київської, Донецької, Черкаської областей та АР Крим за два останні роки уп'ятеро збільшили власні потужності.

Між тим продовжують простоювати бройлерні комплекси Миколаївської, Одеської та Херсонської областей. Тому не дивно, що місцевий ринок м'яса птиці тут задовольняється продовольчими компаніями із сусідніх регіонів.

В Україні нині практично не існує промислового виробництва в інших напрямах птахівництва (вирощування качок, індиків, які ще не так давно були конкурентами курчатам — бройлерам, а також гусей та екзотичних видів птиці: перепелів, фазанів і страусів).

Щодо іноземних інвесторів, то їх інтерес до українського птахівництва поки що невеликий. Це частково пояснюється відносно високою собівартістю птахівницької продукції та відсутністю ринкової інфраструктури, що лише формується. Разом із тим багато експертів вважають, що саме участь іноземних інвесторів у її формуванні дасть змогу їм мати перевагу на цьому ринку. В першу чергу це стосується племінного птахівництва. Наприклад, іноземним інвесторам, що спеціалізуються на вирощуванні прабатьківських ліній птиці, тепер вигідно займатися цим видом бізнесу і в Україні. Ніша вирощування племінної птиці для комплектації фабрик, особливо у м'ясному напрямі, на українському ринку ще не заповнена. Іноземних інвесторів можуть зацікавити й інші види бізнесу в українському птахівництві. До них належить виробництво технологічного обладнання, виготовлення кормових добавок тощо. Довгострокових інвестицій потребує розведення страусів. Рентабельність такого виробництва досить висока. Знаючи ринкові ціни (за один кг м'яса — від 12 дол. у Польщі до 70 дол. у США; одне яйце — від 15 до 25 дол.; одне пташеня — від 200 дол.; один дорослий птах — від 900 до 3500 дол.), можна легко підрахувати майбутні прибутки. В Україні вже існує попит на страусів як з боку населення з метою розведення їх в особистих господарствах, так і ресторанів. Достеменно відомо, що в нашій країні діють два великі потужні осередки страусівництва: в Дніпропетровській області фірма "Агросоюз" та Ясногородська страусина ферма в Макарівському районі Київської області.

Таким чином, за рахунок відновлення роботи потужних бройлерних комплексів, що були побудовані ще за радянських часів, з України відійшли "ніжки Буша", а отже, зовнішній конкурент значно зменшив свій тиск на українському ринку.

Нині конкурентне середовище ринку м'яса птиці в Україні представлене значною кількістю самостійних (незалежних) підприємств, які стали стабільно працювати і прагнуть зміцнити власне економічне становище залученням покупців через постійне підвищення якості та зниженням ціни на продукцію. Досягають вони цього за рахунок упровадження досягнень науково-технічного прогресу й ефективних ресурсозберігаючих технологій.

Отже, конкуренція діє як примусова сила, що спонукає підприємців боротися за збільшення прибутку шляхом удосконалення форм і методів виробництва, використання новітніх технологій, нових способів організації та управління виробництвом. Витісняючи з ринку слабких підприємців, конкуренція, з одного боку, створює умови для реалізації можливостей новим суб'єктам господарювання, а з іншого — стимулює цей процес, винагороджуючи сильніших максимальним прибутком через механізм ціноутворення. В цьому аспекті конкуренція виступає як внутрішня рушійна сила ринку, що підтримує його життєздатність.

Важливим чинником утримання конкурентної переваги є постійна модернізація виробництва і маркетингу, тобто підприємство вимушене створювати нові переваги швидше, ніж конкуренти зможуть скопіювати наявні[4, c. 224-227].

Аналіз ринків продукції птахівництва показує, що останніми роками спостерігається перерозподіл товарної маси в галузі між різними каналами реалізації. Якщо раніше переважну частку продукції птахівництва розподіляли централізовано, то з переходом до ринкової економіки становище принципово змінилося, і головним орієнтиром для виробників став споживчий попит. При цьому скоротилися обсяги заготівель переробними підприємствами й зросла роль місцевих ринків і прямого продажу через власні магазини, ларьки, палатки.

Суттєві зміни відбуваються на ринку м'яса птиці. Це зумовлено, насамперед, зростанням попиту населення та харчової промисловості з огляду на те, що за останні роки відбувається скорочення пропозиції м'яса великої рогатої худоби та свиней. За рахунок технологічного переоснащення птахопідприємств, підвищення показників продуктивності птиці, удосконалення ветеринарного забезпечення і контролю якості продукції, а також виділення бюджетних коштів з метою державної підтримки виробництва м'яса бройлерів, великі птахофабрики змогли наростити виробництво м'яса птиці, особливо бройлерів.

Ринок м'яса птиці за 2002 рік та початок 2003 року характеризується зростанням пропозиції порівняно з попереднім періодом. Цьому сприяло збільшення поголів'я птиці в усіх категоріях господарств, особливо в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності, які звітують за оперативною звітністю.

Традиційними каналами реалізації птиці сільськогосподарськими підприємствами залишаються такі: ринки, власні магазини, ларьки, палатки — 25,3%. Це найнадійніше джерело одержання готівкових коштів виробниками продукції. Проте левова частка (68,3%) птиці реалізується (за даними офіційної статистики) іншими каналами, переважно через комерційні структури, що займаються оптовою торгівлею (табл. 3).

У 2003 році сільськогосподарські підприємства збільшили реалізацію птиці заготівельним організаціям з урахуванням продажу за прямими зв'язками більш як у 3,7 раза. Ціна за 1 т птиці (у живій масі), проданої господарствами суспільного сектору за даним каналом реалізації, становила 4616,6 грн., що на 13,1% вище попереднього року, проте вона на 7% була нижчою порівняно з 2001 роком. Середня ціна на м'ясо птиці, проданої на ринках, поступово зростає, а за іншими каналами реалізації продовжує знижуватися до рівня попереднього, 2002 року, на 0,7% і на 14,2% проти 2001 року.

Таблиця 3

Реалізація м яса птиці сільськогосподарськими підприємствами та ціни за каналами реалізації

Помісячний моніторинг середніх цін на птицю в Україні, продану сільськогосподарськими підприємствами, включаючи дотації та ПДВ, показано на рисунку.

Рис. 2. Середні ціни в Україні на птицю, продану сільськогосподарськими підприємствами, по всіх каналах реалізації, 2002—2004 роки

У промисловій переробці птиці відбулися суттєві зміни в бік зростання. У 2003 році птахокомбінатами було вироблено 151,6 тис. тонн м'яса птиці, що на 46,3% більше відповідного рівня минулого року. Це найбільше зростання (після свинини) по м'ясній групі (в середньому воно становило 24,7%).

Ефективна робота м'ясопродуктового підкомплексу залежить, насамперед, від га-рантованого й стабільного надходження необхідної кількості сировини високої якості для її переробки. З цією метою важливо забезпечити відповідний розвиток найскоростиглішої галузі — птахівництва, за рахунок якої у короткий термін можна розв'язати проблему збільшення обсягів виробництва м'яса.

Проблема продовольчої безпеки потребує постійної уваги держави. Як переконує досвід країн Європи, без державного регулювання розвитку птахопродуктового підкомплексу в ринкових умовах Україні не обійтися. Воно має здійснюватися за такими напрямами: підтримка цін і доходів, бюджетне фінансування, пільгове кредитування, митне регулювання, стабілізація ринку сільськогосподарської продукції.

Проведене дослідження показало, що на українському ринку продуктів птахівництва протягом останніх років конкурентне середовище розвивається. Про це свідчать: збільшення чисельності нових учасників ринку в різних регіонах; розвиток мережі оптово-роздрібних підприємств; існування процесів інтеграції оптових посередників з виробниками продукції різноманітних організаційно-правових форм; значне інвестування в розвиток матеріально-технічної бази підприємств, що виробляють продукцію.

Для самостійних підприємств слід створити такі економічні умови, які змусили б їх задовольняти потреби споживачів. А це можливо лише за цивілізованого ринку та впровадження сучасних методів системи менеджменту й ефективного маркетингу у функціонуванні агробізнесу через конкурентоспроможність.

Для захисту вітчизняного ринку Україна має достатньо економічних і правових важелів, розумне застосування яких дасть змогу вітчизняному виробникові успішно конкурувати зі своїми закордонним суперниками.

У цілому перспектива розвитку продовольчого ринку в Україні має такі контури: зростає вітчизняне виробництво продовольчих товарів і знижується обсяг імпортованої з інших країн продукції. Підтримка вітчизняного товаровиробника сприяє не лише зміцненню виробництва, а й розв'язанню соціальних завдань за рахунок збільшення кількості робочих місць. Інтенсифікація виробничої сфери сприяє зниженню роздрібних цін і підвищує купівельну спроможність населення, наблизивши споживання продукції до рекомендованих науково обґрунтованих норм.