Методи визначення племінної цінності тварин

 

 

Міністерство аграрної політики та продовольства України

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему : «Методи визначення племінної цінності тварин»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013 рік 
ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………3

Розділ 1. Огляд літератури……………………………………………….5

1. Коротко з історії виникнення методів визначення

 племінної цінності тварин………………………………….……………….5

2. Методи визначення племінної цінності свиней..…………...6
3. Методи визначення племінної цінності у скотарстві..……..9
4. Методи визначення племінної цінності у вівчарстві.……..11
5. Міжнародна оцінка племінної цінності…………………….11

Розділ 2. Розрахункова частина…………………………………………14

Висновки………………………………………………………………….15

Список використаних джерел……………………………………………16

 

 

 

ВСТУП

Селекція як наука і практика має свої методи. В селекційній роботі найголовнішим є оцінка племінної цінності тварин, тобто визначений генотип тварин, який при взаємодії з навколишнім середовищем здатний формувати певний фенотип високу продуктивність [19].

Загальну племінну цінність утворюють за рахунок адитивної дії генів, якщо у тварин добра племінна цінність, то зазначають високу загальну комбінаційну здатність [20].

Загальна комбінаційна здатність – це здатність окремих тварин давати високопродуктивних нащадків при поєднанні з різними генотипами. Загальна комбінаційна здатність оцінюється відхиленням продуктивності нащадків від середньої продуктивності по популяції

Специфічна племінна цінність встановлюється за результатами окремих поєднань і зумовлена адитивною дією генів та визначається як дослідним шляхом, так і математичними розрахунками.

Для селекційних цілей найбільш цікавим представлений адитивний ефект, який є основним для племінного підбору. В практиці селекції сільськогосподарських тварин добір спрямовувався на покращення загальної племінної цінності, а не лише однієї ознаки. Труднощі селекції за комплексом ознак полягає, в тому що основні сільськогосподарські ознаки мають полігенний характер успадкування і низький коефіцієнт успадкування, а також і тому, що між ознаками існує зворотня кореляція. [11, 17].

Оцінка племінних якостей тварин грунтується на законах генетики, відповідно до яких продуктивність будь-якої особини (фенотип) зумовлюється її генотипом та впливом факторів навколишнього середовища.

Племінна цінність – це комплекс ознак, одержаний від батьків і предків і закодований у генах. Він передається потомкам від покоління до покоління і за певних умов проявляється в індивідуальних особливостях кожної тварини (екстер’єр і конституція, рівень продуктивності, якість продукції., роботоздатність, поведінка тощо). Як зазначає А. Шпрінг (2004) саме поняття “племінна цінність” та методика її визначення склалися у скотарстві Швейцарії і сприяли значному зростанню молочної продуктивності корів за останні 40 років.

Згодом ця система нарахування пробанду позитивних балів за якість батьків і предків бугая чи корови була перенесена в кіннозаводство. Але ж спортивні коні – це не корови, яких цінують, перш за все, за надоєм, вмістом білка і жиру в молоці і м’ясі, приростами маси та ін. З використанням цієї системи почастішали випадки, коли молодим жеребцям відмовляли у ліцензуванні, а вони не дивлячись на це, досягали світових вершин у кінному спорті. Тому для ефективної селекційної роботи дуже важливо якнайраніше оцінити молодих жеребців за якістю потомків і прийняти рішення про доцільність їх подальшого використання [10].

У системі селекційної роботи в птахівництві основну роль має оцінювання племінної цінності тварин, серед яких буде проведено добір плідників і самок для відтворення наступних поколінь. Племінну цінність визначають на основі фенотипу предків, власних показників, продуктивності бічних родичів (сибсів, напівсибсів) та потомків. екстер’єр і конституція, рівень продуктивності, якість продукції тощо [19, 20].

Протягом ХХ століття методи оцінки племінної цінності тварин постійно вдосконалювалися, особливо бугаїв-плідників молочних порід. До епохи штучного осіменіння бики відбиралися за продуктивністю матерів або середньої продуктивності потомства. Використовувався також «індекс бика», який розраховувався шляхом порівняння продуктивності дочок і матерів [7, 11].

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. Коротко з історії виникнення методів визначення племінної цінності тварин

Теоретичною основою сучасної методології оцінки генетичної цінності тварин є кількісна генетика, яка описує закономірності успадкування кількісних ознак з використанням методів математичної статистики. Вперше методи математичної статистики при вивченні законів спадковості почав застосовувати англійський вчений Ф.Гальтон. Він сформулював так званий закон успадкування від предків: кожен з предків вносить у спадковість нащадка певну частку своєї спадковості, рівну 0,5n, де n – номер ряду родоводу, до якого належить предок. К.Пірсон ввів такі показники, як дисперсія, коефіцієнт мінливості, коефіцієнт кореляції [7].

У 1909 році В.Йогансен показав, що мінливість кількісних ознак обумовлена як генетичними, так і середовищними факторами. Американський вчений Сьюал Райт обґрунтував зв’язок між фенотипами і генотипами батьків та нащадків. С.Райт ввів такі величини, як коефіцієнт спорідненості між тваринами і коефіцієнт інбридингу, які стали одним з основних елементів племінної роботи. Пізніше введена С.Райтом матриця споріднення отримала нове застосування при оцінці генетичної цінності тварин.

Дж.Лаш розробив формулу передбачення генетичної цінності тварини на основі комбінування даних власної продуктивності і продуктивності найближчих родичів для однієї ознаки. Цей метод оцінки знайшов розвиток у роботах Л.Н.Хэйзеля, який розробив лінійну функцію – селекційний індекс, що включає значення декількох ознак тварини і його родичів [14, 15].

У 1935 р. Альтшулер і Суханов пропонували оцінювати бугаїв за якістю потомства методом порівнювання з однолітками і розраховувати комбіновану племінну цінність (з урахуванням племінної цінності родичів). Однак цінні в методичному відношенні розробки не призвели до ство- 
данію єдиної методики, яка могла б знайти широке практичне застосування.

У 50-х роках в Англії Робертсон і Рендель метод «порівняння зровесницями». У США Хендерсон запропонував метод «порівняння з одностадницями». Обидва методи забезпечували незміщену оцінку тільки тоді, коли: а) середня генетична цінність батьків ровесниць (одностадниць) була одинакова для всіх дочок оцінюваних бугаїв; б) всі оцінювані бики з однієї закритої популяції; в) в популяції не було генетичного тренду.

В СРСР, завдяки ентузіазму професора Басовского, метод «порівняння з ровесницями» став офіційним для оцінки бугаїв молочних порід за якістю потомства [20].

У 1972 році Чарльз Хендерсон запропонував процедуру найкращого лінійного незміщеного прогноза (Best Linear Unbiased Prediction, BLUP) за статистичними моделями змішаного типу. Моделі BLUP враховували вплив різних паратипових факторів і включали ефект адитивної генетичної цінності батька тварини [11, 14, 21].

Починаючи з 80-х років, в різних країнах «відточувалася» технологія прогнозу генотипу тварин по BLUP, що включає адитивну генетичну цінність тварини – так звану «Animal Model» (BLUP АМ). Ідеологія BLUP АМ в оцінці одночасно самців і самок, пробанда, предків і нащадків, з урахуванням всіх родинних відносин між тваринами в стаді, по всіх економічно важливим ознаками, що підвищує точність прогнозу. Багато країн запровадили BLUP АМ у свої національні системи генетичної оцінки (Genetic Evaluation System, GES) [4, 16, 23].

 

1.2. Методи визначення племінної цінності свиней

Племінні якості свиней оцінюють за походженням, конституцією, екстер’єром та за власною продуктивністю і якістю потомства [19].

Оцінка за походженням. Тварин відбирають за родоводом, який включає 3 ряди предків. На продуктивні та племінні якості потомства найбільший спадковий вплив чинять батько і мати, менший – предки ІІ і ІІІ рядів родоводу. Особливо цінні тварини, у родоводах яких зустрічається багато високопродуктивних предків. Ефективність відбору за походженням зростає, якщо батьки оцінені за якістю молодих племінних тварин: за показниками розвитку, продуктивності та екстер’єру батька й матері, тобто кнура і свиноматки, а інколи і більш віддалених предків. При цьому враховують їх сумарні бонітувальні класи. Оцінка свиней за походженням дуже приблизна, тому що продуктивність предків проявляється не в усіх потомків і не завжди повною мірою [5, 21].

Оцінка за конституцією і екстер’єром. Екстер’єр кнурів, свиноматок і ремонтного молодняку оцінюють за 5-бальною системою. Добрі показники конституції та екстер’єру – 5 балів, задовільні – 4, незадовільні – 3 бали і менше. До тварин із незадовільною оцінкою за конституцією та екстер’єром відносять тих, які мають менше 12 сосків, виражену кратерність сосків, іксоподібність передніх кінцівок, різкий перехват за лопатками, провислу спину, мопсоподібність, криворилість, неправильний прикус, непропорційну будову тіла, слабкі ноги. Такі тварини подальшій оцінці не підлягають, їх вибраковують із стада.

Оцінка свиней за власною продуктивністю. Проводять за результатами контрольного вирощування ремонтного і племінного молодняку (за скоростиглістю й м’ясними якостями) та за результатами опоросів свиноматок (репродуктивними якостями). При оцінці молодняку за власною продуктивністю враховують такі показники: вік досягнення маси 100 кг і товщину шпику на рівні 6-7 ребер (5 см вліво чи вправо від лінії остистих відростків грудних хребців). Товщину шпику заміряють прижиттєво механічними або ультразвуковими приладами різної конструкції з точністю до 1 мм. Свинок оцінюють в умовах племінних господарств, а кнурців (в окремих областях) ще і на спеціалізованих станціях (елеверах). Продуктивність свиноматок на племзаводах, племфермах та у племрепродукторах оцінюють після одержання від них опоросів за багатоплідністю та масою гнізда, поросят – при відлученні у віці 45 або 60 днів [10, 21, 22].

Оцінка свиней за якістю нащадків. Це найбільш точний метод визначення спадково обумовлених племінних якостей кнурів і свиноматок. Відгодівельні та м’ясні якості визначають за результатами контрольної відгодівлі потомства. Контрольна відгодівля – це оцінка племінних кнурів і маток за швидкістю росту, витратами кормів на одиницю приросту живої маси і м’ясними якостями їх потомків (синів і дочок) шляхом відгодівлі – під контролем [10].

Оцінку кнурів і маток за відгодівельними і м’ясними якостями потомства проводять на котрольно-випробувальних станціях чи на пунктах контрольної відгодівлі свиней у племінних господарствах. В першу чергу оцінюють тих, яких використовують для відтворення. До кнурів підбирають свиноматок з 2-3 опоросами, із кожного гнізда для відгодівлі залишають 2 або 4 поросяти. Їх повинно бути не менше 12 від 3 і більше свиноматок. Обліковий період при оцінці кнурів за якістю нащадків проводиться з 30 до 100 кг живої маси, визначаючи вік досягнення маси 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщину шпику на рівні 6-7 грудних хребців, довжину туші. Для виключення впливу матерів на результати оцінки кнурів за якістю потомства в свинарстві використовують діалельне схрещування. Сутність його полягає в тому що на одних і тих же гніздах одночасно перевіряють різних плідників шляхом почергового їх парування із свиноматками в різний час. Так, для перевірки племінних якостей за потомством двох кнурів А і Б виділено 10 свиноматок з номерами від 1 до 10. У першому турі кнура А спаровують із свиноматками 1-5, а кнура Б – відповідно із свиноматками 6-10, а в другому турі навпаки. За два тури осіменінь одержують потомство від кожного кнура і від усіх десяти свиноматок. На основі результатів оцінки за потомством кращих плідників використовують для генетичного поліпшення популяції. Нині в Україні є 17 діючих станцій контрольної відгодівлі, їх спроможність – щорічно оцінювати 1242 кнура і 3726 свиноматок [19].

Бонітування свиней. Проводять з метою визначення племінної цінності тварин та їх виробничого призначення. Бонітуванню підлягають свиноматки, кнури та ремонтний молодняк племінних господарств. Відгодівельний молодняк не бонітують. Серед свиней виділяють 3 групи порід, для кожної з яких вимоги щодо визначення класу за комплексом ознак подібні:

• велика біла, українська степова біла;

• полтавська м’ясна, ландрас, дюрок, українська м’ясна, ес-

тонська беконна, спеціалізовані м’ясні типи;

• миргородська, українська степова ряба, велика чорна.

Кнурів і свиноматок оцінюють індивідуально раз на рік (у серпні-вересні) за комплексом ознак, а ремонтний молодняк – при досягненні живої маси 100 кг. Вимоги щодо бонітування свиней викладено в інструкції 2003 р. видання. Зведений звіт про бонітування складають після формування стада з наявного поголів’я на 1 жовтня кожного року [20].

Сумарну оцінку маток визначають за живою масою, довжиною тулуба, товщиною шпику (з даних контрольного вирощування), багатоплідністю і масою гнізда при відлученні. Всі ці п’ять ознак є обов’язковими для визначення сумарного класу. Потім додаються класи за вік досягнення потомками маси 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщину шпику та довжину туші.