Методи визначення племінної цінності тварин

Сумарна оцінка кнурів: вік досягнення живої маси 100 кг, товщина шпику, жива маса, довжина тулуба (до 24 міс.), багатоплідність (свиноматок, з якими спаровували), середня маса потомства у 45 і 60 днів. Потім додають ще такі ознаки: вік досягнення потомками 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщина шпику, довжина туші [5, 22].

 

1.3.Методи визначення племінної цінності у скотарстві

Оскільки фенотип так чи інакше корелює з генотипом, племінна цінність тварин у молочному скотарстві може оцінюватися на підставі таких джерел інформації: власного фенотипу оцінюваної тварини, фенотипу її родичів (батьків, предків, сибсів і напівсибсів) і фенотипу потомства. Така інформація племінної цінності пробанда (оцінюваної тварини) завжди використовувалася в практичній селекції для відбору і підбору тварин. Отже, племінну цінність тварин можна встановити на основі власних показників, фенотипу предків, потомків та бічних родичів. Характеристика показника, за яким проводять оцінку, повинна бути репрезентативною, тобто слід враховувати або всі виміри, або вибіркову сукупність [7].

Для визначення племінної цінності тварин застосовують такі методи:

1. За однією селекційною ознакою:

• оцінка за власним фенотипом: П ЦФ = Ро -Рˉ;

• оцінка за фенотипом потомства( ) : А = в*(Рд - Рˉр);

• оцінка за фенотипом батьків: А = 0,5Ам + 0,5Аб;

• оцінка за фенотипом бічних родичів: А = в*(Р - Рˉ);

• оцінка за комплексом джерел інформації:

Іа = К1 (Х1 – Х1) + К2 (Х2 – Х2)

• найкращий незміщений лінійний прогноз.

2. За комплексом селекційних ознак:

• селекційний індекс за комплексом джерел інформації:

І = В1*(Х1 - Хˉ1) + В2*(Х2 - Хˉ2) +…+ В п *(Х п - Хˉп);

 • селекційний індекс за власним фенотипом;

• бонітування.

Таким чином, встановлення племінної цінності тварин здійснюється різними методами, але найбільш надійним серед них вважається оцінка тварин за середніми показниками нащадків, що пояснюється високою її точністю (0,9 і більше) [8, 9, 20].

Під час добору племінних бугаїв м’ясної худоби до уваги беруть такі особливості: власну продуктивність, конституцію та екстер’єр, відтворну здатність, живу масу, генотип; масу і тип будови тіла новонароджених від них телят; частку покритих ними корів, що отелилися без надання допомоги; відносні показники коригованої живої маси потомків у 210-добовому та 12-місячному віці [19, 23].

1.4. Методи визначення  племінної цінності у вівчарстві

Найбільш поширеним методом оцінки племінної цінності овець з метою найбільш ефективного використання їх у племінній роботі і технології виробництва є бонітування, яке поділяють на індивідуальне і класне [20].

Індивідуальне бонітування – це комплексна оцінка власної продуктивності тварин, в якій враховуються усі селекційні ознаки й розвиток кожної з них записують у спеціальному журналі. На вусі овець ставлять вищипом відповідний клас (у смушкових вищипом фіксують також смушковий тип ягнят і розмір завитків). Селекційні ознаки – це якісні та кількісні характеристики основних видів продуктивності овець. При бонітуванні ці ознаки позначають певними літерами, а ступінь їх розвитку – цифрами або умовними знаками (плюс, мінус тощо). Сукупність розміщених у певній послідовності й умовно відмічених ознак комплексної оцінки овець утворює бонітувальний ключ.

За комплексом ознак чистопородних овець відносять до класів: еліта, І, ІІ і брак. За результатами бонітування визначають їх виробниче призначення: на плем’я, товарна частина чи брак. Тобто ці дані є підставою для відбору та подальшого використання овець.

Класне бонітування – це комплексна оцінка конституційно продуктивних якостей індивідуально кожної тварини, але без результатів оцінки у журналі. Потім на підставі сумарної оцінки визначають клас тварини і ведуть облік кількості овець, віднесених до того чи іншого класу бонітування. При цьому вказують тільки загальну характеристику продуктивних якостей овець, що належать до того чи іншого класу бонітування. За результатами такої оцінки і розподілу овець на класи бонітування здійснюють груповий відбір і підбір [25].

 

1.5. Міжнародна оцінка племінної цінності

Інтенсифікація міжнародної торгівлі племінною продукцією, насамперед замороженою спермою бугаїв-плідників молочних та комбінованих порід, призвела до необхідності розробки методів порівняння оцінок їх генетичної цінності. У зв'язку з цим у 1983 році Європейська Асоціація по тваринництву (EAAP), Міжнародна молочна федерація (IDF) та Міжнародний комітет з обліку в тваринництві (ICAR) за підтримки FAO заснували Міжнародну службу за оцінкою биків (International Bull Evaluation Service, INTERBULL). В 1988 року INTERBULL увійшов до складу ICAR як постійний підкомітет. В 1991 року в г.Упсала (Швеція) був створений INTERBULL-центр. Однією з основних завдань служби INTERBULL є регулярне проведення міжнародної оцінки генетичної цінності бугаїв-плідників молочних і комбінованих порід на основі національних оцінок. В даний час створені також служби за міжнародною оцінкою биків м'ясних порід худоби (INTERBEEF) і жеребців (INTERSTALLION). Існують два методи міжнародної оцінки – рівняння конверсії і MACE [11].

Рівняння конверсії. Це найбільш простий метод, запропонований Міжнародною молочною федерацією (IDF, 1981). Він полягає у використанні рівняння регресії:

PB = a + b* PА,

де PA – вихідна національна оцінка бика в країні А;

PB – конвертированная оцінка бика в країні B;

a – вільний член рівняння, що відображає відмінності в генетичних базисах між країнами A і B;

b – коефіцієнт регресії, що відображає відмінності в шкалах вимірювання ознаки (кілограми, фунти, відносні племінні цінності тощо), способи вираження оцінок (племінна цінність або передавальний здатність дорівнює половині племінної цінності), а також генетичні кореляції між країнами. Вихідними оцінками зазвичай є оцінки в країні експортері, а конвертовані оцінки використовуються в країні-імпортері сперми бугаїв.

Незважаючи на простоту і широке застосування, методи конверсії на основі рівнянь регресії мають ряд недоліків: 1) вони ґрунтуються зазвичай на невеликому числі биків; 2) вони можуть бути використані тільки для парного порівняння між країнами, і 3) вони недостатньо точні стосовно до тварин з дуже високими оцінками (Banos, Sigurdsson, 1996). Це спонукало фахівців служби INTERBULL до пошуку більш досконалих методів міжнародної оцінки бугаїв [4, 23].

Багатовимірна оцінка в розрізі країн (MACE). У 1985 році Л.Р.Шеффе (Schaeffer, 1985) запропонував лінійну модель (BLUP «модель виробника») для комбінування оцінок биків, отриманих в різних країнах, в одну міжнародну оцінку. Цей метод ґрунтувався на припущеннях про відсутність взаємодії «генотип ´ середовище», одиничних генетичних корреляциях між усіма країнами і однаковою наследуемости у всіх країнах. Крім того, для його застосування необхідно стандартизувати національні оцінки щодо способу їх вираження (передавальна здатність або племінна цінність) і одиниць вимірювання [16].

У 1994 році Л.Р.Шеффе (Schaeffer, 1994) запропонував новий підхід до міжнародної оцінки биків, який був впроваджений службою INTERBULL. Він заснований на розгляді значень однієї і тієї ж ознаки в різних умовах середовища (в даному разі в різних країнах) як генетично різних ознак, корелюють між собою. Цей метод, названий багатовимірної оцінкою в розрізі країн (Multiple-trait Across Country Evaluation, MACE), дозволяє використовувати в різних країнах різні значення генетичної та середовищний дисперсій (а отже, і різні значення наследуемости), а також враховує генетичні кореляції між країнами менше одиниці, що відображає взаємодію між генотипом і середовищем. При цьому можна використовувати різні способи вираження й одиниці вимірювання оцінок биків в різних країнах [4].

Генетичні групи для невідомих батьків визначаються на основі країни, року народження та шляхи відбору (батьки биків, батьки корів, матері биків і матері корів). Оцінки биків, сперма яких була імпортована, не включаються до міжнародну оцінку у зв’язку з тим, що дочки цих биків, як правило, знаходяться в більш сприятливих умовах середовища, що викликає зміщення оцінок [4, 23].

 

РОЗДІЛ 2.  РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА.

 

Завдання №14. До складу популяції входять 9% гомозигот АА, 49% гомозигот аа і 42% гетерозиготна. Визначте частоту алелів А і а в популяції.

Розв’язок. Позначимо частоту проявлення домінантного алельного гену А літерою p, а рецесивного гену a – літерою q. Приймемо всю чисельність популяції за 1. Тоді, згідно формули Харді-Вайнберга p2АА + 2pqАа + q2аа = 1, отримаємо: 0,09АА + 0,42Аа + 0,49аа = 1.

Тоді, доля гомозигот АА = p2 =0,09, а гомозигот аа = q2 = 0,49. Виходячи з цього, частота алеля А буде дорівнювати:

 p = √ p2 = √0,09 = 0,3.

q = √q2 = √0,49 = 0,7 – частота алеля а.

Для перевірки використаємо правило, за яким p + q = 1:

0,3 + 0,7 = 1

Отже, частота алелів А і а складає, відповідно, 0,3 і 0,7.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. . В селекційній роботі найголовнішим є оцінка племінної цінності тварин, тобто визначений генотип тварин, який при взаємодії з навколишнім середовищем здатний формувати певний фенотип високу продуктивність.

2. Оцінка племінних якостей тварин грунтується на законах генетики, відповідно до яких продуктивність будь-якої особини (фенотип) зумовлюється її генотипом та впливом факторів навколишнього середовища.

3. Племінну цінність тварин можна встановити на основі власних показників, фенотипу предків, потомків та бічних родичів.

4. Встановлення племінної цінності тварин здійснюється різними методами, але найбільш надійним серед них вважається оцінка тварин за середніми показниками нащадків, що пояснюється високою її точністю.

5. Існують два методи міжнародної оцінки – рівняння конверсії і MACE.

6. Рівняння конверсії найбільш простий метод, але має ряд недоліків: 1) ґрунтується зазвичай на невеликому числі биків; 2) може бути використаний тільки для парного порівняння між країнами; 3) недостатньо точний стосовно до тварин з дуже високими оцінками.

7. Метод MACE заснований на розгляді значень однієї і тієї ж ознаки в різних умовах середовища (в різних країнах) як генетично різних ознак, що корелюють між собою.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондаренко О.В., Даншин В.О. Система генетической оценки спортивных лошадей. //Факторі експериментальної еволюції організмів. Київ,Аграрна наука, 2003р.
2. Буркат В.П., Єфіменко М.Я. Розведення і генетика тварин: Міжвідомчий тематичний  науковий збірник. Випуск 41/В.П.Буркат, М.Я.Єфіменко та ін. – К.: Аграрна наука. – 2007.
3. Буркат В.П., Єфіменко М.Я. Розведення і генетика тварин: Міжвідомчий тематичний  науковий збірник. Випуск 42/В.П.Буркат, М.Я.Єфіменко та ін. – К.: Аграрна наука. – 2008.
4. В.М. Кузнєцов. Методи оцінки племінних якостей тварин: минуле, сучасне, майбутнє.// Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва: Зб. наук. праць / Білоцерк.держ. аграр. ун-т – Біла Церква, 2010.– Випуск 3 (72) – 224 с.
5. Воробйова Л.І., Тагліна О.В. Генетичні основи селекції рослин і тварин: Навчальний посібник. – Х.: Колорит. 2006. – 224 с.: іл.
6. Воробйова Л.І., Тагліна О.В. Генетичні основи селекції рослин і тварин: Навчальний посібник. – Х.: Колорит. 2006. – 224 с.: іл.
7. Гавриленко В.П. Система оценки, отбора и эффективность подбора в повышении продуктивности молочного скота: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора с.-х. наук: спец. 06.02.01 “Разведение, селекция, генетика и воспроизводство сельскохозяйственных животных” / В. П. Гавриленко – Ульяновск, 2007. – 42 с.
8. Гончаренко И.В. Использование метода селекционных индексов для оценки племенной ценности молочных коров: Зб. наук. пр. «Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини». Сільськогосподарські науки. – Х., 2009. –Вип. 19. – Ч. 1. – С. 94-109.
9. Гончаренко І.В. Селекційні індекси у системі селекції молочних корів. – К.: Аграрна наука, 2007. – 74.
10. Даншин В.А.Оценка генетической ценности животных.К.: Аграрна наука. – 2008.
11. Даншин В.О. Современная методология генетической оценки животных.//Факторі експериментальної еволюції організмів. Київ, Аграрна наука, 2003р., с.266-271.
12. Жебровский Л.С. Селекция животных/Л.С. Жебровский. -   М.:Лань. – 2002.
13. Закон України «Про племінну справу у тваринництві», N 3691-XII, 15.12.1993.
14. Зубець М.В., Буркат В.П. Вчені у галузі тваринництва. Книга 2/ М.В.Зубець, В.П.Буркат. – К.: Аграрна наука, 1999.
15. Зубець М.В., Буркат В.П. Вчені-селекціонери у тваринництві. Книга 1/ М.В.Зубець, В.П.Буркат. – К., 1997. – 249с.
16. Иванов Ю.А. Оценка племенных качеств быков-производителей методом BLUP. //Зоотехния. 2005, N6, с.9.
17. Козлов Ю.Н., Костомахин Н.М. Генетика и селекція сельскохозяйственных животных/ Ю.Н. Козлов, Н.М. Костомахин. – М.: Колос, 2009. – 264с.: ил.
18. Ладика В.І. Племінну оцінку – на загальнодержавний рівень / В.І.Ладика, Л.М.Хмельничий // Тваринництво України. –2007.– № 2. – С. 10-11.
19. Мельник Ю.Ф. Селекція сільськогосподарських тварин / Ю.Ф. Мельник, В.П. Коваленко та ін./ За заг. ред. Ю.Ф. Мельника, В.П. Коваленка та А.М. Угнівенка. – К.: «Інтас» , 2008. – 445 с.: іл
20. Підпала Т.В. Селекція сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник/Т.В. Підпала. – Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2006. – 277 с.
21. Розведення сільськогосподарських тварин / М.З. Басовський, В.П. Буркат, Д.Т. Вінничук та ін.; за редакцією М.З. Басовського. – Біла Церква, 2001. – 400 с
22. Рубан С.Ю. Розвиток племінного свинарства – стратегічне завдання галузі / С.Ю.Рубан, А.А.Гетя, О.І.Кравченко, В.Ф. Вацький // Ефективне тваринництво. – 2009. − №5. – С.9-11.
23. Рубан С.Ю., Даншин В.О., Рубан М.С. Організаційні та методичні аспекти сучасної системи національної та міжнародної оцінки генетичної цінності молочної худоби. //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини (збірник наукових праць). Вип. 11 (35). Частина 1.Сільськогосподарські науки. 2002, Харків, С.137-144.
24. http://books.br.com.ua/2911
25. http://tvarynnyctvo.ru/племінна робота у вівчарстві.