Перспективи технологій виробництва продукції у фермерських господарствах

Підлогу приміщення спочатку посипають дрібно розмеленим вапном із розрахунку 0,3 — 0,5 кг на 1 м2, а після цього укладають підстилку шаром завтовшки 5 — 7 см влітку і 10 — 12 см взимку. Підстилка постійно має бути пухкою, сухою й чистою, а за потреби її розпушують і настеляють нову. Розставляють годівниці і напувалки та прогрівають приміщення до 25 — 26 °С.

Молодняк сільськогосподарської птиці, який вирощують на м’ясо, забивають — курей-бройлерів у 6-тижневому віці, каченят — у 7 — 8, гусенят — у 9, а індиченят — у 17-тижневому віці, оскільки пізніше у них настає линяння і з віком молодняк витрачає більше корму на одиницю продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Перспективи  розвитку фермерських господарств  в Україні

Формування і становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки України об'єктивно зумовлюють розвиток його багатоукладності, в основу якої покладено принципи різних можливостей, здорової конкуренції та ділового співробітництва підприємств з різними формами власності. Різноманітність форм господарювання на селі сприяє зміні стереотипів, які склалися раніше в підходах до організації управління сільськогосподарським виробництвом.

Аграрна реформа та інтеграційні процеси в Україні здійснюються в загальному руслі перетворень господарських систем і форм власності. Поступово створюються принципово нові аграрна і агропромислова структури — формуються приватні та колективні ініціативи та інтереси, форми власності та господарювання.

Процес формування фермерських господарств утверджує створення нового організацїйно-економічного устрою на селі. Його основою, є такі найважливіші принципи:

передача землі селянину в приватну власність чи оренду;

право власності на засоби виробництва, житло, техніку, худобу та інше майно для сільськогосподарської або іншої діяльності;

добровільність створення, добору партнерів і пошук форм взаємодії з ними;

юридична і господарська самостійність;

повна економічна відповідальність за результати господарської діяльності;

надійний політичний, економічний, соціальний та юридичний захист;

економічна підтримка держави;

визнання рівнозначності і рівноправності діяльності фермерських господарств колективними, державними та іншими формами сільськогосподарського виробництва.

Практична реалізація названих вище принципів по створенню фермерських господарств стає можливою при виконанні деяких вихідних умов. До основних з них слід відвести такі:

фермерське господарство створюється для однієї сім'ї чи групи осіб, які зв’язані родинними стосунками;

земельна ділянка господарства повинна бути розташована компактно і, по можливості, мати вихід на шлях з твердим покриттям, до водойми, лінії електромережі;

при визначенні спеціалізації і розмірів фермерських господарств треба виходити з місцевих природно-економічних умов, бажань фермерів, віддаленості від ринків реалізації сільськогосподарської продукції, а також враховувати наявність трудових ресурсів у даному регіоні;

технічне оснащення планується, виходячи із системи машин, розробленої на найближчу перспективу;

в разі необхідності, фермер може приймати на роботу найманих тимчасових працівників;

перелік вирощуваних фермером сільськогосподарських культур залежить від спеціалізації його господарства і кормових раціонів тварин, а їх площі – від урожайності культур, потреб у товарній продукції і забезпечення тварин кормами.

Знання принципів і виконання зазначених умов при формуванні фермерських господарств є вихідною базою для розробки основних підходів до їх організації, становлення і розвитку. В умовах переходу до ринкових відносин можливими шляхами становлення і розвитку фермерства в Україні вважаються:

— формування фермерських господарств за рахунок особистих збережень і банківських кредитів;

— поступове перетворення особистих підсобних господарств у фермерські товарні;

— створення фермерських господарств працівниками, які виходять із сільськогосподарських підприємств із земельним та майновим (грошовим) паєм;

— перетворення колгоспів і радгоспів в асоціації фермерських господарств;

— будівництво еталонних фермерських господарств державою і передача їх фермерам у кредит з правом подальшого викупу.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Технологія виробництва продукції тваринництва. За ред. О.Т. Бусенка. — К.: Вища освіта, 2005. — 496 с.: іл.

2. Бідзюра І. Формування аграрних підприємств на основі приватної власності // Економіка АПК. - №2. – 2002. - С.3-6.

3. Бугуцький Ю. Розвиток фермерських господарств в Україні // Економіка АПК. - № 6. – 1998. - С.25-28.

4. Бурдейний І. Фермерство як ефективна форма господарювання на селі // Економіка АПК. - №5. – 2000. - С.22-25.

5. Жук О. Фермерство в Україні: дійсність і перспектива // Економіка України. - №5. – 1999. - с.11-21.

6. Збарський В. Стан і перспективи розвитку фермерських господарств України // Бухгалтерія в сільському господарстві. - №2. – 1999. - С.2-6.