Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходів боротьби з бур’янами у ДП „Племрепродуктор”Степове” Миколаївського району

 

Тривалий вегетаційний період та достатня теплозабезпеченість дають змогу вирощувати на території господарства більшість сільськогосподарських культур. Але лімітуючим фактором для півдня України є нестача вологи, тому для отримання стабільних урожаїв необхідна оптимальна агротехніка, направлена на збереження та ефективне використання вологи. 

 

1.3. Характеристика ґрунтового покриву

Рельєф території господарства рівнинний, з невеликими пониженнями.

Таблиця 1.3

Ґрунтовий покрив господарства

Тип, підтип, агровиробнича група,                 ґрунтова відміна	Площа, га	Відсоток від площі землекористування
1.Чорнозем звичайний мало гумусний  слабо змитий пилувато-легкоглинистий  на лесах	1756	25,2
2.Чорнозем звичайний малопотужний  мало гумусний середньо змитий  пилувато-легкоглинистий на лесах	1256	18,0
3.Чорнозем звичайний малопотужний  мало гумусний сильнозмитий пилувато-легкоглинистий на лесах	598	8,6
4.Чорнозем звичайний малопотужний  мало гумусний середньо змитий  піщано-важко суглинковий на лесах	1132	16,3
5.Чорнозем звичайний малопотужний  мало гумусний намитий піщано-важко  суглинковий на лесах	456	6,6
6.Чорноземи слабо змиті пилувато-легкоглинисті  на щільних глинах	123	1,8
7.Чорноземи середньо змиті середньо  глинисті на щільних глинах	112	1,6
8.Чорноземи щебенюваті середньо  змиті крупнопилувато-важкосуглинкові  на продуктах вивітрювання гранітів	56	0,8
9.Чорноземи щебенюваті середньо  змиті крупнопилувато-важкосуглинкові  на продуктах вивітрювання гранітів  з виходами гранітів	263	3,8
10.Лучно-чорноземні намиті пилувато-легкоглинисті  на гумусованому делювії	92	1,3
11.Лучно-чорноземні намиті середньо солончакові пилувато-легкоглинисті на гумусованому делювії	26	0,4
12.Лучні потужні вилугувані важко  суглинкові на гумусованому делювії	423	6,1
13.Лучно-болотні сильно солончакові  легко глинисті на оглеєному  лесі	648,7	9,3
14.Лучно-болотні слабо солончакові легко глинисті на алювіально-делювіальних відкладення	15,3	0,2

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.4

Характеристика основних грунтів господарства

Показник	Ґрунтова відміна (№)
	1	2	3	4
Гумусовий горизонт, см	60-65	63-70	50-55	52-57
Вміст гумусу в шарі 0-30 см, %	3,8	3,5	3,2	3,3
Механічний склад	легко глинистий	легко глинистий	легко глинистий	середньо глинистий
рН сольове	6,4	6,7	6,7	6,6
Коефіцієнт структурності 0-30 см шару грунту	2,23	1,81	1,35	1,16
Вміст водотривких агрегатів у шарі 0-30 см, %	78	70	68	65
Щільність орного шару грунту, г/см3	1,15	1,18	1,22	1,25
Гідролітична кислотність, мг на 100г грунту	1,7	1,9	2,0	2,2
Сума вбирних основ, мг на 100г грунту	37,5	36,5	32,4	31,5
Вміст Р, мг/100г грунту	6,7	7,1	8,8	8,5
Вміст К, мг/100г грунту	25,0	18,0	25,0	23,0
Оцінка грунту по виду рухомих форм:
N	дуже низька	дуже низька	дуже низька	дуже низька
Р2О5	середня	середня	середня	середня
К2О	висока	висока	висока	висока
Бонітет, бал богара	56

 

Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка – відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Застосовують хімічну меліорацію, вносять фосфор-гіпс 0,2 т/га один раз в 4-5 років. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості грунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.

1.4. Земельні угіддя

 

                                                                                                            Таблиця 1.5

                    Земельні угіддя господарства  та їх трансформація

Назва угідь	Площа, га
	існуюча	вдосконалена
Загальна земельна площа, в т. ч.:            рілля            сіножаті            пасовища            багаторічні            плодово – ягідні            насадження та виноградники	7518   5752 - 928 277 - -	7518   5752 - 928 277 - -
Всього с/г угідь	6957	6957
Ліси	-	-
Лісосмуги	20,9	20,9
Присадибні ділянки	21,2	21,2
Інші землі	518,9	518,9

 

У 1996 р. в господарстві були проведені землевпорядні роботи, тому земельні угіддя господарства впорядковання і трансформації не потребують.

 

 

2. ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІН

2.1. Наукові основи сівозмін   

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування с/г культур і парів у часі і на території, або тільки у часі. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару – це чергування у часі. Почергове щорічне вирощування культур на полях земельного масиву сівозміни – це чергування на території. На кожному полі культури чергуються у часі. Розробка і запровадження сівозміни пов’язані зі спеціалізацією господарства і планом на продаж с/г продукції.

Перелік культур і парів у порядку їх чергування називається схемою сівозміни. Період, протягом якого культури і пар проходять через кожне поле  в послідовності, передбаченій схемою, називається ротацією сівозміни. Тривалість її зумовлюється кількістю полів у сівозміні. Ротаційна таблиця – це план розміщення культури і чистого пару на полях і рокам на період ротації.

Культури, які вирощуються на одному і тому самому полі не довше 8 років називають повторним, а понад 8 років беззмінними. Монокультура – це або беззмінна культура, або культура, яка вирощується у сівозміні. Чергуючись лише з чистим паром. Проміжна культура – культура, що вирощується в інтервалі часу, вільного від вирощування основної культури.

Сівозміни діляться на типи і види. Тип – визначається основним видом продукції, що вирощується в даній сівозміні ( польовій, кормовій, спеціальній ). Вид сівозміни визначається співвідношенням с/г культур і парів.

При повторному і беззмінному вирощуванні продуктивність с/г культур зменшується, що має ряд причин, з’ясування яких дає змогу встановити наукові основи сівозмін. Такі причини Д.М. Прянишников об’єднав у 4 групи: хімічні, фізичні, біологічні та економічні.

Хімічні причини. Правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом. Наприклад, різні культури споживають з грунту поживні речовини у неоднаковому співвідношенні; після деяких культур у грунті залишається неоднакова кількість поживних речовин; інші культури споживають поживні речовини зі слаборозчинних сполук у грунті; бобові культури збагачують грунт азотом; при вирощуванні культур і сівозміні краще використовуються поживні речовини з добрив, що поліпшує загальні умови росту і розвитку рослин; для збільшення вмісту органічних речовин у грунті важливе значення мають кореневі і післязбиральні рештки рослин.

Фізичні причини мають значення на: вміст водотривких агрегатів, запаси вологи в грунті; кожна культура має певну ґрунтозахисну здатність – найбільшу багаторічні трави, озимі, найменшу – просапні, пар – не захищає грунт, деградація фізичних властивостей під просапними культурами.

Біологічні причини: зумовлюють чергування через різне відношення культур до бур’янів, шкідників та хвороб. Сівозміна має велике значення і для просторової ізомерії культур – запобігає перехресному запиленню і ураженню інфекціями та шкідниками.

 Економічні причини. Сівозміна забезпечує більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів.

Сівозміни дають змогу підвищити урожайність культур, а відповідно і збільшити прибутки господарства.

Попередниками в господарстві є: для озимої пшениці – чистий пар, кукурудза на силос, горох, зернобобові сумішки; для гороху – озимі зернові, ярий ячмінь, культури на зерно та силос; для кукурудзи на зерно та силос – ярий ячмінь; для соняшника – озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно.

Впровадження науково обґрунтованих сівозмін в господарстві, ефективних для даної зони врахування ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних і технічних можливостей господарства, дає можливість збільшувати кількість та якість с/г культур, в продукції рослинництва, раціонально використовувати земельні угіддя господарств.

Залежно від реакції на повторне вирощування культури поділяються на такі групи:

1. дуже чутливі, урожайність яких у повторних посівах або при частому поверненні на попереднє місце у сівозміні різко знижується ( цукрові буряки, льон-довгунець, соняшник );

     2) середньо чутливі, урожайність яких при повторному вирощуванні знижується мало і при науково обґрунтованій агротехніці їх можна вирощувати два роки підряд ( озимі зернові, овес, ячмінь ); 

3) мало чутливі, здатні забезпечувати досить високу врожайність впродовж кількох років при повторному вирощуванні ( бавовник, картопля, коноплі, кукурудза, рис ).

Щоб забезпечити кращими попередниками (насамперед провідні культури), при розміщенні культури у сівозміні слід виходити з господарсько-економічних та природних умов. Після збирання попередника має бути достатньо часу для обробітку грунту під наступну культуру, внесення добрив і виконання інших заходів.

Для озимих хлібів кращими попередниками є пари, зернобобові, кукурудза на силос. Крім того в зоні достатнього зволоження і на зрошенні високу продуктивність озимі хліби мають при їх розміщенні в сівозмінах по пласту багаторічних бобових трав, але при цьому важливим моментом є те, щоб ці трави були не старшими від 3 – 4 років використання, інакше ефект буде втрачено через значну забур’яненість вивідних полів з багаторічними травами.