Стан наукового агросервісу та його перспективи розвитку в Україні

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Харківський національний аграрний університет

 імені В.В. Докучаєва

 

 

 

 

Факультет менеджменту і економіки

Кафедра виробничого менеджменту та агробізнесу

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ

на тему:

 «Стан наукового агросервісу та його перспективи розвитку в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

4 курсу 2 групи

Рибас Л.Ю.

Напрям підготовки

«Менеджмент»

Перевірив:

Улько Євгеній Миколайович

 

 

 

 

Харків – 2013

 

Зміст

 

Вступ

На сучасному етапі  функціонування ринкової економіки  в Україні сервісні та сільськогосподарські підприємства потребують компетентного  і оперативного управління. В аграрному  сервісі прояв його загальних  рис відбувається через особливу, специфічну організацію, пов'язану з природним середовищем, сезонністю процесу виробництва і структурою виробничого обслуговування підприємств в залежності від земельних і виробничих відносин, місцеположенням земельних ділянок. У цих умовах при управлінні та регулюванні діяльності агросервісних підприємств слід враховувати існуючий тісний зв'язок між обсягом послуг, які надаються сільськогосподарським підприємствам та природно-ресурсними умовами виробництва. У зв'язку з цим агросервісним підприємствам доцільно мати у своєму розпорядженні виробничі потужності, які дадуть можливість збільшити обсяги наданих послуг з метою підвищення прибутковості даних формувань. Слід зазначити, що виробничі потужності агросервісних підприємств використовуються не раціонально, що призводить до додаткових матеріальних та фінансових витрат і, як наслідок, збитковості окремих видів виробничих послуг та зниження рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва в цілому.

Аграрний сервіс як виробничо-посередницька структура, відповідає за розробку, впровадження та координацію в сільськогосподарському виробництві науковообґрунтованої політики в сфері використання матеріальних і фінансових виробничих ресурсів. При цьому додатковим завданням агросервісних формувань є забезпечення високоефективного та екологічно безпечного використання в процесі виробництва технічних, хімічних та енергетичних ресурсів, створення оптимальних організаційно-економічних умов для обігу аграрної і промислової продукції, відповідного наукового забезпечення аграрної сфери. Аграрний сервіс - складова загального народногосподарського сервісу та його елемент, з однієї сторони та підрозділ АПК – з іншої.

1. Економічна сутність та принципи функціонування підприємств аграрного сервісу

 

В економічній науці поняття аграрний сервіс випливає зі змісту англійського слова “service”, спорідненого від serve - служити, обслуговувати. Отже, коли йдеться про аграрний сервіс, то мається на увазі надання аграрним товаровиробникам виробничих послуг, види цих послуг та що зумовлює об'єктивну їх необхідність. Аграрна сфера матеріального виробництва є специфічною, тому що предметами прикладання праці в ній є об'єкти біологічного характеру (рослини і тварини). Складність фізико-біологічних процесів, які відбуваються в рослинних і тваринних організмах при формуванні кінцевого аграрного продукту, об'єктивно зумовлює необхідність обертання в процесі виробництва величезної кількості виробничих ресурсів - технічного, хімічного, енергетичного, фізичного та біологічного планів. Частина з них відтворюється в аграрних господарських структурах, а частина штучно створюється поза сільськогосподарською сферою, переважно в промисловій сфері. Технічні засоби, паливо і мастила, хімічні препарати є результатом не аграрної, а промислової праці. Проте без їх використання сільськогосподарське виробництво не може ефективно функціонувати.

Як результат об'єктивної дії закону суспільного поділу праці, аграрний сервіс виділено в окрему галузь народного господарства. Основне  завдання аграрного сервісу полягає у наданні аграрним товаровиробникам широкого спектру виробничих послуг для забезпечення підвищення в них продуктивності праці і досягнення кращих економічних результатів.

Аграрний сервіс є  виробничо-посередницькою структурою, яка відповідає за здійснення в сільському господарстві наукової політики в сфері використання матеріальних і фінансових виробничих ресурсів. Це ставить перед ним додаткові завдання, які полягають у забезпеченні високоефективного і безпечного для навколишнього природного середовища використання в сільському господарстві технічних, хімічних та енергетичних ресурсів, створення оптимальних організаційно-економічних умов для обігу аграрної і промислової продукції, відповідного наукового забезпечення аграрної сфери. Аграрний сервіс - складова загального народногосподарського сервісу та його елемент.

Крім того, суспільний поділ праці, зумовлений розвитком  науково- технічного прогресу, передбачає необхідність товарного обміну не тільки на рівні народногосподарського комплексу тієї чи іншої країни, а й на світовому. Це особливо чітко простежується в умовах ринкових виробничих відносин. Забезпечення незалежності товаровиробника, що передбачає передачу в його власність засобів виробництва і продукції, яку він виробляє, створює конкурентне середовище між ними, що об'єктивно викликає необхідність виробництва зростаючої кількості високоякісних товарів та насичення ними ринку. В результаті цього досягається збільшення обсягів валового внутрішнього продукту, зміцнення економіки та добробуту народу. Перспективним є здійснення виробничого обслуговування аграрних товаровиробників обслуговуючими агросервісними підприємствами, які створені на міжгосподарській основі та працюють за безприбутковим принципом.

Підприємства аграрного  сервісу виконують ряд функцій: вивчення технологічного попиту на матеріально-технічні засоби, пошук та аналіз чинників збільшення обсягів пропозиції, виконання науково-дослідної роботи, опрацювання інструктивних та методичних матеріалів про використання новітніх ресурсозберігаючих технологій, розробка стратегії та політики сільськогосподарських підприємств.

Кожна агросервісна структура  розпочинає свою роботу з визначення ринку послуг (попиту та пропозиції), його моніторингу і здійснює діяльність за бізнес-планом. Діяльність підприємств агросервісу в ринкових умовах передбачає його адміністративно-економічну автономність та самостійне обрання стратегії щодо підвищення конкурентоспроможності, рентабельності та управління ризиками. Це призводить до оптимізації при перерозподілі виробничих ресурсів, до підвищення продуктивності, мотивації праці, стимулює пошук та впровадження інноваційних ідей у виробничому процесі. З іншого боку всі ризики та збитки підприємства агросервісу несуть самостійно. Для організації виробництва засновникам потрібно мати первинний капітал, господарський обіг якого здійснюється з метою одержання прибутку. Даний процес проявляється у формі інвестуванням виробництва.

Ринкова економіка створює  для функціонування агросервісних  підприємств особливі умови. Вона вимагає наявності в структурі капіталу основної частки власних та прирівняних до них активів, які є змістом статутного фонду. Розмір останнього відображає обсяг тих коштів (основних, оборотних), які інвестовані засновниками в процес виробництва. Надалі при успішному бізнесі кожен наступний оборот капіталу сприяє розширеному відтворенню виробництва в системі аграрного сервісу.

Поділ праці підвищує продуктивність праці та її ефективність, вимагає наявності спеціалізованої  праці в усіх сферах - виробничій і невиробничій, ставить складні завдання перед організацією праці і засобів у сфері аграрного сервісу, який, в свою чергу, повинен відповідати таким вимогам. Він має здійснювати комплексне матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва, надавати виробничі послуги з усіх напрямів - технічного, енергетичного, агрохімічного, агробудівельного, кредитно-фінансового, агробіржового, наукового тощо. Вони необхідні для аграрного товаровиробника і, отже, передбачають систему виробничого обслуговування та матеріально-технічного забезпечення.

До раціональної системи  матеріально-технічного забезпечення і виробничого обслуговування сільськогосподарських  підприємств висуваються наступні вимоги: виконання укладених з  товаровиробниками угод на матеріально-технічне забезпечення і виробниче обслуговування; поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва, які гарантують впровадження індустріальних технологій; забезпечення взаємозв'язку і взаємообумовленості усіх складових аграрного сервісу; економічно найбільш ефективне та екологічно безпечне використання виробничого потенціалу агросервісних структур; пом’якшення впливу у використанні ресурсного потенціалу служби агросервісу та забезпечення підвищення його оборотності; організація виробництва в такий спосіб, щоб гарантувати прибуткове ведення агросервісного господарства.

Систему аграрного сервісу доцільно побудувати у відповідності існуючій в виробничих структурах поєднанню галузей та спеціалізації виробництва, які б сприяли ефективній діяльності внутрішньогосподарських їх підрозділів, раціонально поєднували економічні інтереси сільськогосподарських товаровиробників та обслуговуючої сфери.

Ефективність використання виробничих фондів характеризують показники фондовіддачі та фондомісткості послуг. Перший показник розраховують як відношення вартості валової продукції до суми основних виробничих фондів:

 

                                                       ,                                                    

де  ФВ -фондовіддача, грн./грн.;

 ВП - вартість валової продукції  (сума наданих послуг), грн.;

 Ф - вартість основних виробничих  фондів, грн.

Показник оборотності основних виробничих фондів - обернений до показника  фондовіддачі. Він визначається як відношення одиниці до показника  фондовіддачі.

У практичній роботі будь-якого агросервісного підприємства дуже важливо мати кількісні  показники, які характеризують рівень спеціалізації. Оскільки в умовах ринкової економіки процес виробництва здійснюється лише заради продажу виробленої продукції, обсяги її реалізації в загальній структурі товарної продукції визначають напрям її господарської діяльності. Це повною мірою стосується і будь-якого агросервісного організаційного формування. Кількісно це можна виразити формулою:

 

                                            РСІ = ,                                                  

де  Рсі - рівень спеціалізації агросервісної  фірми по і-й галузі;

      Ті - обсяги реалізації  продукції по і-й галузі на  фірмі; 

      Тф - загальні обсяги товарної продукції по агросервісній фірмі.

Прийнято вважати, що показник рівня  спеціалізації агросервісної структури  по будь-якій галузі (напряму), який коливається  від 25 до 35%, характеризує низький рівень спеціалізації, від 35 до 48% - середній, від 48 до 61% - високий і понад 61% - поглиблений. Суспільний поділ праці, спеціалізація агросервісної діяльності не самоціль. Вона покликана підвищувати ефективність виробничого обслуговування та матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва, робити продукцію і послуги конкурентоспроможними.

Для характеристики економічної ефективності спеціалізації агросервісного підприємства використовуються такі показники: виробництво  валової і товарної продукції  на 100 грн. основних виробничих фондів; рівень продуктивності праці; собівартість виробництва продукції; рівень рентабельності виробництва. Перший показник розраховують за формулою:

 

                                                    ,                                            

де  ВП  - вартість валової  продукції, грн.;

 ФВ - вартість основних  виробничих фондів.

Продуктивність праці  в агросервісній структурі визначають віднесенням вартості валової продукції  до середньорічної чисельності працюючих, якщо йдеться про показник продуктивності праці в цілому по підприємству, де існує ряд структурних підрозділів.

Якщо необхідно визначити  продуктивність праці в окремому підрозділі агросервісної структури, то в основу береться кількість відпрацьованих людино-годин. При цьому обсяг  виробленого конкретного продукту (в фізичному виразі) ділять на кількість відпрацьованих людино-годин.

                                                         ,                                                 

                                                        ,                                               

де  - продуктивність праці по агросервісній структурі в цілому, грн./чол.;

Вн - вартість валової  продукції по агросервісній структурі в цілому, грн.;

Сн - чисельність середньорічних працівників по агросервісній структурі, чол.;

- продуктивність праці в окремому  підрозділі агросервісної структури,  шт., ц, кг, грн./люд.-год.;

КП - обсяг виробленої продукції (сума наданих послуг) в окремому агросервісному підрозділі, шт.,ц,кг,грн.;

Чп - кількість відпрацьованих в структурному підрозділі людино-годин, люд.-год.

Оподаткування прибутку має велике значення для розвитку різних сфер аграрного сервісу. Оскільки остання являє собою переважно бізнесову діяльність, то тут важливо раціонально поєднувати інтереси підприємців аграрного товаровиробника і держави. Система оподаткування прибутку в агросервісних формуваннях повинна ідентифікуватись з оподаткуванням аграрної виробничої сфери.

 

2. Сучасний стан наукового агросервісну Основні види підприємств аграрного сервісу

 

Аграрний  науковий сервіс покликаний виконувати такі функції:

• розробка у координації з Національною академією наук перспективних планів розвитку фундаментальних досліджень у галузі техніки, біології (включаючи космічну), радіології, медицини, суспільствознавства тощо;
• опрацювання державних комплексних програм розвитку прикладних досліджень з різних напрямів аграрного виробництва (генної інженерії, селекції і насінництва, виведення порід і ліній тварин, конструювання сучасних технічних засобів для механізації виробничих процесів у галузях тваринництва, лісівництва), дослідження процесів на ринку праці, зайнятості сільського населення, соціального розвитку села, формування взаємовідносин між виробничою та обслуговуючою сферами аграрного сектора економіки тощо;
• опрацювання прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції із світовими параметрами якості та конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках;
• організації та фінансування фундаментальних прикладних наукових досліджень сільськогосподарського спрямування;
• розробки наукових основ та виведення перспективних сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, порід та ліній тварин;
• обгрунтування прогресивних форм організації аграрного виробництва, раціональних економічних взаємозв'язків між виробничою і обслуговуючою сферами;
• розробки пропозицій щодо удосконалення виробничих відносин в аграрній сфері стосовно побудови соціально орієнтованої ринкової економіки;
• налагодження наукових зв'язків вітчизняної аграрної науки із зарубіжною;
• координації аграрної науково-дослідної роботи в Україні.