Стан наукового агросервісу та його перспективи розвитку в Україні

 

Основним завданням  підприємств аграрного сервісу  є надання сільськогосподарським  товаровиробникам виробничих послуг для  підвищення ефективності та прибутковості  основних видів їх діяльності. Структуру аграрного сервісу сільськогосподарського виробництва характеризують види та напрями його виробничого обслуговування (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Структура аграрного  сервісу сільськогосподарського виробництва

Такий поділ обумовлений різноманітністю видів виробничо-господарської діяльності сільгосппідприємств, які обслуговує агросервіс. До основних функцій підприємств аграрного сервісу належать: організація вивчення попиту на різні види товарів і послуг, динаміки споживчого ринку; реалізація різних видів товарів і послуг; визначення суспільно прийнятних цін на товари і послуги; боротьба з монополізмом у системі ціноутворення на сільськогосподарську продукцію; здійснення логістичних послуг; запобігання та боротьба з порушеннями паритету цін на товари та послуги. Вказані функції підприємств аграрного сервісу є різноплановими, так як, обслуговують різні етапи та ланки аграрного виробництва - від виробництва до реалізації аграрної продукції. Тому важливе значення має класифікація підприємств аграрного сервісу, що дозволить обґрунтувати та вдосконалити організаційно-економічний механізм їх функціонування.

Основою ефективного  функціонування підприємств агросервісу  є формування та дотримання наступних  принципів: необмеженості прогресу; оптимальності; кооперування; періодичності; зниження енергетичної ефективності природокористування; принцип упорядкованості заповнення простору та просторово-тимчасової визначеності; відповідності між рівнем розвитку продуктивних сил і природно-ресурсним потенціалом.

Підприємства агросервісу  поділяються на малі, середні і  великі. За критерій при цьому приймається  чисельність зайнятих у виробничій та невиробничій сферах. Відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні”, до малих належать новостворювані або діючі підприємства: у промисловості та будівництві чисельністю працюючих до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб, в наукових установах і організаціях - до 100 осіб, у невиробничій сфері - до 25 осіб, у роздрібній торгівлі - до 15 осіб. У світовій практиці існують також інші класифікаційні критерії розміру підприємств, зокрема, розмір річного обігу.

Система аграрного сервісу  має бути побудована у відповідності  до прийнятого в виробничих структурах поєднання галузей та спеціалізації виробництва, яке б сприяло ефективній діяльності їх внутрішньогосподарських підрозділів, раціональному поєднанню економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та обслуговуючої сфери. В зв'язку з цим галузева й організаційна структури аграрного сервісу повинні мати такі напрями, які б забезпечували комплексність та гарантували високу ефективність роботи усіх складових виробничого процесу.

Актуальною проблемою  аграрного сектора є забезпечення механізованого виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. У зв'язку із становленням вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, насиченням господарств різноманітною вітчизняною і зарубіжною технікою, істотними змінами в землекористуванні, практично повним фізичним зносом та значним скороченням наявного машинно-тракторного парку проблема експлуатації сільськогосподарської техніки стала однією з вирішальних у подальшому розвитку сільськогосподарського виробництва. Для цього треба довести кількісний та якісний склад машино-тракторного парку до науковообгрунтованої технологічної потреби, за якої всі операції будуть виконуватися в оптимальні агротехнічні строки з високою якістю та низькими затратами коштів і матеріально-технічних ресурсів.

В останні роки збільшується кількість недержавних посередницьких структур з надання агротехсервісних послуг сільськогосподарським підприємствам. Серед них машинно-технологічні станції (МТС), обслуговуючі кооперативи, пункти прокату, обмінні пункти, кооперація суб'єктів господарювання з використання складної техніки та відновлення зношених засобів виробництва

Крім державних і  міжгосподарських комбікормових заводів  у сільськогосподарських підприємствах  України функціонує понад 900 комбікормових  цехів з технологічним обладнанням  потужністю від 15 до 50 т комбікормів за зміну. Для виробництва комбікормів господарства використовують власне фуражне зерно та білкові, мінеральні, вітамінні добавки. При використанні комбікорму на 20% зменшуються затрати всіх кормів на одиницю продукції, знижується її собівартість, як наслідок, підвищується рентабельність кінцевої продукції. Використання комбікормів у раціоні тварин дозволяє змінити технологію їх годівлі та значно підвищити рівень механізації роздачі кормів на фермах.

Ці підприємницькі структури  створені з метою надання послуг усім категоріям товаровиробників для своєчасного і якісного проведення механізованих робіт на базі прогресивних технологій вирощування та збирання сільськогосподарських культур; ефективного використання та обслуговування машинно-тракторного парку; придбання, відновлення і прокату техніки для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та одержання прибутку від цих видів діяльності.

Розвитку та зміцненню  кормовиробництва варто приділити  значну увагу, як пріоритетному чиннику підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами.

Для ефективного функціонування агросервісних підприємств важливе  значення має вирішення проблем  розробки та введення в дію механізму  державної підтримки та регулювання економічних взаємовідносин у сфері гідромеліорації і водного господарства. Цей механізм є складовою державної аграрної інвестиційної політики і передбачає: застосування системи прямих та непрямих важелів державного регулювання і фінансової підтримки розвитку меліоративного і агрохімічного сервісу, у тому числі через впровадження пільгового оподаткування та кредитування, прямих державних інвестицій, ефективної амортизаційної політики; розробку і законодавче закріплення механізму економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими підприємствами і меліоративним сервісом; фінансування за рахунок бюджету на рівні нормативної потреби заходів з експлуатації зрошувальних систем та придбання нової дощувальної техніки агромеліоративним сервісом; фінансування капітальних вкладень на будівництво нових зрошувальних систем та реконструкцію існуючих виключно під конкретні інвестиційні проекти; відшкодування за рахунок бюджету частини відсотків за кредити, одержані агромеліоративним сервісом на будівництво; реконструкцію та технічну модернізацію господарської мережі зрошувальних систем; введення в дію обов'язкового страхування зрошення земель; бюджетне фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектно-пошукових робіт для розробки енерго- та ресурсозберігаючих технологій зрошення і поливної техніки.

В умовах адаптації підприємств  техніко-технологічного сервісу до сучасних умов господарювання пріоритетним завданням є ефективне використання сільськогосподарської техніки. Для  цього необхідно: посилення державного регулювання агросервісної діяльності; удосконалення політики формування цін на матеріально-технічні ресурси та сільськогосподарську продукцію в напрямі досягнення паритетності та механізму державної підтримки при придбанні техніки; розширення субсидій при купівлі сільськогосподарської техніки у лізинг; часткового відшкодування державою вартості енергоносіїв; використання конкурсних форм залучення кредитів банків і кредитних союзів; підтримки розвитку машинно-технологічних станцій; розвитку різних форм кооперації в сфері техніко-технологічного сервісу; екологізації машинно-тракторного парку, що зумовлює зменшення техногенного навантаження на ґрунт і навколишнє середовище. Також важливим є: обґрунтування та прогнозування технічної політики держави; розробка наукових основ раціонального комплектування та ефективного використання техніки в сучасних умовах господарювання; підготовка науково обґрунтованих рекомендацій щодо ефективного застосування сільськогосподарських машин в конкретних виробничих умовах; розробка нової концепції і методології формування системи машин, яка передбачають перехід від системи машин до системи технологій і машин, що забезпечить виробництво конкурентоздатної продукції рослинництва за рахунок ресурсоощадних технологій, підвищення технічного рівня і конкурентоздатності вітчизняної техніки, відновлення і подальший розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування.

 

Висновки

Особливістю функціонування сучасних агросервісних формувань є їх участь у створенні сільськогосподарської продукції шляхом надання широкого спектру виробничих послуг. Проте при цьому вони не є власниками кінцевого аграрного продукту.

Особливо в аграрній сфері в умовах ринкового господарювання домінують принципи автономності та рівноправності всіх видів діяльності. В сільському господарстві структуру агросервісу формують не лише державні, а і приватні підприємства, більшість з яких складають обслуговуючі формування агрохімічної, меліоративної, техніко-технологічної та кормовиробничої сфери діяльності. На сучасному етапі підприємства аграрного сервісу за правовим статусом та формою господарювання представлені акціонерними товариствами відкритого типу і закритого типу, командитними товариствами; за формою власності – приватної, державної та змішаної форми. Відносини між суб’єктами економічних відносин мають ґрунтуватися на принципах взаємовигідного партнерства та прямих зв’язках. При цьому до позитивних аспектів в діяльності підприємств аграрного сервісу слід віднести їх адаптивність до умов функціонування та універсальність щодо форм розрахунку з боку замовників агросервісних послуг - готівкою або продукцією (згідно умов укладеного контракту).

Базовим принципом організації  та діяльності аграрного сервісу  є його функціонування у суворій  відповідності до найбільш прогресивних світових технологій. Технології обслуговування аграрного виробництва повинні відповідати вимогам економічної доцільності, конкурентоспроможності та екологічної безпеки. Приєднання України до СОТ суттєво активізує потребу в системності перетворень її аграрного сектору економіки відповідно до стандартів екологізації та енергозбереження, які діють у розвинутих країнах світу та провідних міжнародних організаціях.

Підприємства аграрного  сервісу виконують ряд функцій: вивчення технологічного попиту на матеріально-технічні засоби, пошук та аналіз чинників збільшення обсягів пропозиції, виконання науково-дослідної роботи, опрацювання інструктивних та методичних матеріалів про використання новітніх ресурсозберігаючих технологій, розробка стратегії та політики сільськогосподарських підприємств.

До раціональної системи  матеріально-технічного забезпечення і виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств ставляться такі основні вимоги: виконання укладених з сільськогосподарськими підприємствами угод на матеріально-технічне забезпечення і виробниче обслуговування; поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва, які гарантують впровадження інноваційних технологій; забезпечення взаємозв'язку складових аграрного сервісу; економічно ефективне та екологічно безпечне використання виробничого потенціалу агросервісних структур; пом’якшення впливу при використанні ресурсного потенціалу служби агросервісу та забезпечення підвищення його оборотності; організацією виробництва в такий спосіб, щоб гарантувати прибутковість надання агросервісних послуг.

Організаційно-економічний  механізм функціонування агросервісних  підприємств ґрунтується на дотриманні принципів самоокупності та самофінансування і передбачає забезпечення еквівалентності  в сфері обігу товарних мас. Це досягається за умови незалежності товаровиробників, що стимулює розвиток конкурентного середовища.

 

Список використаної літератури

1. Грановська В.Г. Адаптація аграрного сервісу до ринкових умов / В.Г. Грановська // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. - Херсон, 2007. - Вип. 2. - С. 52 - 56.
2. Грановська В.Г. Організаційно-економічні проблеми та напрями розвитку техніко-технологічного сервісу аграрних підприємств / В.Г. Грановська // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. - Харків: ХНТУСГ, 2008. - Вип. 72. - С. 126 - 132.
3. Кредитування розвитку підприємств агросервісу: зб. тез за матеріалами всеукраїнської наук.-практ. конф. [«Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи»], (Херсон, 19 - 20 квітня, 2007 р.) / М-во аграрної політики України, Херсонський держ. аграрн. ун-т., 2007. - 140 с.
4. Перспективи розвитку техніко-технологічного сервісу агропромислових підприємств України: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених [«Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації»], (Тернопіль, 21 - 23 лют., 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Терноп. нац. економ. ун-т., 2008. - 388 с.