Технологія вирощування ріпаку озимого

 

Таблиця 2.12. Кількість опадів за вегитацію Озимого ріпаку

Період вегетації, місяці
4	5	6	7
29	40	57	45

 

 

Таблиця 2.13. Сума ФАР за вегетаційний період Дж/см².

Місяці				∑ФАР
IV	V	VI	До 20.VII
23,04	31,84	33,93	23,19	112

        

2.4 Розрахунки  рівнів врожайності.

Розрахунки потенціального або максимально можливого врожаю (ПУ=ММУ) за надходженням ФАР при  оптимальних значеннях інших  факторів за формулою А.О. Ничипоровича:

ПУ_о.п.ст.=10⁴*∑Q_ФАР*К_ФАР*100 = ц/га

^{q(100-Вл.ст)*n}

де ∑Q_ФАР – сума ФАР за період активної вегетації культури, кДж/см²;

К_фар – коефіцієнт 1ц абсолютно сухої речовини основної продукції;

q – калорійність 1кг абсолютно сухої речовини, кДж/кг;

Вл.ст. – стандартна вологість основної продукції,%;

n – сума співвідношення основної та побічної продукції.

 

ПУ_о.п.ст. = 10⁴*124*1,4*100 = 45.7 ц/га

    ^{19217*(100-6)*2,1}  

 

Визначення дійсно можливого  урожаю (ДМУ), за існуючих метеорологічних  умов. ДМУ за лімітуючи ми факторами  в зоні Степу знаходимо за формулою:

 

ДМУ¹_о.п.ст.= 100*О_пр*К_пр*100 =ц/га

          ^{ТК(100-Вл.ст.)n}       

ДМВ²_о.п.ст.= (В_ЗПВ-З_нв)К_ВПВ+О_ПВ*К_ОПВ*10+ К_ВГВ =ц/га

                                         ^КВ

де,  О_пр – річна кількість опадів, мм(за багаторічними даними);

К_пр – коефіцієнт використання річних опадів (в середньому 0,7);

ТК – транспіраційний  коефіцієнт;

Вл. ст. – стандартна вологість основної продукції;

n – сума співвідношення основної та побічної продукції.

 В_ЗПВ – вихідний запас(весняний) води при польовій вологості в метровому шарі ґрунту,  мм*10=т/га (на початок весняної вегетації);

З_НВ – залишки невикористаної води в 1м шарі на період закінчення вегетації, т/га;

К_ВПВ – коефіцієнт використання продуктивної вологи (0,7-0,75);

К_ОПВ – коефіцієнт використання літніх опадів від 0,5 до 0,8;

К_В – коефіцієнт водоспоживання на 1т урожаю при стандартній вологості;

О_ПВ – кількість опадів за вегетаційний період, мм;

        К_ВГВ - кількість вологи, яка може бути використана посівами з грунтових вод (600-1200).

 

 

ДМУ¹_о.п.ст.= 100*430*0,7*100 = 3010000 = 51,4 ц/га

                         ^{500(100-10)1,3       58500}

 

ДМУ²_о.п.ст.=(1913-663)*0,7+171*0,5*10+1000 = 2,907 т/га = 29,07 ц/га

          ⁹³⁹

Врожайність для програмування  і технології вирощування (розробки технології), а також для визначення середнього значення:

 

ДМУ= ДМУ¹+ ДМУ² = ц/га

         2

ДМУ= 51,4+ 29,07 = 40,2 ц/га

         2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Розробка і обґрунтування технології вирощування для

                  одержання визначеної врожайності.

 

3.1. Попередники,  сівозміна, розміщення культури  в сівозміні             

Для вирощування насіння  ріпаку озимого доцільно створювати сівозміни з максимальним насиченням їх зерновими культурами, щоб виключити ріпак із сівозмін з цукровими і кормовими буряками, де він небажаний, а також зменшити ураження зернових кореневими гнилями. Якщо немає можливості запровадити такі сівозміни, то краще сіяти його в кормовій. У разі розміщення ріпаку в сівозміні з буряками розрив у часі між цими культурами повинен становити п'ять-шість років. У тих господарствах, де не вирощують цукрових чи кормових буряків, його можна висівати в будь-якій сівозміні з тим же інтервалом.

Є деякі особливості  розміщення посівів ріпаку залежно  від напряму виробництва насіння. Наприклад, посіви на товарне насіння доцільно повертати на попереднє місце через п'ять-шість років, але для одержання насіння еліти такий розрив недостатній.

У зв'язку з тим, що ріпак належить до перехреснозапильних  рослин, потрібно передбачати просторову ізоляцію -. при вирощуванні в господарстві різних капустяних культур, наприклад ріпаку і суріпиці, або високо- і низькоерукових сортів. Тут вона має становити не менше 500 м. Якщо вирощують лише низькоерукові сорти, просторова ізоляція не потрібна між ними.

 

Таблиця 3.1 Урожай насіння залежно від попередника і удобрення, ц/га

Попередник	Без гною	Гній 20 т/га
Яра пшениця	21,0	23,1
Горох після зернових	22,7	24,3
Конюшина першого року використання	23,9	26,0
Конюшина другого  року Використання	23,2	25,2
Картопля рання	22,7	-
Ячмінь	19,4	21,9

 

Для ріпаку озимого  кращі ті попередники, які рано звільнюють поле, достатньо удобрені або залишають після себе багато поживних речовин і вологи. Таким вимогам найбільше відповідають багаторічні бобові трави, потім ідуть удобрена рання картопля, горох, віко-вівсяна сумішка, скошена на зелену масу, льон; задовільний попередник - озимі зернові, а серед останніх - найкращий озимий ячмінь, бо він перший звільняє площу.

 

У свою чергу, ріпак - добрий або й дуже добрий попередник для озимих зернових(таблиця 3.2).

 

Таблиця 3.2 Урожай озимих зернових в залежності від попередника, ц/га

Попередник	Пшениця	Ячмінь
Озимий ріпак	31,4	29,1
Горох	27,7	26,7
Картопля	26,2	20,8
Овес	24,2	23,6
Цукрові буряки	33,7	-
Конюшина червона	28,9	-
Жито	-	29,4

 

Сівозміна ТОВ «АгроМайстер» станом на 2013 рік:

1)Озима  пшениця

2)Сорго

3)Яра  пшениця

4)Ріпак

5)Озимий  ячмінь

6)Кукурудза

7)Горох

8)Озима  пшениця

9)Соняшник

10)Вика + овес – сидеральний пар.

 

Товариство «АгроМайстер» має десятипільну сівозміну що дає змогу культурам пройти повний ротаційний період – 10 років (озима пшениця 6 років).

Оскільки грунти в господарстві мають низький рівень гумусу, максимум 4%, то за допомогою десятипільної сівозміни, сидеральних парів та мінімальної технології обробітку грунту, товариство поступово покращує стан грунтового покриву та рівень родючості грунту, що у наслідку відображається на економічних показниках господарства.

Попередник для  ріпаку в сівозміні є ярова  пшениця що зумовлює його врожайність  в середньому 21 ц/га. Також Ріпак являється попередником для озимого ячменю що також дуже добре відображається на його врожайності, Що в середньому становить 29,1 ц/га. Отже для сівозміни господарства ріпак має добру позицію, його середня врожайність за останні 3 роки складає 25ц/га що є гарним показником враховуючи кліматичні умови місцезнаходження господарства.

3.2. Розрахунки  доз N, P, K і норми мінеральних добрив.

Система удобрення.       

Оптимальне забезпечення поживними речовинами позитивно  впливає на зимостійкість рослин, стійкість до ураження хворобами, а значить і на врожайність. Проте максимальна потреба в поживних речовинах спостерігається з початку вегетації весною до кінця цвітіння. При цьому необхідно враховувати, що основний винос поживних речовин часто відбувається при низьких температурах ґрунту, так як ріпак одна із тих культур, які рано закінчують зимовий покій.

Фосфор в першу  чергу сприяє розвитку кореневої  системи ріпаку, тобто має виключне значення для відновлювальної здатності  і здатності засвоювати поживні речовини. Калій сприяє формуванню великої кількості насіння, масі 1000 насінин та вмісту олії, покращує стійкість до вилягання та зимостійкість, сприяє стійкості проти грибкових захворювань. Азотні добрива є високоефективним засобом виробництва, яке потребує направленого використання. Хоч винос азоту складає 4,7 кг на 1 ц збираємого насіння, фактично потреба на 1 ц врожаю складає 6-7 кг/ц.

Таблиця 3.3 Винос поживних речовин ріпаком (кг/ц)

	азот N	фосфор Р2О5	калій К20	магній MgO
зерно	3,9	1,8	1,1 0,60	0,60
солома	0,6	0,4	3,3 0,25	0,25
всього	4,7	2,2	4,4	0,85

 

 

Урожай в 25 ц/га виносить:

• 120 кг/га азоту
• 50 кг/га фосфору
• 110 кг/га калію
• 25 кг/га магнію

Для отримання високого врожаю потрібно використовувати післядію гною та доповнювати її мінеральними добривами. Під оранку вносять повне мінеральне добриво в дозі N30 Р60 K100- На весні проводять підживлення в дозі N50-90. При цьому використовують машини 1-РМГ-4Б, РУМ-5, РУМ-8, СТТ-10, ПШ-21,6, РУМ-16, КСА-3, НРУ-0,5 і РТТ-4,2, а також типу МВУ (РУМ) з відцентровими апаратами, що розподіляють: МВУ-5, МВУ-8, МВУ-16.

 

 

 

В товаристві «Агро  майстер» немає чітко вираженої  системи удобрень. Це зумовлено різними  фінансово інвестиційними можливостями господарства кожного року. За сприятливих умов разом з посівом  ріпаку озимого вносять нітроамофоску  N16 P16  K16 з нормою 120 кілограм на гектар. Така не цілком повна система удобрення зв’язана з великим ризиком вирощування цієї культури в нашій зоні. Так як не рідко абсолютно всі посіви ріпаку озимого не перезимовують та гинуть від вимерзання або льодової кірки.

Підживлення проводиться  одно разове з внесенням пестицидів способом обприскування штанговим обприскувачем «ОП 2000» на листову пластину в робочий розчин додаються гранули карбаміду з вмістом діючої речовини N46, з нормою 10 кг/га . На розчинному вузлі при заправці авто цистерни водою, в тару місткістю 1000 л засипають потрібну кількість карбаміду та розмішують з водою, після повного розчинення гранул, воду з тари перекачують за допомогою водяної помпи в цистерну. Розрахунки потрібної ваги на цистерну розраховуються виходячи з норми робочої рідини на гектар. Задана норма 200 л/га, місткість автоцистерни 5000 літрів, потрібно внести 10 кг/га карбаміду, проводимо розрахунки  – 5000:200=25.  З однієї заправленої авто цистерни обприскується 25 га; 10*25=250. На одну цистерну потрібно 250 кг карбаміду для отримання бажаного результату. Фасофка добрива, мішок 50 кг. Іншими словами на одну автоцистерну потрібно 3 мішки добрива щоб отримати 10 кг. карбаміду на гектар.

Вноситься добриво  при обприскування препаратами  Лонтрел 300, з нормою 0,3 кг/га та Круйзер з нормою 3 л/га у фазі двох трьох справжніх листочків. 
3.3. Система обробітку ґрунту. 

 

Ячмінь і горох  збирають приблизно у 2-й декаді липня. Тобто на обробіток ґрунту до посіву у нас залишається трохи менше місяця.

При інтенсивній  технології оброблення ріпаку прийнятна  загальноприйнята в зоні основна обробка ґрунту. Однак у зв'язку з дрібнонасінністю культури необхідно ретельне вирівнювання верхнього шару, ґрунту.