Удосконалення технології виробництва молока в фермерському господарстві на 20 корів

          

С. Шарій та ін. (2004) стверджують, що при переході до сучасної безприв'язної системи утримання успіх можливий і при використанні існуючих будівель та економному використанні капіталу. Цей перехід приносить значні переваги з точки зору продуктивності праці, продуктивності корів та якості молока, а також умов утримання тварин, що в кінцевому випадку може позитивно вплинути на прибуток підприємства. Перехід повинен організовуватися комплексно, тобто перебудова коровників повинна обов'язково супроводжуватися змінами в годівлі, доїнні та менеджменті. Для успіху справи при виконанні робочих завдань від керівника ферми, ведучого зоотехніка, ветеринара, роздавача кормів і доярок потрібна висока дисципліна.

Попков H.A., Карсєка  І.В. та ін. (2007), аналізуючи різні технології виробництва молока при безприв'язному утриманні, рекомендують у тих господарствах, де солома або інший підстилковий матеріал накопичуються у великій кількості, використовувати "підстилкову" технологію утримання, яка в найбільшій мірі відповідає потребам молочних корів. Основні переваги утримання тварин на глибокій підстилці призводять до наступного:

1. при достатній кількості підстилки тварини чисті, лігво їх м'яке й тепле;
2. завдяки прибиранню гною раз на рік трактором, повністю виключена ручна праця при виконанні цієї операції;
3. на поля поступає гній високої якості;
4. зменшується потреба в гнойосховищах, так як в них поступає гній тільки з вигульних майданчиків.

А. Лазаревич (2007) стверджує, що при освоєнні безприв'язно-боксового утримання належну увагу необхідно приділяти комплектації груп тварин за періодом лактації. На фермах з безприв'язно-боксовим утриманням зростає роль і змінюється характер праці зоотехніка-технолога, який повинен не лише контролювати дотримання всіх вимог технології, але й впроваджувати в довірене йому виробництво нові досягнення науки. Досвід застосування технології безприв'язно-боксового утримання молочної худоби свідчить про його перспективність, а її впровадження - одним із реальних резервів забезпечення рентабельності виробництва продукції.

Т.А. Шевцова (2007) відмічає, що в основу безпри'вязного утримання корів на глибокій беззмінній підстилці покладено утримання тварин великими групами без фіксації місць годівлі і відпочинку. Висока ефективність виробництва молока на комплексі з безприв'язним утриманням досягається за рахунок безперебійного та чіткого функціонування заготівлі кормів, кормороздавання, доїння і гноєвидалення. Вони можуть бути організовані по-різному і в залежності від цього можлива велика кількість варіантів безприв'язного утримання корів.

 

3.Основна частина

Раціональна (інтенсивна) технологія виробництва молока –  це комплекс оптимальних прийомів розведення, годівлі, утримання і використання тварин, який забезпечує їх високу продуктивність при низькій собівартості продукції.

Елементи технології: вибір породи, спосіб утримання корів, характер годівлі тварин; приміщення ферми; заготівля, зберігання, підготовка і роздавання кормів; доїння корів і первинна обробка молока; водопостачання і поїння тварин; система видалення гною; комплекти машин та обладнання; штат ферми та організація праці – досліджено нами при написанні роботи. Дослідження проводилось, враховуючи найбільш раціональний (доходний) варіант виробництва.

3.1.Організація годівлі корів, корми, їх підготовка до згодовування, засоби роздавання

Серед заходів щодо підвищення молочної продуктивності, найважливіша роль належить годівлі корів. Більшість  учених вважають, що молочна продуктивність на 55 - 60 % визначається рівнем та повноцінністю годівлі, частка впливу породи і селекційної роботи становить 25 - 30 %, а спосіб утримання та технологія – 15 - 20 %. 

При здійсненні завдань  подальшого розвитку скотарства першочергового значення набуває раціональне використання землі з метою збільшення виробництва кормів високої якості. Для забезпечення міцної кормової бази необхідне здійснення таких заходів:

• інтенсифікація і переведення на промислову основу кормо виробництва;
• підвищення врожайності кормових культур;
• перехід на сучасні технології заготівлі, підготовки і використання кормів;
• розвиток комбікормової промисловості;
• збільшення виробництва високобілкових кормів і насамперед за рахунок бобових культур;
• впровадження зрошення, підвищення доз мінеральних і органічних добрив під кормові культури.

Зростання якості кормів – значний резерв зміцнення кормової бази і підвищення ефективності галузі тваринництва. Дослідження показало, що продуктивність дійних корів при використанні збалансованих раціонів з кормів високої якості підвищується приблизно на 10 %,  відгодівельному молодняку великої рогатої худоби – наа 12 %. Значно скорочуються витрати кормів на одиницю продукції : собівартість молока знижуються приблизно на 5 %, яловичини – на 25 %.

Дійним коровам у стійловий  період згодовують сіно, солому, сінаж, силос, жом, кормові буряки, моркву, концкорми; в пасовищній — зелені та концентровані корми. Об’ємисті  роздають із розрахунку на 100 кг живої  маси 1,5 – 3 кг грубих, із яких сіна не менше ніж 50 % (мінімальна його даванка — 1 кг на 100 кг живої маси), 8 – 10 кг соковитих, у тому числі силосу 50 – 60 %.

Концентровані корми вводять у  раціон із урахуванням добового надою: до 10 кг — 100 г, 10 – 15 — 100 – 150 г, 15 – 20 кг — 150 – 200 г, 20 – 25 кг — 250 – 300г, понад 25 кг — 300 – 350 г на 1 кг молока.

Раціон корови має бути збалансованим  за загальною поживністю, а вміст  сухої речовини з розрахунку на 100 кг живої маси повинен становити 2,8 – 3,2, високопродуктивної — 3,5 – 3,8 кг. Для підтримання життєдіяльності організму необхідно 1 к. од. із розрахунку на 100 кг живої маси та 0,5 к. од. на продукування 1 кг молока.

При літньому утриманню худоби та забезпеченню її повноцінними зеленими кормами завжди приділяти особливу увагу. В цей період року оганізм набуває стійкості проти різних захворювань, попережає авітаміноз, поліпшуються відворні функції у корів. Крім того, висока поживність свіжих зелених кормів, їхня біологічна повноцінність стимулюють лактацію.

Доведено, що згодовування зелених кормів для більшості ферм є найекономнішим і досконалішим способом перетворення тваринами рослинної сировини  в молочну продукцію.

3.2. Система водопостачання і напування тварин в зимовий і літній періоди

Залежно від якості води у вододжерелі і вимог споживачів до її якості в систему водопостачання можуть входити: водо джерело, водорозбірна споруда, насосна станція першого піднімання, очисні споруди, напірно-регулюючий пристрій, зовнішній і внутрішній водопроводи. В середньому на одну молочну корову потрібно 100л води на день.

Розрахуємо кількість  води яка необхідна для видалення  гною в фермерському господарстві на 20 корів.

На один об’єм екскрементів потрібно 6-10 об´ємів води, корова в середньому виділяє 6 – 8 кг екскрементів: 36 – 80 л води на одну корову.

За такого способу гній видаляють 1 раз в 7 – 14 днів, з цього виходить 1877 – 2085 л в рік на одну корову.

Поїлки для поїння тварин поділяються на індивідуальні  і групові. Індивідуальні поїлки застосовують головним чином на фермах з привязним утриманням, у літніх таборах, на пасовищах. За принципом дії поїлки можуть бути клапанними і вакуумними.

Індивідуальні поїлки АП-1, ПА-1А можуть бути підключені до верхнього  чи нижнього водопроводу в корівниках з привязним чи боксовим утриманням. Вони виключають розбризкування води під час поїння.

Групова стаціонарна  автопоїлка АГК-4А з електропідігріванням призначена для поїння худоби до 100 голів при безприв’язному утриманні на вигульних майданчиках протягом усього року.

Технічна  характеристика автонапувалки ПА-1: пропускна здатність клапанного механізму при робочому тиску 5 л/хв., місткість чаші 1,95 л, надмірний робочий тиск на вводі в напувалку 118 кПа, габаритні розміри 283x251x156 мм, конструкційна маса 3,45 кг.

Автопоїлки  обов'язково чистять та дезінфікують.

На вигульному майданчику встановлено 6 групових стаціонарних автонапувалок АГК-4А. Одна така напувалка призначена для поїння худоби на 100 голів.

На пасовище вода привозиться трактором в  бочці, на якій прикріплено 10 автопоїлок. При цьому корови мають вільний доступ до води і споживати до схочу, вода завжди чиста і свіжа.

Вода за своїми якостями повинна відповідати вимогам ДСТУ 2874-73 «Вода питна».

3.3. Техніка і технологія доїння корів та первинна обробка молока

Існує два способи доїння корів – ручний та машинний. Прогресивнішим є другий, який широко застосовують у практиці. Процес доїння складається з підмивання вим’я, витирання з легким масажуванням, здоювання перших цівок молока, власне доїння й додоювання.

Вим’я корів підмивають із відра, використовуючи кухоль, або водою зі шланга з розпилювачем із посудини, розміщеної на дроті для вільного пересування вздовж приміщення.

Після підмивання вим’я витирають  чистим рушником або спеціальною  серветкою, бажано змоченою у дезінфікуючому розчині (0,5 – 0,75 %-ний розчин однохлористого йоду, 1 %-ний розчин хлораміду Б, 4 %-на водна суміш 20 % гексахлорофену та 80 % триетаноламіну). Такий спосіб підготовки запобігає бактеріальному забрудненню молока.

Операції по підготовці до доїння зумовлюють рефлекс молоко-віддачі. У випадку, коли молоко не виділяється, частки вим’я злегка масажують, погладжуючи їх пальцями рук зверху вниз. Після цього здоюють перші 2 – 3 цівки молока у спеціальний кухоль для виявлення маститу у корів, а також із метою зменшення бактеріального забруднення. Тільки тоді, коли корова припустила молоко, оператор надіває на дійки доїльні стакани. Тривалість підготовки корови до доїння — не більше 1 хв, оскільки час від початку підготовки вим’я до моменту припускання молока становить усього 40 – 80 с. У кінці доїння проводять заключний масаж вим’я, після чого корову додоюють. Щоденний масаж вим’я сприяє підвищенню надоїв на 10 – 14 %.

Доїльні стакани на дійки вим’я  надівають у такій послідовності: спочатку на задню ліву, потім передню ліву, задню праву й передню праву, або спочатку на задні, а потім передні дійки. Передчасне їх надівання спричинює затримку молоковіддачі, а запізнення викликає неповне видоювання молока.

Під кінець доїння проводять заключний  масаж, який здійснюють легким прогладжуванням і здавлюванням окремих часток вим’я. Далі застосовують машинне додоювання, відтягуючи колектор однією рукою вперед і вниз, а другою зверху вниз погладжуючи окремі частки вим’я. Після закінчення доїння доїльні апарати, молокопроводи й інший молочний посуд ретельно миють з використанням миючих та дезінфікуючих розчинів.

У більшості господарств застосовують дворазове доїння. Це дає можливість одержати молока на 8 – 12 % і молочного жиру на 0,1 – 0,15 % більше. У практиці скотарства значного поширення набуває дворазове доїння, оскільки з його застосуванням затрати праці знижуються на 25 – 30 %. Основою для його впровадження є депресія в секреції молока, що настає після заповнення вим’я корів на 80 % протягом 12 год. Максимальну кількість молока від корови одержують за рахунок якісного доїння, а не його багатократності. У країнах з розвинутим молочним скотарством корів, як правило, доять два рази на добу.

Після доїння корів молокопроводи промивають водою, фільтри змінюють або промивають.

Доїння в родильному відділені проводиться у переносні доїльні відра.

Первинна обробка молока включає очищення його від механічних домішок, охолодження, зберігання при  низькій температурі, а потім  транспортування на молочні заводи.

Усе молоко яке реалізують, повинне відповідати вимогам державного стандарту ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі». Молоко має бути одержане від здорових тварин, профільтрованим і охолодженим у господарстві не пізніше ніж через 2 год. після доїння  і за показниками якості відповідати вимогам стандарту. Термін зберігання молока у господарстві 24 год. за температури не вище 4°С, 18 год. – не вище 6°С, 12 год. – за температури не вище 8°С, а густина за температури 20°С – не менш ніж 1027 кг/м³. Допускається реалізація молока неохолодженим за умови, що його якість на момент приймання відповідає всім вимогам стандарту.

3.3.1. Характеристика  доїльної установки «Ялинка»

На «ялинці» корови видоюються групами по 8 голів. Процес доїння відбувається так. Після вмикання вакуумного насоса регулюються всі апарати, встановлюється однакова частота пульсацій залежно від марки доїльнихапаратів. Після цього в один станок запускають вісім корів, дають їм концентрати і починають по черзі обробляти вим’я і прикріплювати доїльні апарати. Як тільки доїльністакани і аппарат підключено до останьої із 8 корів (на це витрачається 5-7 хв.), на другий бік установки запускають ще 8 корів. Відбувається паралельне обслуговування корів. З видоєної корови доярка знімає апарат і прикріплює його на вже підготовлену іншу корову, і так пересувається по траншеї. Далі апарати переносять на другу групу, а першу випускають і процес повторюється. Особливості цього способу такі: оператор має зручний доступ до вим’я корови; перегородок немає, і вони близько розміщені одна до одної; менше витрачається часу на перехід від корови до корови; непотрібно закривати і відкривати станок за кожною коровою; суттєве зниження затрат праці операторів на виконання допоміжних ручних операцій. При доїнні на неавтоматизованій установці ”Ялинка” кожний із двох операторів за одну годину може видоїти 35-40 корів, а на автоматизованій – 65-70 корів, оскільки деякі операції виконуються автоматично (відключенняапаратів).