Вдосконалення технології вирощування вівса в ФГ "Українець" Братського району Миколаївської області

Серед культур, які вирощують в зоні помірного клімату, овес відзначається відносною вибагливістю до умов зволоження. Про це свідчить її транспіраційний коефіцієнт, який в середньому становить 400-450.

У зв'язку з ранніми строками сівби система обробітку ґрунту під овес має деякі особливості. Вона залежить від типу ґрунту, попередника, ступеня засміченості поля бур'янами тощо. Всі заходи обробітку повинні спрямовуватись не тільки на накопичення і збереження вологи, а й на максимальне знищення бур'янів ще в системі основного обробітку, оскільки навесні для цього вже часу немає [3].

Основний обробіток гранту після стерньових починають з лущення. Глибина і кількість лущень залежить від забур'яненості поля. При більшому засміченні однорічними бур'янами лущення проводять дисковими або лемішними лущильниками на глибину 6-8 см. Ділянки засмічені осотом та іншими коренепаростковими бур'янами лущать двічі лемішними лущильниками на різну глибину: перший раз наб-7 см, другий - після відростання розеток осоту на 10-12 см. Поля засмічені пирієм, свинориєм лущать у двох напрямках на глибину залягання кореневищ - 10-12 см. Через два тижні після з'явлення масових сходів бур'янів поле орють на зяб . У посушливому Степу особливе значення має нагромадження і збереження вологи в ґрунті, раціональне її використання розчинами для створення максимального врожаю. Тут велику роль відіграє раціональний і своєчасний обробіток ґрунту, особливо лущення. Висока ефективність лущення досягається, коли його проводять слідом за збиранням попередньої культури.

Лущення в Степу у пізні строки неефективне . Поверхня грунту пересихає, внаслідок чого з верхніх шарів втрачається велика кількість вологи. Якщо грунт пересушений, важко проводити оранку і якісно його обробляти. Для вирощування високого врожаю вівса кращі результати дає зяблева оранка у серпні [8].

На чорноземах та інших грунтах з глибоким орним шаром треба орати на глибину 20-22 см. На окультурених , добре удобрених грунтах орний шар доцільно поглиблювати до 25-27 см. Збільшення глибини орного шару сприяє кращому розгалуженню кореневої системи і має вирішальне значення для формування стійкості у рослин до посухи й перезволоження, сприяє підвищенню врожайності зерна на 2 ц/ га [10].

У районах достатнього зволоження і на орних землях високу ефективність має застосування напівпарового основного обробітку грунту, який включає ранню оранку на 20-22 см і наступні поверхневі обробітки при появі сходів бур'янів. Дуже важливо поле під гречку ще в системі основного обробітку вирівнювати. Як правило, це роблять восени після оранки або навесні при настанні фізичної стиглості грунту [8].

Навесні при фізичній стиглості грунт боронують. Практично відразу ж після боронування проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння ( залежно від умов на 6-8 см) [4].

Порівно тривалий вегетаційний період, цвітіння й достигання, слаборозвинута але активна коренева система вівса свідчать про підвищену вимогливість її до умов живлення. Для нормального росту , розвитку й плодоутворення овес потребує велику кількість поживних речовин. Він з грунту виносить дещо менше їх , ніж яра пшениця.

Овес для формування меншого, ніж яра пшениця , врожаю виносить з грунту майже на 30 % меншу кількість азоту, у 2 рази менше фосфору, в 1,5 рази менше калію і в 5 разів менше кальцію. При розробці системи удобрення грунту необхідно враховувати характер живлення цієї культури. Протягом вегетаційного періоду овес нерівномірно засвоює поживні речовини. В першу половину вегетації він споживає до 60% азоту, 62-калію і 40 фосфору. Останній переважно засвоюється в другій половині вегетації, тобто, в період цвітіння, утворення та наливу зерна.

На чорноземах рекомендується вносити 30-45 кг/га азотних, 60-90 фосфорних і 30 кг/га калійних добрив; на опідзолених грунтах по 45-60 кг фосфорних і калійних під зяблеву оранку і 60 кг азотних навесні; на темно-каштанових - по 45 кг азотних і фосфорних добрив [3]. На зрошуваних землях зазначені норми збільшують на 20-25 %.

У центральних степових районах максимальний приріст врожаю зерна вівса від мінеральних добрив становить 2,2. У Лісостепу фосфорні й калійні добрива підвищують врожайність зерна сої на 1,5-3,6 ц/га [8]. Значно підвищується ефективність мінеральних добрив при зрошенні. В середньому за 7 років урожай вівса на чорноземах при зрошенні від повного добрива N60 Р60 К90  збільшився на 6,3 ц/га.

За даними УНДІЗЗ на темно-каштанових ґрунтах південного Степу приріст врожайності при зрошенні від мінеральних добрив складав 5.3 ц/га [3].

При посіві , крім азоту, фосфору та калію по10 кг/га кращі результати забезпечує застосування при цьому й мікродобрив бору, марганцю, молібдену, цинку . Для рівномірного розподілу мікродобрив рекомендується їх вносити з тальком.

У більшості районів України овес починають сіяти , коли грунт на глибині загортання насіння прогріється і встановиться середньодобова температура 2-3°С. На півдні районовані чутливіші до тепла сорти, тому їх рекомендується сіяти при прогріванні верхнього п'ятисантиметрового шару грунту до 12-14°С. У більшості зон календарні строки сівби припадають на першу декаду квітня. Найпоширенішим у сухому Степу способом сівби є рядковий з міжряддями 15 см [4].

Норму висіву встановлюють з розрахунку заданої густоти сівби, схожості насіння, а також групи стиглості сорту й габітусу рослин. Починати сівбу треба насінням сортів з тривалішим вегетаційним періодом. Для посіву вівса краще застосовувати зернові сівалки СЗ-3.6. Норму висіву встановлюють за допомогою змінних зірочок на валах трансмісії та контрприводу. При суцільному рядковому посіві в більшості зон України кращою нормою висіву насіння вівса є 4,0-4,5 млн. шт./га. При цьому глибина загортання повинна складати 4-7 см в залежності від механічного складу ґрунту та вологості його поверхневих шарів.

Доглядати за посівом вівса починають відразу ж після сівби. Коли насіння потрапляє в пересохлий грунт, то для підтягування до нього вологи з більш глибоких шарів виконують коткування. Під час коткування вирівнюється поверхня грунту, що полегшує подальший догляд за посівом. Якщо після посіву пройдуть зливні дощі, посіви обов'язково необхідно обробити ротаційною мотикою або ж легкими зубовими боронами. Більшість дослідників поділяють думку про те, що після сходове боронування слід проводити у фазу першого справжнього листка [5], [8].

Догляд за посівами вівса передбачає знищення бур'янів, боротьбу з шкідниками та хворобами, а в умовах зрошення, крім того, забезпечення оптимальної вологості ґрунту шляхом поливів.

Сходи вівса рекомендується боронувати середніми боронами за невеликої швидкості руху агрегату ( 4-5 км/год.) у другій половині дня, коли рослини менш ламкі і не пошкоджуються знаряддям [7], [10].

На підвищення продуктивності посівів вівса істотно впливає їх обробка фізіологічно активними речовинами, зокрема розчином натрієвої солі гідрозину малеїнової кислоти у період масового плодоутворення, що сприяє гальмуванню наростання вегетативної маси й переходу значної маси асимілянтів у плоди.

Основним профілактичним заходом захисту рослин вівса є дотримання сівозміни, що призводить до мінімального вмісту в ґрунті збудників хвороб та шкідників на різних стадіях розвитку; глибока оранка і оптимальні строки сівби; виведення стійких до хвороб сортів, видалення з посіву уражених рослин і знищення бур'янів, своєчасне збирання врожаю, доведення його до товарних та посівних кондицій [7].

Овес в умовах посушливого клімату півдня і центральної частини України досить добре реагує на зрошення. Її врожайність на зрошуваних землях УНДІЗЗ досягає 25-30 ц/ га, а без зрошення в 2-3 рази нижча. Потреба рослин вівса у воді в різні фази розвитку не однакова. Споживання нею води в період з'явлення сходів мінімальне, потім воно поступово зростає до бутонізації досягає максимуму ( 40-70 м 3 /га за добу ) в період цвітіння,  знижується потреба після наливу зерна [8].

Найефективнішими для одержання високого врожаю вівса є вегетаційні поливи. Вони забезпечують рослини водою весь період їх розвитку, особливо в критичні фази.

Практично 95 % кореневої системи рослин вівса знаходиться в 0.3 м шарі ґрунту, тому для підтримання сприятливої для культури вологості ґрунту цього шару рекомендується проводити 3-4 вегетаційних поливів нормою 300-400 м /га. Перед поливна вологість грунту при зрошенні сої не повинна опускатись нижче 65-70 % НВ [10].

Зважаючи на те, що в межах волоті зерно вівса достигає дуже нерівномірно, строки і способи збирання врожаю цієї культури мають дуже важливе значення. Кращий строк збирання - повна стиглість чи кінець воскової стиглості зерна в більшій частині волоті, починаючи зверху. У цей час при двохфазному збиранні дещо збільшується врожайність завдяки підвищенню маси зерна в нижній частині волоті, яка запізнюється в розвитку і помітно покращуються фізичні показники якості зерна.

На Ерастівській дослідній станції за час перебування скошених рослин вівса в у валках маса зернин з середньої частини волоті збільшилась на 0,4 г, а з верхньої - на 5.6 г, натура зерна при двофазному збиранні становила 403, а при однофазному 373 г. Необхідно відзначити, що для попередження втрат і погіршення якості зерна не варто допускати, щоб скошена рослина мала залишатись у валках понад 6 днів. Правильне застосування двофазного збирання в дослідах забезпечувало підвищення врожаю зерна на 1,4-2,2, а у в ряді господарств Дніпропетровської області - на 1,7-2,0 ц/га.

За несприятливих метеорологічних умов доцільно скорочувати обсяги збирання двохфазним способом і розширювати однофазне, бо після дощу рослинна маса на пні підсихає швидше, ніж у валках.

Для збереження доброї якості зерна вівса велике значення має його своєчасна післязбиральна обробка. Найдоцільніше її проводити одночасно зі збиранням у потоковому режимі у пунктах з зерноочисною та сушильною технікою.

Збирають овес зернозбиральними комбайнами "СК-5", "СК-6" та іншими вітчизняними та зарубіжними марками при висоті зрізу 15-20 см [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Природно-економічна характеристика  господарства

2.1 Місце розташування

 

Фермерське господарство ФГ «Українець» знаходиться в с. Петропавлівка, що знаходиться в 117 км від обласного центру м. Миколаєва, 20 км, від смт Братське 47 км від найближчої залізничної станції Людмилівка. В районному центрі смт Братське розташовані різні підприємства переробної промисловості.

Господарство має зерновий напрямок спеціалізації виробництва. Тваринництва в господарстві немає У структурі товарної продукції ФГ основними складовими є зерно і насіння соняшника.

Кількість працюючих в господарстві за станом на 01.01.2009 року становить 18 чоловік, всі вони зайняті в рослинництві.

 

2.2 Грунтово-кліматичні умови

 

ФГ «Українець» розташоване в першому (північному) агрокліматичному районі Миколаївської області, який характеризується теплим, помірно посушливим кліматом.

В таблиці 2.2.1 наведені дані про середні місячні і річні температури.

                                                                                                  Таблиця 2.2.1

Середні місячні і річні температури повітря в градусах по Цельсію

Назва метіостанції	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Середня за рік
м.Миколаїв обсерваторія	-3,6	-3,0	2,3	9,2	16,3	19,3	22,9	22,0	16,8	10,8	3,8	-1,3	9,7

 

В таблиці 2.2.2 – дати переходу середньої добової температури повітря через 0˚, +5˚, +10˚, +15˚ С і тривалість періодів /днів/ з температурою вище і нижче вказаних меж.   

                                                                                                 Таблиця 2.2.2    

Дати переходу середньої добової температури повітря через 0˚, +5˚, +10˚,  + 15˚ С і тривалість періодів /днів/ з температурою вище і нижче вказаних межах.

Назва метеостанції	Більше ніж				Нижче ніж
	0˚	5˚	10˚	15˚	0˚
м. Миколаїв обсерваторія	15.ІІІ	29.III	18.IV	8.V	5.XII
	5.XI	10.XI	19.X	25.IX	5.III
	275	227	184	140	90

 

В таблиці 2.2.3 – середньомісячна і річна кількість опадів.

                                                                                                      Таблиця 2.2.3

                Середньомісячна і річна кількість опадів (мм)

Рік	ІV	V	VI	VII	VIII	IX	X	Сума за
								вегетацію	рік
2008	31	47	63	51	45	34	30	301	340
2009	33	46	64	66	56	34	31	330	350
2010	31	46	60	53	50	35	31	306	338