Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу (грунту) на прикладі ТОВ «Приазов’є » Мелітопольського району

Кількість біомаси  в зоні каштанових грунтів не перевищує 100-200 ц/га, а щорічний опад рослинних решток коливається від 40 до 80ц/га. Значну його частину становлять корені рослин. Надземна біомаса невелика і не перевищує 10-15 ц/га. До біологічного кругообігу з опадом щорічно залучається 250-300 кг зольних елементів і азоту.

В зоні Сухого Степу  виражений процес карбонатизації –  накопичення і перерозподілу  карбонатів кальцію по профілю. Південніше, в каштанових ґрунтах, поряд із карбонатами, поширені також прошарки гіпсу, що свідчить про дефіцит вологи. Її не вистачає для вилуговування розчинних солей кальцію з ґрунтового профілю. Чим південніше, тим меншими є річна кількість опадів та глибина промочування ґрунту і тим ближче до поверхні знаходиться карбонатно-ілювіальний горизонт.

При розкладі решток ковило-типчакової рослинності, галофітів, ефемерів та ефемероїдів, поряд з кремнієм, магнієм та півтора-оксидами  , утворюється також велика кількість металів, зокрема натрію, який є основною причиною розвитку осолонцювання. Наявність легкорозчинних солей натрію викликає засолення даних ґрунтів. Насичення ґрунтового вбирного комплексу натрієм викликає трансформацію вторинних мінералів, сприяє пептизації гумусу і глини, органо-мінеральних сполук, переміщенню мулу та колоїдів по профілю ґрунтів, формуванню елювіальних та ілювіальних горизонтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Грунти  господарства

 

2.1 Номенклатурний  список ґрунтів господарства.

Таблиця 2-Грунти господарства

Повна назва  грунту	Площа, яку займає грунт, га
	Всього	%	В т.ч рілля	%
1.Темно-каштанові слабо солонцюваті легкоглинисті грунти. 2.Темно-каштанові  плантажовані легко глинисті  грунти. 3.Лучно-каштанові  глеюваті легко глинисті грунти  подів. 4.Лучно-каштанові  глейові легкоглинисті грунти  подів. 5.Рекультивовані  легкоглинисті грунти з насипним  гумусовим шаром.	4903.8   107.8   320.5 39.3   114.3	89.39   1.96   5.84 0.71   2.08	4903.8   107.8   320.5 39.3   114.3	89.39   1.96   5.84 0.71   2.08

 

За даними таблиці  можна зробити висновок що на території  господарства ТОВ «Приазов’є » переважають темно-каштанові слабосолонцюваті легко глинисті грунти. Вони сформувалися під типчаково-ковиловими і полино-злаковими степами. Мають слабко елювіальну деференціацію, яка визначається морфологічно і за даними механічного аналізу. Елювійованість профілю визначається у вигляді незначної присипки SiO₂ на гранях структурних окремностей. Глибина гумусованої частини профілю становить 27 см. Гіпс та інші водорозчинні солі залягають на глибині 175-185 см. Такий тип грунту є придатним для вирощування зернових а також технічних культур.

На другому місці за площею стоять лучно-каштанові глеюваті легкоглинисті ґрунти подів. Вони також відрізняються високим вмістом гумусу (4%). Складність ґрунтового покриву висока, тут присутні 5 типів грунтів.

 

2.2 Генетико-морфологічна  будова грунтів

 

Темно-каштанові слабо-солонцюваті ґрунти поширені в зоні сухого степу,переважно в Херсонській області. Сформувалися під типчаково-ковиловими і полинно-злаковими степами. Мають чітку елювіально-ілювіальну диференціацію,яка чітко визначається морфологічно і за даними механічного аналізу. Зрошувані види темно-каштанових ґрунтів характеризуються брилистістю орного шару і значною щільністю. Після дощів вони запливають і на поверхні утворюється щільна кірка. На значних площах темно-каштанові ґрунти плантажовані і гумусу в орному шарі містять на 10-30% менше, ніж їх природні аналоги.

 

 

 

 

 

 

Типовий профіль темно-каштанового слабко солонцюватого грунту має таку будову:

Н(е)а     0-10 cм	Гумусово-елювіальний, з домішками  ілювію, орний, світло-сірий, ущільнений, пилувато-грудкуватий, грудки легко розділяються на листувато-шаруваті окремості, сухий, пронизаний корінням, перехід ясний.
Нр(і)     35-45 см	Гумусово-ілювіальний, темно-сірий, щільний, сирий, стовпчасто-призмоподібний, тріщинуватий, розламується на призмоподібні окремості, глянець відсутній, перехід поступовий.
Рhi/k  50-60 см	Перехідний, неоднорідний за забарвленням, темно-сірий з буруватим відтінком  плями мозаїчно змінюються на бурувато-палеві з коричневими затіканнями гумусу. Скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе, білозірка з 45-50 см, перехід помітний.
Pk(h)    70-80 см	Лес, палево-бурий, однорідний за забарвленням, пористий, без помітних виділень карбонатів, скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе.

 

 

 

 

 

  2.3 Гранулометричний склад грунту

 

Гранулометричний  склад і властивості каштанових грунтів Сухого степу пов’язані з розвитком процесів гумусонакопичення, карбонізації і осолонцювання, які відбуваються в умовах посушливого клімату. Інтенсивність прояву процесів залежить від мезо- і макрорельєфу ,механічного складу грунтотворних порід, наявності в них карбонатів і легкорозчинних солей.

Назва за тричленною класифікацією:

Темно-каштановий слабосолонцюватий плантажований легко глинистий грунт.

За механічним складом серед каштанових слабо  солонцюватих ґрунтів переважають важко суглинкові і легко глинисті різновидності темно-каштанових-71.5%, каштанових-90%, середньо суглинкові 8.2, а супіщані 2%.

Профіль темно-каштанових і каштанових солонцюватих грунтів чітко диференційований за елювіально-ілювіальним типом. Про це свідчить перерозподіл мулу і фізичної глини по профілю. Верхній елювіальний [H(e)] [Hp(i)]та [Phik] горизонтами. Чим сильніше виражена солонцюватість,тим помітнішою є диференціація профілю за вмістом мулу.

Мінеральна  частина каштанових грунтів становить 97-98% їх маси. В мульній фракції  переважають мінерали монтмориллонітової групи і гідрослюди. Вторинні мінерали каолінітової групи зустрічаються рідко. Грубі фракції представлені кварцем польовим шпатом і слюдами.

Гумус каштанових грунтів міцно пов'язаний з мінеральною  частиною грунту. Загальною закономірністю для темно-каштанових грунтів є  те, що гранулометричний склад за грунтовим  профілем зменшується.

Структурно-агрегатний склад каштанових грунтів сприятливий, але якісно гірший, ніж в чорноземах південних. При зрошенні він погіршується за рахунок зростання брилисності та зменшення кількості агрономічно цінних агрегатів. Найменше водотривких агрегатів крупніше 0,25 мм містять темно-каштанові солонцюваті грунти, а найбільше - ґрунти північного степу.

 

 

 

 

 

Таблиця 3. Гранулометричний склад темно-каштанового залишкового і слабо солонцюватого ґрунту.

Генетичний  горизонт	Потужність См,	Фракції,%						Фізична Глина,%
		1-0,25 мм	0,25-0,05 мм	0,05-0,001 мм	0,01-0,005 мм	0,005- 0,001 мм	Менше 0,001 мм
Н(е)а	0-10	78,3	60.9	38.4	40.2	33.8	Не визн.	66.2
Нр(і)	35-45	68.7	63.5	39.8	42.2	33.9	Не визн.	66.1
Рhi/k	50-60	71.4	61.5	40.0	44.19	31.3	Не визн.	68.7
Pk(h)	70-80	68.5	63.6	42.4	41.6	40.3	Не визн.	59.7

 

 

2.4. Фізико-хімічні  властивості грунту

 

Фізико-хімічні  властивості є дуже важливими  для визначення родючості. Валовий  вміст SiO₂   в профілі змінюється слабо, хоча зустрічаються незначні скупчення його у верхньому елювіальному горизонті. Вміст півторооксидів заліза (Fe₂O₃) і алюмінію (Al₂O₃) визначається ступенем солонцюватості і зростає в перехідних ілювійованих горизонтах. Це підтверджується співвідношенням SiO₂:R₂O₃, яке є найвищим в гумусових елювіальних горизонтах (в темно-каштанових ґрунтах - 5,0, а в каштанових 5,7 і зменшується в ілювіальних шарах, відповідно до 3,8-4,2 та 3,8-3,9 .

Реакція грунтового розчину темно-каштанових грунтів  близька до нейтральної чи нейтральна, каштанові грунти слаболужні або лужні, що обумовлено наявністю обмінно-увібраного натрію і його водорозчинних солей. З глибиною збільшується вміст карбонатів і лужність зростає.

Ґрунтовий вбирний комплекс каштанових ґрунтів насичений катіонами кальцію і магнію, вміст яких є високим і дуже високим. У складі увібраних катіонів переважає кальцій. В темно-каштанових ґрунтах його частка становить 69-72% від ємності катіонного обміну, а в каштанових - 63-71%. На частку обмінного магнію припадає відповідно 20-26% і 30-36%. Співвідношення між увібраними катіонами Са²⁺і Мg²⁺ вузьке: в темно-каштанових 2,7-3,4 і в каштанових 2,0-2,1.

Вміст обмінного  калію в темно-каштанових ґрунтах знаходиться на  оптимальному рівні (225-267мг), а в каштанових – підвищений (298-305г К₂О на 1 кг ґрунту) і збільшення не потребує. Однак в зрошуваних умовах вміст обмінного калію знижується і вони потребують калійних добрив.

Вміст обмінного  натрію в темно-каштанових ґрунтах становить 2-3% від ємності катіонного обміну, зростаючи до 3-4% в каштанових ґрунтах.

В темно-каштанових і каштанових важко суглинкових і легко суглинкових ґрунтах міститься мікроелементів вище середнього рівня. На 1 кг сухого грунту припадає, мг: кобальту-17-18, марганцю-560-1200, цинку - 110-140, бору-30-40, міді - 30-60, нікелю - 30-50.

    Рухомими фосфатами темно-каштанові і каштанові ґрунти середньо забезпечені, відповідно 18-22:21-29 мг Р₂О₅ на 1 кг ґрунту. Таким чином, ґрунти потребують збільшення вмісту цих сполук в орному шарі. Це досягається внесенням фосфорних добрив, які на даних ґрунтах характеризуються високою окупністю врожаю.

Темно-каштанові  і каштанові солонцюваті ґрунти характеризуються задовільними фізичними властивостями, близькими до чорноземів південних. Щільність твердої фази коливається в межах 2,53-2,68г\см³, зростаючи з глибиною. Щільність верхнього гумусового горизонту становить 1,15-1,17 г\см³ і є сприятливою для вирощування культур. В перехідних ілювійованих і, особливо, карбонатних горизонтах, щільність зростає до 1,40-1,48 г\см³.

 

Таблиця 4-Фізико-хімічні властивості темно-каштанового  залишкового і слабо солонцюватого грунту.

 

Генетичний  горизонт	Глибина\ Потужність см	Гумус     %	Реакція      РН	Сума увібраних  основ	Вміст рухомих  форм, мг\кг грунту
				Мекв\100г	N	P2O5	K2O
H(e)a	0-10	1.2	6,5	34,0	50,17	21,6	267
Hp(i)	35-45	1,1	6,8	33,4	40,51	18,3	225
Phi\k	50-60	0,6	7,0	32,4	30,33	Не визн.	Не визн.
Рк(h)	70-80	0,4	7,2	Не визн.	20,18	Не визн.	Не визн.

 

2.5 Гумусовий  стан грунту

 

Гумус-органічна частина грунту. Гумус каштанових грунтів міцно пов'язаний з мінеральною частиною грунту. Вміст його в темно-каштанових грунтах на Азово-причорноморській смузі в глинистих і важко-суглинкових різновидностях становить 2,5-3,5%, а в Кримській підзоні Сухого Степу 1,7-3,0%. В легкосуглинкових і супіщаних різновидностях він не перевищує 0,7-1,5%. В каштанових грунтах вміст гумусу не перевищує 1,3-3,0%. Загальною закономірністю є поступове зменшення вмісту гумусу вниз по профілю.

Гумусовий профіль  темно-каштанових грунтів у важкосуглинкових і легкоглинистих різновидностях коливається в межах 50-75см, легкосуглинкових і супіщаних-70-80см, а в каштанових грунтах важкого механічного складу 45-65см. У складі гумусу каштанових грунтів переважають гумінові кислоти. Співвідношення Сгк до Сфк у верхніх гумусових елювійованих горизонтах темно-каштанових грунтів становить 1,2-1,6, а в каштанових 1-1,3. В підгумусових горизонтах вона менше 1. За фульватно-гуматного типу гумусу і наявності обмінного натрію відбувається дисперсія гумусових речовин. Останні набувають рухомості і після коагуляції накопичуються в перехідних ілювійованих горизонтах. 

 

Таблиця 5.-Запаси гумусу у темно-каштановому  залишково і слабосолонцюватому грунті.

 

Генетичний  горизонт	Глибина/потужність, см	Гумус %	Об,ємна маса г\см3	Гумус, т/га (природній потенціал)
H(e)a	0-20	1.2	1,17	70,32
Hp(i)	20-40	1.1	1,32	60,68
Phi\k	40-60	0.6	1,48	30,5
Pk(h)	60-80	0.4	Не визн.	20
Pk	80-100	Не визн.	Те саме	10,5
Всього	0-100	3.3	3,97	192