Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу (грунту) на прикладі ТОВ «Приазов’є » Мелітопольського району

 

За результатами цієї таблиці можна зробити наступні висновки - забезпеченість грунту гумусом є низькою. А запас гумусу в шарі 20 см складає 70,32 т/га що також є низьким результатом. За таких умов треба негайно приймати міри щодо підвищення гумусового складу грунту, шляхом внесення органічних добрив. Бал бонітету дорівнює 30, це є добрим показником для цього ґрунту.

2.5.1 Розрахунок  балансу гумусу у ланці сівозміни 

Таблиця 6.-Баланс гумусу у ґрунті ланки сівозміни

Культура	Площа, га	Гумус		Мінералізація	Нагромадження гумусу
		%	т/га	т/га	т/га
Кукурудза На силос	250	2,2	69	1,47	0,45
Озима пшениця	300	2,4	72	1,30	0,75
Зерно-бобові	50	2,3	66	1,50	0,35
всього	600	6,9	207	4,27	1,55
середнє	200	2,3	69	1,42	0,51

 

Дефіцит гумусу становить 0,91. Для забезпечення бездефіцитного балансу необхідно щорічно вносити  органічні добрива (гній). Гній містить 22% (220 кг/т) сухої органічної речовини, з якої утворюється гумус в процесі гуміфікації, коефіцієнт якої становить близько 0,25. Таким чином, кількість гумусу, що утвориться з 1 т гною дорівнюватиме 50-55 кг. Тому для покриття дефіциту у 0,91 т/г, або 910 кг/га необхідно внести 16.54т/га гною, а на всю площу близько 9924 тони щорічно.

 

 

 

 

 

 

3. Заходи, спрямовані на підвищення родючості грунту.

 

Основними причинами  низької продуктивності темно-каштанових і каштанових грунтів є нестача  грунтової вологи,посушливість клімату,фізична  і хімічна солонцюватість, засолення, лужність грунтового розчину еродованість,низький вміст гумусу,задовільні агрофізичні властивості,а в окремих регіонах і щебнюватість. В каштанових грунтах до лімітуючих факторів також відносять глибину орного шару,наявність і глибину розміщення плужної підошви.

Для поліпшення родючості темно-каштанових і каштанових і каштанових солонцюватих грунтів важливе значення має грунтозахисна вологозберігаюча система обробітку та меліоративні заходи. При оранці каштанових грунтів утворюється грубобрилиста поверхня,тому вони швидко висихають. Грунти швидко переходять від стану фізичної стиглості,оптимальної для обробітку,до стану затведіння. Тому сівбу слід проводити у найбільш стислі строки.

На темно-каштанових і каштанових грунтах зі слабо  вираженими солонцевими колоїдно-ілювіальними горизонтами і невеликою кількістю увібраного натрію (до 3%), поглиблення основного обробітку до 28-30 смполіпшує водний режим грунту і сприяє підвищенню його продуктивності.

На землях з  низькою потенційною стійкістю  проти вітрової ерозії(більше10%), на вітроударних ділянках слід застосовувати тільки протиерозійні способи обробітку і спеціалізовані ґрунтозахисні сівозміни. Під озиму пшеницю після непарових попередників та під ранні ярі культури рекомендовано застосовувати плоскорізний обробіток грунту на глибину 20-22 см, під просапні на глибину 25-27 см. Слід також використовувати куліси на полях, відведених під чорні пари, а також смугове розміщенн чорних парів і смуговий посів.

Чорні пари-є  наступний резерв отримання високих  і стабільних врожаїв зерна озимої пшениці. Стерня на парах, піднятих плоско різами, сприяє накопиченню снігу, зменшенню глибини промерзання, збільшенню запасів вологи у грунті ранньою весною.

Полезахисні лісосмуги, будучи невід^,ємним елементом високої культури землеробства, облагороджуючи ландшафти сухостепової зони і позитивно впливаючи на мікроклімат прилеглої території, створюють умови для піднімання врожайності сільськогосподарських культур. Ці лісосмуги створюють переважно з акації білої, гледичії, в’яза дрібнолистого, дуба черешчатого.

Найбільш високу ефективність в сухостеповій зоні мють азотні і фосфорні добрива,найменшу-калійні  на всіх вирощуваних культурах. Найефективніше є суперфосфат гранульований,сульфат  амонію і аміачна селітра. Калійні  добрива дають невеликі прирости врожаю. Їх роль зростає при зрошенні.

Гній значно підвищує врожаї вирощуваних культур та родючість грунтів. Його треба вносити в помірних дозах (20-25т/га), бо велкі дози, у сприятливі роки, призводять до вилягання зернових колосових культур. З розрахунку на бездефіцитний баланс гумусу, гною треба вносити 6-8т/га сівозмінної площі. Гній з огляду на сказане краще вносити під просапні культури і навіть у більших дозах 25-35т/га.

У посушливі  періоди всі заходи сухих меліорацій не можуть запобігти різким коливанням урожайності по роках, тому доведено, що тільки водні меліорації є вирішальним заходом у боротьбі з посухою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Територія ТОВ «Приазов’є » входить в недостатньо зволожений кліматичний район зони сухого степу півдня України, який характеризується найбільшими тепловими ресурсами і посушливістю.

Весняні запаси грунтової вологи завжди дуже малі, тому врожайність вирощуваних культур  залежить від випадаючих влітку опадів.

На території  господарства розповсюджені темно-каштанові та каштанові ґрунти. Рельєф території рівнинний, що сприяє доброму обробітку ґрунту. Потужність їх гумусного горизонту становить 25—ЗО см, вміст гумусу низький.

Дефіцит гумусу становить 0,91. Для забезпечення бездифіцитного балансу необхідно щорічно вносити  органічні добрива (гній). Гній значно підвищує врожаї вирощуваних культур та родючість грунтів. Його треба вносити в помірних дозах (16- 20т/га).

Сухий степ-зона ризикованого землеробства. Каштанові ґрунти Сухого Степу  належать до категорії високородючих ґрунтів, але вирощування високих урожаїв на цих ґрунтах можливе лише за умов зрошення. Основними заходами підвищення родючості ґрунтів сухостепової зони є зрошення, гіпсування, плантажна оранка і боротьба з вітровою ерозією. На зрошуваних каштанових ґрунтах України вирощують високі врожаї озимої пшениці, рису, соняшнику, винограду, плодових та інших культур.

Природа наділила нашу зону гарними грунтами, нам лише треба навчитись правильно їх використовувати.

 

 

 

 

 

 

Перелік посилань

 

1. Ґрунтознавство з основами геології.  Навчальний посібник /О.Ф. Ігнатенко, М.В. Капштик, Л.Р. Петренко та ін. – К.: Оранта, 2005.- 648с.
2. Почвоведение / И.С. Кауричев, Н.П. Панов, Н.Н. Розов и др.- М. Агропромиздат,1989.- 719с
3. Атлас почв Украинской ССР/Под ред. Н.К. Крупского и Н.И. Полупана. – К.: Урожай. – 1979. – 159 с.
4. Ковалева В.О. Ґрунти Запорізької області. – Дніпропетровськ: Промінь. – 1969. – 60 с.
5. Агроекологія. Навчальний посібник/О. Ф. Смаглій, А. Т. Кардашов, П. В. Литвак та ін.. – К.: Вища освіта, 2006. – 671 с.: іл.