Структура наукової теорії

міністерство освіти і науки  молоді та спорту україни

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра міжнародного менеджменту та маркетингу

 

Контрольна Робота

з дисципліни "Методологія та організація наукових досліджень"

на тему:

 

"структура наукової теорії"

 

 

 

 

 

                                                                                                       Виконав:

                                                                                                       Студент факультету

                                                                                                       міжнародної економіки та

                                                                                                       менеджменту

                                                                                                       заочної форми навчання

                                                                                                       Гр. МЗ МЗЕД-1-13

                                                                                                      Сидоренко Віталій Вікторович

 

 

 

Київ  – 2013

 

Зміст

       

ВСТУП  …………………………………………………………………………………… 3                                                   

1. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ І СТРУКТУРА НАУКОВОЇ ТЕОРІИ…………………. 5

2.ТИПОЛОГІЯ НАУКОВИХ  ТЕОРІЙ………………………………………………….. 8

3.ФІЛОСОФІЯ І НАУКОВА ТЕОРІЯ…………………………………………………... 9

4. ТЕОРІЯ  І ЕКСПЕРИМЕНТ…………………………………………………………... 10

ВИСНОВОК……………………………………………………………………………... 11

Список  джерел посилань ……………………………………………………… 12                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Термін  «теорія» вживається у науці у  двох сенсах. У широкому значенні означає  комплекс поглядів, уявлень, дозволяють робити деякі, значною мірою якісні висновку про будь-яких явищах. У цьому сенсі термін «теорія»родственен терміну «світогляд». У більш вузькому сенсі термін «теорія» використовують у точних науках, де позначає систему визначень, аксіом і виведених їх за правилами логіки теорем і наслідків, які дозволяють кількісно описувати певний коло явищ.

Не  всякі знання може бути науковими. У  людській свідомості містяться такі знання, які входять до системи  науку й що виявляються лише на рівні буденної свідомості.

Щоб знання стали науковими, вони мають мати, по крайнього заходу, такими специфічними ознаками (рисами):

· системність;

· достовірність;

· критичність;

· загальзначимість;

· наступність;

· прогнозованість;

· детермінованість;

· фрагментарність;

· чуттєвість;

· незавершеність;

· раціональність;

·внеморальность;

· абсолютність і відносність;

· знеособленість, універсальність.

Європейської  батьківщиною науки вважається Давня  Греція. У родоначальників науки  греки виявилися зовсім не від  бо більше інших нагромадили фактичних знань чи технічних рішень (останні вони у основному запозичували своїх географічних сусідів).

«Вченими» в сучасне значення цього терміну  їх зробив цікавою для суспільства  самого процесу мислення, його логіці й змісту. Давньогрецькі мудреці непросто збирали та накопичували факти, судження, одкровення чи висловлювали нові припущення, вони нарешті почали їх доводити, аргументувати, тобто. логічно виводити одне знання з іншого, цим, надаючи їй систематичність, упорядкованість і узгодженість.

Інакше  кажучи, було визначено метод наведення  ладу у хаотичному колись світі різноманітних  досвідчених знань, рецептів, рішень тощо. Це справжній методологічний прорив. Другий такої ж класу прорив було здійснено лише в Новий час, XVII в., коли було усвідомлено важливістьекспериментально-математических методів, основі яких виросло класичне природознавство.

Створена  античними мислителями логіка (вчення про закони і формах правильного  мислення) ставилася не до самого пізнаваному  світу безпосередньо, а до мисленню про неї!

Тобто об'єктом аналізу стали не речі чи стихії, які розумові аналоги - абстракції, поняття, судження, числа, закони та т.п.

Виявилося, що ця ідеальна реальність по-своєму впорядкована, логічна і закономірною, й зовсім незгірш від, а то й більше, ніж сам матеріальний світ. А розумові операції з ідеальними об'єктами виходили значно більше плідними і значимими навіть у практичному відношенні, ніж ті ж самі маніпуляції зі своїми матеріальними прототипами. Знання хіба що «піднялося» над матеріальним світом, сформувало своє власне, щодо самостійну сферу буття - сферу теорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ І СТРУКТУРА НАУКОВОЇ ТЕОРІИ

Теорія - найбільш розвинена форма наукового  знання, дає цілісне відображення закономірних істотних зв'язків певній галузі дійсності. Прикладами цієї форми знання є класична механіка Ньютона, еволюційна теорія Ч. Дарвіна, теорія відносності А. Ейнштейна, теорія самоорганізуючих цілісних систем (синергетика) та інших.

А. Ейнштейн вважав, будь-яка наукова теорія має відповідати наступним критеріям:

· не суперечити даним досвіду, фактам;

· бути перевіреній на наявному дослідному матеріалі;

· відрізнятися «природністю», тобто. «логічного простотою» передумов (основних понять і основних співвідношень з-поміж них;

· утримувати найбільш певні затвердження: це, що з цих двох теорій з однаково «простими» основними положеннями слід віддати перевагу тій, яка сильніше обмежує можливі апріорні якості систем;

· не бути логічно довільно обраної серед  приблизно рівноцінних і аналогічно побудованих теорій (у разі вона здається найціннішою);

· відрізнятися добірністю і бездоганною красою, гармонійністю;

· характеризуватися  різноманіттям предметів, що вона пов'язує в цілісну систему абстракцій;

· мати широку свою застосування з огляду на те, у межах застосовності її основних понять їй ніколи нічого очікувати спростована;

· вказувати  шлях творення нової, більш загальній  теорії, у межах якої саму себе залишається  граничнимслучаем.[1]

Будь-яка  теорія - це цілісна розвиваючись система  істинного знання (яка включає і елементи помилки), має складну структуру і виконує ряд функцій. У сучасному методології науки виділяють такі основні елементи структури теорії:

· вихідні  підстави - фундаментальні поняття, принципи, закони, рівняння, аксіоми тощо.;

· ідеалізований  об'єкт - абстрактна модель істотних властивостей і зв'язків досліджуваних предметів (наприклад, «абсолютно чорне тіло», «ідеальний газ» тощо.);

· логіка теорії - сукупність певних правив і  способів докази, націлених на прояснення структури та зміни знання;

· філософські  установки, соціокультурні і ціннісні чинники;

· сукупність законів і тверджень, виведених  як наслідків з основоположень даної  теорії відповідно до конкретними принципами.

Наприклад, в фізичних теоріях можна назвати  дві основні частини: формальні обчислення (математичні рівняння, логічні символи, правил і ін.) і змістовну інтерпретацію (категорії, закони, принципи). Єдність змістовного і формального аспектів теорії - джерело її вдосконалювання і розвитку.

Методологічно значної ролі у формуванні теорії грає ідеалізований об'єкт, побудова якого - необхідний етап створення будь-якої теорії, здійснюваний в специфічних до різних областей знання формах. Цей об'єкт виступає як як уявна модель певного фрагмента реальності, а й містить у собі конкретну програму дослідження, що реалізується у будівництві теорії.

Для виділення  в чистому вигляді змісту наукових термінів, що необхідне створення  наукової теорії методологія розробляє  спеціальні методи, наприклад, методи алгоритмізації (>конструктивизации),квантификации, якісного уточнення тощо., й у основу цих методів лягає метод ідеалізації.

Ідеалізація є методом  виділення сутності в чистому  вигляді, тому так важко переоцінити  її роль науці, навіть у історії науки. Так, колись теорією горіння булафлогистонная теорія. Тепер же вона годиться. Кажуть, що вона почала удаваної. Ньютон Сміт, наприклад, стверджує, що всяка справжня в останній момент її створення теорія через 200 років стає удаваної.

Методологія науки  вважає, що теорія є істинної (чи удаваної) не безвідносно, а щодо прийнятих нею ідеалізацій. І це може докорінно інша річ. Так,флогистонная теорія в останній момент її створення стала справжньою щодо прийнятих у той час ідеалізацій, які вводять флогістон. Сьогодні це ідеалізація не приймається, а вводиться поняття кисню. Алефлогистонная теорія не застосовна до ідеалізації кисню як і, як не застосовна і решти газам. Запереченняфлогистонной теорії дасть кисневу теорію горіння. На логіці приймається принцип, який провіщає, що заперечення брехні є істинність, а заперечення істинності брехня. Тому заперечення, скажімо, удаваноїфлогистонной теорії мала б давати справжню кисневу теорію, що ні має сенсу. Звідсифлогистонная теорія не помилкова, а безглузда чи неприйнятна.

Історична наступність  теорій така, що коли істинні теорії не перетворюються на хибні, а стають непридатними за новимиидеализациях. Втім, за новимиидеализациях вони було б неприйнятні й у момент їх створення. Це пояснює вічну істинність математики. Річ у тім, що математика, вивчаючи лише кількісних відносини дійсності, вводить крайні ідеалізації її, які були у Стародавній Греції, залишаються правильними сьогодні й існуватимуть у майбутньому. Якщо їх змінити, то сучасна математика теж незастосовною. На зміну їй прийде більш сучасна.

Кажучи про цілі і можливі шляхи теоретичного дослідження взагалі, А. Ейнштейн підкреслював, що «теорія переслідує мету:

1. Охопити наскільки  можна все явища у тому взаємозв'язку (повнота).

2. Домагатися  цього, узявши в основі якнайменше  логічно взаємно пов'язаних логічних  понять і довільно встановлених  співвідношень з-поміж них (основних  законів і аксіом). Цю мету я  називатиму «логічногоединственностью».[2]

Підбиваючи  підсумки, перелічимо основні функції теорії, як елемента наукового знання:

1.Синтетическая  функція - об'єднання окремих достовірних  знань у єдину, цілісну систему.

2.Объяснительная  функція - виявлення причинних  та інших залежностей, різноманіття  зв'язків цього явища, його  істотних характеристик, законів її походження та розвитку, тощо.

3. Методологічна  функція - з урахуванням теорії  формулюються різноманітні методи, кошти та прийоми дослідницької  діяльності.

4.Предсказательная - функція передбачення. З теоретичних  поглядів на "готівковому" стані відомих явищ робляться висновки про існування невідомих раніше фактів, об'єктів чи його властивостей, перетинів поміж явищами тощо.Предсказание про майбутнє стані явищ (на відміну тих, що є, але що виявлено) називають наукові передбачення.

5. Практична  функція.Конечное призначення будь-який  теорії - бути втіленої в практику, бути «керівництвом до дії»  зі зміни реальної буденної  дійсності. Тож цілком справедливим  є твердження у тому, що нічого  немає практичнішим, чим хороша  теорія.

 

 

 

 

 

 

 

2. ТИПОЛОГІЯ НАУКОВИХ ТЕОРІЙ

Досліджуючи питання сутності та походження наукових теорій, слід звернути увагу до їх класифікацію.Науковеди  і методологи зазвичай виділяють  три типу наукових теорій.

До  першого типу теорій ставляться описові (емпіричні) теорії – еволюційна теорія Ч. Дарвіна, фізіологічна теорія І. Павлова, різні психологічні теорії, традиційні лінгвістичні теорії та іншого подібного начиння. З численних досвідчених даних ці теорії описують певну групу об'єктів і явищ, формулюють емпіричні узагальнення, та був і закони, стаючи базою теорії. Теорії цього формулюються у звичайних природних мовами з допомогою лише спеціальною термінологією. Вони звичайно формулюються явно правила використовуваної логіки й не перевіряється коректність проведених доказів.Описательние теорії носять переважно якісний характер.

Другий  тип наукових теорій становлятьматематизированние наукові теорії, використовують апарат, і моделі математики. У цих теоріях  конструюється математична модель, що є особливий ідеальний об'єкт, замісник і що становить якийсь об'єкт реального світу. Прикладом є логічні теорії, теорії в галузі теоретичної фізики. Зазвичай це теорії засновані на аксіоматичному методі – наявності низки базових аксіом, у тому числі виводяться й інші становища теорії. Часто до вихідним даним аксіомам, що відповідають ознаками очевидності і несуперечливості, додається якась гіпотеза, зведену до рангу аксіоми. Така теорія мусить бути обов'язково перевірено практично.