Структура наукової теорії

Третій  тип – дедуктивні теоретичні системи. До їх побудові привела завдання обгрунтування математики. Першої дедуктивної теорією з'явилися «Почала» Евкліда, побудовані з допомогою аксіоматичного методу. Вихідні становища таких теорій формулюються від початку, потім у теорію включаються лише ті затвердження, які можна отримані через логічне виведення з цього основи. Усі логічні кошти, використовувані у тих теоріях, суворо фіксуються, й докази теорії будуються відповідно до цими засобами. Для побудови дедуктивних теорій зазвичай використовуються особливі формалізовані мови. Такі теорії мають великим рівнем спільності, тому дуже складна проблема інтерпретації цих теорій, перетворення їх формального мови на знання у власному значенні слова.

 

 

 

 

 

3.ФІЛОСОФІЯ І НАУКОВА ТЕОРІЯ

 

Специфічна  роль філософії у науковому пізнанні у тому, що саме філософія постає як знаряддя або засіб пізнання, що наділяє суб'єкт пізнання здатність до теоретичного мисленню. Йдеться тому, що одержують учені свідомо чи неусвідомлено піднімаються до рівня теоретичного осмислення буття й сутності пізнання, що тільки перед ученим розкривається це осмислення буття, можна говорити, що у свідомості даного вченого присутній філософія.

Постає  питання, у вигляді, вона, філософія  присутній? А ще можна відповісти так. Вона є присутньою як логіки й  методології пізнання, як світоглядних схем, картини світу, світорозуміння, як сукупності найбільш фундаментальних наукових положень, з допомогою які людина створює несумісність на розумінні процесів, які у навколишній світ, як образу (парадигми) наукових теорій, певного стилю наукового мислення. У цьому контексті філософія є наукою про найзагальніших універсальних законах буття, формулює такі поняття і категорії, що з своєї абстрактності і загальності можуть синтезувати матеріал, накопичений під від інших формах свідомості, отже створювати синтетичні форми свідомості, вищі інтегральні форми відображення світу. Це форми, як світовідчуття, світорозуміння, картина світу, світогляд, і крізь ці форми інтегрального свідомості, учений наділяється такийрефлектирующей здатністю, як відбивати у категоріях, логічних конструкціях світ довкола себе.

Філософія виникла як нова спроба теоретичного осмислення світу, виявлення універсальних  зв'язків явищ світу. Адже перші філософи стояло - із чого все виникає? Що основою  всього? Це означає, що вони шукали таку абстракцію сутностей, до котрої я можна зводити всі інші абстракції світу. Під «абстракцією» розуміється абстрактне поняття, що відображає якесь одне сутність. Отже, філософія дає нашій пізнання саму методику побудови теорії.

 

 

 

 

 

 

 

4. ТЕОРІЯ  І ЕКСПЕРИМЕНТ

Найважливішим методом емпіричного пізнання є  експеримент, який звичайно включає  у собі спостереження і вимір, і навіть безпосереднє фізичне вплив  на студійовані об'єкти.

Експеримент є безпосереднє матеріальне вплив  на реальний об'єкт чи оточуючі його умови, продуковане з єдиною метою пізнання цього об'єкта.

Під час  експерименту можна виділити такі елементи:

· мета експерименту;

· об'єкт  експериментування;

· умови, у яких перебуває чи поміщається  об'єкт;

· кошти  експерименту;

· матеріальне вплив на об'єкт.

Кожен з цих елементів то, можливо  покладено основою класифікації експериментів. Наприклад, експерименти можна розділяти на фізичні, хімічні, біологічні тощо. залежно від відмінності  об'єктів експериментування. Одною  з найбільш простих класифікацій полягає в різному цілях експерименту.

Метою експерименту то, можливо запровадження  будь-яких закономірностей чи виявлення  фактів. Експерименти, вироблені з  такою метою, називаються «пошуковими». Результатом пошукового експерименту є нова інформація про досліджуваної області. Проте найчастіше експеримент здійснюється з метою перевірки деякою гіпотези чи теорії. Такий експеримент називається «перевірочним». Зрозуміло, що організувати неможливо провести різкого розмежування між двома видами експерименту. Один і хоча б експеримент може бути поставлений для перевірки гіпотези й те водночас дати несподівану інформацію про досліджуваних об'єктах. Так само і результати пошукового експерименту змусить нас відмовитися від прийнятої гіпотези чи, навпаки, дасть емпіричне обгрунтування нашим теоретичним міркуванням. У науці і той ж експеримент дедалі більше обслуговує різні цілі.

Експеримент завжди є питання, звернений природі. Та й щоб питання було осмисленим яка припускалася певний відповідь, він має спиратися на попереднє знання про досліджуваній галузі. Це знання дає теорія, що саме теорія ставить те запитання, у відповідь яке повинна дати природа. Тому експеримент як вид матеріальної діяльності завжди пов'язані з теорією. Спочатку питання формулюється у мові теорії, тобто. в теоретичних термінах, що пропагують абстрактні, ідеалізовані об'єкти. Щоб експеримент міг з відповіддю теорії, це слід переформулювати в емпіричних термінах, значеннями яких є емпіричні об'єкти.

ВИСНОВОК

 

Факти, із якими має справу наукова теорія, можна розділити втричі групи:

· факти, що вона успішно пояснює;

· факти, яких вона не пояснює, але є якась  надія, що з часом їй вдасться;

· нарешті, факти, суперечать теорії.

З розвитком  теорії кількістьобъясняемих нею фактів збільшується. Отримують пояснення відомі факти, відкриваються нові, передбачені теорією. Навіть ті факти, які спочатку здавалися суперечать теорії,переосмисливаются в такий спосіб, що суперечності усувається. А якщо ж все-таки залишаються факти, із якими теорії неможливо вдається впоратися, то вчені зберігають сподівання, що успішний розвиток теорії, зрештою, призведе до поясненню. Ніколи не так, що теорія узгоджується з усіма відомими фактами у сфері. Проте це зовсім значить, що теорія порочна. Розбіжність теорії з декотрими фактами зазвичай сприймається як свідчення недостатню розвиненість теорії. Вчені зберігають у тому, що успішний розвиток теорії призведе до усунення таких розбіжностей. Історія науки показує, що це хороша наукова теорія може тривалий час розвиватися, поступово переробляючи непокірливі факти в що підтверджують приклади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  джерел посилань

1. Бондарєв  В.П. Концепції сучасного природознавства:  Навчальний посібник для студентів  вузів /В.П.Бондарев. - М.:Альфа-М, 2003. - 464 з.

2.Горохов  В. Г. Концепції сучасного природознавства  і техніки:учеб. посібник для вузів - М.:ИНФРА-М, 2000. - 608 з.

3.С.Х.Карпенков.  Основні концепції природознавства:  Навчальний посібник. – 2-геизд.перераб.  ідоп. – М.: Академічний Проект, 2002. – 368 з.

4. Концепції  сучасного природознавства: Навчальний  посібник для студентів вузів  / А.А. Горєлов. – 2-ге вид.,испр. ідоп. – М.: Академія, 2006. –469с.

5. Ейнштейн  А. Та фізика і реальність.- М.:Терра. 2009. – 320 з.