Фізіологічні механізми організації поведінкових реакцій на задоволення біологічних і соціальних потреб

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ

Тернопільський  національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

 

 

 

Кафедра загальної біології та теорії і методики

викладання  природничих дисциплін

 

 

ІНДЗ

З фізіології ВНД, на тему:

«Фізіологічні механізми організації поведінкових реакцій на задоволення біологічних  і соціальних потреб»

Виконав:

Студентка групи  ХП-52

Хіміко-біологічного факультету

Баран Василь

Перевірила:

Волошин О.С.

 

Тернопіль 2013

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                         3

1. Функціональне об'єднання механізмів мозку для здійснення різних поведінкових актів (Анохін П.К., 1968).                                                              4
2. Класифікація потреб:                                                                                             6
1. Біологічні (вітальні) потреби.                                                                         6
2. Соціальні й ідеальні потреби                                                                          8

ВИСНОВОК                                                                                                               11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                 12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Мотивації —  це емоційно забарвлене прагнення людини або тварини задовольнити основні  потреби. Мотивації формуються на основі вибіркового збудження мозкових структур, що призводить до цілеспрямованої  пошукової поведінки. Поняття потреби використовується не тільки для позначення прогалин у пізнанні механізмів мотивації, воно має цілком визначене самостійне значення. Серед провідних ліній еволюційного розвитку життя в розвитку потреб — не вихідних нужд, які задані самою організацією життя та є більш менш постійними, а потреб, які задовольняються за участю спеціальних механізмів, за допомогою власної активності.

Розрізняють мотивації біологічні та соціальні. Біологічні мотивації (голоду, спраги, температурні, страху, агресії, статеві, батьківські та інші) спрямовані на задоволення провідних біологічних потреб організму. Вони є вродженими й формуються на основі спадкових механізмів. Дозрівання різних біологічних мотивацій здійснюється вибірково та послідовно в різні вікові періоди. Наприклад, мотивації голоду й спраги дозрівають раніше, ніж статеві та батьківські. Тварини можуть одночасно відчувати кілька потреб, проте завжди є провідний параметр загальної біологічної потреби, який має назву домінуючого. Це найбільш важлива для виживання особини або роду потреба, яка засаднича в акті поведінки, що спрямована на її задоволення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Функціональне об'єднання механізмів мозку для здійснення різних поведінкових актів (Анохін П.К., 1968).

Сучасна наука  про мозок - нейрофізіологія - базується  на концепції функціонального об'єднання  механізмів мозку для здійснення різних поведінкових актів (Анохін П.К., 1968).

   Функціональною  системою П.К.Анохін назвав єдність центральних і периферичних нейрофізіологічних механізмів, що у сукупності забезпечують результативність того чи іншого поведінкового акту.

   Первісна  стадія формування будь-якого  поведінкового акту названа П.К.Анохіним  аферентним синтезом (у перекладі  з латинської - з'єднання принесеного).

   У  процесі аферентного синтезу  з численних утворень мозку  витягається все те, що було  пов'язано в минулому з задоволенням  даної потреби, тобто вирішується  питання: який корисний результат  повинний бути отриманий у  даній ситуації, при даній комбінації  вихідних збуджень. У результаті  аферентного синтезу приймається  рішення: вибирається один з  можливих варіантів дії, що  найбільше задовольняє вимогам  даної ситуації.

   Нейрофізіологічний  механізм ухвалення рішення заснований  на здатності мозку прогнозувати  параметри майбутнього результату  дії. Цей механізм названий  П.К. Анохіним акцептором результатів  дії. Акцептор результатів дії  (від латинського acceptor - приймаючий) - нейрофізіологічний механізм передбачення  результатів майбутньої дії на  основі узагальнення раніше отриманих  результатів від аналогічних  дій. Передбачення результатів  дії - формування мети дії. "Тому  що у всіх наших діях одержання  того або іншого результату  пов'язане із заздалегідь поставленою  метою, то очевидно, що апарат  акцептора результатів дії практично  є й апаратом мети. З цього  положення випливає, що ціль у  нашому розумінні й у наших  експериментах не є чимось  споконвічним, а підготовляється  складною роботою нервової системи  в стадії аферентного синтезу" (Анохін П.К., 1973).

   На  основі передбачення результатів  дії, що готується, створюється  програма дії. І тільки після  цього відбувається сама дія.

   Хід  дії, результативність його етапів, відповідність результатів сформованій  програмі постійно контролюються  шляхом одержання сигналів про  досягнення мети. Механізм постійного  одержання інформації про результати  чиненої дії названий П.К. Анохіним  зворотною аферентацією. (Аферентація  - збудження під впливом зовнішнього  подразника.) Здійснення кожної дії  постійно супроводжується звіренням  двох комплексів збудження: збуджень, що прогнозують дію, і збуджень, що надходять по ходу здійснення  дії.

   Ці  нейрофізіологічні ланки регуляції  діяльності представлені П.К.  Анохіним у його схемі функціональної  системи.

   На  відміну від І.П. Павлова, П.К.  Анохін трактує підкріплення  поведінкових актів не тільки  ефектом дії безумовного подразника. Дія, за П.К. Анохіним, підкріплюється  його правильністю - аферентними  сигналами про його адекватність  раніше сформованій програмі, завдяки  механізмові зіставлення отриманих  результатів із заздалегідь сформованим  психічним образом цього результату.

Схема функціональної системи як моделі поведінкового  акту (за П.К.Анохіним).

П.К. Анохін довів фундаментальний принцип  системної роботи мозку - принцип  випереджального відображення дійсності, часткою прояву якого служить  і умовний рефлекс.

   Теорія  функціональних систем включила  в єдину систему такі компоненти  поводження, як мотивація, пам'ять,  емоції, передбачення подій, програмування  майбутніх результатів поводження. Відмовившись від спрощено-універсальної  схеми "стимул-реакція", П.К.  Анохін розкрив складний нейрофізіологічний  механізм активної діяльності.(4)

2. 1.Класифікація потреб.

Сьогодні  існують різні підходи до класифікації потреб. Більшість науковців схильні  класифікувати основні потреби  на три основні типи: біологічні, соціальні та ідеальні.

Біологічні (вітальні) потреби. У своїх первинних біологічних формах потреба є нестачею в чомусь. Це відчуває організм. Як правило, те, чого потребують, перебуває в зовнішньому середовищі й необхідне для життєдіяльності організму. Біологічні потреби обумовлені необхідністю підтримувати сталість внутрішнього середовища організму — гомеостаз. Такі потреби виникають при відхиленні параметрів внутрішнього середовища організму від оптимального рівня й задовольняються при його досягненні.

Біологічні  потреби забезпечують нормальну  життєдіяльність організму. Провідними біологічними потребами є:

•    харчова потреба, що характеризується зменшенням в організмі рівня поживних речовин;

•    питна потреба, пов'язана з підвищенням  осмотичного тиску;

•    температурна потреба — у разі зміни температури тіла;

•    статева потреба тощо.

Оскільки  загальні потреби організму різноаспектні, тварини можуть одночасно відчувати кілька потреб. Однак завжди є провідний параметр загальної метаболічної потреби — домінуюча потреба, найбільш важлива для виживання особини або її роду, що будує поведінковий акт, спрямований на її задоволення. Особливе місце в цьому ряді посідає потреба в безпеці. Незадоволеність цієї потреби спричиняє такі відчуття, як тривога і страх. До біологічних потреб належить потреба в економії сили, яка спонукує людину шукати найкоротший, легкий та простий шлях досягнення мети.(3)

Біологічні  потреби (у їжі, воді, безпеці тощо) властиві і людям, і тваринам. Однак  більшість потреб у тварин має  інстинктивний характер. Біологічні потреби людини відрізняються від  аналогічних потреб тварин. Основна  відмінність полягає, насамперед, у  рівні соціалізації біологічних  потреб людини, які можуть істотно  видозмінюватися під впливом  соціокультурних факторів. Так, наприклад, соціалізація харчової потреби спричинила відмінні національні кухні світу  й відповідний етикет споживання їжі. Відомо також, що в деяких випадках люди здатні придушувати в собі біологічні потреби (харчову, статеву тощо), керуючись  цілями вищого порядку.

Найбільш  детально вивчено фізіологічні механізми  задоволення базових потреб організму, таких як голод і спрага.

Основну роль у виникненні почуття голоду відіграє зниження інтенсивності метаболічних процесів у тканинах та зменшення концентрації живильних речовин у крові. Внаслідок цих процесів формується так звана «голодна кров». Відчуття голоду також спричиняють періодичні спорожнювання депо живильних речовин. Це, насамперед, вуглеводи та жири з печінки, м'язової тканини й жирової клітковини. У стінках судин, клітинах печінки та проміжного мозку є так звані хеморецептори. Оскільки їх основна функція полягає в реакції на концентрацію глюкози в крові, їх називають глюкорецепторами. У разі зниження вмісту глюкози в крові вони подають імпульси через відповідні нейрони в гіпоталамус, який формує відчуття голоду.

П. К. Анохіним та К. В. Судаковим було сформовано нейрофізіологічну  теорію голоду, згідно з якою, за зниження рівня живильних речовин в  організмі за рахунок нервової та гуморальної сигналізації збуджуються  харчові центри латеральної частини  гіпоталамусу. Вони починають викликати  посилену дію на кору великих півкуль  головного мозку, формуючи мотивацію  голоду та поведінку, спрямовану на добування  їжі.

Фізіологічні  механізми спраги. Спрага є загальним  відчуттям, яке виникає внаслідок  комбінованої дії багатьох типів  рецепторів, що розташовані як на периферії, так і в головному мозку  людини. Основні нервові структури, які відповідають за регуляцію водно-сольового  балансу, розташовані в проміжному мозку, в гіпоталамусі. На клітинах передніх ядрах гіпоталамусу розміщені  осморецептори. Вони активуються в  разі підвищення внутрішньоклітинної  концентрації солей, тобто тоді, коли клітини втрачають воду. Тому осморецептори  називають рецепторами спраги. Крім осморецепторів, у формуванні відчуття спраги беруть участь й інші рецептори ротової порожнини та глотки. Їх активація викликає відчуття сухості в роті. До комплексу рецепторів спраги приєднуються також рецептори на стінках великих вен.

2.2.Соціальні й ідеальні потреби.

Умовно можна  виокремити дві основні школи  фізіологів вищої нервової діяльності, з різними підходами до визначення природи соціальних та ідеальних  потреб. Одна школа спирається на уявлення Павлова про існування вродженої безумовно-рефлекторної основи поведінки, що має універсальний характер і проявляється в поведінці не лише вищих тварин, а й людини. Друга базується насамперед на ідеях П. К. Анохіна, який розглядає свідомість як сукупність мотивацій. Класик цієї школи П. В. Симонов вважає, що особистість людини визначається сукупністю та ієрархією її потреб (мотивів). Особливості емоційного реагування та темперамент, не кажучи про такі властивості нервової системи, як сенсорика, пам'ять, програмування та реалізація дій, мають другорядне значення. Хоча суб'єктивність емоцій є результатом неповторної індивідуалізації суб'єкта, неповторної історії формування її природних задатків та процесу онтогенетичного розвитку.

Соціальні потреби (зоосоціальні у тварин) можуть бути реалізованими тільки шляхом взаємодії  з іншими особинами свого виду. Задоволення цих потреб формує статеву, батьківську, територіальну поведінку, феномен емоційного резонансу (співпереживання), групову ієрархію тощо. Кожна особа  є шлюбним партнером, батьком  або дитям, господарем території  або прибульцем, лідером або підлеглим. Соціальні потреби спрямовані на забезпечення взаємодії індивіда з іншими представниками свого виду.

Соціальні потреби  складаються з таких основних видів:

•     потреба належати до певної соціальної групи;

•     потреба посідати в цій групі  певне місце відповідно до суб'єктивних уявлень індивіда про ієрархію в цій групі;

•     потреба дотримуватися поведінкових зразків, прийнятих у певній групі.