Кліщовий энцефаліт

    Даних синдромів у хворого не спостерігається, що підтверджує факт відсутності у даного хворого лайм-бореліозу.

    При лабораторній діагностиці: серологічні реакції на КЕ при борреліозі негативні, тоді як на бореліоз позитивні - у даного хворого ми спостерігаємо абсолютно протилежну картину.

    Таким чином, на підставі проведеної диференціальної діагностики, дане захворювання виключається.

 

2. Диференціальну діагностику КЕ необхідно проводити також з поліомієлітом. Кліщовий енцефаліт і поліомієліт об'єднує наявність як загальноінфекційної, так і неврологічної симптоматики. Проведемо їх порівняння.

     Існує дві основні форми поліомієліту:

Непаралітична

Паралітична

     Непаралітична форма ("мала хвороба") це:

короткочасна (3-5 днів) лихоманка, нежить, невеликий кашель, іноді диспептичні явища, можлива наявність легкого протікання серозного менінгіту. Чого не спостерігається при кліщовому енцефаліті.

 

     Паралітичний поліомієліт включає 4 стадії:

препаралітичну

паралітичну

відновну

стадію залишкових явищ.

     На відміну від кліщового енцефаліту продромальний період при паралітичної формі поліомієліту характеризується: нежиттю, кашлем, явищами фарингіту, запором або проносом, підвищенням температури тіла в межах 37,2-37,5 град. С. Тоді як при кліщовому енцефаліті на тлі нездужання і загальної слабкості:

періодично виникають посмикування м'язів фібрилярного або фасцікулярного характеру,

раптово розвивається слабкість в будь-якій кінцівки і з'являється відчуття оніміння, слабкості в ній. Больовий синдром при цьому не характерний.

Головний біль при найменшому посмикуванні голови.

     Для поліомієліту дуже характерна поява раптових паралічів, що частіше розвиваються протягом декількох годин (уражаються передні роги нижньогрудних і поперекового відділів спинного мозку), залучаються переважно проксимальні відділи м'язів, найчастіше нижніх кінцівок, також відзначаються розлади тазових органів. Для кліщового енцефаліту типова локалізація уражень в передніх рогах шийно-поперекового відділу спинного мозку.

     Наростання рухових порушень при поліомієліті відбувається максимально протягом перших двох діб від початку розвитку паралічів, у той час як при КЕ ці явища продовжуються до 7-12 днів.

     Необхідно зазначити, що для КЕ патогномотичні ознаки:

епідеміологічний анамнез

лабораторна діагностика.

     Проведена диференційна діагностика дозволяє виключити поліомієліт.

 

3. Кліщовий енцефаліт у початковій фазі схожий з грипом.

 

    Кліщовий енцефаліт та грип об'єднують:

слабкість

висока лихоманка

жар

озноб

ниючі болі в м'язах і кістках

нудота

блювота

світлобоязнь.

    Однак, для грипу, на відміну від кліщового енцефаліту, характерно:

локалізація головного болю в лобовій і скроневій областях і в області надбрівних дуг

біль при русі очних яблук

сухість і першіння в горлі

сухий і болючий кашель, сухість

закладеність в носі з явищами утрудненого носового дихання

гіперемія слизової оболонки носоглотки, м'якого і твердого неба

можлива наявність трахеїту з болями по ходу грудини

лабораторно: лейкопенія з еозинопенією і нейтропенією, відносний лімфоцитоз і нерідко моноцитоз.

    Необхідно враховувати, що для грипу характерна наявність факту переохолодження, що передує захворюванню грипом.

    Тоді як для підтвердження діагнозу кліщового енцефаліту необхідно врахувати наявність:

епідеміологічних даних (наявність контакту з кліщами)

позитивних серологічних реакцій.

 

7. Лікування 

    Специфічного лікування кліщового енцефаліту не існує. При виникненні симптомів, що свідчать про ураження центральної нервової системи (менінгіт, енцефаліт) хворого слід негайно госпіталізувати для надання підтримуючої терапії. Як симптоматичне лікування часто вдаються до кортикостероїдних засобів. У важких випадках виникає необхідність в інтубації трахеї з подальшим проведенням штучної вентиляції легенів.

   Лікування хворих на ЛХ передбачає проведення комплексної терапії з обов'язковим призначенням етіотропних і патогенетичних засобів.

    Етіотропна терапія хворих на ЛХ показана незалежно від стадії, варіанту та тяжкості перебігу захворювання.

    Рання й адекватна антибіотикотерапія, особливо в перші 10 днів хвороби, значно покращує прогноз; курс і тривалість антибактеріальної терапії залежить від стадії та варіанту захворювання .

    Антибактеріальна терапія в цілому зменшує тривалість МЕ, гарячки, знижує вираженість симптомів дисемінації, запобігає прогресу захворювання й розвитку пізніх стадій, несприятливих щодо результатів лікування й працездатності пацієнтів . У пацієнтів, які отримують антибіотики з приводу мігруючої еритеми, частота розвитку артритів значно нижча порівняно з нелікованими, що дозволяє вважати ранню антимікробну терапію первинною профілактикою ревматичних проявів хвороби.

    Кращими вважаються строки початку лікування не пізніше 4 тижнів. Найширше застосування отримали доксициклін і амоксицилін для лікування ранньої стадії й цефалоспорини 3-го покоління для лікування дисемінованих і пізніх форм хвороби.

Препарати тетрациклінового ряду призначаються в першому періоді хвороби за наявності еритеми в місці присмоктування кліща, гарячки й симптомів загальної інтоксикації за умови відсутності ознак ураження нервової системи, серця, суглобів: тетрациклін по 0,5 г 4 рази на добу або доксициклін по 0,2 г 2 рази на добу, курс лікування 10 днів. Дітям до 8 років призначається амоксицилін усередину по 30–40 мг/кг/добу в три прийоми або парентерально 50–100 мг/кг/добу в 4 ін'єкціях. Азитроміцин по 0,5 г/добу (у разі необхідності — до 1,5 г/добу) — 10–14 днів.

    При виявленні неврологічних, кардіальних і суглобових уражень застосовують пеніциліни. Бензилпеніцилін призначається по 500 тис. ОД в/м 8 разів на добу (з інтервалом строго через 3 год.),тривалість курсу 14 днів.

    Велике значення для попередження хронізації і прогресування органних змін має тривалість лікування: при гострому — 14–21 діб, підгострому — 21–28 і хронічному перебігу — 28 і більше діб.

     У випадках мікст-інфекції (Лаймська хвороба і кліщовий енцефаліт) разом з антибіотиками застосовується протикліщовий гамма-глобулін. Превентивне лікування постраждалих від укусу інфікованого бореліями кліща проводиться тетрацикліном по 0,5 г 4 рази на добу протягом 5 днів або біциліном-3 1,2–2,4 млн ОД внутрішньом'язово одноразово. Лікування проводиться не пізніше 5-го дня від моменту укусу. Ризик виникнення захворювання зменшується до 80 % .

    Патогенетичне лікування

    При інтоксикації парентерально застосовують дезінтоксикаційні розчини: при менінгіті — дегідратаційні засоби. При переважному ураженні нервової системи призначають препарати, що поліпшують мозковий і периферичний кровообіг, активують метаболічні процеси головного мозку, діуретики, анальгетики, антиоксиданти, антидепресанти, за наявності показань (набряк і набухання головного мозку) — глюкокортикостероїди, у період реконвалесценції — вітаміни груп В і РР, плазмаферез, гіпербаричну оксигенацію, фізіотерапевтичні процедури. А у період видужання  — масаж, лікувальна фізкультура, електростимуляція м'язів, лазеротерапія.

    Хворим з ознаками ураження серця призначаються ваготонічні, гіпотензивні, антиаритмічні й метаболічні засоби, ангіопротектори тощо по 0,5 г 3 рази на день, рибоксин по 0,2 г 3–4 рази на день. При виявленні імунодефіциту призначається тималін по 10–30 мг на день протягом 10–15 днів.

 

8. Профілактика 

    В якості специфічної профілактики застосовують вакцинацію, що є надійним превентивним заходом. Обов'язковій вакцинації підлягають особи, які працюють в ендемічних вогнищах ( лісники, геологи і т. д.).  Вакцинація проводиться зарубіжними (ФСМЕ, Енцепур) або вітчизняними вакцинами з основної та екстреної схемами. Основна схема (0, 1-3, 9-12 місяців) проводиться з наступною ревакцинацією кожні 3-5 років. Щоб сформувати імунітет до початку епідсезону, першу дозу вводять восени, другу взимку.

    Екстрена схема (дві ін'єкції з інтервалом в 14 днів) застосовується для невакцинованих осіб, які приїжджають в ендемічні вогнища навесні-влітку. Терміново провакциновані особи імунізуются тільки на один сезон (імунітет розвивається через 2-3 тижні), через 9-12 місяців їм ставиться третій укол.

    Додатково при присмоктуванні кліщів невакцинованим людям вводять внутрішньом'язово імуноглобулін від 1,5 до 3 мл. в залежності від віку. Через 10 днів препарат вводиться повторно в кількості 6 мл .

    Неспецифічні заходи профілактики зводяться до попередження присмоктування кліщів, а також до їх раннього видаленню.

    Уникати відвідування місць проживання кліщів (лісові біотопи з високою травою, чагарником) у травні-червні. У походах слід триматися стежок.

     Застосовувати репеленти, що містять ДЕТА або перметрин.

     Слід надягати одяг з довгими рукавами і штанинами, штанини бажано заправляти в довгі шкарпетки. Волосся слід ховати під головний убір. Щоб було легше помітити кліщів, переважно вдягати світлий одяг.

     Під час перебування в лісі рекомендується регулярно оглядати одяг.

     Після повернення з лісу проводиться огляд одягу і тіла. Оскільки деякі ділянки тіла недоступні самоогляду, слід вдатися до допомоги друзів чи близьких для огляду спини і волосистої частини голови.

     Оскільки личинкові форми кліщів дуже дрібні, їх можна не помітити на одязі. Щоб уникнути їх присмоктування одяг рекомендується випрати у гарячій воді.

     При виявленні кліща, що присмоктався, його слід негайно видалити. Чим раніше кліщ вилучений, тим менше ймовірність зараження. Видаляти кліща можна манікюрним пінцетом або ниткою, обв'язавши її навколо голови паразита. Кліщ видаляється розкачувально-викручувальними рухами. Уникайте роздавлювання кліща! Ранку можна обробити будь-яким дезінфікуючим розчином (хлоргексидин, розчин йоду, спирт, і т. п.).

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Список літератури :

 

1.Н. В. Медуніцин Вакцинологія, 3 вид., М., 2010р

2.Л. Б. Борисов Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія 3 вид., М., 2002

3.Н. Д. Ящук, Ю. Я. Венгеров Інфекційні хвороби - М .: Медицина, 2003. - 10 000 екз . - ISBN 5-225-04659-2.

4. Ананьєва Л.П. Лайм-борелиоз, или иксодовые клещевые борелиозы. Частина 1. Этиология, клиника, диагностика // Инфекции и антимикробная терапия. — 2002. — Т. 4, № 2. — С. 42-45.

5. Ананьєва Л.П. Лайм-боррелиоз, или иксодовые клещевые борелиозы. Частина 2. Лечение и профилактика // Инфекции и антимикробная терапия. — 2002. — Т. 4, № 3. — С. 68-71.

 

6. Бабкін А.В. Клинико-иммунологическая характеристика поздних кожных проявлений иксодовых клещевых боррелиозов в Северо-Западном регионе России: Автореф. дис.… канд. мед. наук. — СПб., 1998. — 24 с.

 

7. Наказ МОЗ України від 16.05.2005 № 218: Методичні рекомендації з епідеміології, діагностики та профілактики іксодового кліщового бореліозу (хвороби Лайма) в Україні.

 

8. Самсон А., Маркевич В. Поражение нервной системы при иксодовых клещевых борелиозах // Ліки України. — 2004. — № 10. — С. 22-23.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київський міський пологовий будинок № 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кліщовий енцефаліт, хвороба Лайма. Етіологія, патогенез, клінічні прояви лабораторна діагностика, епідеміологія, лікування, профілактика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                       Реферат 

                                                                                       медичної сестри

                                                                                       гінекологічного відділення

                                                                                       Маркіної О. В. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ

2013