Лекция по "Медицине"

Важливим фактором є розчинність токсичних речовин  у рідких середовищах організму, яка впливає не тільки на швидкість  проникнення речовин в організм, а й на характер їхньої дії. Причому чим більша розчинність токсичної речовини, тим вища її токсичність. Особливе значення має розчинність промислових отрут у ліпідах, бо це зумовлює нейротропну (наркотичну) дію цих отрут. Хлор, двоокис сірки легко розчиняються у секреті верхніх дихальних шляхів, а отже, уражують переважно їх. Фосген та окиси азоту здійснюють свій вплив у бронхах, альвеолах.

Небезпека отруєння токсичною речовиною залежить і  від її концентрації під час вдихання повітря. За більшої концентрації речовин отруєння відбувається швидше і симптоми його виражені сильніше. Поряд з концентрацією суттєво збільшує токсичність речовини тривалість контакту з нею. Численні фактори навколишнього середовища можуть також посилювати або ослаблювати дію хімічних речовин. Наприклад, за високої температури повітря виробничих приміщень порушується терморегуляція, розширюються кровоносні судини, збільшуються потовиділення, частота дихання, посилюється кровообіг. Це сприяє надходженню токсичних речовин в організм через органи дихання і шкіру. Крім того, висока температура повітря збільшує леткість токсичних речовин І концентрацію їх у повітрі робочої зони. Це відмічається за наявності в повітрі парів бензину, ртуті, а також чадного газу, хлорофосу та ін.

Висока вологість  повітря також може збільшувати токсичність деяких отрут у зв'язку з прискоренням їх гідролізу, накопичуванням речовин на поверхні слизової оболонки, зміненням агрегатного стану. Так, за підвищеної вологості повітря посилюють свою токсичність такі речовини, як хлороводень, хлорид фтору та ін.

Зміни атмосферного тиску також впливають на токсичність речовин. У разі роботи в умовах підвищеного тиску (у кесоні, барокамерах) підсилене надходження токсичних речовин в організм відбувається внаслідок збільшення парціального тиску газів і парів в альвеолярному повітрі. При цьому посилюються функції дихання, кровообігу, центральної нервової системи. В умовах зниженого тиску повітря перебувають льотчики, космонавти, при цьому дія токсичних речовин посилюється явищами гіпоксії та гіпоксемії, що відбивається на стані деяких систем організму.

Токсичний ефект  хімічних речовин залежить і від  індивідуальних властивостей організму. Так, вагітні жінки чутливіші до впливу таких токсичних речовин, як свинець, ртуть, бензол та ін. Індивідуальна чутливість до промислових отрут залежить від стану здоров'я людини Наприклад, особи із захворюванням крові чутливіші до токсичних речовин, які впливають на кровотворні органи, із захворюваннями легень — до дії подразнюючих речовин і пилу тощо, тому особи з певними захворюваннями не допускаються до робіт, під час виконання яки можливий контакт з токсичними речовинами.

Надходження токсичних  речовин крізь шкіру прямо  залежить від розчинності цих  речовин у воді, площі зіткнення  з шкірою і швидкості кровотоку в ній. В разі не додержання правил особистої гігієни можливе потрапляння токсичних речовин через травний канал (.під час пр¹ймання їжі, паління).

Професійні  отруєння можуть виникати тоді, коли вміст шкідливих речовин у повітрі робочої :зони перевищує ГДК, а також в разі неправильної організації праці, порушення правил техніки безпеки і промислової санітарії, відсутності заходів профілактики дії токсичних речовин. Професійні отруєння можуть бути гострими і хронічними:

• гострі професійні отруєння виникають короткий проміжок часу (не більше однієї аміни або доби),
• хронічні — в разі вдихання незначних концентрат токсичних речовин протягом тривалого часу.

Причиною хронічних  отруєнь є поступове накопичення  токсичної речовини в організмі  або підсумовування змін, які викликаються її впливом. Клінічні симптоми отруєння розвиваються поступово. Деякі хімічні речовин й можуть кликати як гострі, так і хронічні отруєння (бензин, чадний газ, бензол), інші—тільки гострі (синильна кислота) або тільки хронічні (свинець, марганець).

Крім гострих  і хронічних отруєнь виробничі  хімічні речовини можуть здійснювати  загальний неспецифічний вплив, зумовлюючи зниження загальної неспецифічної  опірності організму до Інших  шкідливих дій, наприклад інфекцій. Можуть розвиватися підгострі отруєння, які займають проміжне місце між гострими і хронічними і виникають після більш тривалого впливу токсичних речовин порівняно з гострим отруєнням.

Отруєння  сірководнем. Сірководень — безбарвний газ із запахом тухлих яєць, зустрічається як професійна шкідливість у шкіряній промисловості, на цукрових заводах, в процесі виробництва штучного шовку, видобування нафти тощо. ГДК сірководню у повітрі робочої зони становить 10 мг/м³. В організм він надходить в основному крізь дихальні шляхи, але може проникати і крізь шкіру. Окислюючись до сірки і сульфатів, сірководень виводиться з організму нирками, а деяка кількість його (7%) у незміненому вигляді виділяється крізь легені. Ця речовина здійснює сильний подразнюючий вплив на слизову оболонку очей і дихальних шляхів, уражує центральну нервову систему.

Гостре отруєння сірководнем характеризується відчуттям  паління в очах, сльозотечею, світлобоязню, нежитем, відчуттям шкрябання у  горлі і за грудиною, кашлем. За тяжкого  отруєння порушуються функції дихальної і серцево-судинної систем, з'являється блювання. У подальшому може розвинутися коматозний стан зі смертельним кінцем. За більш сприятливого перебігу кома може змінитися руховим збудженням з наступним глибоким сном.

Клінічна картина  підгострої інтоксикації сірководнем розвивається повільніше: з'являються головний біль, запаморочення, загальна слабкість, швидка стомлюваність, пітливість, нудота, блювання, понос. Наслідком тих форм отруєння можуть стати головний біль, бронхопневмонія, міокардіодистрофія, інфаркт міокарда, органічні захворювання центральної нервової системи тощо.

Хронічне отруєння сірководнем характеризується розвитком хронічних запальних захворювань очей, верхніх дихальних шляхів, порушенням функції органів травлення. Внаслідок контакту шкіри з розчином сірководню можливе виникнення дерматитів та екземи.

Отруєння  нітрогазами. До нітрогазів належать непостійні суміші різних окисів азоту. Як професійна шкідливість нітрогази зустрічаються у виробництві азотної кислоти, мінеральних добрив, при вибухових роботах та ін. ГДК нітрогазів у повітрі робочої зони у перерахунку на двоокис азоту становить 5 мг/м³.

Нітрогази надходять в  організм крізь дихальні шляхи. Симптоми гострого отруєння, як правило, розвиваються приблизно за 6 год. після вдихання нітрогазів.

Існує 4 форми клінічної картини отруєння:

1. форма подразної дії, якій властиве подразнення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів;
2. оборотна форма — характеризується аноксемічним станом організму (зниження вмісту і парціального тиску кисню в крові), в крові виявляють підвищений вміст метгемоглобіну;
3. шокоподібна форма, яка характеризується миттєвим виникненням симптомів ядухи: судоми, зупинка дихання, можлива смерть;
4. змішана форма—спостерігається в разі сполучення ознак перших двох форм.

Хронічне отруєння нітрогазами найчастіше проявляється запаленням верхніх дихальних шляхів, бронхітом, руйнуванням зубів. Можливі порушення обміну речовин, функції центральної нервової системні, серцева недостатність, зниження артеріального тиску.

Отруєння бензолом. Бензол — це безбарвна рідина, яка легко випаровується за кімнатної температури. Застосовується для отримання фенолу, нітробензолу, малеїнового ангідриду. ГДК бензолу в повітрі робочої зони — 5 мг/м³. В організм надходить у вигляді пари крізь дихальні шляхи, а в рідкому стані — крізь шкіру; зумовлює наркотичний і судорожний вплив. Бензол діє на нервову систему та органи кровотворення. Гострі отруєння у виробничих умовах виникають рідко: внаслідок аварії, під час очищення цистерн, в яких містилися бензол чи його гомологи (ксилол, стирол). При цьому спостерігаються головний біль, запаморочення, парестезії, блювання. Дія дуже високих концентрацій бензолу може зумовити непритомність і смерть внаслідок паралічу дихального і судинорухового центрів. Це отруєння; може ускладнитися захворюванням легень, ураженням печінки тощо. Виражені форми інтоксикації відрізняються значною сталістю, зниженням опірності до інфекцій, захворюваннями крові (лейкоз, анемія, агранулоцитоз).

У разі хронічного отруєння бензолом хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, слабкість, швидку втомлюваність, дратливість, порушення сну, поганий апетит, кровоточивість ясен, носові кровотечі. При цьому спочатку спостерігається лейкоцитоз, а потім лейкопенія. Пізніше розвиваються тромбоцитопенія, ретикулоцитоз, анемія.

Профілактика  професійних отруєнь. Науково-технічний прогрес, механізація та автоматизація виробничих процесів сприяють оздоровленню умов і характеру праці, а також зниженню професійно)'! і загальної захворюваності трудящих.

Оскільки причинами професійних  отруєнь можуть бути різні порушення  технологічних процесів, експлуатації обладнання, санітарно-технічних пристроїв  і засобів індивідуального захисту, а також застосування недостатньо вивчених нових хімічних речовин, то основним запобіжним заходом при цьому є додержання правил техніки безпеки і промислової санітарії.

Одним із радикальних заходів  захисту від впливу промислових отрут є заміна їх неотруйними або менш токсичними речовинами, наприклад, заміна свинцевих білил цинковими, жовтого фосфору — червоним. Сюди відноситься також введення нової технології, яка виключає надходження токсичної речовини у повітря робочої зони (наприклад, загартування металу струменем високої частоти замість використання свинцевих ванн). Велику роль у профілактиці професійних отруєнь відіграє санітарно-гігієнічна експертиза речовин, що використовуються на промислових підприємствах, гігієнічна стандартизація цих речовин, а також хімічної сировини і продукції, наприклад, обмеження вмісту миш'яку в сірчаній кислоті, ароматичних вуглеводнів — у бензинах і т. ін.

Високий профілактичний ефект  дають комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів з дистанційним управлінням або впровадження безперервних технологічних процесів, що сприяє усуненню порушень герметичності обладнання, ручних операцій і контакту з токсичними речовинами; винесення виробничого обладнання із закритих приміщень на відкриті майданчики тощо.

Важливим заходом профілактики отруєнь є обладнання раціональної припливно-витяжної вентиляції, в тому числі місцевої — витяжних шаф або парасольок на місцях проведення робіт, зв'язаних із виділенням шкідливих газів і парів. При цьому площа відтулини шафи повинна бути якомога меншою, а швидкість руху повітря в ній має становити 0,25—1,5 м/с. Якщо перелічені технічні і санітарно-технічні заходи не ліквідують повністю вплив токсичних речовин на організм, то можна застосувати засоби індивідуального захисту (протигази, респіратори, спецодяг тощо).

Важливу роль відіграють і медико-санітарні заходи. До них належать обов'язкова реєстрація всіх випадків професійних отруєнь з метою виявлення й усунення їхніх причин. Для повного і своєчасного виявлення випадків хронічних професійних отруєнь і запобігання їм, а також з метою попередження порушення стану здоров'я трудящих передбачають обов'язкові попередні (при вступі на роботу) і наступні періодичні медичні огляди робітників. Терміни періодичних медоглядів встановлюють залежно від строку можливої появи хронічного отруєння. Результати періодичних медоглядів дають змогу визначити профілактичну необхідність переводу працівника на іншу роботу, направлення в будинки відпочинку, на спеціальне лікування тощо.

У випадку можливого впливу токсичних речовин на виробництві передбачають: скорочений робочий день, додаткову відпустку, спеціальне і профілактичне харчування. Профілактичне харчування (0,5 л молока) сприяє підвищенню загальної опірності організму, оскільки він отримує повноцінні білки, мінеральні елементи, вітаміни. Під спеціальним харчуванням розуміють спеціальні раціони, складені з урахуванням механізму дії токсичної речовини, з якою стикаються робітники. Наприклад, якщо процес роботи передбачає застосування фосфору, то в раціон має входити необхідна кількість вуглеводів, вітамінів групи В і аскорбінової кислоти та обмежена кількість жирів. У профілактиці гострих і хронічних професійних отруєнь важливе значення мають систематичний контроль за станом повітряного середовища на промислових підприємствах і додержання гігієнічних нормативів вмісту токсичних речовин у повітрі робочих приміщень (ГОСТ 12.1.005—88).