Інфакрт міокарда

План

1. Клініко-фізичне обґрунтування застосування реабілітації пацієнтів при інфаркта міокарда.

2. Проведення реабілітації  з урахуванням стану реабілітації.

3. Види реабілітації що  застосовуються .

4. Види фізіологічної  реабілітації.

5. Санаторно-курортне лікування. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Клінікофізичне обґрунтування застосування реабілітації пацієнтів при гострого інфаркта міокарда.

Впродовж останніх 20 років  інфаркт міокарда, як одна х форм ішемічної хвороби серця, є основною причиною смертності населення в  більшості країн світу. За даними ВООЗ, цей показник у віці 50-54 роки складає 404-367 чол. на 100 тис. населення. В Україні від ІМ щорічно помирають  близько 150 тис. чоловік, а 25% хворих на ІМ стають не працездатними.

Інфаркт міокарда- гостре захворювання, зумовлене виникненням одного або декількох вогнищ ішемічного некрозу в серцевому м’язі у зв’язку з абсолютною або відносною недостатністю коронарного кровообігу, а також реакція організму на це пошкодження.

В переважній більшості випадків причиною ІМ є атеросклероз вінцевих артерій, що ускладнився або тромбозом  або крововиливом у бляшку. У молодому віці ІМ може виникати у зв’язку  з функціональними розладами  коронарних артерій.

В переважній більшості випадків (більше 88% всіх інфарктів) безпосередньою причиною є обтюрація судин «набухлою» атеросклеротичною бляшкою, її розрив і локальний коронароспазм. Оголюються колагенові волокна, відбувається активація тромбоцитів, запускається каскад реакції згортання,, який приводить до гострої оклюзії коронарної артерії.

Атеросклеротичні зміни  виявляють в всіх трьох гілках. Вважають, що після 40 років стеноз коронарних артерій зростає вдвічі, після 60 років- утричі. При ІМ стенозуючий коронаросклероз виявляють у 93-95%, коронаротромбоз 20-27%.

Патолого-анатомічні стадії:

І- ішемія (18-24 години)- порушення  мікроциркуляції, нагромадження недоокислених продуктів.

ІІ- некроз (2 доби- 10-12 днів)- ділянка брудно-сірого забарвлення, оточена жовтою облямівкою, потім в неї починає вростати сполучна тканина.

ІІІ- стадія рубцювання (до 2-2,5 місяців)

ІV- постінфарктний атеросклероз.

Залежно від глибини ураження розрізняють:

Транмуральний( або проникаючий) ІМ, що характеризується наявністю патологічного зубця Q на ЕКГ (Q- інфаркт- за міжнародною номенклатурою);

Інфаркт без зубця Q (дрібно вогнищевий).

Термін «ІМ із зубцем Q»  та «ІМ без зубця Q» коректніше відображають наслідки тромбозу коронарних артерій, ніж широко вживані терміни  «трансмуральний ІМ» і «нетрансмуральний ІМ» .

Поширення зони ураження в  межах 48-72 годин від початку захворювання називають затяжним ІМ, виникнення нового вогнища некрозу в межах  від 3-ї до 28-ї доби називають рецидивом  ІМ, а після 28 діб – повторним  ІМ. До 28 діб ІМ розрізняють як гострий, а пічля 28 діб діагноз змінюють на іншу форму ІХС – післяінфарктний кардіосклероз.

В 99% випадків ІМ виникає  в лівому шлуночку, що пов’язано  з анатомічними особливостями вінцевого  кровоплину. Залежно від локалізації некрозу, ІМ буває переднім (передньо-перегородковий, передньо-перегородково-верхівковий, передньо-боковий), заднім(нижній, діафрагмальний, задньобазальний), циркулярним. Часто при нижньому ІМ лівого шлуночка одночасно уражається і правий шлуночок.

Клінічні варіанти ІМ:

Больовий – типовий  клінічний перебіг, основним проявом  при якому служить ангінозний біль, незалежний від пози і положення  тіла, від рухів і дихання; біль має удушаючий, давлючий, роздираючий характер з локалізацією, у всій передній грудній стінці з можливою іррадіацією в плече, шию, спину, епігастральну ділянку; характерне поєднання з гіпергідрозом, різкою загальною слабкістю, блідістю шкірних покривів, збудженням, руховим занепокоєнням.

Абдомінальний – виявляється  поєднанням болів в епігастрії з диспепсичними явищами – нудотою, що не приносить полегшення, блювотою, гикавкою, відрижкою, різким здуттям живота; можлива іррадіація болю в спину, напругою черевної стінки і болючість при пальпації в епігастрії.

Атиповий-больовий – больовий синдром має атиповий характер по локалізації (наприклад лише в зонах  іррадіації – горлі і нижній щелепі, плечах, руках) і по характеру.

Асматичний – єдина ознака, при якій присутній напад задишки, що є проявом гострої застійної серцевої недостатності (серцева астма).

Аритмічний – порушення  ритму є єдиним клінічним проявом.

Цереброваскулярний – в клінічній картині переважають ознаки порушення мозкового кровообігу; непритомність, запаморочення, нудота, блювота, можлива осередкова неврологічна симптоматика.

Малосимптомний – найбільш складний для розпізнавання варіант, що діагностується ретроспективно за даними ЕКГ.[6]

При інфаркті міокарда (ІМ) існує 3 фази реабілітації: лікарняна (гостра), видужання і підтримувальна.

Перша фаза виконується на лікарняному етапі, друга і третя  фази — після виписування зі стаціонару на санаторному, поліклінічному та диспансерному етапах.

Причиною недостатності  міокарду можуть бути надмірні фізичні  навантаження, токсичний вплив збудників  інфекційних захворювань, захворювання залоз внутрішньої секреції. Масаж  сприяє розширенню капілярною сітки, посиленню  периферійного і загального кровообігу. Виконання прийомів масажу слід починати з м’язів спини: прогладжування (від крижів до підпавової ямки) – площинне основою долоні, напівколове розтирання кінчиками вказівного пальця, середнього персневого пальця і мізинця; погладжування.

Далі за загальноприйнятою  методикою треба провести масаж  довгих, найширших і трапецієподібних м’язів спини: поглажування – глибоке, безперервне, гребнеподібне; розтирання методом пиляння; розминання – поздовжне, поперечне; вібрація – безперервна методом рублення, поплескування. Рублення і поплескування в ділянці між лопатками слід виконувати обережно, пом’ятаючи про їх збуджувальну дію на легені і серце. Поглажуванняобхоплювальне безперервне.

За наявності серцево-судинної недостатності 1 ступеня допускаються такі прийоми: вібрація – преривна методом легкого рублення та поплескування в ділянці серця, ритмічне стиснення в ділянці грудної клітки.

У разі розширення меж серця  виконують преривну вібрацію методом пунктирування в ділянці остистого відростка VІІ шийного хребця.

Масаж нижніх і верхніх  кінцівок рекомендують проводити широкими штрихами, але без затримки на окремих  ділянках. Виконують прийоми щодня  по 20 хв протягом 20-30 днів.

Під час сеансу необхідно  стежити за станом пацієнта, його диханням і пульсом. Масаж треба припинити, якщо обличчя хворого почервоніло  або зблідніло, з’явилося відчуття стиснення в грудях, біль у ділянці серця.

 

 Фізіотерапія при ІМ

 

Завдання фізіотерапії, що застосовується при наслідках інфаркта: усунути розлад окислювальних процесів та гіпоксію, позитивно вплинути на розподіл крові на периферії, розширити коронарні судини, максимально мобілізувати колатералі, поліпшити живлення міокарда, викликати позитивні емоції, підвищити функціональну адаптацію організму.

У відновний період лікування  складається з психологічних  заходів та фізіологічних (суворий  ліжковий режим, молочно-рослинна дієта, медикаментозні засоби – знеболюючі, судинорозширювальні, антикоагулянти, вазо- та кардіотонічні)

З методів фізіотерапії застосовується:

1) магній-електрофорез на  ділянку серця. Тривалість сеансів  – починають з 5 хвилин, долаючи  при кожному сеансі 1 хв і доводячи до 10 хв, через день. Курс лікування о 12 процедур (призначають з 15-20 дня після інфаркту);

2) новокаїн-електрофорез. Активний  електрод з прокладкою 6-8 см розташовують  на ділянці лівої ключиці, другий  електрод, в середній третині  внутрішньої поверхні лівого  передпліччя. 10-15 хв, щодня або через день (через 2 місяці після інфаркту);

3) дарсонвалізація зон  Геда-Захаріна (не пересуваючи електрод, без розряду), 3-5 хв, щодня;

4) мікрохвильова терапія  ділянки серця 10 хв, через день;

5) аероіонізація дихальних  шляхів 10-15 хв, щодня або через день;

6) ванни (по Гауффе), 36-41є при повільному підвищенні температури води;

7) лікувальна гімнастика  за спеціальним комплексом у  ліжку. При ІМ середньої тяжкості  призначають через 3-4 тижні, при  важких і повторних інфарктах  – через 4-6 тижнів. Гімнастику  починають з вправ для ніг  і рук, що чергуються з глибоким  диханням, 7-10 хв., щодня. Застосовують  за умови зворотнього розвитку процесу та поліпшення самопочуття. При дрібно вогнищевому інфаркті міокарда ЛГ можна призначати із середини 2-го тижня. Перехід на ІІ режим – в кінці 3-го тижня, на ІІІ режим – до кінця 4-го тижня.

 

 Ароматерапія постінфарктних хворих

 

Ефірні масла позитивно  впливають на серцево-судинну систему. З їх допомогою можна благотворно  впливати на перебіг ішемічної хвороби  серця, на порушення серцевого ритму, оскільки деякі компоненти рослинних  ароматичних речовин і їх композицій здатні розширювати коронарні судини, що сприяє поліпшенню постачання м’язів серця киснем і глюкозою, нормалізують ліпідний обмін. Рослинні ароматичні речовини, що мають антиритмічну активність, покращують процеси провідності, знімають аритмії.

Ефірні масла нормалізують артеріальний тиск: знижують його при  гіпертонії і підвищують при гіпотонії, що пояснюється поліпшенням живлення серцевого м’яза.

Ароматерапія при ІМ дає позитивну динаміку параметрів серцево-судинної системи. Вона супроводжується поліпшенням як суб’єктивних, так об’єктивних показників. Поліпшення суб’єктивного стану хворого виражається в зниженні частоти або припинення нападів стенокардії. Підвищуються резервні можливості серцево-судинної системи, що характеризується збільшенням толерантності до фізичних навантажень

Принцип дії на власні сили організму. Ароматерапія передбачає дію не лише на причини і патологічні зміни при захворюваннях, але і, перш за все,стимулює, підвищує захисні сили організму. Думка про те. Що організм людини має величезні потенційні можливості боротьби з хворобами, була висловлена ще Гіппократом.

Принцип індивідуальності. Завжди слід пом’ятати , що біологічно активні речовини ароматів діють на людину через його психіку, нюх, душу, тому застосовуючи при оздоровленні надає пацієнту лише приємні запахи. Самий сильнодіючий аромат не дасть належного ефекту, якщо він не приємний пацієнтові.

Принцип різносторонньої  дії. Аромат рослин єкомплексом різних біологічно активних речовин, тому одні і ті ж аромати можуть використовуватись для лікування декількох захворювань, і в той же час для лікування якогось конкретного захворювання можна використовувати різні ефірні масла. Наприклад, масло лаванди є одним з кращих антисептиків, а також може надавати седативний ефект, покращувати настрій, усувати втому, депресію, головний біль.

Принцип дозування. Слід пом’ятати і про відчуття міри: як би не сподобався аромат пацієнтові, не забувати про головну заповідь Гіппократа: «Не нашкодь!». Істотну роль в ефективності ароматерапії грає доза аромату. У ароматерапії не може бути шаблонів, а лише схема. Завдання ароматерапевта – підібрати індивідуальну комбінацію ароматів для кожного конкретного пацієнта. Практичний досвід показує, що менші дози можуть надати набагато більший ефект, особливо якщо проблема носить емоційний і психологічний характер. Завжди слід пом’ятати єдине правило: малі дози ефірних масел є стимуляторами, а великі дози пригноблюють життєво важливі процеси в організмі.

Принцип поєднання ароматерапії і інших методів лікування. Ароматерапія може використовуватися як самостійно, так і в комплексі з іншими нетрадиційними (психотерапія, рефлексотерапія, фізіотерапія, масаж) і медикаментозними методами лікування. Ароматерапія і традиційні методи лікування взаємно підсилюють дію один одного. Так, наприклад, при спільному вживанні ефірних масел (лимон, лаванда, чайне дерево) і антибіотиків бактерицидний ефект посилюється в 4-10 разів.[3]

 

 

 

 

 Комплекс фізичних вправ для реабілітації постінфарктних хворих

 

Підготовчий етап дорівнює 7-8 дням; проводиться в щадно-тренуючому режимі низької інтенсивності (50% від порогової потужності). Індивідуальні і групові заняття проводяться щодня по 20-35 хвилин під керівництвом методиста з ЛФК в залі з використанням дихальних, гімнастичних вправ і тренажерів. Самостійні заняття в домашніх умвахпродяться щодня на тренажерах по 10-15 хвилин.

Основний етап складає 20-22 дні і проводиться в тренуючому режимі низькому і середньої ( 50-65 % від порогової потужності). Індивідуальні і групові заняття в залі ЛФК щодня в тиждень по 40 хвилин із збільшення в програмі тренування витривалості до 65-75% часу заняття. Самостійні заняття проводяться щодня на тренажерах по 30-45 хвилин.