Інфакрт міокарда

Підтримуючий етап – аналогічно, із збільшенням часу заняття і  підтримкою оптимальної інтенсивності, рівної 65-75-85% від порогової потужності навантаження. Тривалість групових і індивідуальних тренувань в залах ЛФК складає в середньому 6 тижнів.

 Санаторно-курортний етап реабілітації хворих

У реабілітації хворих, що перенесли  ІМ на другому санаторному етапі, первинна роль відводиться лікувальній  гімнастиці і іншим формам ЛФК. Задачі на цьому етапі: відновлення фізичної працездатності хворих, психологічна реадаптація, хворих, підготовка хворих до самостійного життя і виробничої діяльності. Всі заходи на санаторному  етапі проводять диференційовано  залежно від стану хворого, особливостей клінічного перебігу хвороби, супутніх хвороб і патологічних синдромів. Ця програма є природним продовженням госпітальної фази реабілітації; у  ній передбачається поступове збільшення тренуючих і побутових навантажень.

Лікувальну гімнастику в  санаторії виконують груповим методом. У заняття включають вправи для  всіх м’язових груп і суглобів у  поєднанні з ритмічним диханням, вправи на рівновагу, увагу, координацію  рухів і розслаблення. Складність і інтенсивність вживаних вправ  зростає від рівня до рівня. Фізичне  навантаження може бути підвищене за рахунок включення вправ з  предметами (гімнастичні палиці, булави, гумові набивні м’ячі, обручі, гантелі), вправи на снарядах (гімнастична стінка, лавка), використання циклічних рухів (різні види ходьби, біг підтюпцем) і елементів рухливих ігор. Після  завершального розділу занять показані елементи аутогенного тренування, сприяючі поступовому відпочинку, заспокоєнню  і цілеспрямованому самонавіянню.

Також хворим призначається  прогул очна ходьба загальною тривалістю до 2-2,5 годин. Пік ЧСС при навантаженнях  – 100уд/хв., тривалість 3-5 хв, 3-4 рази на день.

При задовільній реакції  на навантаження, відсутності посилення  явищ коронарної і серцевої недостатності  переходять на режим активності.

Режим рухової активності розширюється за рахунок інтенсивності  тренувальних і побутових навантажень, тривалість занять ЛГ збільшується до 30-40 хв., ЧСС може досягти до 110 уд/хв. Тривалість кожного такого піку ЧСС і фізичного навантаження тренуючого рівня повинна скласти 3-6 хв.

Водні види спорту для реабілітації після  інфаркта міокарда (плавання, гребля)

На етапі інтенсивних  тренувань заняттях з хвори, що перенесли ІМ, певне місце займають також водні види спорту – веслування і плавання. Циклічний характер рухів, ритмічна, спів дружня робота м’язів роблять ці засоби лікувальної фізкультури вельми ефективними. Веслуванням можна займатись на природних водоймищах або в залах на спеціальних тренажерах. Плаваня є засобом різносторонньої дії на організм людини, у тому числі на серцево-судинну систему.

Дії водного середовища в  основному обумовлені впливом температурного, механічного чинників і хімічних подразників. Зіткнення з тілом  великої маси води сприяє його значному охолоджуванню. Тому втрати тепла заповнюються шляхом підвищення теплоутворення. Відомо, що шкіра є обширною рефлексогенною зоною, основним місцем температурних і механічних подразників. Як правило у відповідь на їх дію в організмі виникає цілий ряд складних фізіологічних реакцій, які сприяють пристосуванню його до нових умов зовнішнього середовища. До цих реакцій відносяться розширення і звуження судин шкіри, зміна швидкості кровоточу, збільшення інтенсивності обміну речовин, зміна функції дихання і серцево-судинної системи. Розкриваються і починають функціонувати додаткові капіляри, змінюється просвіт судин і проникність стінок капілярів, що впливає на характер тканинного обміну.

Ліквально-тренуюча дія плавання найсильніша тоді, коли воно технічно правильне. Отже, ще на суші треба звернути увагу на вивчення правильної техніки плавання. Стиль брас – один з ефективних способів лікувального плавання. Він сприяє ритмічному і повному диханню – у зв’язку з циклічністю робочих рухів, що поєднується з диханням, а також ефективнішим видихом, який посилюється завдяки тиску води на грудну клітку і передню стінку живота.

Методика лікувального плавання брасом на відміну від спортивного  має деякі специфічні межі. Вона характеризується великими інтервалами  між робочими циклам, у поєднанні  з тривалим, повільним видихом  у воду і паузами після нього. Гребок руками робиться в горизонтальній площині майже до лінії плечей. Це сприяє більшому розширенню грудної  клітки. Руки під час гребка –  прямі.

Для різноманітності і  додання заняттям більшої емоційності  доцільно поряд з брасом застосовувати  інші способи плавання, якщо вони, звичайно, реальні для освоєння хворим. Тренувальний цикл лікувального плавання складається  з 3-х періодів: підготовчого, основного  і завершального. Заняття можна  проводити 2-3 рази на тиждень, тривалістю від 40-50 хвилин, неодмінно під керівництвом лікаря або методиста по лікувальній  фізкультурі. У басейні температура  води має бути 26є, повітря 24-26 є.

Заняття лікувальним плаванням  повинно передувати підготовчому періоду  в гімнастичному залі. На цьому  етапі необхідно звертати особливу увагу на дихальні вправи у поєднанні  з повітряними ваннами, проведення водних процедур (обтирання, обливання, душ, ножні ванни). Тривалість підготовчого періоду, як правило, від 2-4 тижнів. Зрозуміло, при цьому неодноразово здійснюється лікарсько-педагогічний контроль. Далі підготовчий період занять проходе  в басейні. У заняття включаються  дихальні вправи.

Основний період складається  із занять дихальною гімнастикою, загартувальних процедур, і власне лікувальним плаванням. Заняття проводяться 3 рази на тиждень. На початку заняття – лікарський контроль, далі підготовча частина проводиться у воді з поступовим зниженням навантаження. Загальний об’єм навантаження залежить від рухового режиму.

Первинне завдання занять полягає в адаптації хворих до незначних умов водного середовища і вченні його рухам у воді. На наступному етапі ставиться завдання вивчення певного способу плавання (брас, для деяких досить підготовлених-кроль  на грудях).

На завершальному етапі  завдання є поступове збільшення об’єму плавання відповідно до індивідуальних можливостей. Група тих, що займається комплектується залежно від віку, перенесеного інфаркт, попередньої плавальної підготовки. Особливу увагу слід приділяти всіляким вправам в залі і у воді, направленим на збільшення екскурсії грудної клітки, діафрагми, нормалізації легеневої вентиляції, функціонального вдосконалення, як основної, так і допоміжною мускулатури.

Лікувальний біг для реабілітації після інфаркту міокарда

Останніми роками найбільш вживання отримав так званий біг  підтюпцем, що проводиться в повільному темпі, з поступовим збільшенням  дистанції або часу пробігу. Такий  біг для кардіологічного хворого  може бути навіть адекватніший, ніж  ходьба в середньому темпі. Проведені  спостереження показують, що він  добре переноситься людьми різного  віку – від молодого до похилого. У деяких хворих можуть застосовуватися полегшені варіанти, наприклад біг по спуску.

Одночасно тренується дихання, міняється газообмін і енергетика, відбуваються зміни в м’язовій і  кістково-суглобовій системах. Ефективність дії бігу багато в чому залежить від відношення до нього самого хворого. Так, деякі переконані, що біг –  мало не єдиний засіб укріпити своє здоров’я, і дійсно, об’єктивні дані підтверджують позитивну дію  бігу на стан таких хворих. Інші ж, навпаки, зовсім не збиралися займатися бігом, але їх умовили хоч би на деякий час побігати: в цьому випадку  найчастіше вплив тренувань виражений  в значно меншій мірі.

Біг є вправою, завдяки  якій удосконалюється витривалість, але в рівній мірі він може бути вправою швидкісного плану. Біг  застосовується і самостійно, і як елемент, що входить в інші вправи. Можливість легко дозувати навантаження робить лікувальний біг доступним  для людей різних вікових груп. Проте не слід забувати, що, не дивлячись  на простоту, що здається, біг – вельми сильнодіючий засіб, яким потрібно користуватися розумно. При виборі початкової дози навантаження треба враховувати індивідуальну підготовленість людини, а також його вагу. Сильні і досить розтягнені м’язи нижніх кінцівок дають можливість почати з тривалішої пробіжки. Але, безумовно, перевага у виборі початкового дозування бігу – завжди залежить від стану серцево-судинної і дихальної систем.

Спочатку треба вибрати  рівну трасу без підйомів і  спусків. Кращим місцем для бігу є  луги, доріжки, покриті травою, просіки  в хвойному лісі. Не рекомендується, особливо на самому початку тренувань, бігати по бетонних шосе. Тверде, нерівне  покриття може привести до травм опорно-рухового апарату. Ряд особливостей має біг  зимою. Найбільш зручний для бігу в цю пору року м’який, але пружний  грунт. Абсолютно виключається біг по обмерзлому ґрунту і в ожеледь.

Найбільш часті причини  зайвої напруги при бігу – це надмірний нахил тіла вперед і  згинання його в кульшових суглобах. Така напруга усувається відведенням  плечей назад, випрямленням тулуба і  підтягуванням живота. Відхилення тулуба назад може залежати від слабкості  м’язів живота, тому їх потрібно укріплювати. Тіло при бігу не повинно розгойдуватися. Для цього треба ставити ноги по одній лінії, без розвороту  носків назовні. Слід розслабляти напругу  тулуба і ті групи м’язів, які  не приймають участі в підтримці  правильної постави і у виконанні  рухів кінцівками. Це досягається  спеціальними вправами на розслаблення м’язів рук, ніг і верхнього поясу  як на місці, так і в русі. Слід навчити хворого розслабляти  спочатку одні групи м’язів, потім  інші, і всі разом. Гарною вправою, що привчає розслабляти м’язи, є  розпрямлення і опускання рук  під час бігу. Інколи напруга м’язів тулуба відбувається внаслідок неправильного  положення голови - закидання назад, опускання підборіддя до грудей.

Дихати при бігу слід ротом  і носом. Закінчуючи тренування, доцільно провести самомасаж ніг – протягом 10-20 хвилин.

Дозований біг на тренувальному  етапі може бути рівномірним, змінним, інтервальним і повторним.

Рівномірний – біг з  постійною швидкістю при частоті  серцевих скорочень до 120-130 в хвилину. Швидкість постійна, поступово збільшується об’єм бігу (за часом), і лише на окремих  етапах тренування збільшується швидкість. Такий різновид бігу реальний лише після 12 місяців спеціального дозованого бігового тренування

Змінний – біг по відрізках  від 50 до 200 м з постійною зміною швидкості від повільної до середньої.

Повторний – пробіжка однакових  відрізків з постійною швидкістю  і інтервалами між ними. Його принципи можуть бути, зокрема, наступними: вся  дистанція розділяється на відрізки по 100-200 м; швидкість невисока, як і  при тривалому бігу; інтервал відпочинку – пасивний або з виконанням ходьби і гімнастичних вправ; тривалість інтервалу  відпочинку залежить від підготовленості.

Фітотерапія при інфаркті міокарда

Як допоміжний засіб хворі, що перенесли інфаркт міокарда, можуть використовувати один з пропонованих рецептів, але лише після консультації з лікарем. Зазвичай їх застосовують вже у стадії рубцювання інфаркту.

1.У багатьох країн Європи  великою популярністю користується  глід. Вживається він у вигляді  настоїв, настойок, екстракту.

а) 1 ст. л. квіток глоду залити стаканом окропу, настояти протягом 2 годин  в закритому посуді. Процідити. Приймати по ј стакана 3-4 рази в день до їди;

б) 1 ст. л. плодів глоду залити 1 стаканом окропу і настояти в закритому посуді протягом 2 годин на гарячій плиті, не доводячи до кипіння. Процідити.

в) 1 ст. л. квіток або плодів глоду настояти протягом 1 тижня  в 1 стакані горілки в закритій посуді. Процідити. Приймати по 20-25 крапель  в невеликій кількості кип’яченої води 3-4 рази в день до їди.

2. Адоніс весняний застосовується  в народній медицині багатьох  країн при різних серцевих  захворюваннях. Настій трави регулює  діяльність серця, розширює коронарні  артерії, нормалізує серцевий  ритм при тахікардії, зменшує  застійні явища, володіє заспокійливою  дією. Чану ложку сухої трави  адоніса залити одним стаканом окропу. Щільно накрити. Дати настоятися протягом 2 годин, процідити, приймати по 1 ст. л. 3 рази на день.

3. у народній медицині  використовують водний настій  і спиртну настоянку арніки  гірської, яка розширює коронарні  судини, покращує живлення серцевого  м’яза, прискорює ритм серця,  знижує рівень холестерину в  крові:

а) 1 ч. л. квіткових кошиків  арніки гірської, залити 1,5 стаканом окропу і настояти в закритій посуді протягом 2 годин. Процідити, приймати по 1 ст. л. 3 рази на день перед їдою;

б) 2 ч. л. ложки коріння  арніки гірської, залити 2 стаканами  холодної води, довести до кипіння. Приймати по 1 ст. л. 2 рази в день, перед  їжею.

4. Белозер болотний у минулому широко використовувалася в народній медицині. Це коштовна, але забута лікарська рослина. Одна з його народних назв – «сердечник». Белозер регулює серцево-судинну діяльність, володіє заспокійливою і сечогінною дією. Застосування: 1 ч. л. трави, залити 1,5 стакана окропу. Щільно закрити кришкою, через 2 години процідити. Приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день.

5. Календула лікарська  (нагідки) як цілюща рослина  була відома ще в древній  Греції. Водний настій і спиртна  настойка квіткових кошиків заспокоюють нервову систему, знижують артеріальний тиск, підсилюють діяльність серця, уповільнюють ритм серцевих скорочень, володіють знеболюючою дією. Застосування: 2 ч.л. квіток календули залити 2 стаканами окропу. Настояти протягом 15 хвилин під кришкою. Процідити. Приймати Ѕ стакана 4 рази на день.