Ішемічна хвороба серця поняття,виникнення,клінічні прояви фізична реабілітація

Для осіб, що страждають серцево-судинними захворюваннями, фізичні вправи є найважливішим реабілітаційним засобом і засобом вторинної профілактики.

Механотерапію використовують у вигляді занять на тренажерах, переважно під час санаторно-курортного лікування, з метою підвищення функції серцево-судинної системи і фізичної працездатності.

Працетерапію застосовують на заключних етапах реабілітації. Використовують відновну працетерапію, що націлена на відновлення тимчасово зниженої працездатності. У випадках тривалих важких серцево-судинних захворювань, що призвели до часткової втрати виробничих навичок, або коли хворі не встигли набути спеціальності і кваліфікації, застосовують професійну працетерапію. Її мета - максимально можливе відновлення професійних навичок або підготовка хворого до оволодіння новою професією [3; 4; 16; 20; 27].

Робота з психологом проводиться в тому випадку, якщо вона потрібна.

Показання і протипоказання до застосування лікувальної гімнастики

Фізичні вправи як засіб лікування і реабілітації показані при всіх захворюваннях серцево-судинної системи. Протипоказання носять лише тимчасовий характер. Лікувальна фізична культура протипоказана в гострій стадії захворювання (міокардит, ендокардит, стенокардія та інфаркт міокарда в період частих і інтенсивних приступів болю в області серця, виражених порушеннях серцевого ритму), при наростанні серцевої недостатності, приєднанні важких ускладнень з боку інших органів.

При знятті гострих явищ і припиненні наростання серцевої недостатності, поліпшенні загального стану варто приступати до занять фізичними вправами [3; 4; 16; 20; 27].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Методи дослідження

Для вирішення поставлених задач використовувався метод теоретичного аналізу і узагальнення науково – методичної літератури та мережі інтернет.

2.1.1.Аналіз науково  – методичної літератури

В процесі дослідження були вивченні сучасні вітчизняні і закордонні літературні джерела, присвячені вивченню клінічних особливостей ІХС, впливу кінезітерапії і інших засобів і методів фізичної реабілітації на процеси відновлення функцій ССС, принципів застосування засобів фізичної реабілітації в кардіології.

Результати вивчення спеціальних науково – методичних і документальних матеріалів дозволили отримати уявлення про стан досліджуваного питання, узагальнити данні, які стосуються відновлюваної терапії при ІХС, підібрати адекватні методи дослідження. В процесі роботи над курсовою роботою був проведений аналіз 40 джерел наукової і спеціальної літератури, із них 33 країн СНД, 5 – іноземних та 2 сайти мережі інтернет.

2.2.Організація  дослідження

Дослідження проводились на базі бібліотек Національного університету фізичного виховання і спорту України, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Національної наукової медичної бібліотеки України.

Дослідження проводились в три етапи:

Перший етапбув присвячений детальному дослідженню і аналізу сучасних літературних джерел, що дозволило оцінити стан проблеми, визначити ціль і задачі дослідження, узагальнити принципи побудови програми фізичної реабілітації в комплексній терапії ІХС.

На другому етапі була складена програма фізичної реабілітації при ІХС.

На третьому етапі були сформовані висновки, завершено оформлення курсової роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3ПРОГРАМА ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ІХС

3.1 Методичні особливості застосування комплексної терапії при ІХС

Реабілітація при ІХСнаправлена на відновлення стану ССС і повернення організму до попереднього рівня фізичної активності.

На початку курсу лікувальної гімнастики застосовується неглибоке довільне дихання, без затримки. Проводиться навчання правильному видиху, носовому подиху. Важливе значення при профілактиці гіпостазів в нижніх відділах легень має і так зване діафрагмальне дихання. Слід врахувати, що поглиблення дихання робить значнийвплив на кровонаповнення серця і загальний кровообіг, тому дозування повинна бути індивідуальною. Загально-розвиваючі вправи застосовуються в наступній послідовності: спочатку - задіюючі дрібні м'язові групи, потім - середні і обмежено- великі. Для поступового наростання навантаження в процедурах застосовується принцип розсіювання: після вправ, що викликають деяке зусилля або задіюючі великі м'язові навантаження, включаються вправи на розслаблення. Особливу роль грають темп і ритм виконання процедур. У першій половині курсу вправи, як правило, виконуються в повільному темпі, в другій - цілком адекватний середній і швидкий темп .

Так, рекомендується в перші дні виконувати наступний комплекс вправ: 
1)поглиблене дихання; 
2) згинання та розгинання в дистальних суглобах кінцівок з паузами відпочинку між окремими вправами.

Далі обсяг рухів збільшується за рахунок додавання ротаційних рухів, амплітуди їх виконання. У цьому режимі вважається важливим освоїти самостійний підйом таза і підготувати хворого до поворотів на бік.У постільному режимі, перехідному в напівпостільний, вправи виконуються як і раніше у вихідному положенні лежачи. Проте навантаження зростає за рахунок збільшення амплітуди рухів, переходу після адаптації до положення сидячи, з виконанням спочатку елементарних, а потім і більш складних по координації вправ.Освоєння пози сидячи проводиться поступово, спочатку пасивно, за допомогою, всього на 1-2 хв. Далі час перебування в положенні сидячи збільшується, дозволяється опускати ноги з ліжка, виконувати елементарні вправи. Сидіти до 15-25 хв. кілька разів на день, кількість процедур лікувальноїгімнастики разом з самостійними заняттями тепер збільшується до 4 на день.

У руховому режимі поступово продовжує збільшуватися в процедурах кількість вправ і загальний рівень навантаження. Важлива роль відводиться вправам статичного і динамічного характеру, які виконуються з деяким зусиллям, вправам на координацію і тренування вестибулярного апарату. Застосовуються вправи, що імітують необхідні в побуті руху. Ходьба проводиться 2-3 рази на день у поєднанні з вправами лікувальної гімнастики і без них як самостійна форма лікувальної фізкультури. Рухи при ходьбі однакові за структурою, стереотипно повторюються , вони добре узгоджуються з фазами дихання.

У подальшому навантаження в комплексі лікувальної гімнастики зростає завдяки введенню вправ у вихідному положенні стоячи, ходьби - із збільшенням дистанції.Процедури лікувальної гімнастики призначаються 3-4 рази на день. При цьому тренувальна доза встановлюється дещо менше, ніж порогова, що викликає болі в області серця. Темп - 60-70 кроків за хвилину . Дистанція - 50-200 кроків, вона щодня збільшується на 100 кроків. Перед випискою з клініки хворі в середньому повинні проходити 1000-1200 кроків протягом 10 хв.

У програмі реабілітації хворих на ІХС особливе місце займає варіант дозованої ходьби - підйом по сходах. В умовах ретельного дозування і контролю така форма лікувальної фізкультури може з успіхом використовуватися на даному етапі реабілітації. Поступовість в освоєнні ходьби по сходах досягається не тільки збільшенням числа сходинок, але й способом їх подолання .

I спосіб полягає в полегшенні  спуску і підйому з приставленням однієї ноги до іншої, яка вже стоїть на сходинці. При підйомі ноги - видих, при приставленні - вдих. Хворий тримається однією рукою за перила, іншою - спирається на методиста.

II спосіб відрізняється  тим, що приставленняноги і зупинка робиться не на кожній сходинці, а через 3-4 після вдиху і з початком видиху серія сходинок повторюється.

На III спосіб переходять тільки за сприятливих реакціях хворого при застосуванні попередніх способів. Об'єктивніше за все це підтверджується електрокардіологічний обстеженням. III спосіб представляє звичайний підйом по сходах, як це робить здорова людина. Однак не слід забувати про поєднання кроків з правильним диханням і робити зупинки на кожній сходовій площадці.

 Дихальні вправи включаються  в процедури порівняно частіше, так само, як і вправи на розслаблення. Використовуються більш тривалі і часті паузи відпочинку. Абсолютно протипоказані різкі, статичні зусилля, глибокі нахили і присідання.

До виписки зі стаціонару у багатьох хворих, не відбувається повного завершення репаративних процесів і відновлення скорочувальної здатності міокарда. Подальше лікування вони проходять в поліклінічних умовах або переводяться в приміські спеціалізовані кардіологічні санаторії. Весь цей етап поділяється на кілька рухових режимів: щадний, щадно - тренуючий, тренуючий.

Тепер вправи виконуються у всіх вихідних положеннях, ускладнюються з координації, збільшується силовий компонент з наступним розслабленням м'язів. Вводиться ігровий метод проведення занять, ширше використовуються вправи, що підвищують вестибулярну і ортостатичну стійкість. Тривалість занять збільшується до 30-40 хв. На цьому етапі відновної терапії знаходить широке застосування дозована ходьба. Вже раніше була показана її позитивна роль у формуванні компенсаторних механізмів. Але разом з тим тільки її однієї недостатньо для усунення наслідків тривалого обмеження рухової активності хворого. Тому для профілактики та корекції наслідків необхідно достатня різноманітність використовуваних м'язових рухів. І все ж дозована ходьба привертає до себе увагу лікарів і методистів простотою, доступністю і порівняльною легкістю дозування. 

Санаторне лікування є важливим етапом реабілітації хворих хронічною ішемічною хворобою серця з постінфарктним кардіосклерозом. Комплексний вплив відпочинку санаторного режиму, кліматичних факторів, лікувальної фізкультури дозволяє отримати виражений позитивний інтегральний ефект. Важливим критерієм переведення в санаторій є рівень активності хворого, досягнутий у стаціонарі.

Проведення реабілітації в умовах кардіологічного санаторію слід розділити на два етапи. Перший з них - приміський санаторій, другий - передбачає спрямування на санаторно - курортне лікування. Направлення на санаторно -курортне лікування стає реальним в більш пізні терміни.

На курорті хворі, як правило, отримують терапію, що включає в себе загальний санаторний режим, активний руховий режим, газові або мінеральні ванни, денний сон на відкритому повітрі, а також фізіотерапію, тощо. Виникаючі напади стенокардії напруги купіруються прийомом нітрогліцерину або валідолу.

Необхідно підкреслити, що програма реабілітації спрямована не тільки на відновлення фізичних сил хворих, але і на стабілізацію їх емоційної сфери. Заходи з реабілітації повинні позбавити хворих від почуття страху, підвищеної підозріливості і зробити їх менш залежними від прийому лікарських препаратів. Перебування на курорті,де застосовуються фізичні вправи з їх вираженим позитивним психотерапевтичним впливом, є оптимальним для вирішення не тільки фізичного, а й психологічного аспекту реабілітаційної програми.

Ранкова гігієнічна гімнастика, надаючи тонізуючу дію, є досить важливою формою, так як дозволяє організму хворих легше перебудуватися від нічного відпочинку до активної денної діяльності.

Методика ранкової гігієнічної гімнастики передбачає використання невеликої кількості вправ, що охоплюють основні м'язові групи. Недоцільно включення в комплекси вправ, складних у координаційному відношенні. Велика увага повинна приділятися емоційному фактору - це відноситься до загального стилю проведення гімнастики, поведінці методиста - реабілітолога, використанню вправ, що роблять позитивний вплив на емоційну сферу. Найбільш поширеним є груповий метод проведення ранкової гімнастики.

3.2 Програма реабілітації при ІХС

Методика лікувальної гімнастікі розробляється, залежно від приналежності хворого до однієї з трьох груп, за класифікацією ВООЗ. 
До I групи віднесено хворих зі стенокардією без перенесеного інфаркту міокарда;

До II групи– зпостінфарктним кардіосклерозом ;

До III групи– зпостінфарктній аневризмі лівого шлуночка . 
Фізічне навантаженнядозують  виходячи з визначення стадії :

I ( початкова ) - клінічні ознаки коронарної недостатності спостерігаються після значних фізичних и нервово - психічних напруг ;

II ( типова ) - коронарна недостатність виявляється після навантаження ( швидка ходьба , підйомі сходами, негативні емоції, тощо)

III ( різко виражені ) - клінічні  симптоми патології відзначаються при незначних фізичних напругах або в стані спокою .

Виділяють 5 періодів ведення реабілітаційних заходів : 
I - Ранній ( 1 - 3 - ї день); 
II - палатний ( > 4 - 6 -й день); 
III - малих тренувальних навантажень( > 7 -15-й день); 
IV - середніх тренувальних навантажень( > 16 - 25 -й день); 
V - підвищених тренувальних навантажень ( з26 - 30 -го Дні виписки Із стаціонару ) . 
Тривалість періодів різна і залежить від кожного окремого випадку.

Завдання ЛГ 
> Сприяння регулювання координованоїдіяльності всіх ланок системи кровообігу ; 
> Розвиток резервних можливостей ССС людини ; 
> Поліпшення коронарного і переферичного кровообігу ; 
> Поліпшення емоційного стану пацієнта ; 
> Підвищення та підтримка фізичної працездатності ; 
> Вторинна профілактика ІХС .

Комплекс РГГ 
 Вправа 1: ВП - стоячи, руки на поясі. 1. Руки в сторони - вдих ; 2. руки на пояс - видих. 4-6 разів. Дихання рівномірне. 
 Вправа 2: ВП - Теж. 1. Руки вгору - вдих ; 2. нахил вперед - видих . 5-7 разів. Темп середній. 
 Вправа 3: ВП - Стоячи, руки перед грудьми .1.Руки в сторони - вдих; 2.ВП. - видих. 4-6 разів. Темп повільній. 
 Вправа 4: ВП. – Сидячи.1.Зігнуть праву ногу - вдих ; 2. ВП – видих. 3-4 іншою ногою. 3-5 разів, темп середній. 
 Вправа 5: ВП - Стоячи біля стільця. 1. Сісти - видих ; 2 ВП - вдих. 5-7 разів, темп повільний. 
 Вправа 6: ВП - Сидячі на стільці. 1.Присісти попереду стільця ;2.ВП. Подих не затримувати. 5-7 разів, темп повільний. 
 Вправа 7: ВП - теж, ноги випрямлені, руки вперед. 1.Зігнути ноги в колінних суглобах, руки - на пояс; 2.ВП. 4-6 разів, темп середній. 
 Вправа 8 : ВП - Стоячи , руки перед грудьми . 1.Відвести руки убік - вдих ; 2.ВП. - Видих . 4-6 разів, темп середній. 
 Вправа 9 : ВП - Стоячи . 1. Праву нога і рука вперед. 2.ВП. 3-4 -Теж з лівої ноги. 3-5 разів, темп середній. 
 Вправа 10 : ВП–О.С . 1. Випад вперед лівою, руки вперед. 2.ВП. 3-4 теж лівою. 5-7 разів, темп повільний. 
 Вправа 11 : ВП - руки до плечей. 1-4 4 кругові оберти в плечових суглобах вперед, 5-8 назад. 4-6 повторень,темп повільний, амплітуда максимальна. 
 Вправа 12 : Ходьба - 30 с. дихання довільне.