Фізіологія сечоутворення і сечовиділення у тварин

Мета роботи: набути навичок з визначення фізичних властивостей сечі.

Матеріали та обладнання: свіжоотримана сеча, мірний циліндр на 100 мл, вата, урометр, секундомір, термометр.

Хід роботи: визначення кількості сечі. Зібрати сечу у тварини за 1 год, а якщо є можливість, то й за більший проміжок часу. Кількість сечі виміряти в мірному циліндрі і розрахувати виділення її за добу. Здорові тварини за добу виділяють: коні - 3-6 л, велика рогата худоба - 5-12, вівці і кози - 0,5-1, свині - 2-4, собаки - 0,3 -1 л сечі. Збільшення виділення її за добу називається поліурією, зменшення - олігоурією, припинення утворення - анурією. Колір сечі краще визначати в циліндрі на білому тлі. Сеча більшості тварин прозора, жовтого кольору. У жуйних сеча буває світло-жовтого до світло-коричневого кольору; у коней - від блідо - до буро-жовтого; у свиней - світло-жовтого; у собак - світло-жовтого кольору. При патології колір сечі змінюється: при цукровому діабеті - безбарвна, при гематурії, гемоглобінурії, міоглобінурії - від темно-коричневого до криваво-червоного, при збільшенні кількості жовчних пігментів - від жовто-зеленого до темно-коричневого. Колір сечі може змінюватися і після застосування лікарських речовин, а також при годуванні червоним буряком. Прозорість сечі краще визначати при денному світлі в прозорій посуді. Свіжа сеча від здорових тварин прозора. У однокопитних тварин сеча каламутна від присутності кристалів вуглекислого кальцію. Помутніння свіжоотриманоїсечі обумовлено присутністю в ній крові, бактерій, слизу, крапельок жиру.

Консистенцію сечі визначають шляхом переливання її з посудини в посудину. У великої рогатої худоби, свиней, овець вона рідка, водяниста, у коней - слизова внаслідок домішки муцину. Запах сечі специфічний для кожного виду тварини і залежить від її концентрації. При тривалому зберіганні сечі на повітрі запах у неї стає аміачним; при розпаді тканин сечового міхура, пухлин - гнильним; фруктовий запах сечі у корів буває при кетозі.Щільність сечі визначається урометром зі шкалою 1,000-1,060.

Для визначення щільності сечі циліндр ємністю 100 мл обережно заповнити сечею, в яку повільно опустити урометр, стежачи за тим, щоб він не стикався зі стінками циліндра. Відзначити поділ урометра, внести поправку на температуру досліджуваної сечі. При цьому на кожні 3 С вище 15 С слід додати, а нижче - відняти 0,001 від показання шкали урометра. Наприклад, якщо показання урометра при 18 С буде 1, 015, то з температурною поправкою щільність сечі складе 1,016.

У здорових тварин щільність сечі коливається в межах (г/мл або кг/л): у великої рогатої худоби - 1,015-1,045, свиней - 1,010-1,030, коней - 1,020-1,050, собак - 1,020 -1,050.

При протеїнурії, глюкозурії, проносах, сильній блювоті, тривалому потінні щільність сечі збільшується, при хронічних нефритах, нефросклерозі - зменшується.

8.6 Хімічне дослідження сечі

Мета роботи: оволодіти методами хімічного дослідження сечі.

Матеріали та обладнання: індикаторний папір, рН-метр, реактиви для визначення білка, цукру, кетонових тіл, свіжоотримана сеча.

Хід роботи: рН сечі слід визначати за допомогою рН-метра або індикаторного паперу. Для визначення реакції сечі взяти універсальний папірець і змочити його сечею. За кольоровою шкалою універсального паперу визначити рН сечі.

Дослідження сечі на вміст білка.

 У пробірку налити 1-2 мл концентрованої азотної кислоти. Потім повільно по стінці додати  рівний об'єм сечі. Шари між  рідинами не змішувати. На їх кордоні з'являється коричневе кільце як наслідок взаємодії сечових пігментів з азотною кислотою. Сеча, яка містить білок, на кордоні рідин дає мутнувате кільце. Проба з азотною кислотою є дуже чутливою, завдяки чому виявляється незначна кількість білка-до 0,033%.

Визначення цукру в сечі.

У пробірку відміряти 4 мл реактиву Ніляндера (цитрат вісмуту-2 г, сегнетова  сіль-4 г, 10%-вий розчин гідроксиду натрію-100 мл), додати 2 мл свіжої сечі і нагріти суміш протягом 3-4 хв. За наявності цукру в сечі суміш мутніє і набуває забарвлення від коричневого до чорного. Проба виявляє 0,1 г цукру в 100 мл сечі. Для контролю провести аналогічну реакцію, але замість сечі до реактиву Ніляндера додати 2 мл Н 2 О.

9.Дослідження сечовиділення

Сечовиділення - це періодичне виведення сечі з сечового міхура. При його дослідженні звертають увагу на позу тварини, силу й характер потоку сечі, тривалість акту сечовиділення, його частоту, добову кількість сечі. Показники сечовиділення у здорових тварин залежать від їх виду, статі, фізіологічного стану, виду корму, температури зовнішнього середовища.

Поза тварин при сечовиділенні не змінюється у бугаїв, баранів, козлів. Корови і свиноматки вигинають спину, розставляють тазові кінцівки і піднімають хвіст, жеребці розставляють тазові кінцівки і злегка присідають. Кобили дещо виставляють вперед тазові кінцівки і злегка згинають їх, а після закінчення сечовиділення у них спостерігається мигання соромітних губ. У кнурів при сечовиділенні скорочуються м'язи препуцію і черевної стінки, самки собак присідають, самці зупиняються біля «сечових місць» і піднімають одну із тазових кінцівок.

Сила й характер потоку сечі при її виділенні. У бугаїв, баранів і козлів сеча виводиться повільним тонким потоком, у корів - сильним дугоподібним. У жеребців потік сечі сильний, остання порція її виділяється поштовхоподібно при скороченні черевних м'язів. Кнури випускають сечу переривистим потоком.

Тривалість акту сечовиділення у корів 1-2 хв. У кнурів, бугаїв, баранів, козлів цей акт триваліший.

Частота сечовиділення та добова кількість сечі у тварин різних видів коливається у певних межах.

У хворих тварин спостерігаються розлади сечовиділення та сечоутворення. До розладів акту сечовиділення відносять полакіурію, олігакурію, ішурію, дізурію, енурез, странгурію.

Полакіурія - часте сечовиділення. Буває наслідком посиленого діурезу, якщо нирки виробляють багато сечі при хронічному нефриті, діабеті, розсмоктуванні ексудатів і транссудатів або захворюваннях сечового міхура (уроцистит, новоутворення, камені), коли підвищується чутливість рецепторів слизової оболонки, при ірадіації подразнення на слизову оболонку сечового міхура з боку нирок (нефрити, пієліти, ниркові камені), очеревини (перитоніт), піхви і матки (вагініт, ендометрит), надавлюванні на сечовий міхур переповненого кишечника або зміщеної матки. Характерним для полакіурії є постійні натужування з виділенням невеликих порцій сечі.

Олігакурія - невелика кількість сечовиділень з тривалими проміжками між ними. Спостерігається при зневодненні організму внаслідок сильного проносу, блювання, потовиділення, недостатньої кількості питної води, розладах ковтання, захворюваннях нирок і серцево-судинній недостатності.

Ішурія - часткове або повне припинення виділення сечі з переповненого сечового міхура, коли секреція нирок не порушена,буває частіше у самців. Спостерігається при здавлюванні і травмі уретри, закупорюванні її сечовими каменями або піском, судорожному скороченні сфінктера сечового міхура, парезі або паралічі його стінок. Ішурія рефлекторного походження може виникати при ураженні головного та спинного мозку, загальних тяжких захворюваннях різної етіології, розвитку запалення у сусідніх з сечовим міхуром органах (перитоніт, новоутворення та ін.). При ішурії внаслідок механічних перешкод і спазму сфінктера тварина занепокоєна (сечові коліки) і часто набуває пози для сечовиділення, а при ішурії внаслідок захворювання нервової системи позив до сечовипускання відсутній.

Дізурія - утруднення сечовиділення, яке зустрічається при хворобах сечостатевої системи, і характеризується сильним скороченням черевного пресу. Одночасно чути стогнання, віддихи тварин. При паралітичному затриманні сечі напруження черевного пресу при сечовиділенні відсутнє.

Енурез (нетримання сечі) - мимовільне виділення сечі без прийняття відповідної пози і активної участі самої тварини. Сеча при цьому виділяється безперервно або періодично невеликими порціями. Нетримання сечі спостерігається при ураженні сакрального відділу спинного мозку внаслідок травм хребта, інфекційних хворобах, що супроводжуються розслабленням сфінктера уретри (чума собак, лістеріоз корів), у молодих і старих собак при ослабленні сфінктера сечового міхура та зниженні тонусу внаслідок запалення. Мимовільне виділення сечі буває також при обмороках та тривалому залежуванні тварин.

Странгурія - болісне виділення сечі маленькими потоками або краплями, що супроводжується тенезмами. При цьому тварина стогне, неспокійна, оглядається на черево, махає хвостом, б'є задньою кінцівкою по тілу. Странгурія спостерігається при запаленнях сечового міхура і уретри, пошкодженні слизової оболонки сечовими каменями, простатиті, сказі.

Від странгурії необхідно відрізняти болісний позив на сечовиділення при незначній кількості сечі у сечовому міхурі. Тварина часто набуває пози для сечовипускання при сильних і болісних натужуваннях, а сечі виділяється мало або вона зовсім не виділяється. Тенезми можуть з'являтися при циститах, сечокам'яній хворобі, а у самок, крім того, подразненні піхви лікарськими речовинами.

У випадку порушення сечоутворення виникають поліурія, олігурія, ніктурія, анурія.

Поліурія - збільшення добової кількості сечі внаслідок підсилення фільтрації або послаблення реабсорбції її у нирках. У здорових тварин поліурія може виникати при згодовуванні великої кількості соковитих кормів, збільшенні даванок води, при нервовому збудженні. У хворих тварин вона спостерігається в період видужання після гарячкових станів, розсмоктування набряків, ексудатів і транссудатів. Як тимчасове явище поліурія спостерігається у тварин при підвищеному осмотичному тиску крові, під дією сечогінних і серцевих препаратів, підвищеному кров'яному тиску у нирках, а також внаслідок порушення нервово-ендокринної регуляції сечовиділення. Тривала патологічна поліурія виникає при діабетах, ураженні паренхіми нирок (цироз), хронічних нефриті й пієліті, аліментарній дистрофії. Кількість сечі при діабеті у коня може досягати 50 - 60 л за добу.

Олігурія - зменшення загальної кількості сечі. Виникає вона внаслідок зниження фільтрації або підвищення реабсорбції у нирках. Розрізняють ренальну (ниркову) і екстраренальну (позаниркову) олігурію. Ниркова олігурія може виникати внаслідок гломерулонефриту, а позаниркова - порушення водно-сольового обміну і осмотичного тиску, зневоднення організму при сильному потінні, обмеженому надходженні води в організм, блювоті, проносі, набряках, порушенні гемодинаміки при серцево-судинній недостатності, захворюваннях, при яких обмежене споживання рідини (олігодипсія). У здорових тварин тимчасова олігурія виникає при нестачі питної води.

Ніктурія - виділення великої кількості сечі в нічний час. Спостерігається у тварин внаслідок недостатності серцевої діяльності, яка вночі поліпшується, що збільшує діурез. У самців може виникати при захворюваннях простати і нецукровому діабеті.

Анурія - повна відсутність сечовипускання внаслідок припинення надходження сечі у сечовий міхур. Секреторна анурія - це припинення утворення сечі в клубочках нирок при важких запальних або дистрофічних процесах (нефрит, гломерулонефрит, отруєння ртуттю, свинцем, миш'яком), порушення клубочкового кровообігу, різко вираженої слабості серця. Екскреторна (ретенційна) анурія характеризується припиненням надходження сечі у сечовий міхур через закупорювання сечоводів каменями або здавлювання їх пухлинами. Анурія може виникати рефлекторно після катетеризації, при перитоніті, тетанії та ілеусах. Їй передують олігурія, набряки, гематурія. При анурії швидко розвивається уремія, яка може призвести до загибелі тварини. Сечовий міхур при анурії зовсім порожній, що підтверджується ректальним дослідженням,, а при пальпації нирок у ряді випадків можна виявити деякі зміни. Важкі пораження нирок необхідно диференціювати від розриву сечового міхура, при якому, незважаючи на відсутність акту сечовипускання, сечовий міхур виявляється порожнім. При ректальному дослідженні у цьому випадку виявляють рідину в черевній порожнині, уренозний запах і кристалізацію сечовини на поверхні шкіри. Також буває сильне занепокоєння тварини й стійке затримання сечовипускання, незважаючи на часті позиви.

10.Дослідження сечового міхура

Сечовий міхур досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, катетеризацією, цистоскопією і рентгенографією.

Оглядом у дрібних тварин можна виявити відвисання черевної стінки в ділянці розміщення сечового міхура, що свідчить про збільшення його об'єму внаслідок затримання виділення сечі (ішурії). Крім того, у всіх тварин цінну інформацію може дати спостереження за актом сечовиділення. Так, при уроциститі та уролітіазі спостерігають часті позиви до сечовиділення (полакіурію) і странгурію, наявність крові і навіть її згустків (при хронічній гематурії) в останніх порціях сечі; при спазмі сфінктера сечового міхура - ішурію і занепокоєння тварин (сечові коліки); при парезі і паралічі сечового міхура - занепокоєння, позиви до сечовиділення або самовільне виділення сечі невеликими порціями (енурез), особливо під час руху та лягання тварини, збільшення тривалості акту сечовиділення; при затриманні сечовиділення у робочих коней - занепокоєння.

Пальпацію сечового міхура у дрібної рогатої худоби, телят і особливо у м'ясоїдних проводять через черевну стінку, звертаючи увагу на його наповнення і чутливість. Хутрових звірів кладуть на спину і здійснюють глибоку пальпацію, якою можна виявити болісність при уроциститі і наявність камінців у сечовому міхурі, які бувають розміром від піщинки до 15 мм у діаметрі. Внутрішню пальпацію сечового міхура проводять у дрібних тварин пальцем, введеним у пряму кишку. Другою рукою через черевну стінку зміщують сечовий міхур у тазову порожнину.

У великих тварин сечовий міхур пальпують через пряму кишку, а у самок, крім того, пальпацію можна провести через піхву. Внутрішньою пальпацією виявляють місце знаходження сечового міхура, його наповнення, болісність, здатність до скорочення, стан стінки, наявність каменів у сечовому міхурі.

У здорових тварин сечовий міхур розміщений на лобкових кістках, а в наповненому стані частково звисає у черевну порожнину. Порожній сечовий міхур пальпується у вигляді щільного, грушоподібного тіла, при помірному наповненні він розширюється до величини двох кулаків дорослої людини, стає шароподібним і відчувається як в'ялий або злегка напружений міхур з рідиною. Збільшення об'єму сечового міхура спостерігають при ішурії, паралічі або парезі його стінки, яка втрачає тонус і здатність до скорочення (травми хребта, каудальної частини спинного мозку, менінгіт), при перитоніті, звуженні уретри рубцевою тканиною у самок, закупорці уретри сечовими камінцями при уролітіазі. Зменшення об'єму сечового міхура настає при недостатньому надходженні сечі у сечовий міхур із нирок, порушенні прохідності сечоводів, розриві стінки міхура.

Болісність сечового міхура при його пальпації проявляється занепокоєнням тварини і є характерною для гострого уроциститу та уролітіазу. Внутрішньою пальпацією перевіряють також тонус стінки сечового міхура і його здатність до скорочення. При ослабленні тонусу стінка його стає нещільною, не відповідає скороченням на натискування під час пальпації. Такі зміни тонусу спостерігають у старих тварин внаслідок парезу сечового міхура при післяродовому парезі у корів, при міоглобінурії у коней, запаленні головного та спинного мозку.