Особливаості розтину трупів кроликів

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний  Університет Біоресурсів і Природокористування  України

Факультет ветеринарної медицині       Кафедра патологічної  анатомії

 

 

 

 

Реферат на тему: „Особливаості розтину трупів кроликів”

 

Виконав:

студент 5 курсу 3групи

ФВМ

Тишкевич Д.О.

                                                                                                            

                                                   

 

                                             Київ 2013

                                                               

План

1. Вступ
2. Анатоічні особливості будови тіла
3. Розтин трупа
4. Висновки
5. література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розтин трупа- секція, аутопсія, обдукция, дослідження тіла померлого  для з'ясування характеру хворобливих  змін і встановлення причини смерті. Розрізняють Ст т. патологоанатомічне, тобто Ст т. померлих від різних хвороб в лікувальних установах, і судово-медичне, яке виробляється по розпорядженню  судових органів, коли причиною смерті можна передбачати які-небудь насильницькі або злочинні діяння. Ст т. грає величезну  роль в викладанні, вдосконаленні  знань лікарки (контроль правильності розпізнавання і лікування хвороб). На підставі Ст т. розробляють проблеми танатології і реаніматології, статистичні  показники смертності і летальності . Дані судово-медичного Ст т. мають  важливе, інколи вирішальне значення для  суду. Патологоанатомічний розтин виробляє лікарка-патологоанатом (прозектор) в  спеціально пристосованих установах  при клініках або лікарнях (патологоанатомічні відділення прозектури), а судово-медичне  Ст т. — судово-медичний експерт  в моргах . Ст т. виробляється по певній методиці. Дані Ст т. оформляють протоколом (патологоанатомічне Ст т.) або актом (судово-медичне Ст т.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анатомічны особливості  кролів

Анатомічні особливості. Кістяк кролів складається з осьового кістяка, який у свою чергу складається  з хребетного стовпа і черепа, та кістяка кінцівок (грудних і тазових), в якому розрізняється кістяк вільних кінцівок та пов'язаних із тулубом  грудного і тазового поясів (. Він  виконує опорну, захисну та ряд  інших функцій.

Загальна вага кістяка  дорослих кролів разом із зв'язками становить 8%, а новонароджених — 15% загальної ваги тіла. Загальна форма черепа у кроля — видовжено-конусоподібна. Нутрощі. Анатомія нутрощів кроля досить своєрідна (рис. 2).

Побудова травного, дихального та сечостатевого апаратів більшою  або меншою мірою відображає спосіб життя тварин, головним чином характер харчування. Саме з цим пов'язаний сильний розвиток товстого кишечника та наявність великої черевної порожнини у кроля.

Травний апарат у кроля добре розвинений, вміст шлунково-кишкового тракту становить до 18,5% ваги тіла

Ротова порожнина видовжена  й витягнута наперед від корінних зубів, на кінці різко звужена.

Широкий зів веде з ротової  порожнини до глотки.

Стравохід являє собою  відносно широку товстостінну трубку.

Шлунок має форму підковоподібного мішка; вхідна й вихідна частини  його ніби зближені між собою. Хоча шлунок кроля однокамерний, він все  ж таки частково поділений на дві  різних за розміром відділи: початковий — великий і широкий, прилягаючий  до входу в шлунок, так званий донний відділ, і кінцевий — невеличкий 1 звужений, що і веде до виходу з  шлунка — пілоричний відділ.

У ділянці входу стравоходу у шлунок треба виділити також  вузьку кільцеподібну частину —  так звану кардинальну.

Шлунок у кроля розміщений позаду печінки, навскіс і поперек  черевної порожнини.

Кишечник у кроля має  ряд характерних особливостей: велику довжину, дуже сильно розвинений товстий  відділ, сильно розвинені лімфатичні вузли.

Тонкий кишечник — сильно розвинений і поділяється на дванадцятипалу, порожню та клубову кишки.

Дванадцятипала кишка  характеризується найширшим просвітом, а також відсутністю лімфатичних  бляшок. Вона порівняно довга і  має яскраво-рожеве забарвлення. Дванадцятипала кишка утворює велику, але вузьку петлю, звернену своєю вершиною назад. Ця петля розміщена під хребтом, праворуч від спільного кореня брижі, а своєю вершиною заходить у правий пах, утворюючи тут кілька петель.

Порожня кишка починається  у лівій половині черевної порожнини  під хребтом, приблизно на рівні  переднього краю лівої нирки, і утворює  багато (близько 16) безладно розташованих петель. Загальна довжина порожньої  кишки становить приблизно 200—225 см. За кольором порожня кишка значно світліша за два надцятипалу. У стінках її містяться 4—5 великих лімфатичних бляшок.

Маса петель порожньої  кишки в кроля лежить компактно, переважно у лівій передній частині  черевної порожнини, головним чином  у верхній її ділянці (над товстим  кишечником), займаючи трикутний простір  позаду шлунка. Таким чином, петлі  порожньої кишки у кроля займають більшу (переважно передню) частину  поперекової ділянки.

Клубова кишка являє собою  кінцеву частину тонкого кишечника  і відзначається у кроля прямим ходом без утворення петель. Вона коротка, в середньому завдовжки  близько 35 см. Стінки її, на відміну від інших ділянок тонкого кишечника, потовщені. Клубова кишка містить у своїх стінках 1—2 пейєрові бляшки. Перед сліпою кишкою клубова має своєрідне, специфічне для кроля утворення. Воно являє собою велике однобоке дивертикулоподібне розширення з міцними стінками, що залежить від лімфатичних фолікулів — так званий лімфоїдний дивертикул клубової кишки. Він має неправильну трикутно-овальну форму і своїм опуклим боком звернений догори.

Товстий кишечник у кроля  дуже великий як за своїм об'ємом, так і за довжиною. Він становить  близько '/з і навіть більше загальної  довжини кишечника.

Товстий відділ кишечника  поділяється на сліпу кишку, ободову, нередпряму й пряму.

Сліпа кишка дуже розвинена, довга і об'ємна, поступово звужується й закінчується сліпо. На ній ясно позначені перехвати, які розділяють кишку начебто на окремі комірки. Поверхня її слизової оболонки значно збільшена за рахунок глибокої спіральної брижі, що міститься всередині кишки.

Сліпа кишка завжди наповнена  вмістом, який просвічується крізь  порівняно тонкі й розтягнуті стінки, що надає кишці землисто-сірого (оливково-зеленого) забарвлення.

На правому, дещо увігнутому боці сліпої кишки знаходиться (діаметром 1,6 см) лімфоїдна бляшка округлої або овальної форми.

Звужений кінець сліпої кишки  переходить у круглий пальцеподібної форми відросток — придаток сліпої кишки, або апендикс.

Апендикс різко відрізняється  від сліпої кишки як за формою, так  і за характером своїх стінок. Зверху він білястого кольору, стінки його рівномірно потовщені. Товщина їх досягає 3 мм, вони мають дрібнозернистий вигляд.

Переходячи в апендикс, сліпа кишка утворює три великих  спіральних вигини. Апендикс лежить дещо навкіс поперек (справа наліво) під  попереком, пересікаючи його приблизно  в середній частині, причому вершина  його досягає майже лівого клуба, впираючись у петлі тонких кишок. Апендикс прикріплюється до початкової частини поперека різко вираженим  коротким і добре розвиненим переднім краєм брижів.

Ободова кишка має в  кроля своєрідну форму і може бути поділена на дві частини. Початкова  широка частина містить три рухливих ряди яскраво виражених невеличких кишеньок. Цю частину кишки можна  назвати великою ободовою кишкою, або ж просто ободовою. Кінцева  — звужена частина кишки має  один дуже широкий м'язистий тяж, її можна назвати малою ободовою кишкою.

Обидві частини ободової кишки дуже відрізняються за діаметром.

Велика ободова кишка  порівняно коротка; мала ободова  кишка дещо довша і має чоткоподібні клубочки.

Ободова кишка тьмяного сіро-рожевого кольору, її м'язисті стінки дещо потовщені. Слизова оболонка на початку ободової кишки така ж сама, як і в сліпої,—  ніжна, гладенька, з ледве помітними  крапковими нерівностями, але вже  через 2 см вона помітно змінює свій вигляд і має добре виражені сосочки. Такий характер слизової зберігається до кінця малої ободової кишки з тією відмінністю, що сосочки поступово зменшуються.

У верхній частині правого  клуба кінець малої ободової кишки  утворює м'язистий сфінктер (своєрідний сфінктер), що складається з особливого ґудзикуватого утворення з одного боку і продовжених брижів з другого.

Перед пряма кишка починається  після кінцевого затирального сфінктера  малої ободової кишки. Слизова оболонка кишечника відразу після сфінктера  стає гладенькою і ніжною.

Передпряма кишка має  характерний вигляд — це вузька кишка чоткоподібної форми, що залежить від вмісту — округлих клубочків  екскрементів, в проміжках між  котрими вона різко звужена і, забарвлена в світло-сірий колір (у розширених ділянках вона темного  кольору). Довжина передпрямої кишки  досягає 65—70 см, на своєму шляху вона утворює багато петель і закруток.

Пряма кишка довжиною 33 см йде прямолінійно назад вздовж хребта. Вона висить на відносно великій брижі і тому може дещо зміщуватися вбік. Пряма кишка має приблизно ту ж чоткоподібну форму, як і передпряма, і відрізняється від неї прямолінійністю, дещо більшим діаметром, товстішими стінками та гладенькою слизовою оболонкою.

Зверху і з боків  прямої кишки, недалеко від анального  отвору (за 1 см), приблизно під першим хвостовим хребцем, лежать парні, досить великі (довжиною 1,2 см) довгасті ректальні залози темно-сірого кольору.

Анальний отвір у кроля  розміщений позаду, під самим коренем  хвоста, приблизно на рівні 4—5-го хвостового хребця і звисає донизу (висячий  анус).

Травні залози. Травні залози — печінка і підшлункова залоза — мають у кроля певні особливості.

Печінка у кроля велика, що при звуженій черевній порожнині  створює враження досить об'ємного органа, вага її дорівнює 80—120 г, що становить 4— 4,5 % ваги тіла. Це лопатевий паренхіматозний орган буро-червоного кольору .

У ділянці верхнього краю печінки є сильно розвинений хвостовий  відросток, який має вигляд самостійної  частки. На його задньому краю знаходиться  глибока ямка, в яку входить  передня частина правої нирки. Переднім краєм відросток подовжується і  переходить у вузький перешийок, що веде до печінки.

На верхньому краю середньої  ділянки печінки та в основі хвостового відростка розміщений другий невеликий  відросток печінки, сплющений і  широкий, соскоподібний (заходить спереду  в малу кривизну шлунка).

Решта печінки поділяється  на три основні частки: дві великі ліві (зовнішню і внутрішню) і одну малу — праву. Жовчний міхур за допомогою неглибокої вирізки знизу  й спереду в свою чергу поділяє  праву частку на дві: власне праву  і лівішу, нечітко визначену вузьку, або ж квадратну частки.

Стоншені нижні краї основних часток печінки мають численні неглибокі  додаткові насічки (щілини).

На верхньому потовщеному  краю печінки є глибока округла  вирізка для проходження каудальної порожнистої вени та розміщена ліворуч  від неї вирізка для -стравоходу.

Жовчний міхур має середні  розміри, зеленкуватого кольору, неправильно  видовженої форми (разом із вмістом  важить 1,7—2 г). Жовчний міхур лежить у заглибленні між середньою і правою частками. Жовчновивідна протока впадає в початкову частину дванадцятипалої кишки.

Підшлункова залоза у кроля  невелика, важить 4 г, або ж 0,1—0,4% ваги тіла. Вона не має вигляду компактного паренхіматозного органу, а здебільшого розсіяна у вигляді окремих невеличких лопатеподібних часточок по серозній оболонці. Вона має блідий рожево-жовтий колір і нагадує жир.

Паренхіма залози концентрується в основному у дві частки-лопаті. Права лопать розміщена вздовж брижі, у задній петлі дванадцятипалої  кишки. Спереду ця частина залози слабко пов'язана з невеликою  за розміром, але більш концентрованою середньою частиною залози, яка міститься  в ділянці малої кривизни шлунка й початку дванадцятипалої кишки. Далі вона подовжується ліворуч вздовж малої кривизни шлунка у товщу  шлунково-селезінкової зв'язки аж до верхнього  краю селезінки (ліва лопать довжиною 4—5 см). Права лопатеподібна частка залози іноді може бути навіть відокремленою від її лівої компактної частки. Вивідна протока підшлункової залози впадає в дванадцятипалу кишку.

Дихальний апарат. Органи дихання  в кроля (розвинуті слабо, вага легенів  становить 0,33—0,38% ваги тіла.

Ніс та носова порожнина. Ніс  у кроля вкритий шерстю і звисає над роздвоєною верхньою губою, з  якою пов'язаний вуздечкою. Дві навскіс  поставлені ніздрі ведуть до носової  порожнини. Хід крізь ніздрі до носової  порожнини у кроля звужений. Ніс  у нього дуже рухливий — тварина  завжди робить ним характерні рухи.

Носова порожнина порівняно  невелика, видовжена і тонкою перегородкою поділена на дві симетричні половини. У кожній половині носової порожнини  є три сильно розвинені носові раковини.