Особливаості розтину трупів кроликів

Гортань та трахея. Гортань  розміщена в початковій частині  дихальної трубки. У кроля гортань  розвинена слабко, вона порівняно  коротка і невелика (важить 16 г, або ж 0,54% від ваги тіла).

Гортань знаходиться знизу  глотки, позаду зіва. Біля входу у  горлянку в кроля є незначні, навскіс  розміщені щілини — несправжні бокові кишеньки гортані.

Трахея являє собою  довгу хрящову трубку, що складається  з великої кількості (48—50) окремих  трахеальних кілець, і служить  для проведення повітря до легенів.

У передньошийній частині  трахея лежить під стравоходом. У  грудній порожнині вона дещо звужується і згодом поділяється на два рукави — головні бронхи, кожний з яких входить у ворота відповідної  легені. Місце поділу трахеї на два  бронхи — біфуркація — розміщене  приблизно під п'ятим трудним  хребцем.

Легені являють собою  парні паренхіматозні тіла блідо-рожевого кольору. Вони у кроля невеликі, до того ж права розвинута дещо більше за ліву.

Права легеня поділяється  на чотири частки (верхівкову, серцеву, діафрагмальну і додаткову), ліва — на три (редуковану верхівкову, серцеву  і діафрагмальну).

Плевральні порожнини  правої і лівої легень у кроля  між собою не з'єднуються.

Апарат сечовиділення. Апарат сечовиділення кроля за своєю  побудовою майже не відрізняється  від апарата сечовиділення інших  ссавців.

Нирки — парні органи бобоподібної форми, темного або  буро-коричневого кольору. У кроля  вони досить великі, мають приблизно  однакову вагу (вага обох нирок дорівнює 18—24 г, що становить 0,6—0,7% вати тіла). Нирки лежать під попереком. Рівень розміщення обох нирок різко асиметричний.

Сечоводи дуже тонкі і  тягнуться зверху під попереком.

Сечовий міхур майже повністю знаходиться в черевній порожнині, прилягаючи до нижньої черевної стінки.

Статевий апарат. І чоловічий  і жіночий статеві апарати  кроля мають ряд характерних  особливостей: у чоловічому (статевому  апараті — парна і нехарактерна примітивна мошонка, спрощені пахвинні канали, своєрідний придаток сім'яника, прямий і спрямований назад статевий член, у жіночому статевому апараті  — подвійна матка з двома шийками, дуже велика й видовжена піхва, сильно розвинений клітор. Більшість з цих  ознак є примітивними (подвійна матка, подвійна мошонка та ін.).

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розтин кроля

Перед розтином кроля фіксують черевом догори з відведеними  в сторони кінцівками.Розтин черевної порожнини. Ділянку майбутнього розрізу змочують водою за допомогою ватного тампоната розгладжують або розчісують шерсть в боки від середньо лінії. Потім скальпелем розрізають шкіру по середній лінії живота, починаючи з рівня дна таза до мечоподібного відростка грудної кістки, який можна прощупати далі по середній лінії грудної кістки та нижній поверхні шкіри аж до нижньо щелепи.

При розрізі шкіри треба  стежити за тим, щоб не прорізати  наскрізь тонкий шар черевних м'язів. Розрізану шкіру відокремлюють  від підшкірної клітковини тупим  боком скальпеля, звільняючи бокові ділянки тіла. Потім приступають  до розтину черевної порожнини, для  чого скальпелем або ножицями розрізають тонкий шар черевних м'язів вздовж черева по добре помітній білій лінії. Розріз починають ззаду (наперед від  дна таза) і продовжують до мечовидного  відростка. При цьому треба стежити  за тим, щоб не прорізати нутрощів, інакше вміст шлунково-кишкового  тракту зіпсує всю картину розтину. Для цього, прорізавши черевну стінку, в подальшому рекомендується просовувати  пальці через проріз у черевну  порожнину і відділяти ними нутрощі  від черевної стінки, яку прорізають. Черевні стінки після розтину  відтягують в сторони за допомогою  ранових гачків або скобок для  того, щоб можна було достатньо  оголити внутрішні органи. Це треба  робити обережно, щоб не змістити органи у черевній порожнині. Якщо боков  стінки заважають огляду глибокорозміщених  органів, під час їх вивчення роблять  бокові поперечні розрізи черевних стінок, найкраще позаду ребер, не пошкоджуючи  діафрагми.

З поверхні розітнуті черевні  нутрощі являють таку картину. Позаду від мечовидного відростка виступають кінці трьох лопатей печінки, за ними косо уперед розміщений шлунок. До нього прилягає незначна складка  черевного сальника, що тягнеться  уперед (вгору).

Позаду шлунка дві третини  черевної порожнини майже цілком, за винятком задньо ділянки, займає величезна  сліпа кишка, яку легко впізнати за її поперечними перехватами. Вона спіралеподібно загорнута майже  в одній площині і праворуч, позаду шлунка, дещо відсунута ліворуч. У цьому невеликому трикутному просторі у правому куті видно петлі  тонких кишок, що тягнуться назад, праворуч від черевної стінки.

Величезна сліпа кишка  розділяється на три частини: середню, ліву й праву. Між середньою правою частинами дугоподібно розташована  велика ободова, кишка, яку легко  відрізнити за її різко вираженими кишеньками. Передній кінець її викривляється  ліворуч до черевної стінки, де заглиблюється  і переходить у петлі мало ободової кишки. Праворуч від ободової, між  нею і правим поворотом сліпої видно прямолінійно розміщений кінцевий відросток клубової кишки. Центральна (найбільша) частина сліпої кишки  направлене уперед. Біля переднього кінця  великої ободової кишки вона різко  викривляється, утворюючи заворот  і тягнеться назад уздовж черевної стінки, майже до таза. Тут сліпа  кишка знову утворю дугоподібний вигин і косо йде уперед і дещо ліворуч, досягає шлунка і, звужуючись, направляється ліворуч під черевну  стінку, де заглиблюється переходить у кінцевий придаток (апендикс).

У самому задньому куті черевної стінки видно невеличкий сечовий  міхур, розміри якого залежать від  наповнення.

Невеликий простір між  сечовим міхуром та заднім контуром сліпої кишки у самки займають петлі рогів матки. Тут же видно  кілька завитків кінцевої петлі дванадцятипало кишки

Розтин грудної порожнини  треба провадити після вивчення і видалення органів, розміщених у черевній порожнині.

Розтинати грудну порожнину  можна двома методами. Μетод прямого  розтину шляхом екстирпації грудної  кістки полягає у тому, що бокові стінки грудної клітки розрізають скальпелем або ножицями, починаючи від пророщення діафрагми (на рівні зрощення кісткових  ребер з хрящовими). Розріз роблять  через усі ребра. Всі бокові розрізи  можна робити лише після попереднього розсікання очеревини на її межі з  останнім ребром (якщо такий розріз не був зроблений раніше при розтині  черевної порожнини). Внаслідок указаних двох поздовжньо-косих розрізів відсікається грудна кістка з реберними хрящами. Біля шиї захоплюють передній край відрізаної трикутної ділянки і, відтягуючи його, підрізають, обережно відділяючи зсередини прирослі до нього  м'які ділянки. Таким чином, піднімається перед і зад нижньої ділянки  грудно клітки. Коли вона буде піднята, треба підрізати діафрагму, яка  утримує її, остаточно відокремити  ділянки. Під нею виявляються  органи грудної порожнини, які добре  видно через достатньо широкий  розріз.

Цим методом можна користуватися  у тих випадках, коли цікавить лише загальне розміщення грудних органів  і головною метою є їх вилучення.

Метод бокового розтину. Проводять, як у попередньому випадку, наскрізний поздовжньо-косий розріз бокової  реберної стінки починаючи ззаду, але  тільки з того боку, який хочуть розітнути. Потім розітнута реберна стінка підрізається з другого боку вгору, вздовж хребта, починаючи спереду. Після  цього вона відділяється шляхом підрізання зсередини м'яких частин, а біля заднього кінця країв діафрагми. При цьому  широко оголюється вся бокова сторона  грудних нутрощів у природному положенні.

Всю передньонижню частину  грудної порожнини займає велике серце; основа його з великими судинами, що відходять від серця, направлена вперед і вгору, а загострена верхівка — назад і вниз і- майже впирається у купол діафрагми. Серце одягнене у тонкий чохол — серцеву сумку.

Спереду серця та дуги аорти, в сильно звуженій передній частині  грудної порожнини, лежить велика лопатева, з домішками жирової тканини  зобна залоза. Ступінь розвитку та переродження у жирову тканину дуже змінюється залежно від віку.

Леген займають великий верхній  кут грудної порожнини і лежать в основному на опуклій діафрагмі (її куполі). При розтині грудної  порожнини легені спадаються.

Леген складаються з легеневої  губчасто-еластичної паренхіми блідо-рожевого кольору. На їх поверхні помітні маленькі комірчасті часточки. Ліва легеня (як і  права) має часточкову структуру. Вона складається в основному з  двох великих часток: найбільша —  діафрагмальна частка лежить позаду на куполі діафрагми, а попереду неї  відокремлена глибокою щілиною косо лежить вузька серцева частка, частково прикриваючи серце. На її верхньопередньому кінці помітний направлений вперед виступ — це залишок редукованої зрослої лівої верхівкової частки (ступінь розвитку в кроля дуже варіює).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Розтин трупа- секція, аутопсія, обдукция, дослідження тіла померлого  для з'ясування характеру хворобливих  змін і встановлення причини смерті. Розрізняють Ст т. патологоанатомічне, тобто Ст т. померлих від різних хвороб в лікувальних установах, і судово-медичне, яке виробляється по розпорядженню  судових органів, коли причиною смерті можна передбачати які-небудь насильницькі або злочинні діяння. Ст т. грає величезну  роль в викладанні, вдосконаленні  знань лікарки (контроль правильності розпізнавання і лікування хвороб). На підставі Ст т. розробляють проблеми танатології і реаніматології, статистичні  показники смертності і летальності . Дані судово-медичного Ст т. мають  важливе, інколи вирішальне значення для  суду. Патологоанатомічний розтин виробляє лікарка-патологоанатом (прозектор) в  спеціально пристосованих установах  при клініках або лікарнях (патологоанатомічні відділення прозектури), а судово-медичне  Ст т. — судово-медичний експерт  в моргах . Ст т. виробляється по певній методиці. Дані Ст т. оформляють протоколом (патологоанатомічне Ст т.) або актом (судово-медичне Ст т.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Энциклопедия / общ. ред. В. Л. Телицын. — 2-е изд. — М.: ЛОКИД-ПРЕСС, 2005. — 495 с.
2. . Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., "Урожай", 1976, стр. 152 (на украинском языке).
3. http://krolik-penza.ucoz.ru/index/biologija_krolikov/0-9

 

4. http://lib.rus.ec/b/203692/read

 

5. Л.И. Ульихина – Справочник кроликовода

 

6. Е.С. Кузьменко, В.И. Сухно, В.В. Лапенков, М.М. Прудников – Кролики. Выращивание. Переработка.