Особливості технології розведення кролів

 

Полтавська державна аграрна  академія

 

 

 

Реферат з дисципліни

«Технологія галузі тваринництва»

на  тему:

«Особливості  технології 

розведення  кролів»

 

                                                                                            Виконала:

                                                                         Студентка 1 курсу 1 групи

                                                                         ОКР Бакалавр

                                                                         Напрям підготовки «Облік і аудит»

                                                                         Денної форми навчання

                                                                         Ткаченко Настасія Олександрівна

 

 

Полтава 2013

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Історія розвитку  кролівництва…………………………………………………...4

2. Одомашнення кролів……………………………………………………………...6

3. Племінна робота…………………………………………………………………..7

   3.1. Завдання племінної роботи в кролівництві……………………………….…7

  3.2. Методи розведення………………………………………………………..…..7

4.Системи утримання кролів.. . . ……………………………………………....….10

5. Корми для кролів………………………………………………………………...12

6. Відтворення  кролів………………………………………………………………16

  6.1.Біологічні основи відтворення кролів……………………………………….16

  6.2. Парування і проведення окролів……………………………………...……..17

Висновок…………………………………………………………………………….20

Список використаних джерел……………………………………………………..21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   В Україні є всі можливості і умови  для виробництва продукції кролівництва. Кролівництво —  перспективна галузь тваринництва, що є додатковим джерелом забезпечення населення м’ясом, продукує хутро і пух.

   Стимулом до широкого  розвитку кролівництва служать  цінні господарсько – біологічні  особливості кролів. Жодний вид  свійських тварин не може зрівнятися з кролями за плодючістю, енергією росту і оплатою корму. Для кролів характерні біологічні властивості, на яких має базуватися організація їх утримання. Кролі здатні призвичаюватись до нових умов життя без значного зниження продуктивності і плодючості.

   Реалізувати потенційні можливості кролів і зробити  кролівництво високорентабельною галуззю можливо лише, застосовуючи прогресивні технології, що базуються на промисловій основі і знанні біології тварин. Завдання технолога полягає в тому, щоб використовуючи плодючість, скоростиглість, пластичність цього виду тварин, створювати їм оптимальні умови для їх росту і розвитку.

   Донедавна Україна  займала чільне місце серед  держав Європи з кліткового  звірівництва – основного постачальника високоякісних шкурок норок, писців, лисиць, нутрій. Проте в 90-ті роки минулого століття значно зменшилося виробництво хутра, було ліквідовано більшість великих звірогосподарств.

   Сучасна вітчизняна  та  зарубіжна наука нагромадила  велику кількість теоретичних і практичних матеріалів з прогресивної технології кролівництва. Такі технології дозволяють отримати максимальну кількість продукції мінімальної собівартості, але вимагають повного забезпечення цієї галузі матеріально-технічними ресурсами, раціонального використання основного поголів’я кролів та дотримання технологічної культури.

   Подальший розвиток кролівництва стосовно раціональної годівлі, механізації виробничих процесів, гігієнічних умов утримання потребує підвищення знань і умінь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія  розвитку кролівництва

   В усьому  світі налічується більше 20 видів  диких кролів,  які розповсюджені  в Північній Америці, Африці  і один вид – в Європі. В  Азії диких кролів немає. Прабатьком  домашніх кролів є дикий європейський кріль. За даними палеонтологічних досліджень до льодовикового періоду предки домашніх  кролів були розповсюджені на більшій частині Європи. В період льодовикових похолодань вони були витіснені за Піренеї, де збереглися. Тому вважається, що їх батьківщина – узбережжя Середземного моря на півдні Європи, де кролі водилися у значній кількості.

   До початку  нашої ери на території сучасної  Іспанії кролі розповсюдились  у такій чисельності, що саме Hispania походить від фінікійського spany — кріль. Близько 2000 років тому стародавні римляни, які захопили Іспанію, оцінили кролятину як делікатес і стали широко розводити кролів у напіввільних умовах.

   Пізніше  кролівництво швидко розповсюдилось  у країнах Середземномор’я, а  потім в Англії, Бельгії, Німеччині,  Північній Америці та інших.

   Основною  продукцією кролівництва до ХІХ  століття були м'ясо і пух.  Подальший попит на кролячу  сировину стимулював виведення багатьох порід. Перші породи домашніх кролів були виведені в ХVІ столітті. Висока плодючість кролів давали значний матеріал для штучного  відбору і створення порід різного забарвлення і якості волосяного покриву. Саме у цей період у Болонському університеті почали читати  курс лекції з кролівництва.

   В Україні  кролівництво з самого початку  становлення галузі розвивалося  нерівномірно, стрибкоподібно, спостерігалися злети і падіння. Перший період захоплення кролівництвом припадає на кінець двадцятих років минулого століття, коли був затверджений план розвитку галузі. Треба було створити в країні велике стадо кролів культурних порід і здійснити широке схрещування самцями цих порід місцевих безпородних самок. З цією метою було завезено із Європи близько 15 тис. високоцінних плідників заводських порід, які заклали основу племінного кролівництва.

   В 1932 році був створений Науково-дослідний інститут хутрового звірівництва і кролівництва (НДІХЗК, Московська обл..), який забезпечував науковий супровід практичного кролівництва. Завдяки прийнятим заходам відбулося становлення галузі; за п’ять років (1931-1935) в країні було заготовлено 120 млн. шкурок, створена хутряна промисловість. Потім настав занепад. В 1944 році в країні було заготовлено менше 1 млн. кролячих шкурок.

   Чергове  піднесення кролівництва прийшлося  на декілька перших післявоєнних  років, коли заготівлю шкурок  кролів було доведено до 37,7 млн. штук. З 1962 року кролівництво знову відійшло на позиції ледве помітного існування, що зв’язано з причинами економічного і технологічного порядку. Так, якщо в 1961 році держава закупила 56,7 млн. шкурок, в 1964 р. – 37, то в 1969 р. – тільки 24 млн.

   Третя хвиля піднесення галузі, що прийшлося на 70-ті роки, принесла ідею промислового (поряд з присадибним) розведенням кролів.  В Україні розробляється нова технологія вирощування м’ясних кроленят у кліткових батареях в закритих приміщеннях, розширюється мережа племінних господарств, було побудовано більше 30-ти кролеферм промислового типу, сотні господарств мали свої кролеферми, почали функціонувати комбікормові заводи з виробництва повнораціональних гранульованих комбікормів для кролів. За період з 1969 по 1975 р. виробництво м’яса кролів, його закупівля і заготівля кролячих шкурок виросла більше ніж у 3,5 рази.  У дев’яностих роках у зв’язку із загальною кризою в народному господарстві України настав період різкого спаду кролівництва, було ліквідовано більшість державних і колективних кролеферм, значно зменшився інтерес до розведення кролів в усіх категоріях господарств.

   Головними  причинами незадовільного стану  кролівництва були труднощі із  забезпеченням кролів кормовою  базою і високими цінами на комбікорм, недостатнім рівнем матеріально-технічного забезпечення кролівників, несвоєчасність і дорожнеча ветеринарного обслуговування, нестача повноцінного племінного матеріалу. Однією з причин занепаду кролівництва є спрощений підхід до утримання кролів. Кролівництво – біологічно інтенсивна галузь і може бути ефективною лише при наявності і збалансованості всіх ланок технології.

   Останнім  часом кролівництво в Україні  вступило в період відродження,  про що свідчить функціонування  племінних і товарних кролеферм промислового типу, будівництво приватних підприємств з вирощування кролів з невеликим поголів’ям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Одомашнення  кролів

   Дикий  європейський кріль – єдиний  вид, що був одомашнений.  Одомашнення проходило в зоні природного ареалу розповсюдження (Франція, Італія, Іспанія) більше двох тисяч років тому.

   У середні  віки домашніх кролів стали  утримувати по всій Європі. Про  перші існуючі породи на той  час описано в книжці Альдрованді.  Завдяки штучному відбору поголів’я кролів набуло різноманіття і вони стали значно відрізнятися від своїх диких родичів забарвленням, тілобудовою і повадками.  Залежно від вимог населення до продукції були виведені породи кролів різного напряму продуктивності – м’ясні, шкуркові, пухові, декоративні.

   В результаті  одомашнення сталися значні зміни  у біології, екстер’єрі і поведінці  кролів. У більшості порід кролів  під впливом одомашнення підвищилася  жива маса до 4-5 кг, а окремих  особин до 9 кг, довжина тулуба  до 70 см, в той час, як у диких кролів ці показники були в межах відповідно 2-3 кг та 35-40 см.

   У домашніх  кролів змінилася форма будови  тіла. Вони стали більш широкотілими, мають глибокі і широкі груди,  пряму і широку попереково-крижову  частину, округлий круп, добре  ому скулені ноги порівняно з підтягнутими, легкими і стрункими дикими кролями.

   Особливим  різноманіттям відзначаються домашні  кролі за забарвленням волосяного  покриву, який став найрізноманітніший. Селекціонери зуміли отримати  в кожній породі тільки їй  притаманне забарвлення, яке коливається від білого до чорного. Серед порід кролів зустрічаються кролі білого, сірого, сріблястого, сизого, голубого, коричневого, бурого, червоного, чорного забарвлення. Кролі залежно від породи мають однотонне, зональне і плямисте забарвлення.

   Відрізняються  домашні кролі за розміром, густотою  і тониною волосяного покриву.  Останнім часом великим попитом  користуються коротковолосі (рексові)  породи, довжина волосяного покриву  яких досягає 1,8 – 2 см. Рексові  породи мають укорочений остьовий волос, що незначно перевищує пуховий і надає шкурці ошатний вигляд.

   Одомашнення  кролів спричинило істотну зміну  кістяка. У домашніх кролів  дещо змінилася конфігурація  черепа, відносно зменшилася і  звузилась порожнина мозку, відмічається  зменшення маси і довжин тазових кісток.

   Проте  відносно недавні строки доместикації  ще не встигли повністю перебороти  у кролів дику природу. У  домашні кролів збереглися деякі  властивості диких предків. Вони  значно активніші вночі, а вдень  більше відпочивають. Випущені на волю свійські кролі влаштовують нори. На ці особливості слід зважати при організації вирощуванні кролів.

 

 

3. Племінна  робота

3.1. Завдання  племінної роботи в кролівництві

   Племінна  робота в кролівництві представляє  собою комплекс організаційних і зоотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей існуючих та створення нових високопродуктивних порід і стад кролів, забезпечує збільшення обсягів виробництва м’яса, шкурок, пуху, племінного молодняку, поліпшення їх якості та зниження собівартості.

   Племінна  робота повинна вестися в усіх  господарствах незалежно від напряму і структури, у тому числі й кролівників-любителів. Без цілеспрямованої селекції кролі швидко вироджуються і через два-три покоління від чистопородних тварин може залишитися лише забарвлення волосяного покриву, причому з буруватим відтінком.

   Основними  елементами  племінної роботи  у племінних господарствах є  використання  чистопородного розведення  і розведення за лініями; оцінка  самців за якістю нащадків; ретельний, систематичний і індивідуальний облік; комплексна  оцінка кролів; жорсткий відбір та індивідуальний підбір. Обов’язково складають план селекційно-племінної роботи, у якому відображаються мета і завдання  роботи зі стадом, методи і прийоми селекції, показники продуктивності, обсяг роботи з відбору і виробництва племінної продукції.

   Розвиток  товарного кролівництва на промисловій  основі висунув нові вимоги  до племінних господарств –  дати високопродуктивних тварин  пристосованих до  нових технологій. Зокрема, жива маса самок і самців повинна бути на рівні      4-4,5 кг, плодючість самок  — 8 кроленят, молочність – 4,3-4,5 кг, вони повинні мати добрі материнські якості, давати не менше 6  окролів за рік з виходом 36-38 кроленят. Молодняк повинен мати високу резистентність та інтенсивність росту: 2,5-3 кг живої маси у 3-місячному віці, забійний вихід – 55-60 %, вихід чистого м’яса – 80%, бути добре пристосованим до утримання на сітчастих підлогах.

  

3.2. Методи  розведення

   Метод  розведення – це система підбору тварин для спаровування з урахуванням їх породної чи лінійної належності. На кролефермах залежно від спеціальності та напряму  племінної роботи застосовують чистопородне розведення або схрещування.