Особливості технології розведення кролів

   Чистопородне  розведення  має за мету зберегти, поліпшити і удосконалити в певному напрямі цінні й високопродуктивні стада або породи, які не потребують докорінного поліпшення. Для цього спаровуються кролі, що належать до однієї породи. Це забезпечує спадкову стійкість і дозволяє вдосконалювати кролів  за основними господарсько-корисними ознаками шляхом творчого застосування відбору і підбору, між лінійних кросів та інколи інбридингу.

   Чистопородне  розведення є основним методом  розведення у племінних заводах,  племінних репродукторах і племінному ядрі товарних стад. Завдяки йому збільшують чисельність кролів певних порід і поширюють їх використання. Перевагами є й те, що одержують однорідне, типове потомство, що особливо важливо при виробництві шкуркової і пухової продукції; зменшується кількість ознак відбору; спрощується ремонт стад і поглиблюється його консолідація. Проте, це  потребує вимогливішого  індивідуального підходу до відбору і підбору тварин, глибокого знання походження, особливостей конституції, екстер’єру й продуктивності кролів стада в цілому та окремих груп найцінніших видатних тварин.

  Тривале,  з покоління в покоління, парування  однорідних навіть неспоріднених  між собою кролів у межах  одного стада (замкнутої популяції)  і в однакових умовах зумовлює  формування однотипної спадковості, її збіднення по стаду в цілому з відповідними наслідками (зниження життєздатності молодняку і плодючості дорослих кролів, зниження конституції). Уникнути таких негативних наслідків можна шляхом систематичної планової зміни самців, завезених з інших господарств і вирощених в інших умовах. Але це не завжди дає бажаний результат, оскільки племінні документи й фенотип завезених самців не завжди  точно відображають їх генотип. Тому найвищою  формою племінної роботи за чистопородного розведення є їх  розведення за лініями і родинами.

   Лінія  – це достатньо чисельна група  високопродуктивних тварин однієї  породи, які походять від видатного  родоначальника і схожі з ним  за комплексом властивих даній  лінії ознак. Якщо видатним  предком і родоначальником групи є кролематка, то  таку групу називають родиною. Лінії, як правило, набагато чисельніші, ніж родини, бо від кролиць одержують значно менше потомства і воно зосереджене в одному господарстві, а лінійне потомство може використовуватися у багатьох стадах.

  Схрещування – це система спаровування тварин, що належить до різних порід. Воно різко змінює межі мінливості  спадковості тварин і дає можливість у короткі терміни одержати результати, на які за чистопородного розведення потрібно було б декілька поколінь відбору. Потомство, яке одержують при схрещуванні, називають помісним або помісями I, II,III, IV.

   Схрещування  доцільне, коли існуюча порода  в цілому або окремі її якості  перестали відповідати новим  вимогам, а також, коли внаслідок   низької генетичної мінливості сповільнився процес породи чи вона почала згасати.

   Для досягнення  тієї чи іншої  мети використовують  різні види схрещування: промислове, перемінне,поглинальне, ввідне, відтворне.

   Промислове  схрещування –  один з основних  шляхів збільшення виробництва кролятини на товарних кролефермах за рахунок одержання і вирощування на м'ясо високопродуктивних помісей  першого покоління.

   Перемінне  схрещування є різновид промислового. Воно застосовується, щоб зберегти  позитивний ефект гетерозису  не лише в першому, а й у наступних поколіннях.

   Поглинальне  схрещування застосовують для  докорінного поліпшення і перетворення  місцевих малопродуктивних порід  кролів у заводські породи.

   Ввідне  схрещування застосовується для  поліпшення окремої селекційної   ознаки, яку за чистопородного розведення швидко виправити не можна, з одночасним  збереженням  основних господарсько-корисних якостей та типових особливостей породи в цілому.

   Відтворне  схрещування називають породоутворювальним.  Воно є найскладнішим і застосовується для виведення нових порід. Метою цього виду схрещування є поєднання усіх  цінних якостей вихідних порід і формування нових бажаних господарсько-корисних ознак.    

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Системи  утримання кролів

   Правильна   організація утримання кролів є гарантією успіху при виробництві продукції кролівництва, бо від умов утримання значною мірою залежить стан здоров’я кролів, їх ріст і розвиток, м’ясність, якість шкурок, материнські якості. Особливо це важливо за сучасних промислових технологій, коли кролі утримуються в закритих механізованих кролятниках у металевих сітчастих клітках на сітчастій  підлозі. Тому при проектуванні й будівництві кролеферми необхідно  враховувати біологічні особливості та природні поведінку кролів.

   Найперше те, що у них дуже інтенсивний обмін речовин, що зумовлює споживання великої кількості кисню. У кролів слабо розвинені орган дихання. Легені малі, масою 12-15 г, що становить 0,3-0,4 % живої маси кроля. Верхні дихальні шляхи , особливо носова порожнина, невеликі, вузькі. Тому кролі добре пристосовані до життя на відкритому повітрі, а у закритих приміщеннях вони дуже чутливі до складу повітря, особливо до дефіциту кисню в ньому.

   Фізіологічною  особливістю організму кролів  є недостатньо досконала терморегуляторна можливість. Висока вологість і температура в приміщенні призводить до перегріву організму і кролі гинуть від теплового удару.

   Особливо  небезпечні висока вологість  і низька температура для молодняку.  За таких умов волога конденсується  на підстилці гніздового ящика, на підлозі й стінах клітки, тварини намокають, переохолоджуються і хворіють.

   При організації  утримання кролів обов’язково   слід враховувати особливості  їх поведінки. Зокрема те, що  кролі активні  у сутінках  і вночі. Це треба враховувати при визначенні  світлового режиму. А також і те, що кролі дуже лякливі тварини. Незвичний шум, різкий  рух, наявність гризунів, несподівана поява навіть знайомих предметів можуть спричинити затоптування кроленят, канібалізм,розлад травлення. Особливо лякливі і подразливі бувають кролиці перед окролом і після нього.

   Разом  з цим кролі повинні мати  можливість вільно рухатися у  клітках, бо інакше у молодняку,  що росте, удвічі менші серце,  печінка, нирки, селезінка.

   У процесі  розвитку кролівництва застосовувались різні  способи вільного утримання кролів –  ямне, вольєр не, гаремне. Для яких характерне сумісне утримання різних статевовікових груп, безсистемне розмноження, неможливість проводити нормовану годівлю і ветеринарно-профілактичні обробки та забезпечувати інтенсивний ріст  кролів і високу якість шкурок.

   Визначальним  досягненням у інтенсифікації  кролівництва стало запровадження  кліткового способу утримання  кролів – єдиного способу,  який забезпечує правильний  догляд  за кролями, індивідуальну годівлю, проведення парування і окролів у бажані строки, планову племінну роботу і ветеринарно-санітарні заходи, одержання високоякісної продукції, підвищення продуктивності праці рентабельності галузі.

   Клітки  можуть бути різних конструкцій,  виготовлятися з різноманітних матеріалів, але усі вони повинні відповідати біологічним особливостям кролів, бути сухими, світлими, простими по конструкції, дешевими, довговічними і зручними  для застосування засобів механізації, прибирання та дезінфекції.

   Для нормальної життєдіяльності дорослих кролів, росту й розвитку молодняку в клітках має бути достатня площа підлоги (на одного дорослого кроля має припадати 0,4-0,5 м², на одну голову ремонтного молодняку –

0,3-0,4 м², молодняку на відгодівлі – 0,08-0,12 м²) і вільний доступ тварин до кормів і води. У клітках повинні легко забезпечуватись температурний, вологісний і світловий режим, видалення екскрементів і недопущення травмування кролів.

   На сучасному  етапі розвитку кролівництва  конструкція кліток визначається системою утримання кролів, тобто по суті залежить від того, де клітки розміщуються при їх використанні.

   Існує  три системи утримання кролів: зовнішньо кліткова, шедова і  в механізованих кролятниках  з регульованим мікрокліматом.  Вибір тієї чи іншої системи утримання залежить від виробничого напряму  ферми, кліматичних умов зони, забезпечення кормами і робочою силою.

Найпростішими є зовнішньо кліткове і шедове утримання. Вони застосовуються повсюди у господарствах кролівників-любителів та на дрібних і середніх кролефермах. Технологія виробництва кролятини на великих кролефермах і комплексах базується на цілорічному утриманні кролів у закритих кролятниках, де забезпечується максимальна реалізація потенціалу їх господарсько-корисних властивостей.

 

5. Корми для  кролів

   У практиці  кролівництва використовують корми,  які за загальноприйнятою класифікацією  розділяють на такі групи:

• зелені;
• соковиті;
• грубі;
• концентровані;
• корми тваринного походження;
• мінеральні і вітамінні добавки;
• відходи технічного виробництва (сухий жом, макуха, шроти, кухонні відходи).

   Зелені  корми багаті на легко перетравний  повноцінний протеїн, вуглеводи,  жири, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти.

   Вони  містять 60-80 %і більше вологи. До  складу сухої речовини входить  20-25 % протеїну, 10-15 % клітковини, 4-5 % жиру, 30-60 % без азотистих екстрактивних речовин і 9-11 % мінеральних речовин, але поживність їх значно коливається залежно від виду трави, періоду вегетації, місця проростання, кліматичних умов та ін. Для годівлі кролів використовують  посівні багаторічні бобові, однорічні злакові трави, бобово-злакові сумішки. В присадибних господарствах згодовують зелену масу із дикоростучих трав – лучних, лісних, степових угідь. Із сіяних трав дуже цінним кормом є бобові – конюшина, люцерна, еспарцет, горох та вико-горохова і вико-вівсяна сумішки. Добрим кормом для кролів є злакові – озима  пшениця,жито, овес, кукурудза, які краще поїдаються на стадії вегетації до колосіння. Можна згодувати бур’яни: кропиву як білкову підгодівлю до цвітіння, лободу, суріпку, лопух, молочай, осот.

   Деякі  дикоростучі рослини мають бактерицидну  дію, підвищують стійкість організму  до захворювань – подорожник, цибуля, корені лопуха, підмариник, борщівник, чорнобривці. Разом з тим потрібно слідити, щоб у раціоні кролів з дикоростучих трав не було отруйних і шкідливих рослин – чемериці, блекоти, цикути, анемони, дурману, воронячого ока, красавки, наперстянки, пасліну гіркого,  болиголова, чистотілу, живокосту, звіробою, конвалії та ін.

   В раціон  кролів можна вводити листя капусти, гичку цукрових буряків, але обережно. Бо гичка цукрових буряків містить щавлеву кислоту, що викликає розлади травлення. Капуста спричиняє швидке зброджування корму і здуття шлунка. Тому згодовування цих кормів обмежують до третини добової даванки зелених, вводячи до раціону сіно.

   Соковиті  корми. До них відносяться силос,  капуста, коренеплоди, а також:  кавуни, гарбузи, відходи садів.  Характерною особливістю їх є  вміст легко перетравних вуглеводів, вітамінів, які позитивно впливають на травлення, добре засвоюються, підвищують молочність самок.

   В соковитих  кормах 70-90 % води, мало протеїну, жиру, мінеральних речовин.

   Кращими  кормами із соковитих вважається  морква, буряк кормовий, картопля. Морква  є джерелом каротину – провітаміну вітаміну А. повновіковим кролям добре вимитих і здрібнених моркви і кормового буряку згодовують по 300-400 г на голову за добу.

   Із бульбоплодів  найбільш цінним кормом є картопля. В картоплі багато крохмалю (12-24 %), а протеїн має високу біологічну  поживність. Кролі краще поїдають  теплу варену картоплю в суміші з концентратами.

   Цукрові  буряки користі для кролів.  Їх краще згодовувати ближче  до весни, бо в них менше  води і більше енергії і  вони краще зберігаються.  Значні  даванки цукрових буряків викликають  масові проноси у кролів.

   Червоні  столові буряки згодовують з обережністю або зовсім не включають до раціону. Гарбузи кролі погано поїдають, але їх можна згодовувати у суміші з концентратами. Можна згодовувати також турнепс, ріпу, редьку, топінамбур. Кролі краще поїдають соковиті  корми подрібненими і здобреними концентратами.

   Силос  – добрий соковитий і вітамінний  корм. За поживністю кращим є  комбінований силос. Перевагу  віддають морквяно-капустяному і  морквяно-кукурудзяному з качанів  силосу, який згодовують у поєднанні  з картоплею, сіном, концентратами. Головна умова при закладанні силосу – ретельне ущільнення маси шляхом трамбування і швидкого заповнення силосної ємкості.

   Сінаж  доброї якості також згодовують  кролям. Сінаж отримують прив’ялюванням  скошеної трави до вологості  50-55 %. Для виготовлення цього корму використовують бобові трави у фазі бутонізації, злакові – на початку колосіння. Сінаж за поживністю займає середнє місце між силосом і сіном. Ним у раціони можна замінити сіно, силос і частково коренеплоди. До поїдання силосу і сінажу кролів привчають поступово, починаючи з 50-100 г.

   Грубі  корми. У кролівництві із грубих  кормів використовують сіно і  гіллячковий корм. Сіно високої  якості отримують із бобових  ті злаково-бобових трав, скошених  до повного цвітіння. Таке сіно  багате протеїном, вітамінами і мінеральними речовинами. Добре сіно має зелений колір, приємний запах, без домішок шкідливих і отруйних рослин. Вітамінне сіно заготовляють із бобових трав до цвітіння і молодої кропиви і висушують під навісом, на горищі.