Токсокароз собак

Побічні явища, що виникають  при застосуванні вищевказаних препаратів, можуть бути зв'язані не тільки з  токсичною дією антигельмінтних  препаратів, але й з реакцією організму  на загибель личинок токсокар. Тому в процесі лікування доцільно призначати також антигістамінні засоби.

Критеріями ефективності лікування варто вважати прогресивне  зниження рівня еозинофілії, регрес клінічних проявів хвороби, зниження рівня специфічних антитіл до рівня 1:800 і нижче. При повільному поліпшенні клініко-лабораторних показників курси специфічної терапії проводять через 3-4 міс. Іноді потрібно 4-5 курсів лікування.

Прогноз при токсокарозі  в більшості випадків сприятливий. Однак, при інтенсивній інвазії  й проникненні личинок у життєво важливі органи захворювання може призвести до летального результату.

8.Імунітет

Дані про імунну відповідь  організму собак на інвазію T.canis досить нечисленні. Антизалежна  клітинна імунна реакція має при гельмінтозах основне значення, хоча тип і виразність цієї реакції стосовно яєць, личинок і зрілих гельмінтів можуть сильно розрізнятися. Імунна реакція при гельмінтозах спрямована переважно проти поверхневих антигенів юних личинок, у той час як зрілі гельмінти містять не імуногенні поверхневі складові і є, тому, резистентними. Морфологічні й клінічні зміни при гельмінтозах вказують на значне залучення еозинофілів, базофілів й аномальну стимуляцію продукції Ig E. Хоча остання здебільшого є неспецифічною й пов'язана з поліклональною активацією В-клітин.

Уже 1960-х роках, демонструвалося, що в мишей і собак розвивається імунна відповідь до T. canis. Ці результати вказали, що створення вакцини проти  токсокароза могло б бути технічно здійсненно. Крім захисту собак від  інвазії, така вакцина могла б  бути відповідним методом „управлянням” екологічним забрудненням і наступною інвазією людини.

Недавно виділені 3 антигени, пов'язані з розвитком імунної  відповіді до T. canis у кроликів. Ці антигени, на думку авторів могли  б бути основою для створення  вакцини проти токсокарозу. [6]

9. Профілактика та методи боротьби.

Профілактика токсокарозу  полягає у дегельмінтизації дорослих собак та цуценят. Цуценят дегельмінтезують в 20-25-денному віці, дорослих – 1 раз  на 3 місяці. Вагітних самок обробляють за місяць до родів і через місяць після родів.

Методи боротьби с  токсокарозом включають в себе такі заходи.

1. Заходи направлені на джерело інвазії. Одним із основних заходів є дослідження собак та їх своєчасна дегельмінтизація. В подальшому  необхідно (не менше 1 раза в рік) проводити дослідження тварин та при виявленні токсокароза - лікування. Важливим заходом по відношенню до джерела інвазії є зменшення чисельності бездомних собак, побудова спеціальних площадок для вигулу собак.
2. Вплив на інші фактори передачі. Одна із важливих задач профілактичної роботи є вивчення ролі ґрунту та інших об`єктів, як фактор передачі збудника токсокарозу. Для цього повинні постійно проводитись паразитологічне дослідження цих  об`єктів(проби ґрунту, змивів з об`єктів навколишнього середовища) и виконувати аналіз отриманих результатів.[7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.Власні дослідження

 Токсокароз – інвазійне захворювання, збудником якого є нематода родини Anisakidae підряду Ascaridata, роду Toxocara. Вперше збудник токсокароза описаний в 1782 р. Це захворювання являється актуальним в даний час, у зв‘язку з його значним поширенням серед собак і являється небезпечним для людини.

В в/ч А3466 58 центр ветеринарного забезпечення (Тилу Збройних Сил України) з проханням з‘ясувати діагноз цуценяти яке загинуло 05.06.08 звернувся співробітник центру Мегера Д.В.

Зі слів господаря у тварини спостерігались пригнічення, відмова від корму, нервові явища у вигляді закидування голови на спину, судом, тимчасового занепокоєння, що змінювалося пригніченням. Тварині давали но-шпу, робили теплі ванночки; кваліфікована ветеринарна допомога не надавалась. Ніяких щеплень не проводилось. Тварина загинула з ознаками судом.

Труп було направлено на патолого-анатомічний розтин. Патолого-анатомічний розтин  трупа собаки, який належить жителю м.Києва Мегері Д.В. проводили в лабораторії в/ч А3466 58 центру ветеринарного забезпечення, яка знаходиться в м.Киеві по вул. Ямська, 26. Розтин трупа проводився в патолого-морфологічному відділі лікарями ветеринарної медицини:., Рафальський Б.Д , Салова М.В. та студентом-практикантом Никитюк М.О.

Тварина утримувалась в домашніх умовах. Моціон надавався в достатній кількості. Для годівлі використовувалися сухі корми

На місце розтину  труп доставлено власником тварини.

При зовнішньому огляді трупа змін не виявлено.

При внутрішньому огляді трупа було виявлено: атрофію слизової оболонки тонкого відділу кишечника, виразки та геморагії на слизовій оболонці тонкого відділу кишечника,просвіт голодної кишки закупорений статевозрілими паразитами. В грудній порожнині відмічали набряк та гіперемію легень.

На основі анамнезу, клінічних  ознак, патологоанатомічного розтину слід вважати, що тварина загинула від токсокарозу, внаслідок дихальної недостатності що спричинило параліч центру дихання, а також тяжкої інтоксикації організму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

В результаті розтину  було встановлено, що тварина загинула від дихальної недостатності при набряку легень та їх гіперемії, що є насідком міграції личинкової стадії Toxocara canis та закупорки статевозрілими паразитами просвіту голодної кишки (у зв‘язку з чим спостерігалися нервові явища, коліки), а також тяжкої інтоксикації організму.

Судячи з віку тварини  та тривалості циклу розвитку паразита можна вважати що зараження відбулося внутрішньоутробне.

З вище описаного стає зрозумілим , що токсокароз собак являється одним із найнебезпечнішим паразитарних хвороб не лише нашої країни, а й багатьох країн світу .Її поширенню сприяє висока стійкість яєць гельмінтів у зовнішньму середовищі.Тому потрібно приділяти більше уваги для дегільментізації собак і проводити двічі на рік: першу – після відсаджування цуценят (червень-липень), другу перед гоном (у грудні), і зокрема вагітних сук високоефективними препаратами проти токсокарозу собак; та проводити науково-громадську роботу серед населення, а зокрема власників собак.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амбуладзе К. И. „Паразитология и инвазионные болезни с/х животных”- М.: Агропромиздат, 1990.- 264с.
2. Дахно І. С., Березовський А. В., Галат В. Ф., Аранчін С. В. Та ін. „Атлас гельмінтів тварин” -:К.: Ветінформ, 2001.- 117с.
3. Ред. колег.: Мазуршович Б. Н. и др. „Паразиты и паразиторы животных и человека”- К.: Наукова думка, 1975.- 392с.
4. Под ред. Скрябина К. И. „Ветеринарная паразитология и инвазионные болезни домашних животных”- М.: Сельхозиздат, 1937.- 414с.
5. За Чернухін В. К. „Паразитологія та інвазійні хвороби с/г тварин” – К.: Урожай, 1996.- 448с.
6. Х конференция украинского общества паразитологов: Материалы конференции. В 2-х частях. Часть 2.- К.: Наукова думка,1986.- 412с.
7. Материалы ІІІ съезда паразитологов „ Новое в учении заразных болезней (вирусных, бактерицидных, зоопаразитарных)”К.: Наукова думка,1994.- 197с.