Адмінстративні провадження

Доставлення порушника  повинно бути зроблено у як можна  найкоротший термін. Встановлений максимальний термін перебування порушника в  штабі ДНД або приміщенні органів  місцевого самоврядування - одна година.

Подібної з розглянутих мір забезпечення провадження в справі є привід порушника у випадку відхилення від явки за викликом до органів внутрішніх справ або суд. Це також примусове доставлення особи в органи внутрішніх справ або суд. Різниця складається в цілі доставлення - привід здійснюється робітниками міліції для забезпечення присутності правопорушника при розгляді справи. Привід припускається лише в випадках, прямо передбачених законом (ч.2 ст.268 КпАП).

Адміністративне затримання - це примусове короткочасне обмеження свободи дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Його мають право здійснювати тільки органи і посадової особи, уповноважені на це законодавчими актами (ст.262 КпАП). Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Більш тривалі терміни можуть бути встановлені тільки законодавчими актами (ч.1 ст. 263 КпАП). Так на термін до трьох діб з письмовим повідомленням прокурора протягом 24 годин або з його санкції - до десятьох днів можна затримувати особу, що порушила прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо ця особа не має документів посвідчуючих його особу. До розгляду справи можуть бути затримані особи, що вчинили дрібне хуліганство (розглядається протягом доби), порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних ходів і демонстрацій, проявили неповагу до суду або торгували з рук у невстановлених місцях (протягом трьох діб) і ін.

З метою забезпечення законності при здійсненні адміністративного  затримання про це складається протокол, у якому записується дата і місце його складання, данні про особу затриманого, час і мотиви затримання. Затриманому дається право ознайомитися з протоколом і підписати його ( або відмовитися від підпису), повідомити про місце свого перебування родичів або адміністрацію з місця роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб котрі їх заміняють є обов'язковими. Особистий огляд і огляд речей здійснюється з метою виявлення, закріплення необхідних доказів правопорушення і забезпечення подальшого притягнення порушника до відповідальності. Правом на їхнє провадження наділені уповноважені на це посадові особи органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних органів і прикордонних військ, а на огляд речей - також посадовим особам органів лісоохорони, рибоохорони й органів, що здійснюють нагляд за дотриманням правил полювання. Цей список може бути розширений тільки законодавчими актами (ст.264 КпАП).  Особистий огляд проводитися уповноваженою на це особою одної статі з порушником при двох понятих тієї ж статі. Огляд речей (багажу, спорядження полювання і рибальства, добутої продукції, транспортних засобів і інших предметів) здійснюється в присутності їх власника. Якщо вони відсутні, то зазначені речі можуть підлягати огляду тільки в невідкладних випадках  з обов'язковою участю двох понятих.

Проведення  огляду оформляється спеціальним протоколом або про це робиться запис у  протоколі про адміністративне  правопорушення або в протоколі про адміністративну затримку. Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення здійснюється посадовими особами, які мають право проводити адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей з метою збереження доказів, а також у залежності від результатів розгляду справи, забезпечення їхньої конфіскації, вилучення, знищення або повернення власникам.

Про вилучення  речей і документів складається  протокол або робиться запис у  протоколі про адміністративне  правопорушення, адміністративне затримання або огляді речей.

Стаття 265 КпАП передбачає особливості вилучення  окремих видів речей і документів у визначених осіб, а також процесуального оформлення вилучення деяких предметів. До особи, яка скоїла правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення, особистий огляд і огляд речей застосовуються тільки в невідкладних випадках.

Водії, судноводії і інші особи, що управляють транспортними  засобами, річковими і маломірними  судами у відношенні яких є достатні підстави вважати, що вони знаходяться в стані сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами або судами й огляду на стан сп'яніння (ст. 266 КпАП). Відсторонення, тобто примусове звільнення транспортного засобу особи, що їм управляє, здійснюється працівниками органів внутрішніх справ. З метою забезпечення законності провадження розглянутих заходів ст. 267 КпАП передбачає можливість їх оскарження заінтересованою особою у вищестоячий орган (вищестоячій посадовій особі) або прокурору.

6. Порушення справи про адміністративне правопорушення

Стадія порушення  справи про адміністративне правопорушення полягає в складанні протоколу  уповноваженою на це посадовою особою або представником громадського формування (посадовою особою держадміністрацій, органів внутрішніх справ, органів транспорту, дружинники, громадські інспектора охорони природи й ін.). Перелік осіб, що мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, приведений у ст. 255 КпАП України.

Як вже зазначалося, наявність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про порушення справи, причому протокол повинний бути складений уповноваженою особою з дотриманням визначеної встановленої законом форми. У протилежному випадку справу про адміністративне правопорушення не може бути визнано порушеною. У протоколі повинні значитися дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, що склала протокол, відомості про особу порушника, місце, час і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, що потерпіли, якщо вони є, пояснення порушника й інші дані необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, що його склала й особою, що скоїла адміністративне правопорушення. При наявності свідків і потерпілого протокол може бути підписаний також і цими особами.

У випадку відмови  особи, що скоїла правопорушення від  підписання протоколу в ньому  робиться запис про це.

Особа, що учинила  правопорушення має право давати пояснення і зауваження до тексту протоколу, що додається до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У деяких випадках, передбачених законом (ст.258 КпАП), протокол про адміністративне правопорушення не складається, але якщо правопорушник оспорює накладене на нього стягнення, протокол про адміністративне правопорушення складається.

Перша стадія провадження  по справах про адміністративні  правопорушення закінчується з моменту  напрямку протоколу органу (посадовій  особі) уповноваженому розглядати справи про адміністративні правопорушення. До протоколу повинні додаватися і всі інші матеріали про правопорушення (пояснення свідків, протокол вилучення речей і ін.).

6.1 Розгляд справи

Другою є  стадія розгляду справи про адміністративне  правопорушення і винесення постанови у справі. Ця стадія полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) здійснює остаточне розслідування в справі і дає правову оцінку діям особи зазначеної в протоколі як правопорушник.

Отримавши матеріали  справи, компетентний орган (посадова особа) готує їх до розгляду. При цьому вона вирішує: чи відноситься до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складені протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи про час і місце розгляди, чи зібрані додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їхніх законних представників і адвокатів, якщо такі заявлені.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при цьому встановлює: чи було скоєно адміністративне правопорушення, провину даної особи в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяна матеріальна шкода, чи є інші дані, що мають значення, для правильного вирішення в справі.

За загальним  правилом справи про адміністративні  правопорушення розглядаються в п’ятнадцятиденний термін з дня одержання органом (посадовою особою), вповноваженим розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи. Є також і скорочені терміни розгляду справи - одна доба, трьох, п'яти і семиденний терміни. Протягом доби розглядаються справи про виготовлення, переробці або збуту радіаційно забруднених продуктів харчування або іншої продукції, незаконне виготовлення, придбання, збереження, перевезення, пересилка наркотичних засобів або психотропних речовин без цілі збуту в невеликих розмірах, незаконні операції з іноземною валютою і платіжними документами (якщо вартість предмета незаконної операції не перевищує одного офіційно встановленого розміру заробітної плати), дрібне хуліганство і деякі інші. У триденний термін розглядаються справи про виготовлення і використання без відповідного дозволу радіопередавальних приладів, про дрібну спекуляцію, незаконного продажу товарів або інших предметів і ін. У п'ятиденний термін розглядаються справи у відношенні осіб, що скоїли дрібне розкрадання, що займаються виготовленням і збереженням самогону й апаратів для цього, порушують вимоги режиму радіаційної безпеки в місцевості, що стала радіаційно зараженою. У семиденний термін розглядаються справи про адміністративні правопорушення пов'язані із використанням газу, експлуатації газового обладнання, що використовують без урахування використаного газу, про непідготовленість до роботи резервного паливного господарства.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову в справі. Постанова місцевих органів держадміністрації в справах про адміністративні правопорушення приймається у формі рішення.

Ця постанова  також має визначену форму  і включає: найменування органу (посадової особи), що виніс постанову; дата розгляду справи; дані про особу у відношенні якої розглядається справа; виклад обставин, встановлених при розгляді справи; зміст нормативного акта, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.

Якщо при  вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративними комісіями, райдержадміністрації, районними, міськими судами (суддями) одночасно  вирішується питання про відшкодування винним матеріального збитку, тоді в постанові у справі вказується розмір збитку, що підлягає стягненню, порядок і термін його відшкодування.

Постанова у  справі повинна містити вирішення  питання про вилучені речі і документи (якщо таке вилучення здійснювалося), а також вказівка про порядок і терміни його оскарження.

Постанова колегіального  органа приймається простою більшістю  голосів членів колегіального органа, що присутні на засіданні і підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадові особи крім КпАП і інших  нормативних актів загального характеру, керуються також положеннями  про органи, представниками яких вони є (наприклад, положеннями про адміністративні  комісії й ін.) Своє рішення вони оформляють або шляхом винесення постанови або роблять запис про міри стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Таке право надане, наприклад, начальнику райвідділу міліції або його заступника.

Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення  адміністративного стягнення; 

2) про припинення  справи;

3) про застосування  заходів впливу, передбачених ст.24-1 КпАП України.

Постанова про  припинення справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд органів попереднього слідства або дізнання, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КпАП України. До цих обставин відносяться: відсутність подія і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, що вчинила протиправну дію або бездіяльність, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта про амністію якщо він усуває адміністративну відповідальність; скасування акта, що встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи термінів передбачених ст.38 КпАП України (двох місяців із дня правопорушення, а при тривалому правопорушенні – двох місяців з дня його виявлення); наявність по тому самому факті у відношенні особи, що притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасована постанова про припинення справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи; смерть особи у відношенні якої було розпочато провадження справи.

Якщо була винесена постанова про накладення адміністративного  стягнення, то вона оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або відсилається особі у відношенні якої воно винесено. Копія постанови в той же термін вручуєтся або відсилається потерпілому за його проханням. У тому випадку, якщо воно відсилається поштою про це робиться відмітка в справі.

Оголошенням постанови в справі про адміністративний правопорушення закінчується стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постанова про  накладення адміністративного стягнення в ряді випадків передбачених ст. 286 КпАП України, обов'язково доводиться до відома громадськості.

6.2 Оскарження постанови

Наступною стадією, що виникає не в кожному провадженні  в справах про адміністративні  правопорушення є стадія оскарження (або опротестування) постанови в справі про адміністративне правопорушення. Наявність цієї стадії є однією з найважливіших гарантії дотримання законності у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою у відношенні якої воно винесено, а також потерпілим. Існує визначений порядок оскарження постанов про адміністративні правопорушення.

За загальним  правилом скарга подається в орган (посадовій особі), що виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення, а той протягом трьох діб відправляє її разом зі справою в орган (посадовій особі), уповноваженому її розглядати.

Подання у встановлений термін скарги і винесення прокурором протесту зупиняють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги або протесту. Виняток складають випадки коли виносяться постанови про застосування мір стягнення у виді попередження або адміністративного арешту, а також у випадках накладення штрафу , стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа), що одержав скаргу або протест  на постанову в справі про адміністративне  правопорушення, перевіряє законність і обгрунтованість винесеної  постанови, тобто встановлює чи дійсно в діях особи притягнутої до адміністративної відповідальності є склад правопорушення, чи правильно оформлені документи в справі, чи не перевищив орган (посадова особа), що розглядав справу, свої повноваження й інше. Після цього орган (посадова особа), що роздивилася скаргу (або протест), може прийняти одне з таких рішень: лишити постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення; скасувати постанову і направити справу на новий розгляд; скасувати постанову і припинити справу; змінити міру стягнення в межах передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення з тим, щоб стягнення не було збільшеним. Якщо з'ясується, що постанова винесено органом (посадовою особою), неправомочним розглядати цю справу, то така постанова скасовується і справа направляється компетентному органу (посадовій особі). Прокурор, що виявив, що рішення в справі або протест на постанову в справі про адміністративне правопорушення незаконні, може опротестувати їх.