Адміністративна реформа в Україні

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Сутність адміністративної  реформи в Україні………………..……………...4

2. Напрями адміністративної  реформи…………………………………………..9

3. Перспективи адміністративної  реформи…………………………………….12

Висновок………………………………………………………………………….14

Список використаної літератури………………………………………………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС передбачає досягнення не тільки соціально орієнтованої економіки, а й високих стандартів, реальної демократії, побудови громадянського суспільства, дотримання верховенства права. Європейський вибір пояснюється високим рівнем життя, прав і свобод громадян, досягнутим розвинутими країнами.

Є різні точки зору щодо пріоритетності факторів, які повинні  діяти для досягнення соціально-економічного розвитку держави. Проте, очевидним фактором успіху є побудова прозорої та ефективної системи державного управління.

Створення такої системи, направленої на підвищення ефективності функціонування органів виконавчої влади, – один із напрямів реформи, яка реалізується спільно із міжнародними організаціями. Наряду із завданням зміцнення фінансового управління, більш ефективного використання державних ресурсів, стоїть завдання підвищення ефективності надання адміністративних послуг, піднесення на новий рівень системи державної служби.

Питаннями вдосконалення  діяльності органів державного управління, виконавчої влади в системі адміністративної реформи займалися такі вчені, як В. Б. Авер’янов, С. О. Кравченко, Л. А. Пашко, Ю. П. Битяк, Ю. П. Сурмін, С. В. Ківалов та інші. Проте новітній етап розвитку адміністративної реформи в Україні вимагає переосмислення наукових положень щодо сучасних напрямів її здійснення.

Дана тема є актуальною, тому що Україна потребує значного підвищення якості й ефективності управлінської діяльності, функціональності результатів діяльності органів влади. Також актуальним є аналіз сучасного стану та перспективи здійснення адміністративної реформи. Вирішення цього питання прямо пов‘язано із важливими науковими та практичними завданнями державного управління.

 

1. Сутність адміністративної реформи

Серед найважливіших проблем  розвитку держави важливим є становлення й розвиток сильної та ефективної влади. Державне регулювання є необхідною передумовою трансформації суспільства на засадах ринкової економіки. У даний час визначною є потреба істотних змін в організації та функціонуванні державної влади і місцевого самоврядування. Основною метою таких змін можуть бути: прискорення переходу від авторитарної до демократичної системи державного управління, модернізація державно-управлінських відносин, створення дієвої системи державного забезпечення та захисту конституційних прав і свобод людини, гідних умов її життя, наближення апарату управління до населення, пристосування його до потреб сьогодення.

Система державного управління в Україні на сьогоднішній день є не ефективною. Причинами низького соціально-економічного розвитку країни є те, що влада намагається поєднати колишні структури й елементи і ті, що формуються з часів незалежності країни. Тому для досягнення ефективності державного управління потрібні адміністративні реформи.

Одночасно зі здобуттям Україною незалежності постало питання побудови власної системи управління, розбудови органів влади. Але найбільшою проблемою було те, що в Україні не було самостійного центру прийняття політичних рішень. Незважаючи на всі недоліки існуючої системи влади, головним мотивом ініціатив Президента та виконавчої влади були не реформи, а намагання ще більше посилити президентську владу.

Центральні органи виконавчої влади переважно утворювалися безсистемно, часто під впливом конкретних осіб. Що відповідно спричиняло дублювання у функціях, а тому – безвідповідальність та бездіяльність. Зростала кількість органів з контролюючими функціями, а розробкою політики ніхто не займався [6].

Адміністративна реформа  – це вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.

Правовою передумовою  для адміністративної реформи в  Україні стала Конституції України, прийнята 28 червня 1996 року. Починаючи з цього періоду центральними органами виконавчої влади вживалися заходи щодо визначення мети та завдань адміністративного реформування в Україні.

Метою адміністративної реформи  є поетапне створення системи  державного управління, що забезпечить  становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим  чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересом [7].

Адміністративна реформа  передбачає суттєву зміну спрямованості  й змісту адміністративно-правового  статусу людини. Перш за все реформа повинна забезпечити реалізації прав і свобод громадян в їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Реформа націлена на становлення правового стандарту взаємовідносин публічної адміністрації і людини, основою якого є сприйняття особи таким суб'єктом, перед яким  влада відповідальна за свою діяльність. У зв'язку з цим у змісті адміністративно-правового статусу людини перевага має надаватися визначенню не тільки її обов'язків перед державою, а насамперед її прав, за забезпечення реалізації і захист яких держава несе всю відповідальність.

Таким чином, змістом адміністративної реформи є комплексна перебудова існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. Також розбудова деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава [7].

Для досягнення мети адміністративної  реформи в ході її проведення

має бути вирішено такі завдання:

- впровадження ефективної організації виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях;

- формування сучасної системи місцевого самоврядування;

- запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян;

- надання державних та громадських послуг;

- організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

- створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;

- формування раціонального адміністративно-територіального устрою.

Реформування органів виконавчої влади здійснюється у два етапи: перший – це реформа центральних органів виконавчої влади; другий пов’язаний із оптимізацією влади на місцях.

Перший етап розпочався Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», відповідно до якого поєднаний галузевий і територіальний принципи управління.

На другому етапі здійснюватиметься  оптимізація органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на місцях, при цьому більшість  представництв міністерств у  регіонах ліквідовуватиметься, а їхні функції передаватимуться органам  місцевого самоврядування.

Отже, за своїм змістом  адміністративна реформа є цілісним комплексом узгоджених заходів, спрямованих  на суттєве підвищення рівня керованості  життєво важливих процесів у суспільстві  шляхом науково обґрунтованого створення ефективного механізму державного управління, розвитку адміністративного законодавства, поліпшення кадрового, інформаційно-технічного і фінансово-економічного забезпечення організації виконавчої влади та місцевого самоврядування [1].

Необхідність створення  нової, ефективнішої системи державного управління шляхом адміністративної реформи  вже не лише визнана фахівцями, а  й закріплена національними НПА.

Основним документом, який містить вихідні положення щодо системного реформування механізмів державної влади є Концепція адміністративної реформи в Україні, яка втілюється в життя згідно із Указом Президента України від 22.07.1998р. «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні».

Реформа не зводиться лише до оптимізації структури державного управління та скорочення управлінського аппарату, вона націлена, насамперед, на поглиблення демократизації всіх ланок суспільного життя, передусім економічної системи, зміцнення зв’язків громадянського суспільства, забезпечення реального розмежування влади і власності

Дану концепцію було видано з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їхніх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його  утримання, підвищення ефективності   державного управління.   Цим

указом розпочинається перший етап адміністративної реформи [1].

Адміністративна реформа, згідно Концепції, розрахована на відносно тривалий період її реалізації і включає три етапи.

На підготовчому етапі реформи розроблялися та були офіційно схвалені Концепція адміністративної реформи та Програма здійснення адміністративної реформи. На цьому етапі розв'язуються першочергові питання, пов'язані з поточним удосконаленням елементів існуючої системи державного управління.

На другому етапі запроваджуються  організаційно-правові засади реформування основних елементів системи державного управління.

На    третьому    етапі    поглиблюються    трансформаційні     процеси,

формуються нові інститути, організаційні структури та інструменти  державного управління.

На всіх етапах реформи  вживаються заходи щодо її законодавчого, кадрового, наукового та інформаційного забезпечення, зміцнення та оновлення  нових фінансово-економічних основ  державного управління [4].

Ця реформа вносить суттєві зміни у структуру виконавчої влади, відбувається її модернізація, реорганізація та реформування. Наприклад, можна навести такі цифри і факти щодо адміністративної реформи на її перших етапах:

- зменшено кількість центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) з 111 до 75;

- затверджено нові положення  про ЦОВВ;

- ліквідовано 46 урядових  органів в системі ЦОВВ;

- реформовано систему прийняття урядових рішень;

- внесено зміни до Закону  України «Про Кабінет Міністрів  України»;

- зменшено кількість працівників Кабінету Міністрів України з 36 до 18;

- скорочено чисельність  працівників Секретаріату Кабміну  на 50 %;

- ліквідовано урядові комітети;

- скорочено кількість  заступників міністрів та керівників  ЦОВВ з 5-10 до 2-3, запроваджено в міністерствах посаду заступника міністра – керівника

апарату (має статус державного службовця);

- реформовано систему  контролю і нагляду;

- кількість контролюючих органів скорочено з 69 до 11;

- розпочато реформу системи  технічного регулювання;

- закладено основу для  оптимізації системи контролю  за безпечністю харчових продуктів [5].

Для реформування адміністративної системи в нашій державі, потрібно враховувати досвід зарубіжних країн, які вже проводили реформи  державного управління (табл. 1) [5].

Таблиця 1. – Адміністративні реформи зарубіжних країн

Під час адміністративної реформи
Франція	Російська Федерація	Португалія
- делегувала всі адмінпослуги  на місцевий рівень органам  місцевого самоврядування; - передала вищу владу  на місцях виборним органам  місцевого самоврядування; - зберегла за виконавчою  владою на місцях лише повноваження  з контролю за наданням послуг  населенню; - забезпечила державний  контроль за єдність стандартів  та якість послуг на всіх  територіях.	- запровадила типологію  федеральних органів виконавчої  влади: міністерство, служба, агентство; - ввела єдину типологію  державних функцій: нормотворчі, контрольно-наглядові, державні послуги та управління об’єктами державної власності; - визначила співвідношення  типів органів і функцій; - закріпила нову систему  та структуру федеральних органів  виконавчої влади.	- ухвалила адміністративно-процедурний  кодекс, який закріпив стандарти  та процедури надання адмінпослуг; - ввела в дію електронну  інформаційну систему для громадян  про державні послуги; - в одному нормативному  акті закріпила засади функціонування  державної служби; - заклала нормативні засади  і впровадила державно-приватне  партнерство; - оновила систему оплати  праці держслужбовців.

 

2. Напрями адміністративної реформи

В умовах розвитку суспільних відносин виникає необхідність розробки новітніх напрямків адміністративної реформи.

Напрями адміністративної реформи  – це шляхи діяльності публічної  адміністрації, що здійснюються з метою  реалізації мети та завдань адміністративної реформи – дієвого забезпечення прав і свобод людини та громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави.