Адміністративна реформа в Україні

Адміністративна реформа повинна здійснюватися у таких напрямах:

1. Створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні.

2. Формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління.

3. Кадрове забезпечення нової системи державного управління.

4. Зміцнення   та   формування   нових фінансово-економічних  основ

функціонування державного управління.

5. Наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування [2].

Центральне місце у  Концепції посідає викладення основних напрямів розвитку і реформування державного управління України. Значна увага також приділяється реформуванню законодавства про державну службу, про органи виконавчої влади. Також важливим напрямом адміністративної реформи є реформування міністерств та інших ЦОВВ.

Реформування організаційних структур виконавчої влади є найбільш складною проблемою адміністративної реформи в Україні. Після проголошення державної незалежності в Україні  обсяги управлінської діяльності зросли у деяких сферах у 20 - 30 разів. Тому характерний для радянських часів метод реформування апарату управління шляхом його скорочення сьогодні не можна розглядати як ефективний. У сучасних умовах потрібен, системний підхід, що дозволив би визначати оптимальні для потреб України кількість та структуру органів виконавчої влади [4].

Визначені у Концепції  заходи реформування грунтуються на вироблених світовою практикою принципових  засадах функціонування виконавчої влади у демократичній соціальній, правовій державі, серед яких ключове  значення мають такі:

1) пріоритетність законодавчої регламентації функцій;

2) повноважень та порядку діяльності органів виконавчої влади;

3) незалежність здійснення функцій та повноважень виконавчої влади від органів законодавчої і судової влади у межах, визначених Конституцією і законами України;

4) здійснення внутрішнього та судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади та їх посадових осіб, насамперед, забезпечення поваги до особи та справедливості, а також підвищення ефективності державного управління;

5) відповідальність  органів  виконавчої  влади, їх посадових осіб  за

прийняті ними рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких було порушено;

6) запровадження механізму контролю за функціонуванням виконавчої влади зі сторони суспільства через інститути демократії, передбачаючи, що вищі посади в органах виконавчої влади є політичними посадами;

7) принципи ефективності, відкритості та доброчесності в роботі уряду та інших органів виконавчої влади [7].

Сучасні напрями розвитку адміністративної реформи в Україні можна охарактеризувати трьома рівнями:

- основоположний;

- загальний;

- спеціальний.

Перший визначає, що адміністративна реформа в Україні має здійснюватись у трьох взаємопов’язаних напрямах:

1) реформи виконавчої влади;

2) реформи місцевого самоврядування;

3) реформи адміністративно-територіального устрою України.

Другий рівень дає відповіді на питання пов’язані з розв’язанням проблеми законодавчого супроводу та загальних організаційних шляхів її забезпечення.

На третьому рівні визначаються конкретні пріоритети здійснення адміністративної реформи:

1) розвитку засад громадянського суспільства;

2) забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

3) забезпечення прогресивного розвитку сфери господарювання,  місцевого самоврядування;

4) розвитку міжбюджетних відносин;

5) запобігання та протидії корупції, забезпечення профілактики правопорушень [2].

 

3. Перспективи адміністративної реформи.

Безпосереднім початком проведення в Україні адміністративної реформи  стало прийняття Указу Президента України від 2 жовтня 1997 р. No 1089 «Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи».

Сама Концепція адміністративної реформи була схвалена Указом Президента України 22 липня 1998 р. № 822 та передбачала виконання цілісного комплексу заходів, спрямованих на формування ефективної системи державного управління.

Вона торкнулася переважної більшості проблем побудови і  функціонування цієї системи. Концепція, фактично, стала документом, який у довгостроковій перспективі визначав державну політику України щодо реформування.

На початковому етапі  здійснення адміністративної реформи  перетворення зачепили не тільки центральний, але й регіональний та місцевий рівні  влади. Були ухвалені закони України  «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими визначено правовий статус, компетенції та засади діяльності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Важливе значення для розвитку адміністративної реформи на регіональному  і місцевому рівнях упродовж перехідного  періоду мали такі акти законодавства:

1. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, схвалена Указом Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004.

2. Концепція розвитку законодавства про державну службу, схвалена Указом Президента України від 5 січня 2005 р. № 1 та її нова редакція, схвалена Указом Президента України від 20 лютого 2006 р. № 140.

3. Концепція державної регіональної політики, схвалена на засіданні

Уряду 22 липня 2008 р.

4. Концепція реформи місцевого самоврядування, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України 29 липня 2009 р. та інші [3].

Сучасний стан здійснення адміністративної реформи з позитивного  боку характеризується тим, що сьогодні в Україні сформовано більшість  інститутів публічної адміністрації, створено нову правову базу, що регламентує  державне управління та місцеве самоврядування. Порівняно з 1998 р., коли була схвалена Концепція адміністративної реформи, кількість центральних органів виконавчої влади значно зменшилася.

Для ефективного здійснення реформи потрібно приймати низки відповідних законів, які нададуть системності, комплексності і забезпечать успішне її проведення.

Здійснення адміністративної реформи на місцевому та регіональному  рівнях дасть змогу забезпечити:

- створення ефективної системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- належний та оптимальний розподіл функцій між центральним, регіональним та місцевим рівнем публічної адміністрації;

- фінансову самодостатність громад, спроможних надавати необхідний обсяг якісних публічних послуг [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Основними засадами адміністративної реформи з часів незалежності України є, перш за все, зміна системи органів виконавчої влади. Тобто значне скорочення чиновників, а також посилення ролі і збільшення повноважень органів місцевого самоврядування, але не за рахунок кількості, а за рахунок якості. Основною метою адміністративної реформи є створення ефективної системи державного управління, підвищення добробуту людей, виходячи з інтересів суспільства, а не чиновників.

Таким чином, проведення адміністративної реформи є одним з найважливіших  напрямків розвитку державних інститутів. Сучасний стан ефективного розвитку держави пов'язаний з реорганізацією структури центральних органів виконавчої влади. Зокрема, завдяки затвердженню Концепції адміністративної реформи в Україні.

Отже, на даному етапі реформа скоротила кількість організацій, чиї функції повторюються, і покращила систему управління всередині уряду. В результаті тепер в Україні інституційно виділені ті органи, які будуть наділені контрольно-наглядовими функціями (інспекції), і ті, які повинні здійснювати управління об'єктами державної власності (агентства).

 

Список використаної літератури:

1. Бандурка, О. Реформа системи органів виконавчої влади [Електронний ресурс] / О. Бандурка // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 1. – С. 12-17. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnapu/2011_1/02BAND.pdf

2. Галунько, В. В. Напрями адміністративної реформи [Електронний ресурс] / В. В. Галунько // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 199-205. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/fp/2011-1/11gvvrvu.pdf.

3. Гончарук, Н. Т. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та перспективи [Електронний ресурс] / Н. Т. Гончарук // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». – 2012. – № 11. – С. 116-119. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/grani/2012_11/27.pdf

4. Концепція адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://kr-admin.gov.ua/Reforms/Ua/div1.html.

5. Нагребецька, І. Управління підштовхне суспільний розвиток [Електронний ресурс] / І. Нагребецька // Урядовий кур’єр. – 2012. – № 96 (4740). – С. 2-3. – Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/media/documents/2012/05/30/adminspez.pdf.

6. Тимощук, В. П. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи [Текст] / В. П. Тимощук // К: Факт, 2002. – 100 с. – ISBN 966-664-046-5.

7.Указ Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] : затверджена указом Президента України № 810/98 від 22.07.98 р. : [у редакції від 28.05.06 р.] / офіційний сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98.