Положення про юридичну особу

а) господарюючі юридичні особи — такі, що виконують завдання із виробництва продукції, виконання робіт тощо;

б) негосподарюючі юридичні особи, тобто не мають виробничих завдань. До них належать різноманітні громадські організації, політичні партії, школи, музеї, суди тощо. Слід зазначити, що деякі негосподарюючі організації та об'єднання можуть мати у своєму складі господарюючих юридичних осіб (які, наприклад, випускають продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності вказаних організацій).

5) Залежно від кількості засновників — на:

а) унітарні юридичні особи. Це юридичні особи, що виникають внаслідок волевиявлення одного власника;

б) юридичні особи, створені кількома засновниками — господарські товариства, об'єднання підприємств, громадян тощо.

6) За типом правосуб'єктності та функціями — на:

а) юридичні особи публічного права — створені для виконання функцій публічної влади — управління, забезпечення публічного правопорядку тощо;

б) юридичні особи приватного права — створені для досягнення мети, яка має приватний характер, для отримання прибутку та задоволення інших потреб їхніх засновників.

8) Залежно від організаційно-правової форми — на:

а) господарські товариства;

б) установи;

в) об'єднання громадян;

г) об'єднання юридичних осіб тощо [13, с.131].

 

2.2. Господарські товариства

Господарські товариства є юридичними особами приватного права і разом з виробничими кооперативами становлять групу підприємницьких товариств. Поняття господарського товариства закріплене у ст. 113 ЦК, відповідно до якої господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства створюються з метою одержання прибутку від підприємницької діяльності та наступного його розподілу між учасниками.

Господарські товариства поділяються на такі види:

1) повне товариство;

2) командитне товариство;

3) товариство з обмеженою  відповідальністю;

4) товариство додатковою  відповідальністю;

5) акціонерне товариство.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. За винятком повного і командитного товариств, учасником (засновником) господарського товариства може бути одна особа.

Установчими документами повного і командитного товариства є засновницький договір, а інших видів господарського товариства - статут. Відповідно до ст. 88 ЦК и установчих документах господарського товариства повинно бути вказано: 1) найменування юридичної особи; 2) її місцезнаходження; 3) адреса; 4) органи управління товариством; 5) компетенція органів управління товариством і порядок прийняття ними рішень; 6) порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені ЦК або іншим законом. Для кожного виду господарського товариства законодавство передбачає спеціальні додаткові вимоги щодо змісту установчих документів [9, с.31].

 

2.3 Командне товариство

Командитне товариство має багато спільних рис з повним товариством, у зв'язку з чим, до нього застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено законом. Характерною особливістю командитного товариства є наявність двох видів учасників товариства:

1) повні учасники;

2) вкладники.

Таким чином, командитним товариством є товариство до складу якого входять повні учасники (учасник) і вкладники (вкладник) [4, с.12].

Повні учасники здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Управління товариством здійснюється виключно повними учасниками у порядку, визначеному законом і засновницьким договором (меморандумом). Правовий статус повних учасників командного товариства встановлюються положеннями ЦК про учасників повного товариства.

Вкладники несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. У командному товаристві може бути один чи кілька вкладників (ч. 1 ст. 133 ЦК). Командне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками. Засновницький договір командного товариства повинен містити окрім загальних відомостей, передбачених ст. 88 ЦК для товариств, також, відомості про: 1) розмір та склад складеного капіталу товариства; 2) розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; 3) сукупний розмір вкладів вкладників.[10, с.31].

 

2.4. Повне товариство

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Установчим документом сучасного повного товариства є засновницький договір, який підписується усіма його учасниками і повинен містити, крім загальних відомостей, відомості про розмір та склад складеною капіталу товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі, розмір, склад та строки внесення учасниками вкладів.

Для учасників повного товариства характерні довірчі відносини, оскільки кожен з них може впливати на ведення справ. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників [8, с.46].

 

2.5. Акціонерне товариство

Відповідно до ст. 152 ЦК акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товариства створюються з метою швидкого накопичення коштів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Для цього товариство випускає в обіг цінні папери — акції, з коштів від продажу яких і створюється статутний капітал акціонерного товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Новелою ЦК є визнання договору про заснування акціонерного товариства внутрішнім актом товариства. Відповідно до ст. 154 ЦК єдиним установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства має містити відомості, які є загальними для усіх товариств (вони передбачені ст. 88 ЦК), а також відомості про: 1) розмір статутного капіталу; 2) умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; 3) права акціонерів; 4) склад і компетенцію органів управління товариством і порядок ухвалення ними рішень та інші відомості, передбачені законом.

Акціонерне товариство під час своєї діяльності може своїм рішенням у порядку, визначеному законодавством, збільшувати свій статутний фонд (після повної його сплати) та зменшувати його (не нижче встановленого законом рівня). Законодавство передбачає також випадки примусового зменшення статутного фонду АТ. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до  статуту товариства, у тому числі  зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової  ради, а також утворення і відкликання  виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної  фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства;

5) інші повноваження, віднесені  до виключної компетенції загальних  зборів акціонерів статутом товариства  чи законом.

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

Ліквідація АТ відбувається добровільно — за рішенням загальних зборів, або у примусовому порядку — у випадках, передбачених законом. Зокрема, зменшення АТ статутного капіталу до рівня, нижчого від встановленого законом розміру, має наслідком ліквідацію товариства.

 

2.6. Виробничий кооператив

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Виробничий кооператив є юридичною особою приватного права. На відміну від господарських товариств, які утворюються шляхом об'єднання капіталів учасників, виробничий кооператив — це не лише об'єднання капіталів його учасників, а й об'єднання їх праці. Установчим документом виробничого кооперативу є статут, що затверджується загальними зборами його члені [6, с.23].

Вищим органом кооперативу є загальні збори його членів. Склад, компетенція органів управління кооперативу та порядок ухвалення ним рішень повинні бути зазначені у статуті виробничого кооперативу. Від імені виробничого кооперативу діють його виконавчі органи.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їх трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

Член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.

У разі ліквідації виробничого кооперативу в першу чергу задовольняються вимоги кредиторів, а те майно, що залишилося після задоволення цих вимог, розподіляється між членами кооперативу відповідно до їх трудової участі.[9, с.50].

Таким чином, товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (виробничі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть нарівні із своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

 

 

РОЗДІЛ 3

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИРИДИЧНИХ ОСІБ

 

Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями [1, ч.1 ст. 96].

Однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями. З можливістю відповідати за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном пов'язана можливість визнання юридичної особи банкрутом у випадку неплатоспроможності юридичної особи, тобто неможливості виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов'язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі її працівниками, так і за виконання податкових та інших зобов'язань [2, с.247].

2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном [1, ч. 2 ст. 96].

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном, яке належить їй на праві власності. Для деяких юридичних осіб встановлені винятки із цього правила. Так, відповідно до ст. 20 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" на майно культового призначення не може бути звернено стягнення за претензіями кредитора. Якщо у юридичної особи майно перебуває тільки у користуванні на підставі договору оренди чи, наприклад, право користування передане як вклад до статутного капіталу товариства, на це майно не може бути звернено стягнення за борги юридичної особи [2, с. 247].

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом [1, ч. 3 ст. 96].

Відповідальність юридичної особи є самостійною. Тобто за загальним правилом учасники, акціонери, члени цієї юридичної особи не відповідають за її обов'язки, а юридична особа не відповідає за обов'язки учасника, за винятком випадків, встановлених законом, зокрема:

- учасники повного та  командитного товариства солідарно  несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність  за зобов'язаннями цих товариств (статті 119, 133 ЦК);

- учасники товариства  з додатковою відповідальністю  відповідають за його зобов'язаннями  своїми внесками до статутного  капіталу, а при недостатності  цих сум — додатково майном, що належить їм в однаковому  для всіх учасників кратному  розмірі щодо внеску кожного  учасника [2, ст. 151].

4. Особи, які створюють  юридичну особу, несуть солідарну  відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної  реєстрації [1, ч. 4 ст. 96].

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі подальшого схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації, а юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, лише у разі подальшого схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи. [2,с.127].