Положення про юридичну особу

Стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи

1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення [1, ч.1 ст.89].

Державна реєстрація є невід'ємною ознакою юридичної особи, оскільки лише з цього моменту вона набуває статусу юридичної особи. Державна реєстрація юридичних осіб — це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [5, с.24].

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" реєструються всі види юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування. Особливості державної реєстрації можуть бути встановлені іншими законами для об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Але у будь-якому випадку вони набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону державна реєстрація юридичних осіб — підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи. Для проведення державної реєстрації подаються: реєстраційна картка, яка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. У разі коли законом встановлено вимоги щодо реєстрації установчих документів, такі документи подаються з відміткою про їх реєстрацію в органі, визначеному законом. Крім установчих документів також подаються копія рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження (легалізований у встановленому порядку); документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи [2, с. 144].

2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається [1, ч. 2 ст.89].

Крім встановлених ч. 2 ст. 89 ЦК підстав для відмови в реєстрації юридичних осіб (порушення порядку створення або невідповідності її установчих документів) відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" щодо оформлення документів, які подаються державному реєстратору.

До порушень порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", зокрема, відносить: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою деяких юридичних дій, а саме проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи :з інших підстав не допускається.

За наявності підстав для підмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису [2, с.179].

3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду [1, ч.3 ст.89] .

Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в господарському суді, якщо засновниками юридичної особи є лише юридичні особи, чи у суді, якщо засновником є хоча 6 одна фізична особа [4, с.16].

4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом[1, ч.4 ст.89].

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:

• повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;
• ідентифікаційний код юридичної особи; форма власності; організаційно-правова форма;
• місцезнаходження юридичної особи;
• перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків, якщо засновник — фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа; основні види діяльності;
• прізвище, ім'я, по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, ідентифікаційні номери фізичних осіб — платників податків;
• серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;
• дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів;
• дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
• дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;
• дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення;
• місцезнаходження реєстраційної справи;
• дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження.

Факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи засвідчує свідоцтво про державну реєстрації документ встановленого зразка [2, с.122].

5. Зміни до установчих  документів юридичної особи набирають  чинності для третіх осіб з  дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи  та їх учасники не мають  права посилатися на відсутність  державної реєстрації таких змін  у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих  змін.

Державній реєстрації підлягають також зміни до установчих документів. Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники (учасники) або уповноважений ними орган, особи повинні подати особисто такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведе державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів; оригінал установчих документів юридичної особи відміткою про їх державну реєстрацію; два примірники змін до установ документів юридичної особи та два примірники установчих документ новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведе державної реєстрації змін до установчих документів. Внесення змін до у повних документів юридичної особи оформляється окремим додатком викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.[12, с.123].

ВИСНОВКИ

Поряд з фізичними особами, державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами учасниками цивільних відносин виступають також юридичні особи. Ст. 80 ЦК України визначає юридичну особу як організацію, створену і зареєстровану у встановленому законом порядку. Разом з тим аналіз змісту норм ЦК України щодо юридичних осіб не дає підстав для. відмови від багатьох ознак юридичних осіб, прийнятих у цивілістиці протягом багатьох десятків років, а саме:

1. організаційна єдність, тобто юридична особа виступає, як певним чином організований колектив людей, створений з метою досягнення певних цілей;
2. наявність відокремленого майна. Майно юридичної особи як самостійного суб'єкта цивільного обороту є відокремленим від майна засновників та учасників цієї юридичної особи, а також від майна держави та інших суб'єктів цивільних відносин;
3. виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування, під яким вона виступає в процесі своєї діяльності;
4. здатність нести самостійну майнову відповідальність втілюється в наступному принципі: учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника) (ч. З ст. 96 ЦК України). Винятки з цього правила можуть бути встановлені установчими документами та законом.

Інші ознаки юридичної особи, що іноді виділяються в науковій літературі (наявність органів управління, рахунку у банку, печатки, можливість виступати в судовому процесі) не істотними, оскільки випливають з наведених чотирьох ознак.

Однією з центральних новел ЦК України є відмова від терміну «підприємство» в розумінні суб'єкта цивільних відносин – юридичної особи. Підприємство за змістом нового ЦК – сукупність майна, тобто об'єкт, а не суб'єкт цивільних відносин. В цьому полягає одна з найбільш принципових розбіжностей між ЦК і ГК України, оскільки останній зберігає підхід до підприємства як до суб'єкта правовідносин.

Ще одним важливим положенням ЦК України є наділення юридичних осіб, здебільшого, загальною правоздатністю. Це виявляється в нормі ч. 1 ст. 91 ЦК України, згідно якої юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. ЦКУРСР, навпаки, передбачав прямо протилежний підхід, наділяючи юридичних осіб спеціальною правоздатністю, внаслідок чого, зокрема, угоди, укладені поза переліком видів діяльності, передбачених статутом юридичної особи, визнавалися недійсними як такі, що суперечать меті створення юридичної особи (ст. 50 ЦК УРСР).

Відмова від спеціальної правоздатності юридичних осіб викликана необхідністю закріпити за ними максимальне коло майнових прав і сприяти, таким чином, розвитку цивільного обороту.

Виходячи з цього, юридична особа, незважаючи на те, в якій організаційно-правовій формі вона створена, має право займатися підприємницькою діяльністю. Разом з тим це правило не є абсолютним. Непідприємницькі товариства та установи мають право здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню (ст. 86 ЦК України).

Юридичні особи можуть мати не лише майнові, але й особисті немайнові права, серед яких ЦК називає право на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію (ст. 94 ЦК України).

Змінився в новому ЦК і підхід до визначення видів юридичних осіб. Відповідно до ст. 81 ЦК України за критерієм створення юридичні особи поділяються на осіб приватного права, що створюються на підставі установчих документів (засновницького договору, статуту), та осіб публічного права, що створюються за розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, юридичні особи приватного права в залежності від того, чи мають право брати участь засновники в управлінні юридичною особою, поділяються на товариства, в діяльності яких засновники мають право брати участь, та установи, в управлінні яких засновники участі не беруть.