Сутність системи трудового права України

Після постанов Верховної  Ради в ієрархічній структурі трудового законодавства наступне місце за указами Президента України. Вони мають відповідати нормам Конституції, міжнародних договорів України про працю та законів України. Зауважимо, що розпорядження Президента України зазвичай мають індивідуально-правовий характер і не стосуються трудового законодавства [2].

Далі в ієрархічній  структурі трудового законодавства  ідуть нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (постанови та розпорядження), які ґрунтуються на нормах Конституції та міжнародних договорів України, законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України.

Особливе місце в  системі актів трудового законодавства  України належить нормативно-правовим актам Міністерства праці та соціальної політики України, які ґрунтуються на нормах Конституції та міжнародних договорів України, законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, а також рішень Кабінету Міністрів України.

До актів трудового  законодавства України можуть належати і нормативно-правові акти міністерств та інших відомств у сфері праці. Такі акти спрямовуються на виконання покладених на них завдань та повноважень. Вони ґрунтуються на нормах Конституції та міжнародних договорів України, законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, а також рішень Кабінету Міністрів України.

3. Співвідношення системи трудового права і системи трудового законодавства

Первинним елементом  системи трудового права є  норми права, а системи трудового  законодавства – нормативні приписи. Система трудового законодавства ширша за систему трудового права. Вона включає такі елементи, які не відносяться до системи трудового права: програмні положення, вказівки на мету і мотиви видання нормативних актів. Система трудового права має первинний, вихідний щодо системи трудового законодавства характер, вона більш об’єктивна категорія, ніж система трудового законодавства, і навпаки, у системі трудового законодавства більш суб’єктивного, ніж у системі трудового права.

Структура елементу системи трудового законодавства має зовнішні реквізити: назви розділів, статей, глав та інших частин; структурні елементи системи трудового права таких реквізитів не мають. Система законодавства є головною, але не єдиною формою існування системи трудового права: а) трудове право може існувати до законодавства, коли воно формувалось за рахунки звичаїв; б) трудове право існує й поза законодавством, бо природні права людини (на життя, здоров’я, працю) мають правовий характер незалежно від закріплення їх в законодавчій формі. Система трудового права і система трудового законодавства різняться за своєю внутрішньою (вертикальною) будовою [8].

Відносно  системи трудового права поняття  “вертикальна структура” має умовний  характер, для неї характерна логічна побудова за обсягом – норма права, інститут права, підгалузь права, галузь права. Вертикальна ж структура системи трудового законодавства має ієрархічний характер, оскільки вона побудована відповідно до юридичної сили нормативно-правових актів, яка передусім визначається місцем правотворчого органу в державному механізмі.

Підвищенню  ефективності системи трудового  законодавства сприятиме зміцнення  в ній ієрархічного зв’язку. Зовнішнє виявлення такого зміцнення повинно відбуватись в наступних формах:

1. У вигляді підвищення ролі законів. Зміцнення верховенства права – важливий засіб забезпечення законності в діях учасників трудових відносин, посилення охорони її прав, свобод та законних інтересів. Насамперед йдеться про прийняття нового Кодексу України про працю. Підвищення ролі законів сприяє також зміцненню й розвитку зв’язків між усіма нормативно-правовими актами, покликаними регулювати трудові та тісно пов’язані з ним відносини.

2. Упорядкування  системи трудового законодавства  шляхом зміцнення його законодавчого елементу сприятиме підвищенню якості правого регулювання трудових відносин і на інших рівнях правової регламентації. Мається на увазі прийняття інших, крім Кодексу законів про працю України, консолідованих та кодифікованих нормативних актів замість простих і розрізнених актів того ж рівня. Тим самим не лише зменшуватиметься кількість нормативно-правових актів, але й посилюватимуться відносини субординації всередині окремих структурних ланок системи трудового законодавства. 3. Зміцнення ієрархічних взаємозалежностей в системі трудового законодавства залежить і від вирішення завдання виявлення кола питань, які підлягають регламентації відповідно в законах, акта президента України, відомчих актах, актах органів місцевого самоврядування чи соціальних актах [7].

Cистема права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу.

Право і законодавство  тісно взаємопов'язані, але не тотожні  правові явища. Відмінність між системою права і системою законодавства полягає:

1. Первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства – нормативно-правовий припис.

2. Система права формується  об'єктивно, а система законодавства  є результатом цілеспрямованої  діяльності певних суб'єктів і  тому залежить також від інтересів  держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.

3. Система права має  тільки галузеву структуру, а  система законодавства крім галузевої  ще й ієрархічну, а у федеративних  державах і федеративну структуру. 

4. Галузі законодавства не завжди співпадають з галузями права. Можливі три варіанти: 1) галузь права є, а галузі законодавства немає (фінансове право, право соціального забезпечення). Такі галузі не кодифіковані, а діючі у цій сфері нормативний матеріал розкиданий по різних НПА, що потребує систематизації. 2) галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство). 3) ідеальний варіант, коли галузь законодавства співпадає з галуззю права (трудове, цивільне, кримінальне право).

5. Норми галузі права  відрізняються високим ступенем однорідності, оскільки розподіляються за предметом і методом правового регулювання. Галузі законодавства виділяються тільки за предметом правового регулювання і не мають єдиного методу.

Висновки

Система національного  законодавства відноситься до класу цілісних систем. Цілісність законодавства України характеризується новими ознаками, що виникають в процесі взаємодії його частин. Найважливішою інтегративною якістю, що виникає під час взаємодії складових елементів законодавства є здатність останнього слугувати юридичним джерелом і формою вираження права. Ця якість має всеохоплюючий характер. Право, втілюючись в законодавстві, багато в чому визначає його функціонування і розвиток, потреби і напрямки його удосконалення.

Система права – це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави.

Cтруктура системи права – це об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певної держави, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм держави та в їхньому розподілі за галузями та інститутами права.

Основними елементами структури  системи права є 1) правові (юридичні) норми, 2) інститути права, 3) галузі права.

Система законодавства - це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Структура системи законодавства - це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства.

Для налагодженого функціонування системи трудового права і  законодавства України необхідне  „ефективне трудове законодавство ” сюди слід віднести: якісну правотворчість; ефективне правозастосування; рівень правосвідомості суб’єктів правозастосування та населення у цілому. Перші два елементи мають матеріальний характер, або охоплюють сукупність норм та способів їх реалізації. Останній елемент має ідеальний характер, бо являє собою не що інше, як суб’єктивне психологічне відображення двох перших складових досліджуваного поняття учасниками правовідносин. Відображення багато в чому залежить від соціальних потреб та інтересів і формує їх відношення до правил чи моделей поведінки, які приймаються державою.

Структурна  побудова нового Трудового кодексу України повинна бути оптимальною з точки зору надання можливості для розвитку колективного та індивідуального договірного регулювання трудових відносин. Колективне та індивідуальне регулювання особливостей праці в межах реальних можливостей, визначених повинне забезпечити демократичний підхід до правого регулювання трудових відносин незалежно від форм власності.

Список використаної літератури

1. Кодекс законів про працю [Електронний ресурс] – Режим доcтупу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08
2. HR Ліга. Трудове законодавство: структура та практика застосування [Електронний ресурс] – Режим доcтупу: http://hrliga.com/index.php?module=profession&op=view&id=
3. Cистема трудового права і трудового законодавства [Електронний ресурс] – Режим доcтупу: http://www.refine.org.ua/pageid-4334-1.html
4. Пилипенко П.Д. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д. Пилипенка. – Львів: Вільна Україна, 1996. -С.15.
5. Грузінова Л. П. Трудове право України [Електронний ресурс] – Режим доcтупу: http://studentbooks.com.ua/content/view/1172/40/1/1/
6. Трудове право України [Електронний ресурс] – Режим доcтупу: http://zaochka.net/catalog_p_6_p_4_p_5.html
7. Луць Л. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти / Л. Луць // Право України. – 2002. - №9. – с.740
8. Прокопенко І.В. Трудове право України: підручник/ І.В. Прокопенко. – X.: Фірма «Консум», 2009. - 480 с.