Верховна Рада України

Верховна  Рада України – єдиний орган законодавчої влади України, яка вирішує найважливіші питання державного та суспільного життя держави, що потребують законодавчого регулювання та здійснюють установчі та контрольні функції передбаченні Конституцією України. Верховна Рада України – однопалатний орган до якого входить 450 народних депутатів, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Конституція закріплює широкі повноваження Верховної Ради України, які визначають її місце і роль у державі. Ці повноваження за сутністю і призначенням можна поділити на декілька груп. Найважливішими є повноваження щодо: внесення змін до Конституції України; прийняття законів; визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації адміністративно-територіального устрою нашої країни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження.

Верховна Рада може розглядати питання про відповідність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри, що спричиняє його відставку. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів може бути розглянуто за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України (однієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верховної Ради.

З метою забезпечення певної стабільності в роботі Кабінету Міністрів можливості Верховної  Ради щодо розгляду питання про його відповідальність обмежуються. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів. Ці правила є, по суті, одним із проявів принципу поділу влади. Адже в них нарівні із закріпленням певної форми контролю однієї гілки влади над іншою (повноваження Верховної Ради України розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів) гарантовано обмеження впливу однієї гілки влади на іншу (встановлення певних умов, за яких це питання може розглядатися).

Конституція України (ст. 92) визначає широке коло питань, які  можуть вирішуватися Верховною Радою  виключно шляхом прийняття законів. Це стосується:

1)  прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій;

2)  засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору; зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації; місцевого самоврядування;

3)  територіального устрою України;

4)  основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

5)  бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валют на території України;

6)  одиниць ваги, міри і часу; порядку встановлення державних стандартів;

7)  амністії та низки інших питань.

 

   Функції  Верховної Ради України: 

Законодавча функція

Пріоритетною  функцією Верховної Ради є, природно, законодавча. У загальних рисах  вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у призупиненні їх дії.

Із змісту Конституції  випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання  за винятком тих, які вирішуються  виключно всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно законами України визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання правд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва;

правила конкуренції  та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних і міграційних процесів.

Установча функція

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради серед її головних функцій є установча (державотворча, організаційна) функція. Пріоритетними напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно, формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил та інших складових механізму держави.

Таким чином, основними  напрямами діяльності Верховної Ради по здійсненню установчої функції є:

1) участь у формуванні органів виконавчої влади;

2) формування органів судової влади;

3) створення парламентських структур;

4) участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій;

5) вирішення питань територіального устрою України і забезпечення формування органів місцевого самоврядування.

Пріоритетним  напрямом установчої функції парламенту є призначення виборів Президента у строки, передбачені Конституцією. 

Парламентський контроль

Важливе місце  в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів інших країн, посідає парламентський контроль. Контрольна діяльність парламенту досить багатогранна. Якщо установча (державотворча) діяльність, за чинною Конституцією, значною мірою відійшла від Верховної Ради до Президента як глави держави, особливо щодо формування органів виконавчої влади, то традиційна її функція — функція парламентського контролю не лише залишилась, а й певною мірою збагатилася.

Основними напрямами  контрольної діяльності Верховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

3) бюджетно-фінансовий контроль;

4) прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до Президента України;

5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради;

6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури;

7) здійснення  парламентського контролю з окремих  питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

 

Верховна Рада України може здійснювати свої повноваження, якщо до її складу обрано не менше 2/3 її складу. Працює у сесійному режимі. Сесії можуть бути черговими ( їх строки встановлені Конституції України) та позачерговими (скликаються на вимогу не менше 2/3 складу) Засідання проводяться у відкритому і закритому режимі.

Верховна Рада обирає до свого складу голову, першого та другого заступника.

Контролювати функції  Верховної Ради належить комітетам. Верховна Рада затверджує перелік комітетів, до складу яких входять від 10-50 осіб. Комітети Верховна Рада утворює з важливих питань державного, господарського та соціально – культурного життя.

 

Кабіне́т  Міні́стрів Украї́ни — вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Кабінет Міністрів України  у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України,Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Прем'єр-міністр України  призначається Президентом України  за згодою більше ніж половини від  конституційного  складу  Верховної Ради України.  
Персональний склад Кабінету Міністрів  України  призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.  
 
     Прем'єр-міністр  України  керує  роботою  Кабінету  Міністрів України, спрямовує її на виконання  Програми  діяльності  Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.  
 
      Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади   в  межах  коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. 

Повноваження Кабінету Міністрів України:

     1) забезпечує     державний    суверенітет    і    економічну самостійність України, здійснення   внутрішньої   і   зовнішньої політики держави,  виконання Конституції і законів України,  актів Президента України; 
     2) вживає заходів щодо забезпечення прав і  свобод  людини  і громадянина; 
     3) забезпечує проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної та податкової політики; політики  у  сферах  праці  й  зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури,  охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 
     4) розробляє    і    здійснює    загальнодержавні    програми економічного,  науково - технічного,   соціального   і   культурного розвитку України; 
     5) забезпечує  рівні  умови  розвитку  всіх  форм  власності; здійснює управління об'єктами державної  власності  відповідно  до закону; 
     6) розробляє проект закону про  Державний  бюджет  України  і забезпечує  виконання затвердженого  Верховною   Радою    України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт  про його виконання; 
     7) здійснює   заходи  щодо  забезпечення  обороноздатності  і національної безпеки України,  громадського порядку,  боротьби  зі злочинністю; 
     8) організовує і забезпечує  здійснення  зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 
     9) спрямовує і координує роботу  міністерств,  інших  органів  
виконавчої влади; 
     10) виконує інші функції, визначені Конституцією та  законами України, актами Президента України.

Кабінет  Міністрів  України  в   межах    своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які  є  обов'язковими до виконання.  
Акти  Кабінету  Міністрів  України  підписує  Прем'єр-міністр України.  
Нормативно-правові  акти    Кабінету    Міністрів    України, міністерств  та  інших  центральних  органів   виконавчої    влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. 

Конституці́йний Суд Украї́ни — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Розпочав діяльність за новою Конституцією 18 жовтня 1996 року.

Згідно з  Конституцією України Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів — по шість призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України. Згідно з Конституцією України, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг віку сорока років, має вищу юридичну освіту та досвід роботи за фахом не менш як десять років (практична, наукова, педагогічна діяльність), проживав в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою

Суддя Конституційного  Суду призначається на дев'ять років  без повторного права бути призначеним  на цю посаду.

Призначення Президентом  України

Президент України  проводить попередні консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України. У разі узгодження пропонованих кандидатур Президент України видає відповідний указ, що має бути скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міністра юстиції України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, що був призначений Президентом України, глава держави у місячний термін мусить призначити на цю посаду іншу особу.

Призначення Верховною Радою України

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного  Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку.