Верховна Рада України

Призначеними  на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які  набрали найбільшу кількість  голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість  голосів і після їх призначення  було б перевищено необхідне для  призначення число суддів, щодо цих  кандидатів проводиться повторне голосування. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України у місячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

Призначення з'їздом суддів України

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів  з'їзду відкритим голосуванням більшістю  голосів присутніх делегатів  з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України  для включення в бюлетені для  таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів З'їзду суддів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посади суддів Конституційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у частині другій цієї статті, набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався З'їздом суддів України, З'їзд суддів України у тримісячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

Суддя Конституційного  Суду вступає на посаду від дня складання ним присяги, яку він складає на урочистому засіданні Верховної Ради України, що проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України, не пізніше ніж через місяць після призначення суддею Конституційного Суду.

Функції Конституційного  Суду України — це основні напрями та види діяльності цього суду, що здійснюються відповідно до Конституції та законів України.

Пріоритетним  напрямом діяльності Конституційного Суду є здійснення конституційного судочинства в Україні. Втім, це не єдина функція суду, також виділяють функції конституційного контролю, офіційного тлумачення (Конституцію та закони України), арбітражну та функцію конституційного правосуддя.

Відповідно  до Конституцій України та Закону «Про Конституційний Суд України», суд приймає рішення та дає висновки у таких справах:

1. Вирішення питань відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
2. Відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнародних, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
3. Додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в межах, визначених Конституцією.
4. Видає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

До компетенції  Конституційного Суду не входять  питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інші питання, що віднесені до повноважень судів загальної юрисдикції.

Вирішення питань про відповідність Конституції  України відбувається, коли до Конституційного  Суду надійде подання від Президента України, Верховного Суду України,Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Рішення і висновки Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний  Суд також за зверненням Президента чи Уряду дає висновки про відповідність  Конституції України чинних міжнародних  договорів України або таких договорів, що вносяться до парламенту для ратифікації.

Суб'єктами права  на конституційне звернення з  питань дачі висновків Конституційним Судом України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Правові акти, визнані  Конституційним Судом неконституційними  повністю, або у певній частині  втрачають свою чинність з моменту  ухвалення Конституційним Судом  відповідного рішення.

Рішення та висновки Конституційного Суду оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і публікуються у «Віснику Конституційного Суду України», а також в інших офіційних виданнях («Офіційний Вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Голос України», «Урядовий кур'єр»).

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичними чи юридичними особами актами і діями, що були визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законодавством України порядку.

 

 

Конституційний  статус Автономної Республіки Крим

Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України  і в межах повноважень, визначених Конституцією України (статті 135-138), вирішує  питання, віднесені до її відання.

До відання АРК належать (ст. 138 Конституції України):

1) призначення  виборів депутатів Верховної  Ради АРК, затвердження складу  виборчої комісії АРК;

2) організація  та проведення місцевих референдумів;

3) управління  майном, що належить АРК;

4) розроблення,  затвердження та виконання бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення,  затвердження та реалізація програм  АРК з питань соціально-економічного  та культурного розвитку, раціонального  природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу  місцевостей як курортів; встановлення  зон санітарної охорони курортів;

7) участь у  забезпеченні прав і свобод  громадян, національної злагоди,  сприяння охороні правопорядку  та громадської безпеки;

8) забезпечення  функціонування і розвитку державної  та національних мов і культур  в АРК; охорона і використання  пам'яток історії;

9) участь у  розробленні та реалізації державних  програм повернення депортованих  народів;

10) ініціювання  введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в АРК або в окремих її місцевостях.

АРК є територіальним автономним утворенням у складі України. Територіальна автономія надається  державою виключно на підставі Конституції  та законів України.

Верховна Рада АРК 21 жовтня 1998 року прийняла Конституцію  АРК, а 23 грудня 1998 року її затвердила Верховна Рада України не менш як половиною  від її конституційного складу. На території АРК без обмежень діють  Конституція і закони України, Конституція  АРК, ратифіковані міжнародні договори та інші нормативно-правові акти.

Сьогодні на території  АРК, яка становить 27 тис. км , проживають понад 2 млн 500 тис. осіб, серед яких майже 30 відсотків українців. Сімферополь - столиця АРК. Адміністративно-територіальну систему АРК становлять: 14 районів, 15 міст, 54 селища міського типу, 224 села.

Представницьким органом  АРК згідно зі ст. 136 Конституції  України є Верховна Рада АРК, яка  у межах своїх повноважень  приймає рішення та постанови, які  є обов'язковими до виконання в АРК. Проте Верховна Рада АРК не уповноважена приймати закони. Верховна Рада АРК - це республіканський, представницький, виборний, постійно діючий, колегіальний орган, що здійснює представницькі, установчі, нормотворчі та контрольні повноваження. Верховна Рада АРК визнається республіканським, а не загальнодержавним органом, оскільки її компетенція поширюється на територію АРК. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 року, який визначив принципи і механізми організації та діяльності Верховної Ради АРК. Конституційний склад Верховної Ради АРК становить 100 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Голова Верховної Ради АРК, його перший заступник і заступник, голови постійних комісій Верховної Ради АРК здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада АРК є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її загального складу.

Конституційно – правові засади місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
   У місцевому самоврядуванні безпосередньо виявляються форми народовладдя — інститути прямої та представницької демократії. Демократичність у системі місцевого самоврядування полягає в тому, що громадяни безпосередньо вирішують суспільно-політичні, економічні та соціальні завдання. Вони приймають рішення під час проведення референдумів, загальних зборів громадян, обирають органи територіальної громади та ін. Місцеве самоврядування здійснюється також через різні представницькі органи, що обираються громадянами, через сільські, селищні, міські ради, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. 
   Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на таких принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування. 
   Система місцевого самоврядування визначена в ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. До неї входять: територіальна громада; сільська; селищна, міська ради; сільський, селищний, міський голови; виконавчі органи сільської, селищної, міської рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. 
   Органи місцевого самоврядування обираються жителями відповідних територій на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. У такому самому порядку обираються сільські, селищні та міські голови, які очолюють виконавчі органи відповідних рад. Голови районних та обласних рад також очолюють виконавчі апарати цих рад, але обираються вже не населенням, а відповідними радами. 
   Вибори до органів місцевого самоврядування призначаються Верховною Радою України. 
   Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. 
   Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. 
   Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. 
   Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації й установи, а також контролюють їх діяльність; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. 
   Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні й обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, і контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. 
   Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності. 
   Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. 
   Органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. 
   Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. 
   Якщо органи місцевого самоврядування вважають, що їх законні права порушуються державними органами, посадовими особами чи іншими суб’єктами, то вони можуть їх захищати в судовому порядку.