Експериментальне дослідження використання казки в роботі практичного психолога закладу освіти

 

4. Переписування (або дописування) казок.

Переписування і дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині, підлітку чи дорослому чимось не подобається сюжет, деякий поворот подій, ситуацій, кінець казки . Це - важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні йому персонажі, клієнт сам вибирає найбільш відповідний його внутрішньому стану поворот і знаходить той варіант вирішення ситуацій, який дозволяє звільнитися йому від внутрішнього напруження - у цьому полягає психокоректувальний сенс переписування казки.

 

5. Казкова  лялькотерапія.

 Слухаючи або  читаючи казку, дитина або дорослий програє, переглядає її у своїй уяві. Він уявляє собі місце дії і героїв казки. Таким чином, він у своїй уяві бачить цілий спектакль. Тому цілком природним є використання постановки казок в психологічних цілях роботи.

 

6. Постановка (розігрування) казок.

Постановка казок за допомогою ляльок. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна його дія негайно позначається на поведінці ляльки. Це допомагає йому самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразним. Робота з ляльками дозволяє удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай дитина з якихось причин не може собі дозволити проявити. У кожній чарівній казці є певні закономірності розвитку сюжету. Головний герой з'являється в будинку (в сім'ї), зростає, при певних обставинах залишає будинок, вирушаючи в подорожі. Під час мандрівок він набуває і втрачає друзів, долає перешкоди, бореться і перемагає зло і повертається додому, досягнувши мети. Таким чином, у казках дається не просто життєпис героя, а в образній формі розповідається про основні етапи становлення та розвитку особистості. Прийом драматизації - важливий компонент у казкотерапії.

Види постановок казок:

• вистави, поставлені за допомогою пальчикових ляльок,
• спектаклі тіньового театру,
• вистави-експромти, в яких беруть участь ляльки-маріонетки,
• театралізовані ігри,
• казки на піску (з використанням методу «Sand-play»).

У всіх випадках передбачається розігрування психокорекційних, психотерапевтичних або повчальних казок. Казкотерапевтичні постановки не допускають розучування ролей і тривалих репетицій. Важлива ідея експромту.

 

7. Казкова  імідж-терапія.

Цей вид роботи грунтований назміні зовнішнього вигляду, а відповідно і життєвихустановок і сценаріїв вживаючись в новий образ.У казковому образі людинаможе компенсувати те, чого йому бракує в житті. 

8. Казкове малювання. 

Казкотерапевтичне малювання можна розділити на дві групи методів : 
1. Проектне діагностичне малювання. 
2. Спонтанне малювання.

За допомогою тематичних малюнків досліджують внутрішній світ людини, систему його стосунків до себе та до інших, його індивідуальність.

 
9. Медитації на казку. 

Медитація є занурення в який-небудь процес. Вони створюються для накопичення позитивногообразного досвіду, зняття психоемоційної напруги,створення в душі позитивних моделей взаємовідносин зіншими людьми, розвитку розвитку особистісного ресурсу. 
Головне призначення медитативних казок - повідомлення несвідомому позитивних «ідеальних» моделей взаємовідносин з навколишнім світом та іншими людьми. Тому відмітна особливість медитативних казок - це відсутність у них конфліктів і злих героїв.

 
10. Використання танців  у казкотерапії.

Танець - це тілесне вираження різних емоційних станів. Він розкріпачує і наповнює людину новою силою. Танцюючи, дитина чи дорослий починає відчувати своє тіло і краще володіти ним. Діти вчаться володіти своїм тілом, стають більш вільними і впевненими в собі. 
Особливе значення в роботі психолога відіграють дитячі казки. Казкотерапія зазначає два важливих факти. Перший - всі люди вміють складати казки. Тобто цей навик є частиною людської природи. І другий факт говорить про те, що вже просто написання самої казки є потужним терапевтичним впливом.

Дитяча казка може бути використана для безлічі терапевтичних цілей, які в цілому можна розділити на три групи: психодіагностичні, психокорекційні, прогностичні.

Описавши безліч форм роботи з казкою, запропоновані Зінкевич-Євстигнеєвой ми приходимо до висновку, що кожна з них в першу чергу спрямована на роботу з особистістю, індивідуальністю, кожної людини. Діти, як і дорослі, всі різні. До кожного потрібно підібрати свій підхід. Одна дитина більш схильний писати і розповідати, інший не може всидіти на місці, і з ним необхідно постійно рухатися. Третій - любить щось майструвати своїми руками; четвертий обожнює малювати. Комбінуючи різні прийоми казкотерапії, можна допомогти кожній дитині прожити багато ситуації, з аналогами яких він зіткнеться в дорослому житті, і значно розширити його світосприйняття і способи взаємодії зі світом та іншими людьми. [14, с.15-17] 
У казкотерапії важливо дію, але ще більш важливо наслідок. Саме післядія казкотерапії є потужною силою, що стимулює розвиток клієнта. Розвиток, не залежне від психолога.

Види діагностичної та корекційної діяльності в роботі з казкою:

1. Використання казки як метафори. Текст і образи казок викликають вільні асоціації, які стосуються особистого життя школяра, і потім ці метафори та асоціації можуть бути обговорені.

2. Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації виявляються в малюнку, і далі можливий аналіз отриманого графічного матеріалу.

3. Обговорення поведінки і мотивів дій персонажів, що слугує приводом до обговорення цінностей поведінки людини, виявляє систему оцінок людини в категоріях: добре - погано.

4. Програвання епізодів казки дає дитині або дорослому відчути деякі емоційно значущі ситуації і програти емоції.

5. Використання казки як притчі - повчання. Підказка за допомогою метафори варіанти вирішення ситуації.

6. Творча робота за мотивами казки (дописування, переписування, робота з казкою). [5, с.3-7]

 

Також існують рекомендації до застосування казкотерапії, які можуть бути сформульовані наступним чином:

1. Заняття казкотерпії необхідно проводити через деякий час після імовірно травмуючої ситуації, коли дитина заспокоївся і здатний поглянути на подію з боку, в нашому випадку через призму казкової реальності. Найбільш підходить для такого спілкування час перед денним або нічним сном.
2. «У деякому царстві, у деякій державі»... Ці слова ніби дають зрозуміти, що така історія могла статися де завгодно: може бути, за тридев'ять земель, а може бути, і зовсім поруч. Це буде залежати від того, наскільки близько до себе захочеться прийняти казкову історію. Певне місце дії психологічно відокремлює дитини від подій, що відбуваються в казці. Дитині складно перенести себе в конкретне місце, особливо якщо він там ніколи не був.
3. Для того, щоб дитина краще сприймав те, що з ним відбувається в казці, можна придумати ритуал переходу в Чарівну країну. Одним з елементів такого ритуалу може стати «перетворення» дитину будь-якого казкового героя (за його вибором).
4. Спосіб подачі казкового матеріалу і залучення дитини до творчого процесу можна вибрати самостійно. Наприклад, розповідати казку, задаючи включають питання дитині в пікових ситуаціях: наприклад, як ти думаєш, чому герой зробив так, тобі сподобався його вчинок, як би ти вчинив на його місці? Можна запропонувати дитині скласти казку разом, розповідаючи її невеликі фрагменти по черзі. Також можливий варіант, коли дорослий пропонує дитині скласти казку на задану тему. Ще одним варіантом казкотерапевтичної роботи може стати розповідання відомої казки від імені різних персонажів. [11, с.22-24]

Таким чином, комбінуючи різні прийоми казкотерапії, можна допомогти кожній дитині прожити багато ситуації, з аналогами яких він зіткнеться в дорослому житті. І значно розширити його світосприйняття і способи взаємодії зі світом та іншими людьми.

 

2.2.  Корекційна робота-тренінг для розвитку творчих здібностей, фантазії дітей за допомогою казки.

 

Даний тренінг розрахований на дітей від 6 до 10 років. Тренінг проводиться в групі з 10-20 дітей приблизно одного віку, бажано, щоб це був колектив.

Мета тренінгу полягає у розвитку творчих здібностей, фантазії дітей, реконструкції повноцінних контактів дітей один з одним, розвитку здатності до моральної критики, за допомогою казкотерапії.

Тренінг проводиться у просторому приміщенні з наявністю вільних зон для фізичних ігор. Всі діти повинні бути забезпечені олівцями і папером. Час, витрачений на проведення одного заняття, не повинна перевищувати 45 хвилин. Якщо ж час перевищує цей ліміт, рекомендується робити паузи з розминкою.

Завдання №1. Вправа на згуртування групи.

Як правило, вправи на згуртування аудиторії спрямовані на рухову активність. Виконуючи такі вправи, діти активізуються, з'являється загальний настрій, позитивні емоції, готовність до подальших спільних дій. 
В якості такої вправи можна використовувати таку гру: Діти стають у широке коло, потім вихователь роздає всім картки, на яких написані імена героїв відомих казок, одне ім'я він залишає для себе. Кожен учасник тренінгу повинен назватися своїм казковим ім'ям. Ведучий бере м'яч і кидає в коло, називаючи ім'я героя казки. Зловити або підібрати його повинен той, хто назвався цим ім'ям. Той, хто пропустить м'яч, і його підбере інший учасник, стає ведучим.

 

Завдання №2. Вправа з використанням дитячого фольклору.

Всі діти діляться на дві команди. Команди вибирають собі назву. Потім вихователь пропонує їм конкурс лічилок. Бал отримує та команда, яка знає більше лічилок. Можна також запропонувати дітям традиційний конкурс з відгадуванням загадок.

 

Завдання №3. Вгадай казку.

Для цієї вправи знадобляться олівці, папір і ножиці. Спочатку командам роздаються набори карток з умовним зображенням казки. Учасники повинні вгадати, що це за казка і розташувати картки в правильному порядку відповідно до сюжету казки. Наприклад, «Казку про Царя Салтана...» А. С. Пушкіна можна намалювати наступним чином: 1карточка: Зображується вікно і вухо; 2 - дві обручки і корона; 3 - тваринка в пелюшках; 4-бочка; 5 - острів; 6 - лебідь і т. д. Команда, яка перша вгадає свою казку отримує очко. (Додаток 1).

Потім кожній команді пропонується намалювати малюнок  по данній казці, а потім зробити подарунок, обмінявшись картинками.

Ця вправа стимулює звернення до казок, до оригіналу. Воно розвиває критичний погляд на композицію твору, дозволяє згадати і по новому поглянути на раніше прочитані казки, розвиває творчі здібності, а також сприяє нормальному психологічному клімату в колективі, вчить дітей спільної діяльності.

 

 

 

Завдання №4. Обговорення в групі.

Дітям читають заздалегідь підібрану казку, потім вихователь задає питання. Діти попереджаються про те, що найактивніша команда буде заохочуватися додатковою очком.

Зразкові питання:

• Про що ця казка?

• Хто в ній поступає правильно, а хто ні і чому?

• Хто з героїв казки вам сподобався, а хто ні і чому?

• Як би ви вчинили на місці героя?

• Який урок можна винести з цієї історії?

Заохочуються дискусії під час обговорення.

Ця вправа є ключовим, найбільш важливим у програмі тренінгу. Слід пам'ятати, що відповіді дітей в групі можуть суттєво відрізнятися від їх реального думки. У такому випадку цей колектив пригнічує особистість дитини. Слід звертати увагу на реакцію дітей на відповіді та по можливості припиняти глузування і т. п. Головне правило в групі - неправильних відповідей немає. Казки слід підбирати з яскраво вираженою моральної складової. Наприклад, казка "Троянда і ромашка": У маленькому місті без назви був крихітний садок, в якому росла прекрасна червона троянда. Неподалік від троянди зростала бідна беззахисна ромашка. Вона тільки що розпустилася, її ще не зміцнілі пелюстки були білими, звичайними. Ромашку оточувало безліч різноманітних польових квітів. Але її нічого не радувало. В її крихітній жовтенькому голівці була велика мрія - стати прекрасним, незвичайним квіткою. Ромашка з захопленням дивилася на доглянуту троянду. Коли була засуха, господар поливав свій квітка, коли йшли рясні дощі, троянду накривали, і ні одна грізна крапля не потрапляла на оксамитові пелюстки ніжного квітки. "Як же їй добре,- думала ромашка.- Опинитися б мені на її місці",- не переставав мріяти маленький жовтенький квітка з довгими пелюстками, схожими на крильця метеликів.

Але ось одного разу йшов по доріжці дитина. Побачивши ромашку, він з захопленням сказав: "Який красивий квітка!". Ромашка спочатку не могла зрозуміти цих слів, до цього моменту вона вважала себе самим потворним рослиною. Малюк просвітив ромашку, вона зрозуміла, що всі квіти гарні по-своєму. (Додаток 2).