Кримінально-виконавче право

 

ЗМІСТ

 

 

 

І Теоретична частина

1.1 Розкрийте склад кримінально-виконавчих  правовідносин та їх характеристику

1.2 Поняття нагляду за  засудженими в ВК та його  правове регулювання. Види обшуків,  вимоги до них та організація  їх проведення

ІІ Практична частина

2.1 Задача

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І Теоретична частина

 

1.1 Розкрийте склад кримінально-виконавчих  правовідносин та їх характеристику

 

 

З'ясування поняття кримінально-виконавчого  права і змісту його норм дозволяє зрозуміти сутність кримінально-виконавчих правовідносин, що складаються в  процесі виконання кримінальних покарань, яким властивий специфічний  характер.

Кримінально-виконавчі правовідносини мають своє особливе коло суб'єктів, специфічний зміст і об'єкт; вони виникають, змінюються і припиняються у зв'язку з особливими, притаманними їм, юридичними фактами.

Підставою встановлення будь-яких правовідносин, в тому числі й  кримінально-виконавчих, є юридичні факти, до яких належать події, дії.

Юридичним фактом, що викликає кримінально-виконавчі правовідносини, передусім, є дії: вчинення особою злочину  і ухвала судом обвинувального вироку про застосування покарання.

Кримінально-виконавчі правовідносини припиняються у зв'язку з певною дією — правомірним звільненням  від покарання або подією, наприклад  смертю засудженого.

У сфері виконання покарання  складаються виправно-трудові правовідносини, які, зокрема, являють собою частину  існуючих у даному суспільстві відносин між людьми. В основі всіх суспільних відносин лежать виробничі відносини, в які люди вступають мимоволі і які в силу цього носять об'єктивний характер.

   Безпосередньо правовідносини  виникають тоді, коли до того  є привід — юридичний факт. Норми кримінально-виконавчого права,  встановлюючи порядок і умови  відбування конкретних покарань, регулюють в інтересах держави  суспільні відносини в процесі  і у зв'язку з виконанням (відбуванням)  покарання і в такий спосіб  надають їм характеру правовідносин.

   Склад кримінально-виконавчих  правовідносин — це цілісна  сукупність (система) взаємозалежних  елементів: юридичних фактів, суб'єктів  і учасників, юридичного змісту  й об'єкта.

   Юридичні факти  — це ті конкретні життєві  обставини, з якими норми права  пов'язують певні юридичні наслідки  — виникнення, зміну або припинення  правовідносин. Юридичними фактами  визнаються дії і події. Початковим  юридичним фактом, який обумовлює  виникнення кримінально-виконавчих  відносин, є складна дія (дія  з ускладненим фактичним складом): винесення обвинувального вироку, набрання ним чинності і звернення  до виконання. З цього моменту  починається виконання і відбування  кримінального покарання.

Суб'єкти правовідносин —  це сторони, володарі певних прав і  обов'язків, встановлених нормами права. У кримінально-виконавчих правовідносинах  однією із сторін виступають установи і органи виконання покарань та інші органи держави (суд, прокуратура, органи внутрішніх справ), а також підприємства, де працюють засуджені, і громадські об'єднання. Іншою стороною є особа, яка вчинила злочин і яка стає суб'єктом правовідносин з часу набрання вироком суду законної сили про її засудження і покарання, пов'язане з виправно-трудовим впливом.

Суб'єктами кримінально-виконавчих правовідносин слід визнати державу  Україна (установи виконання покарання  та інші органи держави, що виконують  кримінальні покарання) та осіб, засуджених до кримінальних покарань. Щодо одного із суб'єктів — держава, яка уособлюється в УВП, — це виконання покарання. Щодо іншого суб'єкта — відбування покарання.

Об'єктом кримінально-виконавчих правовідносин, тобто тією обставиною, з приводу якої вони виникають, є  реально вчинена суб'єктом дія.

Об'єкт правовідносин  становлять явища і предмети, з  приводу яких виникають правовідносини. Ними можуть бути певні блага, інтереси. Як об'єкти кримінально-виконавчих правовідносин  виступають різні сторони порядку  та умов виконання (відбування) покарань і здійснювані при цьому діяння.

Від об'єкта правовідносин  слід відрізняти їх зміст. Зміст кримінально-виконавчих правовідносин складають права  і відповідні їм обов'язки суб'єктів  цих правовідносин. Конкретно кримінально-виконавчі  правовідносини відбиваються у передбачених юридичними нормами численних правах і обов'язках суб'єктів. Якщо держава  у вигляді УВП має право  вимагати від засудженого виконання  встановлених для нього правил поведінки, то засуджений зобов'язаний підкорятися  цій вимозі. Якщо засуджений має  право, наприклад, на харчування за певною нормою, то держава у вигляді УВП  зобов'язана забезпечити це харчування. Порушення прав і недотримання обов'язків  будь-яким суб'єктом правовідносин  розглядаються як порушення вимог  закону.

Зміст кримінально-виконавчих правовідносин створюють фактична поведінка суб'єктів і сукупність їхніх прав і обов'язків.

Права і обов'язки належать обом суб'єктам. Однак, якщо один з них  має якийсь обов'язок, то другий —  відповідні йому права. Характер і обсяг  належних суб'єктам виправно-трудових відносин прав і обов'язків залежить від виду кримінального покарання  і розкривається в процесі  його відбування (виконання) і здійснення заходів виправно-трудового впливу.

Особливості кримінально-виконавчих правовідносин:

- їх суб'єктами можуть  бути тільки органи держави,  які виконують покарання, і  особи, засуджені до відбування  кримінальних покарань;

- правове становище суб'єктів  цих правовідносин нерівнозначне;

- кримінально-виконавчі  правовідносини є своєрідними  довготривалими правовідносинами, оскільки мають реальний строк  дії, встановлений вироком суду;

- у процесі виконання  (відбування) покарання виникають  не тільки прості, а й складні  (комплексні) правовідносини, в яких  можуть міститися елементи правовідносин  кількох галузей права;

- реалізація цих правовідносин  не допускає так званої солідарної  відповідальності засуджених за  їх порушення, а лише індивідуальної (що можливе в інших галузях  права), а також не допускає  їх розриву в разі взаємного  порушення обов'язків сторонами  чи принаймні одним із суб'єктів;

- кримінально-виконавчі  відносини передбачають різні  види відповідальності одночасно  за вчинення одного правопорушення (на приклад, за навмисне знищення  державного майна — дисциплінарну,  передбачену ВТК, та матеріальну,  регламентовану КЗУпП);

- кримінально-виконавчі  правові відносини забезпечені  суворим контролем як відомчого  характеру (по вертикалі ієрархії  системи виконання покарань), так  і іншими видами контролю за  дотриманням змістовної сторони  кримінально-виконавчих відносин (парламентським, судовим, прокурорським, рідних  та близьких засуджених тощо), у тому числі самих засуджених, шляхом подачі звернень у різні  державні органи та до їх  посадових осіб, включаючи міжнародні  суди та організації (ст. 55 Конституції  України);

- процес кримінально-виконавчого  впливу не може бути цілком  і повністю регламентований нормами  права. Наприклад, немає потреби  регламентувати нормами права  різноманітні методи та засоби  виховної роботи із засудженими.  Така робота повинна проводитись  індивідуально, з урахуванням  вимог педагогіки та психології  на грунті наукових досягнень;

- не всі відносини,  що виникають з приводу виконання  покарання, слід вважати кримінально-виконавчими  й навіть правовідносинами взагалі.  Так, фактичні відносини між  засудженими членами самодіяльних  організацій будуються на моральній  основі й не вважатимуться  правовими.

Юридичними фактами, що спричинюють  виникнення конкретних або зміну  існуючих кримінально-виконавчих правовідносин, бувають окремі діяння, наприклад  надання побачення, накладення дисциплінарного  стягнення або переведення в  приміщення камерного типу, надання  поліпшених умов утримання. Закінчуються кримінально-виконавчі правовідносини в результаті таких юридичних  фактів, як діяння і подія. Діянням  може бути, наприклад, рішення суду про умовно-дострокове звільнення, а подією — закінчення строку покарання, призначеного вироком, смерть тощо.

Таким чином, кримінально-виконавчі  правовідносини — це врегульовані нормами кримінально-виконавчого  права відносини між представниками адміністрації місць позбавлення  волі та іншими органами держави, які  виконують кримінальні покарання, з одного боку, і засудженими, які  відбувають покарання, з іншого, що виникають з приводу виконання (відбування) покарання.

Кримінально-виконавчі відносини  тісно пов'язані з іншими видами правових відносин: кримінальними, кримінально-процесуальними, трудовими, цивільними, шлюбно-сімейними. Цей взаємозв'язок полягає у виникненні кримінально-виконавчих відносин на основі інших правовідносин, їх спільного  впливу на один і той же суб'єкт  або в переростанні кримінально-виконавчих відносин в інші види правовідносин  — кримінальні, кримінально-процесуальні, цивільні тощо.

 

 

 

 

1.2 Поняття нагляду за  засудженими в ВК та його  правове регулювання. Види обшуків,  вимоги до них та організація  їх проведення

 

 

Згідно з ч. 1 ст. 102 КВК  України “режим у виправних і  виховних колоніях — це встановлений законом та іншими нормативно-правовими  актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання  покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій  засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених”.

Нагляд за засудженими  являє собою систему заходів, спрямованих на забезпечення порядку  під час виконання покарання  у вигляді позбавлення волі шляхом постійного спостереження і контролю за поведінкою засуджених у місцях їх розміщення, навчання і роботи з  метою попередження і припинення протиправних дій, забезпечення ізоляції, а також безпеки засуджених і  персоналу.

Постійний нагляд за засудженими  до позбавлення волі є основною вимогою  режиму виконання покарання. Згідно з Інструкцією з організації  нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання  покарань, затвердженою Державним департаментом  України з питань виконання покарань, нагляд є системою заходів, котрі  спрямовані на забезпечення виконання  кримінального покарання у виді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового й постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки  персоналу. Нагляд у кримінально-виконавчих установах проявляється у постійному стеженні інспекторами служби нагляду  й безпеки за поведінкою засуджених у місцях їх розміщення та перебування.

Нагляд спрямований на: забезпечення виконання засудженими  встановлених кримінально-виконавчим законодавством правил поведінки; здійснення встановленого пропускного режиму між житловою та виробничою зонами, ізольованими дільницями колонії, цехами та іншими об'єктами; контроль за дотриманням  засудженими порядку пересування  по колонії; дотримання встановленого  зразка одягу, правил санітарії та гігієни; проведення перевірок наявності  засуджених у місцях їх проживання та праці; контроль за станом інженерно-технічних  засобів охорони; проведення обшуків  приміщень та особистих обшуків  засуджених, а також огляду території  колонії; вилучення предметів, виробів  і речей, збереження яких засудженим заборонено; забезпечення порядку і  контролю за проведенням побачень і  телефонних розмов засуджених; перегляд, перевірка і вручення посилок, передач  і бандеролей, забезпечення порядку  відбування дисциплінарних стягнень у  дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях  камерного типу чи одиночних камерах, застосування до засуджених заходів  фізичного впливу, спеціальних засобів  і зброї і т. ін.

Здійснення нагляду за засудженими є обов'язком всіх співробітників виховної колонії за винятком служби охорони. Спеціальні завдання по здійсненню нагляду за засудженими  покладаються на чергову зміну.

При несенні служби з нагляду  за засудженими співробітники зобов'язані  суворо виконувати вимоги чинного законодавства  України, забезпечувати дотримання прав засуджених, проявляти гуманність і не допускати дій, які завдають їм фізичні страждання або таких, що принижують людську гідність.

При організації нагляду  за засудженими вирішуються наступні завдання.

Постійне спостереження  за поведінкою засуджених у місцях їх розміщення, навчання і роботи з  метою запобігання і припинення здійснення ними злочинів, інших правопорушень  і порушень порядку відбування покарання.