Кримінально-виконавче право

Обшук особи полягає у  примусовому обстеженні людини, її одягу, взуття та інших речей. Обшук  особи та виїмка у неї предметів  і документів провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 і 178 КПК. Обшук особи, як правило, проводиться  за постановою слідчого. Проте існують  випадки, коли обшук можна здійснювати  без винесення постанови:

- при фізичному захопленні  підозрюваного уповноваженими на  те особами, якщо є достатні  підстави вважати, що затриманий  має при собі зброю або інші  предмети, які становлять загрозу  для оточуючих, чи намагається  звільнитися від доказів, які  викривають його чи інших осіб  у вчиненні злочину; 

- при затриманні підозрюваного; 

- при взятті підозрюваного,  обвинуваченого під варту; 

- за наявності достатніх  підстав вважати, що особа,  яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова  виїмка, приховує при собі предмети  або документи, які мають значення  для встановленя істини у справі.

У процесі обшуку необхідно  передбачити можливість вчинення опору  обшукуваним. Тому слідчий повинен  дотримуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Зокрема, обшукуваного необхідно  поставити обличчям до стіни чи автомобіля під кутом 45° з широко розставленими ногами і розведеними руками. Таке положення зменшує стійкість обшукуваного.

Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності  — «зверху донизу». Спочатку обстежують головний убір, потім верхній одяг (пальто, сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Окремі предмети одягу знімають з метою обстеження білизни та інших речей. Особливу увагу слід приділяти кишеням, швам на одязі, підкладці  пальта чи піджака, закаблукам взуття.

Такий обшук виконує особа  однієї статі з обшукуваним. У  разі необхідності для цього запрошують медичного працівника.

До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у  обшукуваного: портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаманців. Ці речі ретельно досліджують з метою виявлення  тайників та предметів, які шукають.

Обшук транспортних засобів  передбачає примусове обстеження будь-якого  транспортного засобу, який є у  приватному володінні громадянина (мотоцикл, автомобіль, яхта, особистий  літак). Такий обшук має певну  специфіку залежно від виду обшуку та особливостей транспортного засобу. Обшук транспортних засобів —  це відносно новий вид обшуку у  практиці органів розслідування.

Обстеження транспортних засобів повинно мати свою черговість і послідовність. Так, обшук легкового  автомобіля доцільно розпочинати з  багажника і закінчувати мотором. У багажнику перевіряються сумка  з інструментом, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килими, настили, чохли. Перевіряються  місця між сидіннями і спинками, досліджується торпеда, знімається автомагнітола.

Механізми і деталі, що розташовані  в автомобілі, під днищем, бажано дослідити на «ямі». Оглядається  автомобіль й під капотом. Обшук  автотранспортних засобів доцільно проводити за участю спеціаліста-автотехніка.

Повторний обшук має місце  у тих випадках, якщо первісний  обшук був проведений за несприятливих  умов або залишилися необстеженими (недостатньо ретельно обстеженими) окремі ділянки приміщення, відкритої  місцевості, предмети.

Груповий обшук — це кілька одночасних обшуків, що здійснюються по одній справі у різних осіб, в  різних місцях (тактична операція). Проведення групового обшуку має певну специфіку, а саме:

- одночасно працюють кілька слідчо-оперативних груп;

- реально існує кілька об’єктів обшуку;

- має місце єдине керівництво у проведенні обшуку кількох об’єктів;

- існує єдність часу початку обшуку на всіх об’єктах;

- запропоновано єдиний план проведення обшуку;

- визначені засоби зв’язку між учасниками обшуку і порядок обміну інформацією між ними.

У процесі групового обшуку можуть бути складені різні схеми, зокрема  схеми злочинних зв’язків, службової  взаємодії, родинних зв’язків підозрюваних осіб.

Перед обшуком або виїмкою  слідчий пред'являє постанову  Вам, як особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводяться обшук  або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів і обшук або виїмка проводиться в їх присутності.

Проводячи обшук, слідчий  має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється  їх відкрити. При цьому слідчий  повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших  предметів.

Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, а  також особам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватись один з одним або з іншими особами  до закінчення обшуку чи виїмки. У разі необхідності слідчий має право  залучати до участі у проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів (ст. 183 КПК).

При обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою  забезпечення цивільного позову або  можливої конфіскації майна.

Предмети і документи, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно  від їх відношення до справи.

Усі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий  повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з  зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У разі необхідності вилучені предмети і документи повинні  бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані (ст. 186 КПК). Дуже важливо простежити за виконанням цього правила, оскільки чітка фіксація вилучених речей та документів у  протоколі дає підстави, що вони будуть Вам повернуті цілі і неушкоджені, а також не будуть використані  проти Вас.

Обшук особи можуть бути проведені без постанови у  таких випадках:

- при фізичному захопленні  підозрюваного уповноваженими на  те особами, якщо є достатні  підстави вважати, що затриманий  має при собі зброю або інші  предмети, які становлять загрозу  для оточуючих, чи намагається  звільнитися від доказів, які  викривають його чи інших осіб  у вчиненні злочину;

- при затриманні підозрюваного;

- при взятті підозрюваного,  обвинуваченого під варту;

- за наявності достатніх  підстав вважати, що особа,  яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова  виїмка, приховує при собі предмети  або документи, які мають значення  для встановлення істини в  справі.

Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих дій (слідчі, поняті, тощо), повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують. Під час обшуку або виїмки слідчий  повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

Про проведення обшуку або  виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках. У протоколі  зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук  або виїмку; особа, у якої проведено  обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при  яких обставинах він був виявлений. У протокол обшуку або виїмки заносяться всі заяви і зауваження присутніх  під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших  дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів  підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені  особи, що були присутні. Другий примірник  протоколу обшуку або виїмки, а  також другий примірник опису  вручається особі, у якої проведено  обшук або виїмку, а в разі її відсутності –повнолітньому членові  її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної  організації чи місцевої Ради народних депутатів.

Загальна  тактика  проведення  обшуку припускає необхідність урахування не тільки слідчої  ситуації,  особливостей  супротивної сторони та характеру  злочинного посягання, а й конкретного  виду обшуку. Це дає слідчому змогу  ефективно проводити відповідну слідчу дію, використовуючи найбільш ефективні  прийоми обшуку.

Кожний обшук є індивідуальним, оскільки визначається конкретними  обставинами справи, характером об’єктів пошуку та особою злочинця й потребує розроблення загальних організаційно-тактичних  дій стосовно конкретної слідчої  ситуації. Після здійснення організаційно-тактичних  заходів із підготовки проведення обшуку та прийняття відповідного рішення  слідчий має можливість приступити безпосередньо до проведення обшуку. Проведення обшуку складається з  низки організаційних і тактичних  заходів, спрямованих на виконання  таких завдань:

- ознайомлення обшуканого з процесуальними документами, що дають дозвіл на проведення обшуку;

- процесуальне оформлення залучення учасників обшуку, роз’яснення прав та обов’язків, мети й порядку проведення обшуку, повідомлення про застосування технічних засобів, забезпечення реалізації їх прав та обов’язків;

- створення умов для постійного та якісного безпосереднього контакту учасників обшуку з об’єктом, який досліджують відповідно до попереднього розподілу завдань (шуканий об’єкт, власник приміщення, члени родини);

- забезпечення інформаційної взаємодії між учасниками обшуку та досліджуваними об’єктами за допомогою методів пізнання;

- одержання нової матеріальної доказової та орієнтуючої інформації, визначення її джерел; перевірка, уточнення, доповнення наявної у справі інформації;

- забезпечення цілісності шуканих об’єктів від дій осіб, зацікавлених у їх невиявленні, фальсифікації або знищенні;

- усунення протиріч, що мають місце в матеріалах кримінальної справи, яку розслідують;

- перевірка загальних та окремих криміналістичних версій стосовно розслідування загалом і обставин, що перевіряють під час проведення обшуку, внесення до них відповідних коректив, висунення їх підстав і нових версій;

- одержання слідчим у процесі обшуку доказової та іншої інформації від учасників обшуку;

- фіксація перебігу проведення та результатів обшуку.

Процес фіксації перебігу та результатів обшуку, особливо за умов використання таких методів  фіксації, як фотозйомка та відеозапис, розпочинається з його початкового  моменту, тому притаманний не лише завершальному  етапу проведення обшуку.

Не можна вважати процес фіксації перебігу та результатів обшуку суто технічними діями (складання протоколу  з додатками). Беручи до уваги, що протокол слідчої дії є джерелом доказів, необхідно забезпечити під час  його складання дотримання умов, що дають можливість надалі використовувати  результати обшуку в розслідуванні. Тому для фіксації перебігу та результатів  обшуку на завершальному етапі доцільно дотримуватися визначених організаційно-тактичних  заходів. Вимоги Кримінально-процесуального кодексу України до складання  протоколу слідчої дії не належать до організаційно-тактичних заходів, але виконання деяких із них неможливе  без організаційних дій слідчого (засвідчення осіб понятих, точний опис застосованих технічних засобів). Для  посилення доказового значення протоколу  обшуку розроблено криміналістичні  рекомендації, відповідно до яких під  час проведення обшуку та фіксації його результатів слідчим або  за його вказівками, учасники обшуку виконують  такі дії:

-за наявності можливості повне описання ознак знайдених і вилучених об’єктів, місць їх знаходження;

-опис дій, методів і технічних засобів, за допомогою яких виявлено, вилучено й зафіксовано шукані об’єкти;

-у разі невиявлення шуканих об’єктів, опис дій, методів і технічних засобів, що використовували під час пошуку;

-опис поведінки обшуканого під час проведення обшуку;

-доповнення протоколу обшуку додатками.

Ґрунтуючись на аналізі досліджень криміналістів з організації  й тактики проведення слідчих  дій, зокрема й обшуку, доходимо висновку про постійну увагу до окремої  проблеми і достатнє наукове її розроблення. Результати практики розслідування  злочинів свідчать про низький рівень ефективності проведення обшуків. Практичні  працівники різних посадових і вікових  категорій інколи недостатньо усвідомлюють необхідність використання розробок учених-криміналістів  з організаційно-тактичного забезпечення проведення обшуку. Унаслідок цього  трапляються численні помилки під  час проведення цієї слідчої дії. Тому питання підвищення ефективності проведення обшуків визначає рівень теоретичної (як складової професіональної) підготовки практичних працівників  правоохоронних органів.

 

 

ІІ Практична частина

 

Конвойний підрозділ доставив у ВК десять засуджених, а також  тіло засудженого, який помер під  час етапування, попутний список на засуджених і їх особові справи. Вирішіть ситуацію. Складіть перелік документів, які повинні бути підготовлені.

Відповідь