Реформування кримінальної юстиції

 

Це нововведення повинно закріпитися  не лише в відомчих нормативно-правових актах, а й на найвищому рівні  – в новому КПК України, що надасть  можливість слідчим повною мірою реалізовувати свої повноваження.

 

Важливість науково обґрунтованих норм

 

Наступним етапом після створення  Слідчого комітету має бути передача слідчих підрозділів прокуратури  та податкової міліції Слідчому комітету при МВС України. Зважаючи, що слідчі Служби безпеки України розслідують особливі категорії кримінальних справ, питання про передачу слідчих підрозділів органів безпеки повинно опрацьовуватися додатково в міру перетворення її на аналітично-інформаційний орган спеціального призначення.

 

Водночас функція досудового слідства за прокуратурою має бути залишена. Прокурор не повинен бути позбавленим  права розслідування у кримінальних справах.

 

Не менш важливо також зазначити  й про необхідність збереження штатної  чисельності слідчих підрозділів. Так, у 2007 році законодавець вніс зміни до ст. 112 КПК, визначивши за слідчими ОВС обов’язок розслідування ряду злочинів, зокрема вчинених

 

проти життя, здоров’я, статевої свободи  та статевої недоторканості особи. Зазначене  обумовлює збільшення навантаження на слідчих. Також на навантаження слідчих впливає необхідний для порушення кримінальної справи розмір матеріальної шкоди, завданої конкретним злочином. Порівняно з 2008 роком (907 грн 50 коп.) він зменшився у 2009 році до 60 грн 50 коп., у 2010 – до 86 грн 90 коп. і на цей час становить 94 грн 70 коп.

 

Протягом 2010 року в провадженні  слідчих органів внутрішніх справ  знаходилося 400 тис. кримінальних справ, з яких закінчено провадження  в 184 тис., у тому числі 357 справах  стосовно учасників організованих груп і злочинних організацій. У провадженні слідчих органів внутрішніх справ залишаються ще й справи минулих років, розслідування яких потребує витрати значної частини робочого часу. Так, середнє навантаження на одного слідчого ОВС у 2010 році становило 4,1 справи на місяць, що перевищує науково обґрунтовані норми й не сприяє якості слідства і ефективній протидії злочинності. Для якісного розслідування необхідним є введення 4146 додаткових посад слідчих.

 

Одначе збільшення штатної чисельності слідчих підрозділів за рахунок збільшення чисельності особового складу ОВС є недоцільним у зв’язку з соціально-економічною ситуацією в державі.

 

  Ефективна новація

 

Зменшення навантаження на слідчих  було б можливим шляхом прийняття  рішення законодавцем про деяке розширення повноважень органів дізнання, оскільки нині вони не мають права притягати особу як обвинуваченого, виконувати вимоги статей 217 - 220 КПК, складати обвинувальні висновки, зупиняти провадження у справі на підставах, які передбачені пунктами 1, 2 ст. 206 КПК, закривати справу за п. 2 ст. 213 КПК тощо.

 

Крім того, відповідно до наказу МВС  від 27.03.2009 № 137 ,,Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів  і підрозділів внутрішніх справ  України при документуванні, розкритті  та розслідуванні злочинів, учинених проти життя та здоров’я особи”, а також спільної вказівки Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ від 02.07.2007 № 65/630 ,,Про організацію виїздів на місце події злочинів про навмисні вбивства та інших злочинів проти особи”, проведення огляду місця вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи виконуючим обов’язки слідчого або штатним дізнавачем забороняється. Таким чином, коли у складі слідчо-оперативної групи чергує дізнавач, на місце вчинення зазначеної вище категорії злочинів завжди повинен виїжджати ще й слідчий.

 

З урахуванням викладеного МВС  вже опрацьовано питання щодо ліквідації штатних підрозділів  дізнання і передачі відповідної  штатної чисельності (2577 посад) до слідчих підрозділів ОВС. 31.05.2011 міністром внутрішніх справ України підписано наказ № 266, яким внесено зміни до проектів штатів ОВС, передбачивши ліквідацію підрозділів штатного дізнання з передачею їх штатної чисельності до слідчих підрозділів.

 

Зазначене не потребує внесення змін до Закону України від 10 лютого 2002 року № 2925-III ,,Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”.

 

Реалізація вказаних пропозицій не суперечить чинному законодавству, у тому числі і КПК України, оскільки в ньому не передбаченого такого суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності, як штатний дізнавач і підрозділи штатного дізнання.

 

 

Така новація надасть можливість суттєво підвищити ефективність розслідування злочинів, що позволить  на належному рівні забезпечувати конституційні права та свободи людини.

 

Крім того, процесу реформування системи досудового слідства має передувати серйозне вивчення цього питання, розроблення поетапної програми. Суттєвою допомогою  в цьому може стати напрацьований досвід інших країн. То ж вважаємо за доцільне стисло проаналізувати системи органів досудового слідства країн Європейського Союзу та США.

 

НІМЕЧЧИНА

 

  Найбільший інтерес може мати дослідження взаємодії поліції і прокуратури ФРН у розслідувані злочинів на федеральному і місцевому рівнях. Так, як позитивний приклад можна розглядати систему розслідування кримінальних злочинів, за якою поліція проводить повне розслідування злочину, а потім передає його до прокуратури для підготовки обвинувального висновку. Лише за окремими, особливо тяжкими злочинами поліція проводить розслідування разом з органами прокуратури.

 

 

БЕЛЬГІЯ

 

 Згідно з реформою планується  здійснення переходу бельгійської  поліції на дворівневу структуру,  за якою вона поділятиметься  на федеративну і муніципальну. В Україні розглядається можливість створення муніципальної міліції, яка має виконувати ряд важливих функцій, у тому числі й досудового слідства. Нагадаємо, що на розгляд Верховної Ради України було внесено групою народних депутатів два проекти Закону України про міліцію місцевого самоврядування, а також проект Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких законів України з питань утворення місцевої міліції”. Законопроектами пропонувалося створення міліції місцевого самоврядування, яка на відміну від сучасної міліції фінансуватиметься з місцевих бюджетів і буде підпорядкована місцевим радам. Створення такої міліції передбачено статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Міліція місцевого самоврядування діятиме поряд з державною міліцією, підпорядкованою Міністерству внутрішніх справ. Автори законопроекту виходили з концепції децентралізації та звільнення держави від повноважень, які б ефективніше здійснювалися органами місцевого самоврядування. На жаль, проекти мали суттєві недоліки і не були підтримані народними депутатами України.

 

 

ФРАНЦІЯ

 

 Систему органів слідства  Республіки Франція складає суд,  прокуратура та судова поліція.  На прокуратуру покладено: порушення  кримінального переслідування, керівництво  судовою поліцією, нагляд за розслідуванням і підтримання обвинувачення в суді, забезпечення виконання судових рішень. Попереднє розслідування має дві форми: попереднє слідство і дізнання. Проведення попереднього слідства є прерогативою слідчого судді, а у справах про діяння неповнолітніх – судді у справах неповнолітніх. У більшості випадків попереднє розслідування здійснюється у формі поліцейського дізнання. До складу судової поліції входять посадові особи, чиновники й агенти.

 

 

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

 

  Дуже складною є система органів слідства Сполучених Штатів Америки. У США існують численні приватні детективні агентства, які за плату проводять розшуки на користь замовника. Агенти розшукових бюро часто виступають у суді як свідки обвинувачення і на їхніх показаннях ґрунтуються вироки. У більшості випадків кримінальне переслідування в США порушується і ведеться поліцією, федеральним бюро розслідування (ФБР) і органами атторнейської служби. До складу поліції входять численні установи, які створюються різними владами. Розрізняють поліцію федеральну, поліцію штатів і місцеву. Федеральна поліція включає ФБР. Досить цікавим також може бути вивчення функцій та призначення ФБР, оскільки в Україні, як вже зазначалося, були неодноразові спроби створити Національне бюро розслідувань. ФБР підпорядковується міністру юстиції (генерал–атторнею) США. ФБР розслідує найнебезпечніші злочини, які переслідуються за федеральним законом і законами штатів. Діяльність інших федеральних органів розслідування у межах поліції визначена федеральним законодавством з урахуванням їхньої належності до тієї чи іншої галузі виконавчої влади. Наприклад, Секретна служба Міністерства фінансів США розслідує підробку грошей та інші злочини, що завдають шкоди фінансовій системі США. Федеральне бюро імміграції та натуралізації Міністерства юстиції США здійснює розслідування порушень законів про імміграцію та натуралізацію. Компетенція органів розслідування, які входять до структури поліції кожного зі штатів, визначається законодавством штатів, їхня територіальна юрисдикція обмежена штатом. Начальник поліції підпорядковується губернатору. Не існує чіткого розмежування компетенції федеральних органів розслідування і відповідних органів у штатах, оскільки відповідальність за деякі злочини може бути передбачена й федеральним законом, і законом штату. Місцева поліція являє собою багато різних за структурою так званих поліцейських сил.

 

 Отже, системи органів слідства  інших країн дуже різноманітні  і складні за своєю структурою, що обумовлено особливостями  державного устрою та певними історичними закономірностями розвитку держав, і навряд чи вони у повному обсязі підходять для України. Але позитивний досвід інших країн не можна не враховувати. Це може стосуватися як структурної побудови органів міліції, як це зроблено в поліції Бельгії, так і взаємодії між органами поліції, прокуратури і суду, як це відбувається у Франції, Німеччині та США .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 Згідно офіційних даних МВС відносно реформування органів досудового слідства, вважається, що реалізація цих ідей на практиці буде мати значні складнощі, оскільки держава і суспільство на сьогодні ще не готові запровадити іншу, ніж існуючу на сьогодні, модель розслідування злочинів і притягнення до відповідальності осіб, які вчинили кримінально карані діяння. Такі різкі зміни курсу можуть призвести лише до негативних наслідків. Це не означає, що МВС України виступає проти будь –якого реформування органів досудового слідства. На їх думку, така реформа повинна відбуватись поступово, у чітко визначені етапи, з відповідним законодавчим і фінансовим забезпеченням, без руйнування структури існуючих слідчих підрозділів та розмивання професійного ядра їх кадрового апарату. Основною метою реформи повинно стати саме збереження наявного потенціалу слідчих підрозділів і їх подальший розвиток. МВС пропонує відомчу реорганізацію слідчого апарату органів внутрішніх справ шляхом видання відповідного нормативного акту (до речі, цим шляхом пішли в окремих державах СНД, зокрема, в Російській Федерації та Білорусі). У зв'язку з цим в МВС України готуються проекти відповідних нормативних актів щодо удосконалення структури і організації досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, у яких в достатній мірі будуть вирішені ці завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використанні джерела  інформації:

 

1. Тертишник В. М. Науково-практичний  коментар до Кримінального кодексу  України. — К: Вид. А.С.К., 2003. — 1056 с.

 

2. Кримінально-процесуальний кодекс  України: Науково-практичний коментар. / За ред. В. Г. Маляренка. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2008 р.

 

3. Молдован А. В. Кримінальний  процес: Україна, Франція, Англія, США: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 352 с.

 

4. Назаров В. В. Кримінальний  процес України: Підручник. —  К.: Юридична думка, 2005. — 548 с.

 

5. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688 с.

 

6. Маляренко В. Т. Про досудове  слідство, його недоліки і реформу  // ВВ Суду України. — 2004. —  № 8.

 

7. Кримінально-процесуальне право  України: Підручник / За ред.  Ю. П. Аленіна. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2009. — 816 с.

 

8. Кримінально-процесуальний кодекс  України. — Затверджений Законом  від 28.12.60 ВВР, 1961. — № 2.

 

9. Бюлетень законодавства і юридичної  практики України. — К., 1993. —  № 4.

 

10. Грошевий Ю. М. та інші. Кримінальний процес України. — Харків: Право, 2000. — 494 с.

 

11. Колодій А. М. Принципи права  України. — К., 1998. — 206 с.

 

12. Кримінальний процес України:  Підручник / Є. Г. Коваленко,  В. Т. Маляренко. — К.: Юрінком  Інтер, 2006. — 704 с.

 

13. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

 

14. Тертишніков В. І. Принципи  цивільно-процесуального права.  — Харків, 1991. — 123 с.

 

15. Альперт С. А. Суб'єкти кримінального  процесу. — Харків: Одіссей, 1998. — 215 с.

 

16. Фаринник В. Шляхи реформування слідчого апарату органів внутрішніх справ України

(Юридичний вісник України № 38 (846) від 29.09.2011).

 

17. Петреченко О. Проблеми реформування законодавства щодо системи органів досудового слідства в Україні.