Відповідальність за незакінчений злочин

Друге поняття (у рамках кримінально-правового інституту) - це законодавче визначення двох стадій, на яких злочин був перерваний. Воно використовується судом для кваліфікації й призначення покарання в тих випадках, коли злочин не був доведений до кінця, через причини, які не залежать від волі особи. Охороняючи суспільні відносини, кримінальний закон передбачає відповідальність не тільки за закінчений злочин, але й за незакінчений злочин, тому між даними поняттями існує нерозривний зв’язок [21, с.6]. Передбачені в КК України поняття готування й замаху не виражають сутність будь-якого іншого явища, а характеризують у законодавчій формі дві стадії, які виділені з процесу вчинення злочину, як найнебезпечніші для суспільства, якщо задуманий злочин не доводиться до кінця.

Таким чином, КК України визнає злочинними та караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину (ст.14 КК); 2) замах на злочин (ст.15 КК); 3) закінчений злочин (ч.1 ст.13 КК). Перші дві стадії – готування до злочину та замах на злочин – носять назву «незакінчений злочин» і є його видами.

Розділ ІІ. Готування до злочину, як вид попередньої злочинної

діяльності і відповідальність за нього

2.1. Поняття  і форми готування до вчинення злочину

Кримінальне право з перших років свого  існування використовує інститут кримінальної відповідальності за вчинення готувальних дій для припинення, придушення в зародковому стані посягань на основи суспільного устрою, для придушення найбільш тяжких злочинів вже в момент їх виникнення.

Готування до вчинення злочину – це діяльність по створенню умов для вчинення злочину.

Готування до вчинення злочину за своїми фактичними властивостями не відрізняється  від готувальних дій, свідомо  спрямованих на досягнення будь-якого  не суспільно-небезпечного результату. В усіх випадках готувальні дії створюють умови для подальшої діяльності [5, с. 53].

В якості дій, спрямованих на створення умов для вчинення злочину, готування  дії в кінцевому рахунку можуть призвести до одного із слідуючих  наслідків, що мають різне юридичне значення:

1. до закінченого злочину;
2. до замаху на злочин, коли, почавши безпосереднє вчинення злочину, особа не здійснює його за обставин, що не залежать від його волі;
3. до припинення готувальних дій з причин, що не залежать від волі винного;
4. до припинення злочинно. діяльності до її завершення актом добровільної відмови від вчинення злочину.

Саме, коли мова йде в кримінальному  праві про  відповідальність за готування  до злочину, мається на увазі саме третій випадок (результат), тобто, коли ці дії були припинені за обставин, що не залежать від волі винного до того, коли особа приступила безпосередньо до вчинення злочину [5, c. 64].

Так, сутністю готувальних дій до вчинення злочину є те, що вони є умовами  вчинення злочину, вміщають в себе реальну  можливість настання злочинного результату, яка внаслідок подальших дій виконання не реалізується в реальний злочинний результат за обставин, що не залежать від полі винного. Саме в створенні реальної можливості вчинення злочину і настання злочинного результату виявляється суспільна небезпечність готування до вчинення злочину[23, c. 57].

Виходячи  із сутності готувальних дій до вчинення злочину можна встановити наступні ознаки готування до злочину:

1. Реальна можливість якого-небудь явища є реальністю об’єктивного світу. Тому в кожному конкретному випадку караності готувальних дій передусім повинно бути встановлено наявність в цих діях реальної можливості настання злочинного результату. Якщо дії настільки віддалені від вчинення злочину, що з них не витікає закономірна  спрямованість їх на вчинення певного злочину, то не можна говорити про наявність в цих діях реальної можливості вчинення злочину. Їх навіть неможливо назвати готуванням. Наприклад, якщо особа купує взуття на легкій підошві, яке збирається використати для крадіжки майна, то самі вказані дії настільки віддалені від самої крадіжки, що не можна говорити про наявність в них реальної можливості настання злочинного наслідку, а тому карати особу за такі дії ще не можна [23, c. 58].
2. Особливості вчинення готування до злочину в часі мають суттєве значення для визначення наявності, а також характеру і степені суспільної небезпечності. Так, готувальні дії, що продовжуються систематично протягом тижнів, місяців, характеризують за загальним правилом, більш значиму суспільну небезпечність діяння і особи, що його вчинення. Отже, готувальні дії в часі передують безпосередньому вчиненню злочину [5, c.67].  Проте, невірним є твердження деяких авторів, що злочинець приступає до вчинення злочину, тільки тоді, коли він закінчив готувальні дії.
3. Готування, як будь-яка можливість, має значення не саме по собі, а лише у відношенні до того злочину, умови вчинення якого воно створює. Ми завжди говоримо, що особа вчинила “готування до того чи іншого злочину”, а не просто, що особа вчинила, які-небудь самостійно карані абстрактні готувальні дії. Тому, зміст готувальних дій, так як і їх суспільна небезпечність визначаються в першу чергу складами злочинів, умови виконання яких вони створюють. готування до вбивства різко відрізняється від крадіжки.

В винному  створені готувальними діями умов для виконання злочину, в реальності можливість настання злочинного наслідку полягають умови кримінальної відповідальності за готування до злочину.

4. Готування до злочину, як будь-яка можливість, за своєю природою є двоякою. В готувальних діях міститься не одна тенденція необхідного настання результату, як це має місце в подальших діях злочинця, а дві – настання і ненастання злочинного результату. Можливість настання злочинного результату в готувнні до злочину може перетворитися лише внаслідок вчинення злочину, але може перетворитися і в неможливість його настання.

Проте, про реальну можливість настання злочинного результату можна говорити лише в тому випадку, коли закономірна  тенденція до спричинення злочинного результату в готувальних діях є  основною і вирішальною. Суд робить висновок про суспільну небезпечність готування в тих випадках, коли встановить, що, якщо б не втручання зовнішніх обставин, то послідувало б вчинення (виконання) злочину і реальна можливість настання злочинного результату, що міститься в готувальних діях була б перетворена в дійсний злочинний результат. Так, наприклад, в діях особи, що цілиться в іншу особу, з наміром вбити, безспірно, міститься реальна можливість настання злочинного результату.

5. Готувальні дії до вчинення злочину дії можуть створювати більшу чи меншу можливість для вчинення злочину. Так, наприклад, набуття пістолету створює певну можливість для вбивства, бо без нього неможливо вчинити вбивство вогнепальною зброю. Але купівля пістолету створює меншу можливість для вбивства, ніж дії особи, що прицілилась в свою жертву. Найбільшу можливість настання злочинного результату містять готувальні дії, що забезпечують всі необхідні умови для його настання. Наступним актом повинно бути уже саме виконання (вчинення) злочину. Тому, реальна можливість вчинення злочину залежить від суттєвості даних готувальних дій для настання злочинного результату, наближеності готування до злочину до вчинення самого злочину, від серйозності перешкод, які має подолати особа, від суб’єкту злочину.
6. Готування не рівнозначне закінченому злочину, коли злочинний результат став уже реальним. Тому, як правило, суд призначаючи покарання за готування визначає нижчу міру покарання, ніж за закінчений злочин.
7. Реальна можливість ніколи не може сама по собі перетворитися в дійсність. Так, дії по готуванню, що створюють лише реальну можливість для настання злочинного результату, самі по собі, без дій по виконанню не можуть вчиняти злочинний результат. Для того, щоб можливість настання результату, що містяться в готувальних діях, перетворити в дійсне настання, потрібна діяльність суб’єкта злочину, що спричинить такий результат такою діяльністю є вчинення злочину, дії замаху на злочин. Дії по виконанню злочину по мірі звичайного наростання закономірно і необхідно призводять до злочинного результату.
8. Готування до злочину на відміну від дії по вчиненню злочину, як правило, віддаленні в просторі від конкретного об’єкта посягання. Наприклад, готувальні дії до вчинення вбивства, такі як набуття зброї і засобів вчинення злочину, можуть мати місце за десятки і сотні кілометрів від місця знаходження жертви. Внаслідок, готувальні дії можуть бути розпочаті і завершені без безпосереднього зіткнення з об’єктом посягання і навіть на значній відстані від нього.

Готування до злочину є початковою стадією вчинення злочину, одним із видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує діяння, яке є необхідною ознакою складу злочину [2, c. 70].

Як  уже вказувалось, зміст готування  та дії, що його становлять і їх суспільну  небезпечність визначає склад злочину, умови виконання якого вони створюють. Саме склад злочину поновлює дії, що становлять готування конкретним змістом, саме він визначає видове поняття готування – готування до вбивства, готування до грабежу та інші види готування до конкретних злочинів.

Готування є небезпечним своїм зв’язком зі складом злочину. Так, Наумов А.В., вказує, що готування його складові дії мають свої особливості порівняно зі складом закінченого злочину, і що специфіка відноситься до об’єктивних ознак і суб’єктивної сторони готування:

1. при готуванні до злочину ще відсутнє безпосереднє посягання на об’єкт задуманого злочину;
2. будь-яке готування до злочину утворюють об’єктивну сторону готування до злочину, проте, дані дії не входять в об’єктивну сторону злочину, що готується.

Таким чином, склад готування до вчинення злочину характеризується власною (самостійною) об’єктивною стороною [3, c. 270].

Для того, щоб визначити особливості готування необхідно розглянути детально його співвідношення зі складом злочину.

Об’єкт  злочину самим безпосереднім  чином впливає на зміст готувальних  дій. За об’єктом злочину ми можемо визначити до якого злочину вчиняється готування. Життя та здоров’я особи потребують одних готувальних дій для посягання на них, винність обумовлює необхідність в інших.

Проте об’єкт не тільки визначає зміст готувальних  дій, але й їх суспільну небезпечність.

Велике  значення для визначення наявності  в діях суб’єкта готування до того чи іншого злочину має об’єктивна сторона складу злочину: спосіб дії, передбачувана суб’єктом шкода, предмет і знаряддя злочину, а також обстановка вчинення злочину.

З об’єктивної  сторони готування до злочину  може проявитися у різноманітних діяння, але загальним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення конкретного закінченого злочину. Це витікає також із законодавчого визначення готування до вчинення злочину (ч.1 ст.14 КК України), оскільки кримінальний закон перераховує лише активні форми даної стадії вчинення злочину. Очевидно, що ні одна з цих форм злочинної поведінки не може бути реалізована шляхом бездіяльності. Специфіка об’єктивної сторони готування до злочину полягає і в тому, що злочин при цьому не був доведений до кінця через причини, що не залежали від волі винного. При цьому потрібно враховувати два моменти:

1. готування та дії, що його складають не повинні утворювати самостійний закінчений злочин;
2. необхідно, щоб злочинна діяльність особи по підготовці задуманого особою злочину не була доведена до кінця незалежними від особи  обставинами. Це значить, що злочинна діяльність обмежилась готуванням до злочину, будучи перерваною не по волі винного.

Суб’єктом готування може бути тільки та особа, яка є суб’єктом злочину. Тому, якщо  закон вимагає посадового положення суб’єкта чи певного відношення до жертви (опікун) та інше, то такі ж правила про суб’єкт злочину поширюються і на суб’єкта готування до злочину.

Із  суб’єктивної сторони готування  до злочину можливе лише з прямим учасником, тобто винний усвідомлює, що він створює певні умови з метою вчинення злочину або бажає створити такі умови. Особа, вчиняючи готування до злочину, усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає можливість чи необхідність вчинення з їх допомогою задуманого чи спланованого нею злочину і бажає вчинення злочину. При цьому винний має намір не обмежуватися лише підготовкою до злочину, яка може бути закінченою чи незакінченою, а вчинити дії, що призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це, довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі. Відповідальність за готування до злочину може мати місце лише в тому випадку, коли умислом винного охоплюється вчинення конкретного злочину і винний усвідомлює, що після вчинення готувальних дій, якими створюються умови вчинення злочину, він вчинить і цей злочин.

Стадія  готування завжди передбачає наявність  прямого умислу у відношенні суспільно-небезпечного наслідку, на спричинення якого спрямована діяльність винного. Говорити про підготовку умов вчинення злочину можна лише в тому випадку, коли воля винного прямо спрямована на досягнення суспільно-небезпечного наслідку. Не можна готуватися до спричинення наслідків, настання яких особа не бажає, а тільки допускає їх можливість.

В багатьох (в більшості) випадках при готуванні  умисел має нерозвитий, неконкретизований  чи не в повній мірі визначений характер. Наприклад, суб’єкт вирішив вчинити  крадіжку, готується до вчинення цього  злочину, але він ще не знає де і коли, яке майно і яким шляхом він вкраде. Конкретизація умислу нерідко   має місце після завершення стадії готування, коли винний вирішує, в залежності від створених ним умов, - вчинити певний злочин чи відмовитись від нього.

В ряді випадків умисел при готуванні має нестійкий характер. В особливості це можна сказати про готування до готування, чи про готування, що виражається в набутті чи пристосуванні засобів та предметів побуту [5, c. 69].