Поняття та види підслідності

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У перехідних умовах розвитку державності та вирішення  завдань побудови правової держави  особливе значення має продуманість та обґрунтованість перетворень  у всіх галузях життєдіяльності  держави, і передусім у сфері правоохоронної діяльності, покликаної забезпечувати надійний правовий захист усім членам нашого суспільства.

Конституція України  заклала важливі правові підвалини  розвитку суспільства і держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність та безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться надзвичайно актуальна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, є відповідальною перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

Особливе значення має швидке й повне розкриття злочину та притягнення осіб, що винні в його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охорона від необґрунтованого притягнення осіб, не причетних до вчинення злочину; вжиття заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином; виявлення причин вчинення злочину та умов, які цьому сприяли і вжиття заходів до їх усунення. Всі ці завдання стоять перед органами досудового слідства.

Дотримання  норм про підслідність впливає на підвищення якості попереднього розслідування, дозволяє уникнути дублювання в роботі органів, що здійснюють таке розслідування. Порушення норм про підслідності веде до його затягування, визнанню доказів, отриманих з порушенням правил підслідності, неприпустимими.

Підслідність  як правовий інститут має і політичний характер, тому її положення не мають постійно змінюються відповідно до існуючої суспільно-політичної та внутрішньої обстановкою в країні. Проте кримінально-процесуальне законодавство не врегулювало всіх положень, пов'язаних з підслідністю кримінальних справ. З цієї причини на практиці виникають проблеми, пов'язані з визначенням органу попереднього розслідування, який повинен здійснювати провадження у кримінальній справі.

Метою роботи є вивчення теоретичної та практичної сторони інституту підслідності кримінальних справ та аналіз повноважень органів досудового слідства по розслідуванню злочинів.

Завданнями даної роботи є:

- Визначити  поняття, сутність і значення  підслідності кримінальних справ;

-  Розглянути види підслідності;

- Проаналізувати питання розмежування повноважень органів досудового слідства по розслідуванню злочинів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПІДСЛІДНІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

1.1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ  ПІДСЛІДНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ  ПРОЦЕСІ

Кожен орган  слідства повинен знати, які саме справи він має право розслідувати, щоб не вийти за межі своєї компетенції. Для цього й існують правила про підслідність кримінальних справ, що визначені відповідною частиною глави XI кримінально-процесуального закону, нормами якої регулюються відносини, що виникають між відповідними органами держави і посадовими особами у зв'язку з досудовим слідством кримінальної справи. Отже, підслідність обумовлює правильний розподіл кримінальних справ між різними органами досудового слідства¹.

Під підслідністю в широкому розумінні розуміється ознака кримінальної справи, що дозволяє визначити, який конкретний орган правомочний, провести попереднє розслідування даної кримінальної справи.

Підслідність - це сукупність ознак злочину (суспільно-небезпечного діяння), за якими його розслідування в повному обсязі ставитися до компетенції чітко визначеного органу попереднього розслідування конкретної структурної одиниці відомства (наприклад, не просто до компетенції слідчого, а до компетенції слідчого військової прокуратури).

 Іноді поняття  підслідності дається через категорію  компетенції або розмежування  повноважень. Як видно з наведеного  визначення, поняття «підслідність»  і «компетенція» взаємопов'язані,  але не є синонімами. Компетенція  це певна сукупність прав та  обов'язків суб'єкта. Підслідність - це ознаки, що дозволяють визначити, чи поширюється право органу розслідувати злочин у повному обсязі на даний конкретний склад, але не саме це право.

Цікаві визначення поняття підсудності дають російські  вчені.

Наприклад професор Рижаков А.П. дає таке поняття й ознаки підслідності. Підслідність - це сукупність ознак злочину (суспільно небезпечного діяння), за яким його розслідування в повному обсязі відноситься до компетенції певного органу попереднього розслідування, конкретної структурної одиниці, відомства².

Ягодинський В.Н. сформулював поняття підслідності наступним чином: «Підслідність - це встановлені кримінально-процесуальним  законом правила, що визначають повноваження органів дізнання і слідства з  ведення певних справ про конкретні злочини, в залежності від їх юридичних ознак, з метою забезпечення злагодженої і планомірної роботи з виробництва попереднього розслідування і успішного вирішення завдань кримінального судочинства в даній стадії кримінального процесу³».

Знаходячи дане визначення більш конструктивним, слід зауважити, що воно, тим не менш, не є оптимальним і потребує вдосконалення. Автор визначає підслідність як «правила ...», але тоді, говорячи про правила визначення підслідності, ми змушені будемо говорити про «правила визначення правил», що веде до тавтології. Крім ознак злочину, необхідно враховувати й обставини вчинення злочину, які також можуть впливати на визначення підслідності.

Ми вважаємо, що найбільш вдалим є таке визначення: «Підслідність — це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний проваджувати досудове слідство⁴».

Поняття підслідності пов'язано з поняттями компетенції, підсудності та юрисдикції. Підслідність характеризує відношення між органом розслідування і кримінальною справою з точки зору ознак справи (об'єкта). Цим вона відрізняється від поняття компетенції, які належать до ознак органу (суб'єкта). Термін «юрисдикція» використовується в КПК РФ стосовно суду і до держави.

Підслідність  слід відрізняти від підсудності. За своєю юридичною природою ці поняття однорідні, але не тотожні. Перше визначає повноваження органів слідства і дізнання з розслідування злочинів шляхом ведення кримінальних справ, друге — повноваження судів з їх розгляду; ці два інститути мають важливе значення для організації успішної боротьби зі злочинністю⁵.

Значення правил підслідності полягає в забезпеченні такого розподілу кримінальних справ  між органами розслідування, щоб  кожне кримінальну справу було максимально якісно і швидко підготовлено до судового розгляду. Правила підслідності пов'язані і з дотриманням прав потерпілого і обвинуваченого, так, вони дозволяють їм правильно адресувати свої клопотання і скарги. Але головне, що в подібних випадках забезпечується право обвинуваченого, яке можна назвати правом на природного (законного) слідчого, подібне його праву на природний (законний) суд. Як і при відмові в праві на природний суд, довільне порушення правил підслідності породжує сумніви в неупередженості органу розслідування, який, можливо, призначений ad hoc (лат. - спеціально для даного випадку), але упередженість публічного обвинувача несумісна в змагальному процесі з принципом рівності сторін⁶. Правила підслідності використовуються також для розподілу справ усередині слідчих підрозділів і підрозділів дізнання.

1.2. ВИДИ ПІДСЛІДНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ  ПРОЦЕСІ

Розрізняють шість видів  підслідності кримінальних справ: предметна (родова), персональна, за зв'язком справ, альтернативна, територіальна та виключна (імперативна).

1. Предметна (родова) підслідність. Відповідно до правил предметної (родової) підслідності, орган слідства (слідчий органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури чи податкової міліції) який повинен розслідувати справу, визначається характеристиками вчиненого злочину (ч.ч. 1-4 ст. 112 КПК).
2. Персональна (спеціальна, суб'єктна) підслідність визначається характеристиками суб'єкта злочину. Наприклад, усі кримінальні справи про злочини, вчинені:

• неповнолітніми — є підслідними слідчим органів внутрішніх справ (ч. 2 ст. 112 КПК);

• військовослужбовцями — слідчим військової прокуратури (за наказом Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16 "Про підслідність кримінальних справ військовим прокурорам");
• працівниками правоохоронних органів, службовими особами, які посідають особливе відповідальне становище (ст. 9 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про державну службу»), особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад державних службовців — слідчими органів прокуратури (ч. 1 ст. 112 КПК);

3) Підслідність за зв'язком справ застосовується тоді, коли розслідування однієї справи пов'язане з розслідуванням іншої справи. Це відбувається в таких випадках:

-  якщо під  час розслідування злочинів, підслідних  слідчим податкової міліції, будуть встановлені злочини про привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК), заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК), незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК), контрабанду (ст. 201 КК), порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК), фіктивне підприємництво (ст. 205КК), порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК), підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК), доведення до банкрутства (ст. 219 КК), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК), незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), створення злочинної організації (ст. 255 КК), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), службове підроблення (ст. 366 КК), службову недбалість (ст. 367 КК), вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, їх розслідують слідчі податкової міліції (ч. 5 ст. 112 КПК).

- у справах про злочини, передбачені у сталях 384 КК (завідомо неправдиве показання), 385 КК (відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків), 386 КК (перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку), 387 КК (розголошення даних досудового слідства або дізнання), 388 КК (приховування майна), 396 КК (приховування злочину), досудове слідство провадить той орган, до підслідності якого належить злочин, у зв'язку з яким порушено дану справу (ч. 6 ст. 112 КПК)⁷;

- при розслідуванні кримінальних справ, у якій в одне провадження об'єднані справи за суб'єктом або об'єктом вчинення злочину (ч. 1 ст. 26 КПК).

Якщо під  час розслідування кримінальної справи будуть встановлені інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження, прокурор який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів⁸.

Альтернативна підслідність. Згідно з правилом щодо визначення альтернативної підслідності кримінальні справи про деякі злочини є підслідними кільком органам досудового слідства. Тому їх розслідує той орган, який виявив злочин і порушив у зв'язку з цим кримінальну справу. Як правило, ці злочини завдають істотної шкоди загальносуспільним інтересам, а тому їх розслідування є вкрай актуальним для суспільства. З цієї причини законодавець створює умови з метою запобігання втрати часу на розслідування справ, пов'язаних з їх направленням за підслідністю від одного органу до іншого. Наприклад, справи про легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК), є підслідними органам досудового слідства одночасно всіх відомств.

4. Територіальна підслідність. Згідно з нею вирішують питання про те, слідчий якого саме адміністративного району (області) повинен розслідувати кримінальну справу, тобто справи розподіляються між однойменними ланками слідчих органів. Досудове слідство провадять у тому районі, де вчинено злочин (ст. 116 КПК). Однак, якщо місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш повного і швидкого його розслідування, слідство може провадитися за місцем:

а) виявлення злочину;

б) перебування підозрюваного, обвинуваченого;

в) перебування більшості  свідків.