Слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні

Значно підвищує інформаційну цінність слідчого експерименту застосування при його проведенні технічних засобів фіксації. При проведенні цієї слідчої дії закон надає право слідчому, прокурору або за їх дорученням залученому, спеціалісту проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зберігаються у матеріалах кримінального провадження. їх резервні копії зберігаються окремо (ч. 3 ст. 107 КПК).

Якщо клопотання про застосування технічних засобів фіксування заявляють учасники слідчої дії - таке фіксування є не правом, а обов'язком слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 107 КПК).

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Разом із тим слід ураховувати, що Конституція України (ст. 63) і КПК надають підозрюваному право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів [1]. Таким чином, згода на участь у слідчому експерименті, а також надання показань під час нього є правом підозрюваного, а не обов'язком. Його відмова брати участь у проведенні слідчого експерименту, давати які-небудь пояснення, пов'язані з проведенням слідчого експерименту, виключає можливість проведення цієї слідчої дії.

Для проведення слідчого експерименту необхідно залучити не менш двох понятих. Більше двох понятих доцільно запрошувати у випадках проведення складного, багатоепізодного експериментального дослідження, дослідження, що проводиться на великій території, при перевірці наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути що-небудь (наприклад, постріл у різних кімнатах) тощо [13, С. 526].

Після отримання згоди особи на участь у слідчому експерименті їй пропонується дати показання про обставини певної події. Іншим учасникам слідчої дії не можна втручатися у розповідь особи, допускати підказки у виборі напрямку руху, щоб виключити будь-які сумніви в достовірності результатів перевірки [11].

Слідчий має право надати особі змогу супроводжувати свої показання демонстрацією якихось дій, навичок, указати місця знаходження схованок, слідів, окремих прикмет або позначок, які сприяють орієнтації, тощо. Разом із тим слідчий повинен присікати спроби знищити сліди, об'єкти, приховати які-небудь обставини та ін.

З метою уточнення окремих важливих деталей, заповнення прогалин, усунення суперечностей після вільної розповіді і демонстрації слідчий має право поставити запитання особі, яка дає показання про обставини певної події. Не допускається при цьому постановка навідних запитань.

Якщо досліди чи випробування не пов'язані із перевіркою показань, які були дані особами раніше, слідчий після роз'яснення присутнім прав та обов'язків, мети слідчого експерименту приступає до проведення експериментальних дій.

Якщо в ході слідчого експерименту будуть знайдені речі та документи, інші сліди злочину, вони повинні бути оглянуті на місці провадження слідчої дії з відповідною фіксацією в порядку ст. 237 КПК.

Якщо виникла необхідність перевірити й уточнити експериментальним шляхом відомості, що містяться в показаннях декількох осіб, така перевірка провадиться окремо щодо кожної особи в присутності різних понятих. Неприпустимо перевіряти й уточнювати показання групи осіб, оскільки втрачається сама суть даної слідчої дії, а її результати не матимуть доказового значення.

Слідчий експеримент допускається тільки за умови, якщо в процесі його провадження не принижуються честь і гідність осіб, що беруть у ньому участь, не створюється небезпека для їх життя і здоров'я, не завдається шкода майну, не порушуються норми моралі.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи (див. коментар до статей 233,234 КПК) [3].

При проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчення з урахуванням вимог статей 104-107 КПК складається протокол, який підписується всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або прокурором. У протоколі, крім звичайних відомостей, потрібно вказати: з чиєю участю і в чиїй присутності проводився слідчий експеримент; його мету; відомості про особу, показання якої перевірятимуться; відомості, що перевіряються; умови провадження слідчої дії (стан погоди, освітлення і т. ін.); хід експерименту, тобто дії, виконані його учасниками при підготовці і відтворенні обставин події, що перевіряється; при вчиненні дослідницьких дій особливо докладно описуються одержані результати; фіксується маршрут руху учасників слідчої дії, указується початкова точка, звідки почалося просування учасників, порядок їх розташування. Якщо в процесі перевірки й уточнення відомостей вилучалися предмети, документи, то все це також повинне знайти відображення в протоколі. Якщо дослідницькі дії проведені повторно або неодноразово, кожна дія та отриманий результат мають бути відображені в протоколі.

Якщо під час проведення слідчого експерименту застосовувалися технічні засоби фіксації, це також повинно знайти своє відображення в протоколі [11].

Отже, практика органів попереднього розслідування показує, що законодавство, що регламентує повноваження органів дізнання по здійсненню невідкладних слідчих дій, потребє удосконалення. У законі варто було б закріпити загальне правило, відповідно до якого органам дізнання давалося б право робити слідчі дії по встановленню і закріпленню слідів злочину, що виявляться невідкладними в конкретній справі, тому що не можна заздалегідь визначити, які дії виявиться невідкладними у тому або іншому випадку. Зрозуміло, мова йде про ті слідчі дії, що спрямовані на пошук, збирання та закріплення доказів по гарячих слідах.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

У висновку хочеться сказати, що слідчі дії є юридичним наслідком злочину, порівнює з його внутрішньою і зовнішньою стороною і визначається у встановленому для того порядку судовими органами державної влади.

Згідно з новим КПК України зміна концепції досудового розслідування кримінальних правопорушень передусім полягає у розширенні повноважень його суб'єктів з одночасним посиленням процесуальних гарантій дотримання конституційних прав і свобод особи, а також забезпеченням функціонування надійних механізмів захисту та правової допомоги.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України в цілому та глави 20 – «Слідчі (розшукові) дії», 21 – «Негласні слідчі (розшукові) дії», які регламентують базовий спосіб збирання доказів звісно не є досконалими та безперечно зміни та доповнення ще будуть вноситися під час правозастосовчої діяльності, однак з його прийняттям певною мірою детальніше врегульовано порядок застосування слідчих дій, й особливо негласних слідчих (розшукових) дій, що створить обставини, завдяки яким кількість випадків зловживання такими діями органами досудового розслідування, зокрема слідчим, оперативним підрозділами значно зменшиться і, в свою чергу, забезпечить дотримання законності при обмеженні конституційних прав людини [13, С. 526].

Викладене дозволяє резюмувати, що від своєчасного і якісного виробництва слідчих дій залежить в цілому реалізація цілей кримінального судочинства, зокрема - розкриття злочинів, покарання винних, забезпечення безпеки осіб, які стали учасниками процесу по даній кримінальній справі, попередження вчинення злочину як особою, яка вчинила даний злочин , так і іншими особами з середовища засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань.

Таким чином, на підставі всього перерахованого вище можна зробити висновок: слідчі дії є самостійним особливим складним інститутом кримінального процесу. Звичайно, така тема як слідчі дії буде актуальною і через кілька десятків і навіть сотень років, поки існує такий інститут як держава.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. ( Із змінами, внесеними згідно із Законом  України № 742-VII від 21.02.2014) // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий Законом України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).
3. Кримінальний кодекс України : прийнятий Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України.  — 2001. — № 25-26. — Ст.131.
4. Кримінально-виконавчий кодекс України : прийнятий Законом України від 11.07.2003 № 1129-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 3-4. — Ст. 21.
5. Про попереднє ув’язнення : Закон України від 30 черв. 1993 р. № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35. — Ст. 360.
6. Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. № 2453–VI // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 41–42, № 43, № 44–45. — Ст. 529 (із змінами).
7. Про прокуратуру : Закон України від 05 листоп.1991р. № 1789-XII ( Із змінами, внесеними згідно із  Законом України від 16 січня 2014 року N 721-VII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.
8. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-XII ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 14.07.2013 ) // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.
9. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4711-VI від 17.05.2012 № 4778-VI від 17.05.2012 ) // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
10. Про судову експертизу : Закон України від 25 лют. 1994 р. № 4038-XII ( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012 ) // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 28. — Ст. 232.
11. Про затвердження Інструкції про організацію проведення слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні : Наказ від 16 листопада 2012 року № 114/ 1042/ 516/ 1199/ 936/ 16875, затверджений Генеральною прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України.

12. Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС україни від 09.08.2012 р. № 686.
13. Кримінальний процес України [текст] : Навч. посіб. / За редакцією В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. — Х. : Право, 2013. — 834 с.
14. Кримінальний процесуальний кодекс України : Науково-практичний коментар [текст] : у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. — Х. : Право, 2012. — 1430 с.
15. Кримінальний процес України в питаннях і відповідях [текст] : Навч. посіб. / Л. Д. Удалова [та ін.]. – [3-тє вид. допов.]. – К.  : Скіф ; Х. : Бурун и К, 2013. – 250 с.
16. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій : [монографія] / Л. М. Лобойко, А. П. Черненко. — Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. — 168 с.
17. Молдован А. В. Кримінальний процес України [текст] : Навч. посіб. / А. В. Молдован, С. М. Мельник. — К. : Центр учбової літератури, 2013. — 368 с.
18. Скулиш Є. Негласні слідчі (розшукові) дії за кримінально-процесуальним законодавством України / Є. Скулиш // Вісник національної академії прокуратури. — 2012. — № 2. — С. 15—23.
19. Стахівський С. М. Слідчі дії як засоби збирання доказів : [наук. - практ. посіб.] / Стахівський С. М. — К. : Атіка, 2009. — 64 с.
20. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України [текст] / Тертишник В. М. — К. : Алерта, 2014. — 768 с.
21. Удалова Л. Д. Практикум з кримінального процесу : [навч. посіб.] / Удалова Л. Д., Рожнова В. В., Шпотаківська О. В. — К. : КНТ, 2010. — 360 с.
22. Чаплинський К. О. Тактика проведення окремих слідчих дій : [монографія] / Чаплинський К. О. — Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. — 308 с.
23. Черков В.О. До питання про співвідношення оперативно - розшукової діяльності й негласних слідчих (розшукових) дій за проектом нового КПК України  [Електронний ресурс] / В. О. Черков, О. М. Чистолінов — Режим доступу : http://corp-lguvd.lg.ua/d120106.html.
24. Шумило М.Є. Оперативно-розшукові і слідчі дії: взаємозв’язок і розбіжність (гносеологічна і правова природа) // Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України: матеріали круглого столу (Київ, 7 жовтня 2011 р). – К. : ФОП Ліпкан О.С., 2011. – С. 24–29.